Court ruling № 127507021, 19.05.2025, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/13788/24

Провадження № 2-з/752/97/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Машкевич К.В.

за участю секретаря- Зінченка Д.В.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м.Києві про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.

Посилається на те, що сторони в справі перебували в шлюбі з 2009 року.

Під час шлюбу ними був придбаний транспортний засіб - автомобіль MERCEDES-BENZ В 250Е, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

05 лютого 2024 року позивач дізнався, що автомобіль було продано відповідачкою ОСОБА_3 без його згоди ОСОБА_4 .

В той же день відповідачка ОСОБА_4 забрала його з паркінгу, де позивач зберігав спірне авто.

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві за №31/26-285аз від 15 березня 2024 року транспортний засіб 03 лютого 2024 року в ТСЦ 8046 перереєстрований з ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі- продажу транспортного засобу №8046/2024/4298240 від 03 лютого 2024 року.

Зазначає, що позивач проти будь-якого виду відчуження даного автомобіля, на будь-яке відчуження згоди не надавав, натомість висловлював свої заперечення та незгоду проти цього.

Оскільки зазначений автомобіль набутий за спільні кошти під час шлюбу сторін та є їхньою спільною сумісною власністю, неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог ст. 60, 61, 63 СК України.

Наразі спірний автомобіль перебуває у фактичному володінні відповідача ОСОБА_4 .

Відповідно до повідомлення з системи штрафи UA згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль MERCEDES-BENZ B250E, 2015 року випуску, VIN номер НОМЕР_1 знаходиться під керуванням ОСОБА_5 , хоч і належить відповідачці ОСОБА_4 .

Вважає, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому просить накласти арешт на спірній транспортний засіб.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб , а також забороною вчиняти певні дії.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч.10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім того, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Предметом спору в справі позивач має на меті захистити своє право на володіння транспортним засобом, придбаним у шлюбі та відчуженим без його на те згоди.

Відповідно до ч.ч.4 - 8 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Враховуючи викладене вище, підстав та предмету позову, суд вважає заяву такою, що підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на майно- транспортний засібMERCEDES-BENZ B250E, 2015 року випуску, VIN номер НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач 2: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: невідомий.

Третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м.Києві, адреса: 01011 м.Київ, вул.Арсенальна, 9/11, ЄДРПОУ: 43611844.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя: К.В.Машкевич