Decision № 128002003, 09.06.2025, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2025 року Справа№200/1794/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Дяченко Олексій Володимирович (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) звернувся через систему Електронний Суд до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2024 по 26.02.2025 (включно), зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2024 по 26.02.2025 (включно) у сумі 202509,30 грн. В обґрунтування зазначено, що з 03.10.2024 позивач звільнено з військової служби. На виконання рішення суду по справі №200/7265/24 здійснено перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023, здійснено виплату доплати у розмірі 196067,58 грн. Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Вважає наявним право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання ухвали суду представник позивача усунув виявлені недоліки позовної заяви та надав до суду докази сплати судового збору у розмірі 1620,07 грн.

25 березня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано відзив у якому зазначено, що ОСОБА_1 з 03 травня 2006 року по 03 жовтня 2024 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . Звільнено наказом та виключено зі списків особового складу наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 жовтня 2024 року № 1157-ОС, з 03 жовтня 2024 року. На виконання рішення по справі №200/7265/24 здійснено нарахування та виплата індексації за період з 30.01.2020 по

20.05.2023. Так, 25.02.2025 здійснено виплату грошових коштів у розмірі 196067,58 грн згідно платіжної інструкції від 25.02.2025 № 1546. Зазначає, що у день виключення здійснено виплату усіх безспірних сум. Підстави для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2024 по 26.02.2025 (включно) у сумі 202509,30 грн відсутні. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу та з 03 жовтня 2024 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 жовтня 2024 року № 1157-ОС виключений зі списків особового складу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року по адміністративній справі №200/7265/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення), а також грошової допомоги на оздоровлення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням проведених раніше виплат.

27 лютого 2025 року на розрахунковий рахунок позивача здійснено виплату донарахованих сум згідно рішення суду №200/7265/24 від 14.01.2025 у розмірі 196067,58 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.02.2025 №1546, що містить штамп «оплачено» датою 27.02.2025.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні із військової служби військової частини не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

За правилами статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

З аналізу наведеного вбачається, що виплаті підлягає середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку обмежений періодом в шість місяців.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при звільненні позивача відповідачем не виплачено суму «196067,58 грн». Виплата донарахованої суми здійснена 27.02.2025, про що свідчить платіжна інструкція.

Згідно довідки про грошове забезпечення (від 04.04.2025, що надана на виконання вимог ухвали суду, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 874,16 грн.

Період затримки розрахунку при звільненні складає 147 днів, оскільки він розпочався з першого дня після звільнення (04.10.2024), та закінчився днем виплати вчасно невиплаченої суми (27.02.2025).

Отже, сума середнього заробітку за час затримки виплат складає 128501,52 грн (874,16 грн х 147 дні), а не 202509,30 грн як помилково зазначає позивач.

Посилання відповідача на необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з посиланням на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц є недоречним, адже вони сформовані за попереднього нормативно-правового регулювання таких правовідносин. У спірних правовідносинах належать до врахування приписи статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції чинній з 19.07.2022, якими законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1020,64 грн (63%).

Керуючись ст.ст.7,9,139,241-246,250,255,262,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 128501 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот один) грн 52 коп. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) грн 64 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош