Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/7631/25
У Х В А Л А
09 червня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження клопотання позивача про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив,
ВСТАНОВИВ:
17 березня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Одеської міської ради щодо не визначення балансоутримувача каналізаційної насосної станції «Чорноморка-2», розташованої по проспекту Свободи, 102 у м. Одеса, та не підключення вказаної каналізаційної насосної станції до електропостачання;
- зобов`язати виконавчий комітет Одеської міської ради визначити балансоутримувача каналізаційної насосної станції «Чорноморка-2», розташованої по проспекту Свободи, 102 у м. Одеса;
- зобов`язати виконавчий комітет Одеської міської ради підключити до електропостачання каналізаційну насосну станцію «Чорноморка-2», розташовану по проспекту Свободи, 102 у м. Одеса.
Суд ухвалою від 24.03.2025 відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст.262 КАС України та встановив сторонам строки для подання заяв по суті.
09 квітня 2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
15 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання позивача (вх.№ЕС35836/25), яке створено 14.04.2025 в системі «Електронний суд», в якому позивач просить суд продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 про відкриття провадження у справі № 420/7631/25 для подання до суду відповіді на відзив до 15 днів з дня отримання відзиву.
В обгрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що від представника Виконавчого комітету Одеської міської ради через електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 09.04.2025 надійшла заява про залишення позову без розгляду на 19 арк. та 09.04.2025 надійшов відзив на позовну заяву на 18 арк.
Позивачем підготовлено та направлено до суду заперечення на заяву про залишення позову без розгляду, зареєстроване за №2523ВИХ-25 від 14.04.2025. Однак, враховуючи обмежений строк у 5 днів, у тому числі 2 дні вихідних, значний обсяг поданих відповідачем документів, завантаженість прокурорів Київської окружної прокуратури м. Одеси у судах та участь у заздалегідь запланованих слідчих діях у кримінальних провадженнях, підготувати відповідь на відзив у встановлений судом строк не представилось можливим.
З покликанням на норми ст.8, 118, 121, 163 КАС України, позивач просить суд продовжити Київській окружній прокуратурі м. Одеси процесуальний строк, встановлений ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 про відкриття провадження у справі № 420/7631/25 для подання до суду відповіді на відзив до 15 днів з дня отримання відзиву.
16 квітня 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив (вх.№ ЕС36275/25), яка створена в системі «Електронний суд» 15.04.2025.
Вирішуючи клопотання позивача про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну таким норму, яка підлягає застосуванню.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією «Jura novit curia» («Суд знає закони»).
Велика Палата Верховного Суду, зокрема зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.19 у справі № 917/1739/17), а також, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.19 у справі № 487/10128/14-ц).
Цей принцип означає, що суд може самостійно, безвідносно до посилань сторін, обирати і застосовувати норми права до фактичних обставин спору. Саме таке тлумачення принципу «jura novit curia» («суд знає закони») наведено у постанові Верховного Суду від 10.01.23 у справі №600/2019/21-а.
Так, діючи в межах позовних вимог, з огляду на завдання суду та унормовані ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципи адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.
Суд також зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст.2 та ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (постанова Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 05.09.2023 у справі № 380/7760/20).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного та обґрунтованого розгляду справи необхідно продовжити позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив та прийняти до розгляду відповідь на відзив.
Керуючись ст. 8, 9, 121, 163, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання позивача про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив задовольнити частково.
Продовжити позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив та прийняти до розгляду відповідь на відзив від 16.04.2025 вх.№ЕС36275/25.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дмитро БАБЕНКО
The court decision No. 127976014, Odesa District Administrative Court was adopted on 09.06.2025. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important information quickly.
This decision relates to case No. 420/7631/25. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: