Court ruling № 127828006, 03.06.2025, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 953/5305/25

н/п 2/953/2511/25

УХВАЛА

"03" червня 2025 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді - Лисиченко С.М., розглянувши заяву про самовідвід судді Лисиченко С.М. у цивільній справі за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Новікова Едуарда Юрійовича, в інтересах держави в особі позивачів Харківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Новікова Едуарда Юрійовича, в інтересах держави в особі позивачів Харківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, відповідно до якої просить: - усунути перешкоди власнику Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у користуванні земельною ділянкою площею 0,1430 га, що використовується єдиним масивом з прилеглими земельними ділянками, кадастрові номери 6310136600:08:001:0012, 6310136600:08:001:0245, 6310136600:08:001:0244, 6310136600:08:001:0203, шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самочинно збудованого на ній паркану та зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути земельну ділянку Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради; - стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки, в розмірі 140 679, 70 грн.; - стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 справу передано для розгляду головуючій судді Лисиченко С.М..

03.06.2025 головуючою суддею Лисиченко С.М. подано заяву про самовідвід від розгляду цивільної справи за вказаним позовом .

В обґрунтування заяви про самовідвід суддею Лисиченко С.М. зазначено, що вона, як слідча суддя здійснювала судовий контроль під час досудового розслідування кримінального провадження №42021222010000244 від 09.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України. Розглядала клопотання слідчої про проведення огляду, зокрема, земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136600:08:001:0012, 6310136600:08:001:0245, 6310136600:08:001:0244, 6310136600:08:001:0203. Під час розгляду вказаних клопотань слідчої, перевірялась достатність доказів, які б давали розумних підозр вважати, що означені земельні ділянки є предметами, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні №42021222010000244 від 09.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, для встановлення дійсних обставин вчинення кримінального правопорушення та надання дозволу на її огляд забезпечить дієвість кримінального провадження.

Суддя Лисиченко С.М. зазначає, що будучи слідчою суддею та здійснюючи судовий контроль під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021222010000244 від 09.11.2021надала оцінку матеріалам (доказам), які стосуються обставин, викладених в позовній заяві керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Новікова Е.Ю., який діє в інтересах держави в особі позивачів Харківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки. Зазначене свідчить про сформовану у неї вираженої точки зору стосовно фактичним обставинам, які перевірялись слідчою суддею під час розгляду клопотань органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42021222010000244 від 09.11.2021.

З огляду на зазначене, суддя Лисиченко С.М. вважає про наявність підстав для відводу її, як головуючої судді від розгляду даної цивільної справи, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

На підтвердження своїх доводів суддею Лисиченко С.М. до заяви про самовідвід додано копію ухвал від 25.04.2025, постановлених нею, як слідчою суддею у кримінальному провадженні №42021222010000244 від 09.11.2021.

Суд, вивчивши зміст заяви судді Лисиченко С.М. про самовідвід та додані до неї документи, вивчивши матеріали справи, доходить до таких висновків.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З метою дотримання цієї гарантії, в частині запобігання можливій необ`єктивності та упередженості судді, статтями 36 та 37 ЦПК України встановлено виключний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді, а також наведені випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно зі статтею 39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Оскільки цивільне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу (самовідводу), суд звертається до інших джерел права, які визнані в Україні, для більш детального аналізу. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Це положення узгоджується зі статтею 9 Конституції України, що встановлює пріоритет міжнародного права в Україні.

Щодо формування складу суду, то Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча й розподіл справи конкретному суду підпадає під «свободу розсуду», якою користуються національні органи влади у такому випадку, потрібно переконатися, що цей розподіл був сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції та, зокрема, з його вимогами незалежності та неупередженості (Рішення у справі Moiseyev проти Росії від 9 жовтня 2008 року, заява № 62936/00, параграф 176). У цьому контексті важливо врахувати, що на стадії розгляду цивільної справи по суті в суді першої інстанції, суд досліджує всі матеріали справи та надає їм оцінку. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили ( стаття 89 ЦПК України)..

В пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

При цьому поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» є оціночним, тлумачення та використання якого залежить від суб`єктивного усвідомлення певних обставин особою, яка його застосовує, виходячи зі свого внутрішнього переконання та власного ставлення до них.

Відповідно до положень пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно з пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.

Відповідно даних, які містяться в позовній заяві, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що окружною прокуратурою здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021222010000244 від 09.11.2021 за ч. 2 ст. 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки розташованої на березі річки Харків, що перебуває у власності Харківської міської територіальної громади. Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що на території Київського району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Лазьківка-Лужок, 2 розташована земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:08:001:0012, яка за цільовим призначенням відноситься до земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:001:0012 (площею 0.1 Га) на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 561, виданий 31.10.2020, видавник: Гуркаленко І.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:001:0012 (площею 0.1 Га) на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 563, виданий 31.10.2020, видавник: Гуркаленко І.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області.

Також вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, достовірно знаючи, що вони не мають права на зайняття та використання земельної ділянки комунальної власності, діючи всупереч встановленому законом порядку, а саме, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, з корисливих мотивів, при відсутності у останніх правових підстав для використання вказаної земельної ділянки, та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, зареєстрованого в установленому законом порядку, з метою обслуговування житлового будинку, шляхом огородження парканом, що унеможливлює таким чином доступу до ділянки іншими особами, здійснили самовільне зайняття земельної ділянки, розташованої на березі річки «Харків», загальною площею 0,1430 га, що використовується єдиним масивом з прилеглими земельними ділянками кадастрові номери 6310136600:08:001:0245, 6310136600:08:001:0244 та 6310136600:08:001:0203, чим спричинили шкоду територіальній громаді м. Харкова на загальну суму 140679, 70 грн. Вищезазначена сума спричиненої матеріальної шкоди була розрахована Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання» затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963 та підтверджена висновком судово-економічної експертизи ХНДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121 23/18869-ЕК від 06.09.2023 року.

До теперішнього часу земельна ділянка Харківської міської територіальної громади не звільнена від самовільно збудованого паркану. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збудували паркан в межах прибереженої захисної смуги річки Харків, чим унеможливили безперешкодний доступ громадян до берегу річки. Так, земельна ділянка загальною площею 0,1430 га, що використовується єдиним масивом з прилеглими земельними ділянками кадастрові номери 6310136600:08:001:0245, 6310136600:08:001:0244 та 6310136600:08:001:0203, та яка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, є частиною прибережної захисної смуги річки Харків. Зазначеними парканами відгороджено цю ділянку до урізу води, що підтверджується кадастровою зйомкою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , виконаною ТОВ «АРМАДАБУДПРОЕКТ», та протоколом огляду місця події.

Як вбачається із доданих до заяви про самовідвід документів, слідча суддя Київського районного суду м.Харкова Лисиченко С.М. здійснювала судовий контроль під час досудового розслідування у кримінальному провадженні№42021222010000244 від 09.11.2021, зокрема, розглядала клопотання слідчої про проведення огляду, зокрема, земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136600:08:001:0012, 6310136600:08:001:0245, 6310136600:08:001:0244, 6310136600:08:001:0203.

Під час розгляду вказаних клопотань слідчої, слідчою суддею Лисиченко С.М. перевірялась достатність доказів, які б давали розумних підозр вважати, що означені земельні ділянки є предметами, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні №42021222010000244 від 09.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України для встановлення дійсних обставин вчинення кримінального правопорушення та надання дозволу на її огляд забезпечить дієвість кримінального провадження.

Судом встановлено, що надані стороною обвинувачення документи в обґрунтування поданих клопотань в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42021222010000244 від 09.11.2021, яким надана оцінка слідчою суддею Лисиченко С.М. під час розгляду вказаних клопотань слідчої про проведення огляду земельних ділянок, по переліку, в більшій частині співпадають з документами, які були додані до позовної заяви у даній цивільній справі.

Зазначене, дає суду підстави вважати, що суддя Лисиченко С.М. вже має сформовану та виражену у судових рішеннях точку зору щодо частини питань, які наразі є предметом судового провадження під час розгляду цивільної справи за вказаним позовом, яка передана для розгляду головуючій судді Лисиченко С.М. в порядку, передбаченому статті 33 ЦПК України.

З огляду на зазначене, з метою забезпечення недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у цивільному процесі, усунення можливої упередженості судді при здійсненні судового розгляду цивільної справи, сприяння підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених рішень, суд вважає наявними підстави для відводу головуючої судді Лисиченко С.М. від розгляду цивільної справиза позовною заявоюкерівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Новікова Едуарда Юрійовича, в інтересах держави в особі позивачів Харківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, передбаченіпунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 36-40 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву судді Лисиченко С.М. про самовідвід по цивільній справі за позовомкерівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Новікова Едуарда Юрійовича, в інтересах держави в особі позивачів Харківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки - задовольнити.

Цивільну справу №953/5305/25(провадження № 2/953/2511/25) передати до канцелярії Київського районного суду м.Харкова для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями в порядку, передбаченому частиною 1 статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - С.М. Лисиченко