Sentence № 127646441, 15.05.2025, Petropavlivka District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 188/2253/23

Провадження № 1-кп/188/93/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження в смт Петропавлівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023130000000575 від 25.07.2023, стосовно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт Вовчоярівка Попаснянського району Луганської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, якій обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,

за участю прокурора ОСОБА_4 дистанційно,

захисника ОСОБА_5 дистанційно,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато збройну агресію та ведення агресивної війни проти України з метою повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023) із затвердженням відповідними Законами України.

У результаті зазначених подій значна частина території Луганської області опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області.

Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».

Відповідно до вказаного переліку території с. Рай-Олександрівка, сел. Лоскутівка та смт. Вовчоярівка Лисичанської міської територіальної громади Луганської області з 03.07.2022 є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

З початку тимчасової окупації території Лисичанської міської територіальної громади Луганської області представниками так званої «лнр», підконтрольними політичному керівництву держави-агресора рф, організовано та розпочато діяльність системи органів влади, які відповідно до чинного законодавства України, визнані незаконними.

Так, згідно п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Так званим «указом голови лнр «об образовании администраций городов и районов лнр» № УГ-125/22 від 03.03.2022 на тимчасово окупованій території Луганської області утворено незаконний виконавчий орган влади - так звану «адміністрацію міста Лисичанська лнр», одним із структурних підрозділів якого є т.зв. «відділ життєзабезпечення селищ Вовчоярівка, Лоскутівка, Рай-Олександрівка».

Приблизно в січні 2023 року (більш точний час в ході досудового розслідування з об`єктивних причин встановити не представилось за можливе) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, знаходячись на тимчасово окупованій території Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області, переслідуючи особисті інтереси, маючи умисел на зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора та реалізуючи його, вступила в злочинну змову з представниками так званої «лнр», які підконтрольні державі-агресору - рф, на порушення вимог Конституції та Законів України добровільно зайняла посаду т.зв. «керівника відділу життєзабезпечення селищ Вовчоярівка, Лоскутівка, Рай-Олександрівка», що діє в системі незаконного виконавчого органу влади т.зв. «лнр», а саме - «адміністрації міста Лисичанська ЛНР» на тимчасово окупованій території Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області, у тому числі селищ Вовчоярівка, Лоскутівка, Рай-Олександрівка.

Частинами 3 та 4 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном. Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Обвинувачена належним чином повідомлялася судом у встановленому законом порядку про час та місце проведення підготовчого судового засідання у цьому кримінальному провадженні стосовно неї, проте в судові засідання не з`являлася, про причини неявки суд не повідомляла.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, визначено здійснювати шляхом спеціального судового провадження відповідно до ст. 323 КПК України у відсутність обвинуваченої (in absentia).

Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з рішенням якого від 24 травня 2007 року у справі «Да Лус Домингеш Ферейра проти Бельгії» судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участю, в якому містилася б оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.

ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ст. 323 КПК України шляхом опублікування повістки про виклик на офіційному сайті Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області і в газеті «Урядовий кур`єр», у судові засідання не з`являлася, що не перешкоджає розгляду кримінального провадження при здійсненні спеціального судового провадження.

Кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про обізнаність ОСОБА_3 про розпочате кримінальне провадження та відмову від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 як підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

В результаті судом встановлено таке.

Порушень процесуального закону під час кримінального провадження на всіх стадіях судом не виявлено.

Вважаючи достатньо забезпеченими у ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з приписами ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, провівши розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши докази сторони обвинувачення, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за встановлених судом обставин, яка підтверджується достатньою сукупністю зібраних належних та допустимих доказів.

Свідок ОСОБА_6 показала у судовому засіданні, що знає ОСОБА_3 особисто по роботі у смт. Вовчоярівка Попаснянського району Луганської області, де свідок працювала селищним головою. Після повномасштабного збройного вторгнення російської федерації свідок виїхала до Черкаської області. Через деякий час свідок в Телеграм-каналі побачила, що ОСОБА_3 зайняла посаду т.зв. «керівника відділу житезабепечення сит Вовчоярівка, с. Лоскутівка, с. Рай-Олександрівка адміністрації м. Лисичнська лнр».

Свідок ОСОБА_7 показала, що особисто по роботі у смт Вовчоярівка Попаснянського району Луганської області, де свідок працювала секретарем селищної ради. Після повномасштабного збройного вторгнення російської федерації свідок виїхала до Черкаської області. Через деякий час свідок в Телеграм-каналі побачила, що ОСОБА_3 зайняла посаду т.зв. «керівника відділу житезабепечення сит Вовчоярівка, с. Лоскутівка, с. Рай-Олександрівка адміністрації м. Лисичнська лнр». Також свідку працівники Служби безпеки України пред`являли на слідчій дії чотири фотознімки, пропонуючи впізнати обвинувачену, що свідок і зробила. Свідок ОСОБА_8 показав у судовому засіданні, що обвинувачену знає особисто, вона працювала у смт Вовчоярівка у відділенні ДП «Укрпошта», а він проживав у смт Вовчоярівка. На початку війни з російською федерацією свідок возив гуманітарну допомогу у смт Вовчоярівка і там у селищній раді бачив її у штабі гуманітарної допомоги. Від знайомих свідок взнав, що вона і від окупаційної влади отримала посаду т.зв. «керівника відділу житезабепечення сит Вовчоярівка, с. Лоскутівка, с. Рай-Олександрівка адміністрації м. Лисичнська лнр». Також свідку працівники Служби безпеки України пред`являли на слідчій дії чотири фотознімки, пропонуючи впізнати обвинувачену, що свідок і зробив.

Винуватість ОСОБА_3 підтверджується також дослідженими судом письмовими доказами:

протоколом пред`явлення особи ОСОБА_3 для впізнання за фотознімками від 22.08.2023 за участю свідка ОСОБА_9 , під час якого свідок серед чотирьох фотознімків впізнав фотографію обвинуваченої;

протоколом огляду від 22.08.2023 за участю свідка ОСОБА_9 відеозапису в Телеграм-каналі «Администрация Лисичанска» від 19.01.2023 з ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_2 де виступає т.зв. «керівник відділу житезабепечення сит Вовчоярівка, с. Лоскутівка, с. Рай-Олександрівка адміністрації м. Лисичнська лнр», у якій свідок впізнав ОСОБА_3 ;

копією заяви ОСОБА_3 про видачу паспорта громадянина України з її фотографією;

протоколом пред`явлення особи ОСОБА_3 для впізнання за фотознімками від 08.09.2023 за участю свідка ОСОБА_6 , під час якого свідок серед чотирьох фотознімків впізнала фотографію обвинуваченої;

протоколом огляду від 08.09.2023 за участю свідка ОСОБА_6 відеозапису в Телеграм-каналі «Администрация Лисичанска» від 19.01.2023 з ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_2 де виступає т.зв. «керівник відділу житезабепечення сит Вовчоярівка, с. Лоскутівка, с. Рай-Олександрівка адміністрації м. Лисичнська лнр», у якій свідок впізнала ОСОБА_3 ;

протоколом пред`явлення особи ОСОБА_3 для впізнання за фотознімками від 09.09.2023 за участю свідка ОСОБА_7 , під час якого свідок серед чотирьох фотознімків впізнала фотографію обвинуваченої;

протоколом огляду від 09.09.2023 за участю свідка ОСОБА_7 відеозапису в Телеграм-каналі «Администрация Лисичанска» від 19.01.2023 з ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_2 де виступає т.зв. «керівник відділу житезабепечення сит Вовчоярівка, с. Лоскутівка, с. Рай-Олександрівка адміністрації м. Лисичнська лнр», у якій свідок впізнала ОСОБА_3 ;

протоколом огляду від 25.08.2023 відеозапису в Телеграм-каналі «Администрация Лисичанска» від 19.01.2023 з ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_2 де виступає т.зв. «керівник відділу житезабепечення сит Вовчоярівка, с. Лоскутівка, с. Рай-Олександрівка адміністрації м. Лисичнська лнр» ОСОБА_3 і який збережений у папку з написом «Берклі Гладишева»;

протоколом пред`явлення особи ОСОБА_3 для впізнання за фотознімками від 27.09.2023 за участю свідка ОСОБА_8 , під час якого свідок серед чотирьох фотознімків впізнав фотографію обвинуваченої;

протоколом огляду від 27.09.2023 за участю свідка ОСОБА_8 відеозапису в Телеграм-каналі «Администрация Лисичанска» від 19.01.2023 з ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_2 де виступає т.зв. «керівник відділу житезабепечення сит Вовчоярівка, с. Лоскутівка, с. Рай-Олександрівка адміністрації м. Лисичнська лнр», у якій свідок впізнав ОСОБА_3 ;

протоколом огляду від 26.09.2023 відеозапису в Телеграм-каналі «Администрация Лисичанска» від 18.09.2023 з ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_2 де т.зв. «керівник відділу житезабепечення сит Вовчоярівка, с. Лоскутівка, с. Рай-Олександрівка адміністрації м. Лисичнська лнр» ОСОБА_3 отримує допомогу від російської політичної партії «Єдина Росія» і який збережений у папку з написом «Берклі Гладишева 2»;

протоколом огляду від 04.10.2023 відеозапису в Телеграм-каналі «Администрация Лисичанска» від 19.07.2023 з ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_2 де т.зв. «керівник відділу житезабепечення сит Вовчоярівка, с. Лоскутівка, с. Рай-Олександрівка адміністрації м. Лисичнська лнр» ОСОБА_3 отримує допомогу від російської політичної партії «Єдина Росія» і який збережений у папку з написом «Берклі Гладишева 3»;

протоколами огляду від 04.10.2023 в мережі Інтернет текстових документів: т.зв. «конституции лнр, указа главы лнр об образовании администраций городов и районов лнр, указа главы лнр о реестре должностей государственной гражданской службы лнр», які збережені у папку з написами «Берклі Гладишева 4, 5, 6»;

протоколом огляду від 19.10.2023 особової справи ОСОБА_3 в «Ощадбанку», де міститься копія сторінок її паспорта громадянки України;

протоколом огляду від 30.10.2023 особової справи ОСОБА_3 в «ПриватБанку», де міститься її фото та копія сторінок її паспорта громадянки України;

висновком судової портретної експертизи № 359 від 27.09.2023 про те, що на відеозаписі «Берклі Гладишева» та на фото у заяві ОСОБА_3 про видачу паспорта громадянина України одна і та ж особа.

Судом також переглянуті відеозаписи на оптичних дисках, долучених до протоколів оглядів, досліджених судом.

Встановивши в порядку, передбаченому статтею 91 КПК України, обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, належність та допустимість доказів, їх достатність, суд приходить до твердого переконання про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення і правильність кваліфікації її умисних дій за за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Суд відкидає доводи сторони захисту про недоведеність стороною обвинувачення, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, оскільки обвинувачена могла діяти під примусом або внаслідок погроз завдати шкоду її життю та здоров`ю чи її близьких людей, і необхідність ухвалення виправдовувального вироку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях і спростовуються дослідженими судом доказами.

Згідно зі статтею 6 КК України особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, передбачених статтею 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченої, не встановлено.

Обставиною, передбаченою статтею 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченої, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Обвинувачена раніше не судима, відомості про перебування її на обліку в лікарів психіатра та нарколога відсутні, вона скоїла умисний тяжкий злочин, який був направлений проти основ національної безпеки України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування та з конфіскації усього майна, що належить їй на праві власності.

Речові докази у справі відсутні.

Документально підтверджені процесульні витрати у проваджені на залучення експерта для проведення портретної експертизи в розмірі 3 823,68 грн слід на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченої на користь держави.

У зв`язку з призначенням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна арешт на майно обвинуваченої у вигляді рахунків у «Ощадбанку» та «ПриватБанку», накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023, скасуванню не підлягає.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2023 до обвинуваченої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без встановлення строку дії ухвали суду. Суд вважає за необхідне залишити без змін зазначений запобіжний захід.

Керуючись ст. ст. 323, 368-370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, і призначити їй покарання у вигляді позбавленням волі на строк десять років з позбавленням права обіймати посади у органах державної влади та місцевого самоврядування, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк п`ятнадцять років та з конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання у вигляді позбавленням волі ОСОБА_3 обчислювати з дати її затримання.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесульні витрати в розмірі 3 823 (три тисячі вісімсот двадцять три) гривні 68 копійок.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності причин, передбачених ст. 138 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору.

Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченій, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя ОСОБА_1