Court ruling № 127486771, 20.05.2025, Kryvyi Rih District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 177/1040/25

Провадження № 1-кп/177/175/25

У Х В А Л А

Іменем України

20.05.2025 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданнів залісуду вм.Кривому Розіобвинувальний актв кримінальному провадженні № 12022040000000448 від 03.09.2022 за ч. 2 ст. 286 КК України щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої,

адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого,

адвоката ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Указаний обвинувальний акт, затверджений 25.04.2025 прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , із реєстром матеріалів досудового розслідування, 28.04.2025 надійшов до Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 30.04.2025 призначено підготовче судове засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду. Стверджував, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України. Підстави для закриття справи чи внесення подання про визначення підсудності відсутні. Дане кримінальне провадження розглядати у відкритому судовому засіданні з викликом учасників судового провадження.

Потерпіла ОСОБА_5 , її представник адвокат ОСОБА_6 , а також обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, адвокат ОСОБА_7 , кожен окремо, не заперечували щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов до наступного висновку.

Дане кримінальне провадження підсудне Криворізькому районному суду Дніпропетровської області.

Підстави для прийняття рішень визначених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України.

Судовий розгляд, із урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування в даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , згідно з ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 04.04.2025, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зі строком до 21.05.2025.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні подав клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, санкцією якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. Наявність підозри обґрунтовується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, до ОСОБА_2 під час досудового розслідування застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Разом із тим, судовий розгляд триває, а ризики, що стали підставою для застосування вказаного запобіжного заходу не зменшилися та продовжуются існувати, тому, із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, прокурор просив продовжити строк застосування тримання під вартою ще на 60 днів.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити з підстав та мотивів, що наведені в ньому.

Потерпіла ОСОБА_5 , та її представник, адвокат ОСОБА_6 , не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора як необґрунтованого та безпідставного, вказуючи на недоведеність ризиків. Вважали за необхідне змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Розглянувши клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження під час його вирішення, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 04.04.2025, до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зі строком до 21.05.2025. Отже, строк застосування запобіжного заходу спливає, однак розгляд справи по суті не розпочався.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд керується правилами, передбаченими розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Прокурор у судовому засіданні наполягав на тому, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали та продовжують існувати.

На існування таких ризиків вказує те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання, виключно у виді позбавлення волі від 3 до 8 років, фізично здоровий, однак даних про офіційне працевлаштування та отримання доходів для існування не надано, одружений, утриманців не має, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, був звільнений по відбуттю строку покарання 25.02.2021, станом на зараз щодо ОСОБА_2 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ст. 135 КК України, що свідчить про його стійку злочинну спрямованість. Окрім того, після ДТП, що мала місце 02.09.2022, ОСОБА_2 до органів досудового слідства не з`являвся, змінив місце проживання та не повідомляв про місце свого перебування, був затриманий майже через два роки після ДТП. Окрім того, після ДТП підпалив автомобіль, тим самим, намагаючись знищити речовий доказ у справі.

На даний час розгляд справи по суті не розпочато, потерпіла, свідки та сам обвинувачений у судовому засіданні не допитувалися, матеріали кримінального провадження не досліджувалися. А отже, наявний ризик впливу ОСОБА_8 на свідків, із метою надання чи зміни ними показань на його користь.

Слід також зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою, про що також зазначено Верховним Судом у справах № 166/313/17, № 674/1202/19.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, відсутність міцних соціальних зв`язків, утриманців, репутацію, а також тяжкість покарання, що може йому загрожувати в разі визнання винуватим, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, у тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченим за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що обставини, які стали підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися та продовжують існувати, як і не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.

При цьому враховується, що продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, визначених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість з об`єктивних причин завершити судовий розгляд, а також і те, що застосування жодного з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою щодо обвинуваченого, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Поряд з цим, у зв`язку з наявністю обставини, передбаченої п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України - пред`явлення обвинувачення у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому застави у даному кримінальному провадженні.

Окрім того, у підготовчому судовому засіданні представником потерпілої, адвокатом ОСОБА_6 , подано цивільний позов від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до якого, просить стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн, та який представник просив прийняти та розглядати в даному кримінальному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_5 також просила позовну заяву прийняти та розглядати спільно з кримінальним провадженням.

Сторона захисту щодо прийняття цивільного позову до спільного розгляду з кримінальним провадженням не заперечувала.

Прокурор також вважав за доцільне прийняти поданий позов та розглядати його в рамках даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Враховуючи положення ст. 128 КПК України, яким передбачено право потерпілого на позов, ознайомившись з його змістом, вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає за необхідне прийняти цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті кримінального правопорушення, до свого провадження та розглядати його спільно з кримінальним провадженням, визнавши відповідно потерпілу ОСОБА_5 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_2 - цивільним відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 128, 177, 183, 199,, 314- 317, 372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акту кримінальномупровадженні№ 12022040000000448 від 03.09.2022 за ч. 2 ст. 286 КК України щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити до судового розгляду на 27.05.2025,о 15год.00хв., у приміщенні Криворізького районного суду Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Миру, 5А.

Викликати в судове засідання учасників судового провадження.

Прийняти до спільного розгляду з кримінальним провадженням № 12022040000000448 від 03.09.2022 за ч. 2 ст. 286 КК України, цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, визнавши відповідно ОСОБА_5 цивільним позивачем, а обвинуваченого ОСОБА_2 , - цивільним відповідачем у справі.

Визначити цивільномувідповідачу15-деннийстрок іздня отриманняцивільного позову для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів цивільний відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує цивільний позов за наявними матеріалами.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному № 12022040000000448 від 03.09.2022 за ч. 2 ст. 286 КК України, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 18.07.2025 включно.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів із дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде складено 21.05.2025.

Суддя: ОСОБА_1