Decision № 127870441, 03.06.2025, Nosivka District Court of Chernihiv Oblast

Єдиний унікальний номер 741/523/25

Провадження № 2-а/741/30/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 03 червня 2025 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

позивача та його представника адвоката Царенка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Удовенчика Віктора Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1455663 від 16 лютого 2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП. Відповідно до цієї постанови 16 лютого 2024 року о 16 годині 52 хвилин в с. Кіпті, траса М01, 98 км він (позивач) керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3 «б» ПДР України. Він (позивач) вважає, що в його діях відсутній склад цього адміністративного правопорушення. 16 лютого 2024 року він (позивач) дійсно їхав на ферму по роботі та був зупинений в с. Кіпті інспекторами Управління патрульної поліції, які перевірили його документи та відпустили. Поліцейський на місці оскаржувану постанову не виносив, не повідомляв йому (позивачу) про те, що вона буде винесена. Про наявність оскаржуваної постанови йому (позивачу) стало відомо лише 17 лютого 2025 року під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП. Оскаржувана постанова не відповідає нормам КУпАП, винесена без з`ясування та доведеності обставин, які б свідчили, що в його (позивача) діях є ознаки адміністративного правопорушення, за яке законодавством України встановлено адміністративну відповідальність. Поліцейським також було допущено суттєві порушення при розгляді вищевказаної справи, а саме незаконний розгляд справи за місцем зупинки транспортного засобу, про що він (позивач) навіть не повідомлявся, та позбавлення його можливості у повному обсязі скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, порушення вимог щодо процедури розгляду справи, передбачені ст.ст. 278, 279 КУпАП. У зв`язку із зазначеним оскаржувана постанова є незаконною, не обґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, відомості вказані в постанові не відповідають дійсності, що свідчить про відсутність в його (позивача) діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП.

ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати постанову серії ЕНА № 1455663 від 16 лютого 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.;

- стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, які зазначені у позовній заяві, просили їх задовольнити, зазначили, позивачу не було відомо про існування оскаржуваної постанови до того моменту, поки відносно нього не було складено протокол про адміністративне правопорушення за повторність. 16 лютого 2024 року позивач на службовому автомобілі розвозив продукцію, в с. Кіпті на блокпості працівники поліції перевірили у нього паспорт та відпустили. У позивача присутності оскаржувана постанова не виносилася, розгляд справи не проводився, копія постанови йому не вручалася та не направлялася. Позивач не є власником автомобіля, останній не закріплений за ним. Позивачу не було відомо про те, що автомобіль своєчасно не пройшов технічний огляд, умислу на вчинення правопорушення він не мав. Власником автомобіля є директор ПП «Молочна марка» ОСОБА_2 . Оскаржувана постанова на виконання не передавалася, позивача рахунки не блокувалися.

У судове засідання інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Удовенчик В.М. та представник Департаменту патрульної поліції не з`явилися, останній подав відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до того, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Винесена постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а також пропущено строк на оскарження постанови. У зв`язку з цим представник Департаменту патрульної поліції просив залишити позов без розгляду з підстав пропуску строку на оскарження або відмовити у задоволенні позову у разі, якщо суд не знайде підстав для залишення позову без розгляду.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідачів за наявними у справі доказами, оскільки відсутні підстави для його відкладення або оголошення перерви.

Вислухавши пояснення позивача, доводи його представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З копії постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1455663 від 16 лютого 2024 року вбачається, що 16 лютого 2024 року о 16 годині 52 хвилин в с. Кіпті, траса М01 98 км ОСОБА_1 керував автомобілем «VOLKSWAGEN Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3 «б» ПДР України.

Зазначеною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У оскаржуваній постанові зазначено, що до постанови додається відео з пв470981.

Таким чином, суд вважає, що вся подія та безпосередньо саме правопорушення були зафіксовані на службові відеореєстратори працівників поліції.

Відповідно до п. 1 ч. 3 розділу VIII Наказу МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб.

Відповідно до ч. 3 розділу І Наказу від 18 грудня 2018 року МВС № 1026, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Відповідно до ч. 4 розділу VIII Наказу від 18 грудня 2018 року МВС № 1026, строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань.

На час розгляду справи, зокрема з часу події, яка мала місце 16 лютого 2024 року за участю сторін, та на день подання відповідачем до суду відзиву на позов по справі, строк зберігання відеозаписів з портативного відеореєстратора, відповідно до Наказу від 18 грудня 2018 року МВС № 1026 збіг, а тому такі відеозаписи були видалені із серверів зберігання.

Отже, суд позбавлений можливості дослідити відеоматеріали (докази) щодо фіксування події, яка мала місце 16 лютого 2024 року за участю сторін, перевірити доводи, на які посилаються сторони, оскільки вони не були надані до суду відповідачем в силу об`єктивних причин (видалення з серверу зберігання у порядку, передбаченому Наказом від 18 грудня 2018 року МВС № 1026).

Між тим, варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень.

У відповідності до п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є недоведеним на час розгляду справи, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися законним.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП справа про адміністративне правопорушення щодо позивача підлягає закриттю.

Під час ухвалення судового рішення суд не вирішує питання щодо поновлення строку на оскарження постанови, оскільки зазначене питання було вирішене під час відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У судовому засіданні встановлено, що при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн., а тому він підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 245, 247, 289, п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, ст.ст. 77, 243-246, 255, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 1455663 від 16 лютого 2024 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 121 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. і справу закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв