Decision № 127624764, 26.05.2025, Zhytomyr District Administrative Court

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/3593/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні поранення пов`язаного із захистом Батьківщини з 23.02.2023 по 28.02.2023 та пропорційно періодам перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованій довідкою ВЛК № 293 від 27.02.2023 на 30 календарних днів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні поранення пов`язаного із захистом Батьківщини з 23.02.2023 по 28.02.2023 та пропорційно періодам перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, рекомендованій довідкою ВЛК № 293 від 27.02.2023 на 30 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби 15.12.2022 отримав травму, а саме: вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму без пошкодження барабанних перетинок. Після отриманої травми, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 23.02.2023 по 28.02.2023 та у відпустці за станом здоров`я. Однак, за вказані періоди відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу додаткову щомісячну винагороду у збільшеному до 100000 грн розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. Таку бездіяльність відповідача, вважає протиправною та такою, що суперечить встановленим чинним законодавством України нормам.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

17.03.2025 представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На думку відповідача, підстави для виплати додаткової винагороди за лікування та відпустку для лікування поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини позивачем не підтверджено. Вказує, що діагноз, наведений у довідці ВЛК від 27.02.2023 № 293 викладені наступним чином: "Стан після перенесеної ВТ, акубаротравми від 15.12.2022 у вигляді гострої двобічної сенсоневральної приглухуватості". Так само діагноз викладений у виписному епікризі № 1212. Із зазначеного у медичних документах формулювання діагнозу позивача можна зробити висновок, що основним наслідком травми, отриманої у зв`язку з захистом Батьківщини є гостра двобічна сенсоневральна приглухуватість. Інші поранення або травми у позивача відсутні. Водночас, у довідці про обставини травми від 17.01.2023 № 119 діагноз позивача викладено наступним чином: "Вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма без пошкодження барабанних перетинок". Відтак, неможливо однозначно стверджувати, що позивач перебував на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок отримання травми, пов`язаної з захистом Батьківщини. Також зазначає, що згідно з вимогами пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, виплату додаткової винагороди передбачено виключно за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, не у відпустці за станом здоров`я. При цьому, позивач перебував у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК, яка не підтверджує зв`язок травми позивача з її наслідками, адже складена з порушенням вимог Положення № 402. На теперішній час довідка ВЛК не змінена, позивачем не оскаржувалась та не підтверджує зв`язок травми позивача з її наслідками. Оскільки саме довідка ВЛК є підставою для видачі командиром наказу про виплату додаткової винагороди на теперішній відсутні підстави для включення позивача до наказів та виплати йому такої винагороди за період з 28.02.2023 по 29.03.2023.

У період із 31.03.2025 по 14.04.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці; 14.03.2025, 21.03.2025 та 23.05.2025 - на періодичному навчанні.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 у період з 04.12.2022 по 28.04.2023 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

15.12.2022 солдат ОСОБА_1 , приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу отримав травму, а саме: вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму без пошкодження барабанних перетинок, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 119 від 17.01.2023.

В довідці № 119 від 17.01.2023 вказано, що травмування не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет).

Підставою для видачі довідки слугував наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2022 №1018.

Отримання позивачем 15.12.2022 травм підтверджується також первинною медичною картою (формою 100), виданою ПКГ м. Краматорськ 17.12.2022.

Згідно виписного епікризу №1212, у період з 23.02.2023 по 28.02.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 з діагнозом: "Стан після перенесеної вибухової травми, акубаротравма 15.12.2022 у вигляді гострої двобічної сенсоневральної приглухуватості".

Згідно з довідкою ВЛК №293, після проведеного медичного огляду госпітальною військово-лікарською комісією 27.02.2023 ОСОБА_1 встановлено діагноз: стан після перенесеної вибухової травми, акубаротравми (15.12.2022) у вигляді гострої двобічної сенсоневральної приглухуватості. Також вказано, що травма, пов`язана з захистом Батьківщини (довідка про обставини травми видана командиром військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2023 № 119). Зазначено, що на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів. Згідно наказу МОЗ від 04.07.2007 №370 - травма відноситься до важкого ступеня.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2023 №59 позивач у період з 28.02.2023 по 29.03.2023 перебував у відпустці за станом здоров`я.

Згідно вищезазначеного наказу, підставами його видачі слугували: довідка військово-лікарської комісії № 31/3 від 24.02.2023, № 76 від 23.02.2023, №№ 293, 104, 418, 2672, 437, 1962 від 27.02.2023. № 2013 від 28.02.2023. № 67 від 14.02.2023, довідки лікаря №№ 2516, 2478, 2480, 2485, 2491, 2504, 2503, 2510, 2512, 2509 від 28.02.2023, рапорти солдатів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , старших солдатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , сержанта ОСОБА_12 , головного сержанта ОСОБА_13 (вих. №№ 3719, 3721, 3701, 3702, 3703, 3704, 3705, 3706, 3710, 3709, 3707, 3718 від 28.02.2023).

01.08.2024 представником позивача було направлено адвокатський запит, в якому просив, зокрема нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100000,00 грн згідно постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 23.02.2023 по 28.02.2023 та у відпустці за станом здоров`я, рекомендованій довідкою ВЛК від 27.02.2023 №293

Військова частина НОМЕР_1 листом від 13.01.2025 №813/1364 повідомила представника позивача, що заява від 01.08.2024 про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 була опрацьована медичною службою безпосереднього підрозділу та всі належні виплати були здійснені військовою частиною НОМЕР_1 , підстав для донарахування виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 відсутні.

Позивач вважає, що йому протиправно не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода з розрахунку 100000 грн на місяць за час перебування на лікування та у відпустці за станом здоров`я, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В силу статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно пункту 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Абзацом 1 пункту 1 постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналіз наведених норм постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Також, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно пункту 13 розділу XXXIV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Спірним питання в межах розгляду даної справи є наявні у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я, у зв`язку з отриманою 15.12.2022 травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.

Суд зазначає, що документально підтверджено, що 15.12.2022 ОСОБА_1 приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу отримав травму, а саме: вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму без пошкодження барабанних перетинок.

Позивач в період з 23.02.2023 по 28.02.2023 проходив лікування через наслідки отриманої (15.12.2022) травми, що підтверджується наявним в матеріалах справи виписним епікризом №1212.

Сторонами не заперечується, що додаткова винагорода у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, позивачу в спірний період не нараховувалась та не виплачувалась.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів та не вказав аргументованих доводів щодо підстав невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100000 грн за лютий 2023 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Суд констатує, що обидві умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними на позивача, які містяться в матеріалах справи.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст.245 КАС України, суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 23.02.2023 по 28.02.2023, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

Щодо донарахування додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період перебування позивача у відпустці за станом здоров`я, суд зазначає наступне.

Згідно з абз.4 п.1 постанови №168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, обґрунтовуючи правомірність своїх дій в частині не виплати позивачу грошової винагороди, в період з 28.02.2023 по 29.03.2023, відповідач посилається на те, що довідка ВЛК від 27.02.2023 № 293 вказує, що позивач потребує "відпустки за станом здоров`я терміном на 30 (тридцять) календарних днів".

Таким чином, на думку відповідача, позивач перебував у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК, яка не підтверджує зв`язок травми позивача з її наслідками, адже складена з порушенням вимог Положення № 402.

З цього приводу суд зазначає, що нормативно-правовим актом, який визначає порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи у Збройних силах України є Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2022 №402 (далі - Положення №402).

Згідно з п.2.1. Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови.

Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Згідно з п.6.11. Положення №402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів.

Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

При цьому, форма та зміст згаданої довідки ВЛК встановлені додатком 4 до Положення №402.

Водночас, встановленою законодавством формою довідки ВЛК не передбачено зазначення у ній відомостей про потребу військовослужбовця в лікуванні та про ступінь тяжкості отриманої травми.

Підпунктом в п.20.3 Положення №402 встановлено виключний перелік повноважень ВЛК при винесенні постанови в частині визначення, чого потребує військовослужбовець за результатами медичного огляду.

Натомість, даним підпунктом не передбачено винесення ВЛК постанови про потребу у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Зокрема, ВЛК наділена повноваженням визначати потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я на визначену нею кількість календарних днів.

На думку суду, наявне протиріччя у юридичних формулюваннях між постановою №168, яка передбачає відпустку для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК та Положенням №402, яке передбачає можливість ВЛК виключно визначити потребу у відпустці лише за станом здоров`я.

В той же час, потреба у лікуванні під час відпустки встановлюється лікувальним закладом, в якому військовослужбовець проходив стаціонарне лікування.

Відповідно до п.11 ст.10-1 Закону №2011-XII у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.

Таким чином, Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили відносно як постанови №168, так і Положення №402, містить формулювання відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії, в той час як ВЛК формально позбавлена права виносити постанови про потребу військовослужбовця саме у такій відпустці.

Оскільки Закон №2011-ХІІ, постанова №168 та Положення №402 містять різні юридичні формулювання одного й того самого терміну - відпустки за станом здоров`я для лікування поза умовами стаціонару, а всі заперечення відповідача зводяться виключно до формалізованого підходу у визначенні зазначених понять, то слід застосовувати Закон, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.

Також, згідно п.9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Тобто, у вищенаведеному випадку законодавство ототожнює поняття відпустка для лікування у зв`язку з хворобою та відпустка за станом здоров`я.

Також слід вказати, що постанова №168 за своєю правовою природою не є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові відносини у сфері охорони здоров`я, оскільки предметом правового регулювання даної постанови є фінансове забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій осіб.

Як наслідок, вжите у постанові № 168 формулювання відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров`я, яке, в свою чергу такого виду відпустки не передбачає.

Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - відпустка за станом здоров`я, передбачена Положенням №402, є тотожним за своїм юридичним змістом відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, передбаченій постановою №168.

Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров`я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, проходженням військової служби із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, на підставі абз.4 п.1 постанови №168.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться довідка ВЛК №293 від 27.02.2023, відповідно якої ОСОБА_1 потребував відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

Разом з цим, у довідці вказано діагноз діагноз: стан після перенесеної вибухової травми, акубаротравми (15.12.2022) у вигляді гострої двобічної сенсоневральної приглухуватості. Також вказано, що травма важкого ступеня, пов`язана з захистом Батьківщини.

З огляду на наведене, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач перебував у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК, яка не підтверджує зв`язок травми позивача з її наслідками, адже вказане не спростовує той факт, що позивач отримав травму при виконанні службових обов`язків військової служби, пов`язаних з захистом Батьківщини в районі виконання бойового завдання, внаслідок чого проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустці за станом здоров`я.

При цьому, фактичне зазначення інших словосполучень у висновку ВЛК про відпустку не може бути підставою для відмови позивачу у виплаті належного грошового забезпечення. Проблеми, які виникають під час створення таких довідок не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди за період перебування у відпустці за станом здоров`я.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 не виплачено позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за весь період його відпустки для лікування після тяжкої травми.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність підстав для їх повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, а саме за період стаціонарного лікування: з 23.02.2023 по 28.02.2023, а також за відпустку за станом здоров`я: з 28.02.2023 по 29.03.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, а саме за період стаціонарного лікування: з 23.02.2023 по 28.02.2023, а також за відпустку за станом здоров`я: з 28.02.2023 по 29.03.2023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

26.05.25