Court ruling № 127768232, 29.05.2025, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2025 Справа №607/8436/24 Провадження №6/607/110/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., старшого державного виконавця Бойко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

Старший державний виконавець Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернулася в суд із поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/8436/24 .

Подання обґрунтовано тим, що боржник ухиляється від виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, оскільки будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснює.

Державний виконавець в судовому засіданні підтримала подання.

Дослідивши матеріали подання, суд встановив такі обставини:

На виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 76369002 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/8436/24, відповідно до якого суд ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 56 230,00 грн та 6 300,00 Євро заборгованості за договором позики, згідно розписки від 15 березня 2023 року 3 217,01 грн судового збору.

Виконавцем 23.10.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження, однак, лист із постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №76369002 від 23.10.2024 повернувся у Відділ із відміткою: за закінченням терміну зберігання.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 15.05.2025 за №268946673 інформація щодо доходів ОСОБА_1 у Державному реєстрі відсутня.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 15.05.2025 за №268946848 про наявні рахунки, встановлено, ще боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 15.05.2025 за №268946628 встановлено, що особу знайдено в РЗО, але відсутні дані про отриманню доходу.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України за №268954532 щодо перетину боржником державного кордону встановлено, що за вказаними параметрами в Державної прикордонної службі України відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону.

Також, державним виконавцем встановлено, що згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 15.05.2025 за №268946950 за боржником зареєстрований ОСОБА_3 знак НОМЕР_1 синього кольору.

Згідно відповіді Державної міграційної служби України від 23.05.2025 про зареєстроване місце проживання чи місце перебування особи встановлено, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.05.2025 за №428286418 встановлено, що нерухоме майно за боржником не зареєстроване.

Відповідно до вимог статті 33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України"(далі - Закон № 3857-XII).

Положеннями статті 6цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до вимогстатті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

За змістом пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; Закону №606-XIV державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Одночасно суд зауважує, що в статті 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, наголошено, що кожен є вільним залишати будь яку країну, включно із своєю власною, й обмеження може бути встановлено законом в разі крайньої необхідності в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину й захисту здоров`я чи моралі, й якщо це виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. І саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

За таких обставин, не вбачається факту ухилення боржника від виконання рішення, так як відсутні будь-які докази свідомих діянь (дій або бездіяльності) боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Крім того, в поданні державним виконавцем взагалі не обґрунтовано, в чому є крайня необхідність, в розумінні статті 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосування обмеження виїзду боржника за кордон, і яким чином це сприятиме погашенню існуючої заборгованості.

Як вбачається із змісту подання, державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник рішення суду не виконує.

Однак, сам по собі факт невиконання рішень суду не є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межи території України.

Державним виконавцем не подано жодних доказів того, що ОСОБА_1 відомо про наявність виконавчого провадження, що він свідомо ухиляється від виконання рішення суду, чи має паспорт для виїзду закордон, має намір перетнути кордон та ухилитись від виконання судового рішення.

З матеріалів подання встановлено, що боржник не працює, доходів не отримує, будь-якого майна не має. Факт відсутності майна, коштів не підтверджує ухилення боржника від виконання рішення суду.

Відтак, на думку суду, вказані дії ОСОБА_1 не свідчать про ухилення від виконання покладених на нього обов`язків рішенням суду.

Також, державним виконавцем не обґрунтовано, як саме таке обмеження боржника у праві виїзду за межі України буде дійсно сприяти на виконання рішення суду та погашенню заборгованості.

Більше того, факт наявності у боржника закордонного паспорта та перетину державного кордону не встановлено.

У матеріалах справи відсутні докази отримання боржником виклику до органу державної виконавчої служби.

Заявник не надав суду жодного підтвердження того, що державним виконавцем було належним чином вручено повістку чи повідомлення боржнику про виклик, а також не доведено факт ухилення боржника від явки до виконавчої служби.

Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем не доведено факту ухилення боржника від виконання рішення, оскільки відсутні будь-які докази свідомих діянь (дій або бездіяльності) останнього, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Суд вважає, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України як стимулюючого фактору для виконання зобов`язань, без доведення факту ухилення боржника від виконання рішення і без обґрунтованої крайньої необхідності застосування такого заходу, становить втручання у права людини на свободу пересування.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у задоволенні подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями260,261,352-354,441 Цивільного процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні подання старшого державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко Руслани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя В. М. Позняк