Court ruling № 127495521, 14.04.2025, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/46/25

ун. № 759/13555/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 рокуСвятошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Шум Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовалюка Володимира Михайловича, -

В С Т А Н О В И В:

Скаржник, 07.03.2025 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовалюка Володимира Михайловича.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. від 26.03.2025 року по зазначеній справі було вирішено розгляд скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовалюка Володимира Михайловича призначити на 14.04.2025року об 11 год. 30 хв. у приміщенні Святошинського районного суду м. Києва(каб.505) за адресою: м. Київ, в. Я. Коласа, 27-А.

В своїй скарзі ОСОБА_1 зазначив, що в Святошинському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебував на виконанні виконавчий лист, виданий Святошинським районним судом м. Києва на підставі рішення від 04 вересня 2014 року по цивільній справі № 759/13555/14-ц (провадження № 2/759/4912/14) про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 349 087 грн. 50 коп. та витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 441 грн. 00 коп., а всього 352 528 (триста п`ятдесят дві тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн. 50 коп.

19 січня 2015 року Державним виконавцем Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження за № НОМЕР_3. 30 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт всього майна боржника № НОМЕР_3, на підставі якої 17 лютого 2016 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження нерухомого майна № 13300799.

19 серпня 2016 року державним виконавцем Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гаєвським С.М. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на той час) з наступних підстав: «Згідно відповіді ГУ ПФУ в м. Києві № 14230/03 від 22.07.2016 року боржник перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та отримує пенсію в разі втрати годувальника.

19 серпня 2016 року до Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві надійшла заява ОСОБА_3 про: «прошу звернути стягнення на пенсію боржника без перевірки майнового стану. Станом на 19 серпня 2016 року залишок боргу становив 65 011, 80 гривень. Виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не стягнуто».

Зважаючи на те, що нарахування ОСОБА_2 пенсії проводилося за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та на підставі заяви ОСОБА_3 державним виконавцем було вирішено направити до Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві виконавчий лист.

Шевченківським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на підставі виконавчого листа та документів виконавчого провадження № НОМЕР_3, який був переданий з Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві 06 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження вже за новим номером, а саме № НОМЕР_4 по виконанню вищезазначеного виконавчого документу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 06 грудня 2018 року.

Спадкоємцем після смерті померлої являється ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом від 05 грудня 2017 року, посвідченим Ковальчуком С.П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 12887.

07 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої, на підставі якої було заведено спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 54402058 від 07 грудня 2018 року.

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове нерухоме майно, що складається з квартири АДРЕСА_2 .

02 березня 2019 року ОСОБА_1 звертався до Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві із заявою з вимогою закінчити виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу та скасувати арешт накладений постановою державного виконавця Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 30 грудня 2015 року № НОМЕР_3, на підставі якої 17 лютого 2016 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження нерухомого майна № 13300799.

07 березня 2019 року ОСОБА_1 отримав від Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відповідь, відповідно до якої їхнім відділом 06 жовтня 2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4, а також зазначено, Святошинським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, винесено постанову про арешт майна боржника.

У відповіді зазначено, що станом на 07 березня 2019 року рішення суду не виконане, правові підстави для задоволення вимог щодо закінчення виконавчого провадження та зняття арешту відсутні і те, що державним виконавцем вирішується питання, щодо направлення заяви до суду про заміну сторони виконавчого провадження на його правонаступника.

05 лютого 2021 року ОСОБА_1 знову звертався до Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві із повторною заявою з вимогою закінчити виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу та скасувати арешт майна (всього майна) боржника та оголошення заборони на його відчуження але відповіді ОСОБА_1 так і не отримав взагалі.

14 листопада 2024 року ОСОБА_1 отримав від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори повідомлення про те, що видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 зупинено до зняття арешту, оскільки відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14 листопада 2024 року № 403707426, наявні обтяження (реєстраційний номер обтяження 13300692 (спеціальний розділ) 21840817 (спеціальний розділ 13300799) на все нерухоме майно, відповідно до: Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_3 від 30 грудня 2015 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

15 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогою зняти та/або скасувати арешт майна (нерухомого майна) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_3 від 30 грудня 2015 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

17 грудня 2024 року Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь про те, що згідно даних АСВП на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 по виконанню виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2014 № 2/759/4912/14 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 292528,50 гривень.

19 січня 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також державним виконавцем було винесено постанову про арешт всього майна боржника № НОМЕР_3, на підставі якої 17.02.2016 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження нерухомого майна № 13300799.

19 серпня 2016 року державним виконавцем Гаєвським С.М. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на той час) з наступних підстав : «Згідно відповіді ГУ ПФУ в м. Києві № 14230/03 від 22.07.2016 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та отримує пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно нарахування проводяться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві. До відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_3 про: «прошу звернути стягнення на пенсію боржника без перевірки майнового стану. Станом на 19 серпня 2016 року залишок боргу становив 65 011,80 гривень. Виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не стягнуто».

Згідно відомостей АСВП на виконанні у Шевченківському відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - Шевченківський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 по виконанню вищезазначеного виконавчого документу. І тому у Святошинському відділі відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Також ОСОБА_1 до Святошинському відділу були надані докази того, що перед ОСОБА_3 у ОСОБА_2 відсутня заборгованість взагалі, оскільки 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_3 борг у сумі 253183, 19 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією № 0.0.1224693521.1 від 27 грудня 2018 року та розпискою, що ОСОБА_3 написав власноруч. І тому 24 листопада 2024 року Святошинським районним судом м. Києва навіть було прийнято ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, копія якої додається.

Зважаючи на відповідь Святошинського ВДВС та те, що відповідно до відомостей з АСВП, станом на 21 січня 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_4 завершене але обтяження не зняті 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ із заявою з вимогою скасувати у передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» строк арешт майна (нерухомого майна) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, а саме: обтяження № 13300692, дата, час державної реєстрації: 17.02.2016 15:40:06, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 30.12.2015, видавник: ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

Заяву було зареєстровано в Шевченківському ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ про, що свідчить відповідна відмітка на заяві з підписом уповноваженої особи. ОСОБА_1 в своїй скарзі зазначив, що станом на «07» березня 2025 року жодної письмової відповіді від Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ він не отримував, що на його думку є порушенням ЗУ «Про виконавче провадження». І Саме з 07 березня 2025 року порушене право ОСОБА_1 тому він і звернувся зі скаргою до суду.

Під час прийняття ухвали про відкриття провадження було вирішено при розгляді скарги повідомити боржника та державного виконавця з направленням копії скарги та запропонувати надати пояснення або заперечення з посиланням на відповідні докази, а також зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовалюка Володимира Михайловича надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_3.

03 квітня 2025 року на адресу суду надійшла заява від державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовалюка Володимира Михайловича в якій зазначено, що на виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва № 759/13555/14-ц від 26.03.2025 Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомляє що надати матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_3 не виявляється можливим оскільки вищевказане виконавче провадження на виконанні у Відділі не перебуває. Додатково повідомляємо що виконавче провадження № НОМЕР_3 перебувало на виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В судове засідання, яке відбулося 14.04.2025 року сторони не з`явились, про час та місце справи повідомлялися належним чином, скаржник ОСОБА_1 подав через канцелярію суду заяву в якій просив суд розглянути справу за його скаргою у його відсутність. Від державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовалюка Володимира Михайловича відповідна заява не надходила.

Дослідивши всебічно матеріали справи та з`ясувавши всі обставини, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовалюка Володимира Михайловича підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в Святошинському районному відділі державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебував на виконанні виконавчий лист, виданий Святошинським районним судом м. Києва на підставі рішення від 04 вересня 2014 року по цивільній справі № 759/13555/14-ц (провадження № 2/759/4912/14) про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 349 087 грн. 50 коп. та витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 441 грн. 00 коп., а всього 352 528 (триста п`ятдесят дві тисячі п`ятсот двадцять вісім) грн. 50 коп.

19 січня 2015 року Державним виконавцем Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження за № НОМЕР_3. 30 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт всього майна боржника № НОМЕР_3, на підставі якої 17 лютого 2016 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження нерухомого майна № 13300799.

19 серпня 2016 року державним виконавцем Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гаєвським С.М. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на той час) з наступних підстав: «Згідно відповіді ГУ ПФУ в м. Києві № 14230/03 від 22.07.2016 року боржник перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та отримує пенсію в разі втрати годувальника.

19 серпня 2016 року до Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві надійшла заява ОСОБА_3 про: «прошу звернути стягнення на пенсію боржника без перевірки майнового стану. Станом на 19 серпня 2016 року залишок боргу становив 65 011, 80 гривень. Виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не стягнуто».

Зважаючи на те, що нарахування ОСОБА_2 пенсії проводилося за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та на підставі заяви ОСОБА_3 державним виконавцем було вирішено направити до Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві виконавчий лист.

Також судом було встановлено, що Шевченківським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на підставі виконавчого листа та документів виконавчого провадження № НОМЕР_3, який був переданий з Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві 06 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження вже за новим номером, а саме № НОМЕР_4 по виконанню вищезазначеного виконавчого документу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 06 грудня 2018 року.

Спадкоємцем після смерті померлої являється ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом від 05 грудня 2017 року, посвідченим Ковальчуком С.П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 12887.

07 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої, на підставі якої було заведено спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 54402058 від 07 грудня 2018 року.

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове нерухоме майно, що складається з квартири АДРЕСА_2 .

02 березня 2019 року ОСОБА_1 звертався до Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві із заявою з вимогою закінчити виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу та скасувати арешт накладений постановою державного виконавця Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 30 грудня 2015 року № НОМЕР_3, на підставі якої 17 лютого 2016 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження нерухомого майна № 13300799.

07 березня 2019 року ОСОБА_1 отримав від Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відповідь, відповідно до якої їхнім відділом 06 жовтня 2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4, а також зазначено, Святошинським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, винесено постанову про арешт майна боржника.

У відповіді зазначено, що станом на 07 березня 2019 року рішення суду не виконане, правові підстави для задоволення вимог щодо закінчення виконавчого провадження та зняття арешту відсутні і те, що державним виконавцем вирішується питання, щодо направлення заяви до суду про заміну сторони виконавчого провадження на його правонаступника.

05 лютого 2021 року ОСОБА_1 знову звертався до Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві із повторною заявою з вимогою закінчити виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу та скасувати арешт майна (всього майна) боржника та оголошення заборони на його відчуження але відповіді ОСОБА_1 так і не отримав взагалі.

14 листопада 2024 року ОСОБА_1 отримав від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори повідомлення про те, що видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 зупинено до зняття арешту, оскільки відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14 листопада 2024 року № 403707426, наявні обтяження (реєстраційний номер обтяження 13300692 (спеціальний розділ) 21840817 (спеціальний розділ 13300799) на все нерухоме майно, відповідно до: Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_3 від 30 грудня 2015 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

15 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогою зняти та/або скасувати арешт майна (нерухомого майна) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_3 від 30 грудня 2015 року ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

17 грудня 2024 року Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь про те, що згідно даних АСВП на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 по виконанню виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2014 № 2/759/4912/14 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 292528,50 гривень.

Згідно відомостей АСВП на виконанні у Шевченківському відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - Шевченківський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 по виконанню вищезазначеного виконавчого документу. І тому у Святошинському відділі відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Також ОСОБА_1 до Святошинському відділу були надані докази того, що перед ОСОБА_3 у ОСОБА_2 відсутня заборгованість взагалі, оскільки 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_3 борг у сумі 253183, 19 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією № 0.0.1224693521.1 від 27 грудня 2018 року та розпискою, що ОСОБА_3 написав власноруч. І тому 24 листопада 2024 року Святошинським районним судом м. Києва навіть було прийнято ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, копія якої додається.

Зважаючи на відповідь Святошинського ВДВС та те, що відповідно до відомостей з АСВП, станом на 21 січня 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_4 завершене але обтяження не зняті 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ із заявою з вимогою скасувати у передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» строк арешт майна (нерухомого майна) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, а саме: обтяження № 13300692, дата, час державної реєстрації: 17.02.2016 15:40:06, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 30.12.2015, видавник: ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

Заяву було зареєстровано в Шевченківському ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ про, що свідчить відповідна відмітка на заяві з підписом уповноваженої особи. ОСОБА_1 в своїй скарзі зазначив, що станом на «07» березня 2025 року жодної письмової відповіді від Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ він не отримував, що на його думку є порушенням ЗУ «Про виконавче провадження». І Саме з 07 березня 2025 року порушене право ОСОБА_1 тому він і звернувся зі скаргою до суду.

Також судом встановлено, що посилання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовалюка Володимира Михайловича на те, що надати матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_3 не виявляється можливим оскільки вищевказане виконавче провадження на виконанні у Відділі не перебуває спростовується відповіддю Святошинського ВДВС, що відповідно до відомостей з АСВП, станом на 21 січня 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_4 завершене але обтяження не зняті.

Також не заслуговує на увагу те, що державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовалюк Володимир Михайлович додатково повідомляє що виконавче провадження № НОМЕР_3 перебувало на виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи 17 грудня 2024 року Святошинський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав відповідь ОСОБА_1 про те, що згідно даних АСВП на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 по виконанню виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2014 № 2/759/4912/14 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 292528,50 гривень.

19 січня 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також державним виконавцем було винесено постанову про арешт всього майна боржника № НОМЕР_3, на підставі якої 17.02.2016 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження нерухомого майна № 13300799.

19 серпня 2016 року державним виконавцем Гаєвським С.М. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на той час) з наступних підстав : «Згідно відповіді ГУ ПФУ в м. Києві № 14230/03 від 22.07.2016 року боржник перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та отримує пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно нарахування проводяться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві. До відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_3 про: «прошу звернути стягнення на пенсію боржника без перевірки майнового стану. Станом на 19 серпня 2016 року залишок боргу становив 65011,80 гривень. Виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій не стягнуто».

Згідно відомостей АСВП на виконанні у Шевченківському відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 по виконанню вищезазначеного виконавчого документу. І тому у Святошинському відділі відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 3 ч. ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до роз`яснень, які надані в абз. 5 п. 1 та 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження».

В порядку ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» і роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року за № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» - у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються цим Законом (ч. 1 ст. 5 Закону).

Згідно зі ст. 3 цього Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Враховуючи висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 06.09.1978 (заява №55723/00) та «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17.12.2004 (заява №33348/96), згідно з якими завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою, суд зауважує, що завдання суду у справі за цією скаргою полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав сторін виконавчого провадження під час примусового виконання рішення суду, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, за змістом ст. 451 ЦПК України метою подання скарг на дії/бездіяльність службових і посадових осіб органів державної виконавчої влади, приватних виконавців під час судового контролю на стадії виконання кінцевого судового рішення у справі є ефективне і швидке поновлення порушених прав скаржника, яке відбувається, зокрема, шляхом визнання оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності неправомірними і зобов`язання державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Тобто заява про скасування арешту повинна розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» - позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Пункт 5 зазначеної постанови наголошує, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 (на теперішній час - статтею 59 Закону України про виконавче провадження.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

Керуючись 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабовалюка Володимира Михайловича - задовольнити частково.

Зобов`язати державного виконавця Рабоволюка Василя Вікторовича Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 34999049) Скасувати арешт майна (нерухомого майна) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, а саме: номер запису про обтяження № 13300799, дата, час державної реєстрації: 17.02.2016 15:40:06, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 30.12.2015, видавник: ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві. Опис предмета обтяження: все нерухоме майно за виключенням 1/2 частини кв. АДРЕСА_3 .

Зобов`язати державного виконавця Рабоволюка Василя Вікторовича Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 34999049) скасувати арешт майна (нерухомого майна) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, а саме: номер запису про обтяження № 13300692 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації: 17.02.2016 15:40:06, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 30.12.2015, видавник: ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві. Опис предмета обтяження: все нерухоме майно за виключенням 1/2 частини кв. АДРЕСА_3 .

Скасувати арешт майна (нерухомого майна) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, а саме: номер запису про обтяження № 13300799, дата, час державної реєстрації: 17.02.2016 15:40:06, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 30.12.2015, видавник: ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві. Опис предмета обтяження: все нерухоме майно за виключенням 1/2 частини кв. АДРЕСА_3 .

Скасувати арешт майна (нерухомого майна) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, а саме: номер запису про обтяження № 13300692 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації: 17.02.2016 15:40:06, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 30.12.2015, видавник: ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві. Опис предмета обтяження: все нерухоме майно за виключенням 1/2 частини кв. АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Л. М. Шум