Decision № 127955787, 04.06.2025, Obukhiv District Court of Kyiv Oblast

Справа № 372/1657/25

Провадження № 2-1196/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

31.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Обухівського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 53 234,03 грн. та сплачений судовий збір. В обґрунтування позову вказано, що 06.06.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 495800-КС-003 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було перераховано кредитні кошти в сумі 19 000 грн. Зазначив, що ОСОБА_1 частково сплатила кошти в сумі 12 361,17 грн., однак припинила виконувати свої зобов`язання за кредитним договором. Зважаючи на ті обставини, що відповідач добровільно не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

07 квітня 2025 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

02.05.2025 року представник відповідача - адвокат Шелудько О.О. через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що нараховані позивачем відсотки суттєво відрізняються від загальної суми відсотків, визначених в п.3.2.3 Договору та вважає, що такі нарахування суперечать нормам законодавства. Разом з цим, позивач не надав доказів, що кредитні кошти були нараховані саме відповідачу, оскільки в довідці про зарахування коштів відсутня інформація про особу отримувача коштів і чи дійсно вказана в договорі банківська картка належить саме відповідачу. Просила відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач не надав доказів підписання відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів.

05.05.2025 року представник відповідача - адвокат Шелудько О.О. через підсистему «Електронний суд» подала заперечення на клопотання про витребування доказів, що міститься в прохальній частині позову та вказала, що позивач не надав жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем дійсно були перераховані кредитні кошти відповідачу, а відповідач ці кошти отримала. Разом з цим, позивач не надав доказів самостійного направлення запитів до АТ КБ «Приватбанк» з метою надання інформації, тому відсутні підстави для задоволення такого клопотання.

06.05.2025 року представник позивача - адвокат Виноградов Ю.Е. через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій заперечив доводи представника відповідача та вказав наступне. Спірний кредитний договір був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний в порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету та пароля, кредитний договір між сторонами не був би укладений. Зазначив, що до позову було долучено візуальну форму послідовності дій Товариства та клієнта щодо укладення спірного кредитного договору. Разом з цим зауважив, що сторона відповідача могла б надати виписку з рахунку АТ КБ «Приватбанк» про ненадходження кредитних коштів на рахунок відповідача, однак не скористалась таким правом для підтримання своєї позиції. Крім цього, сторона відповідача не була позбавлена можливості надати свій розрахунок заборгованості, а лише заперечила розрахунок позивача.

03.06.2025 року представник відповідача - адвокат Шелудько О.О. через підсистему «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі та заперечила стосовно укладення кредитного договору та вказала, що надані позивачем докази не підтверджують, що саме відповідач укладала вказаний кредитний договір та отримала кредитні кошти.

04.06.2025 року представник позивача - адвокат Виноградов Ю.Е. через підсистему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі та підтримав позовні вимоги.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, представник подала до суду заяву про розгляд справу за їх відсутності.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, суд вважає за можливе здійснювати розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.06.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями, уклали Договір № 495800-КС-003 про надання кредиту.

Так, ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця, шляхом введення логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, увійшла до Особистого кабінету та за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту та вказала номер свого поточного карткового рахунку.

06.06.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 495800-КС-003.

Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована така пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю.

Зі свого боку ТОВ «Бізнес Позика» через ІТС направило на мобільний номер телефону ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор НОМЕР_2 .

06.06.2024 року ОСОБА_1 прийняла пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 495800-КС-003 шляхом направлення через ІТС вказаного одноразового ідентифікатора позивачу.

Таким чином, 06.06.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 495800-КС-003 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Строк, на який надається кредит 24 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000 фіксована. Комісія за надання кредиту становить 2 850 грн.. Загальний розмір наданого кредиту: 19 000 грн. Термін дії Договору: до 21.11.2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 56 330,80 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19 698,93 процентів.

Також сторони погодили, що кредитні кошти будуть перераховані на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , котру остання вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджено довідкою про видачу коштів.

Крім цього, в п. 3.2.3 Договору сторони також погодили та встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись та застосовуватимесь Знижена процентна ставка.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відповідач здійснила оплати за договором 21.06.2024 року в сумі 4 120 грн., 05.07.2024 року в сумі 4 120 грн. та 19.07.2024 року в сумі 4 121, 17 грн., що підтверджується даними з електронних листів. Надалі відповідач оплат за кредитним договором та згідно графіку платежів не здійснювала.

Таким чином, станом на 21.11.2024 року у відповідача наявна заборгованість за Договором № 495800-КС-003 про надання кредиту від 06.06.2024 року, в розмірі 53 234,03 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 18 898,40 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 34 335,63 грн.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням вищевикладених норм права та врахувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що 06.06.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями, уклали Договір № 495800-КС-003 про надання кредиту.

Встановивши, що без здійснення вказаних вище дій відповідачем договір позики не був би укладеним сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Вважаю, що спірний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із договору позики.

Окрім цього, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Бізнес Позика» надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за договором позики, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Зауважую, що відповідач не надала витяг з особового рахунку про рух коштів за період з 06.06.2024 року по день пред`явлення позову до суду, тим самим не спростувала доводи позовної заяви про отримання нею коштів.

Також, кредитний договір № 495800-КС-003 від 06.06.2024 року не є нікчемним за законом та не визнаний судом недійсним.

Будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором позики відповідачем суду не надано.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика».

Разом з цим, відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 495800-КС-003 про надання кредиту від 06.06.2024 року в розмірі 53 234,03 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн., а всього стягнути 55 656,43 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 09 червня 2025 року.

Суддя Т.В. Проць