Sentence № 127207513, 09.05.2025, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 09.05.2025

Справа № 334/8732/21

Провадження НОМЕР_17-кп/334/133/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження НОМЕР_17-кп/334/133/25, відомості про яке внесені 20 жовтня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020080000000750, за обвинуваченням

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, який має вищу освіту, проходить службу в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, у шлюбі не перебуває, на утриманні дітей не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця в с. Мала Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, перебуває у шлюбі, на утриманні дітей не має, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 28 та частиною другою статті 365 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

встановив:

відповідно до розстановки сил та засобів автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП від 14.10.2020, затвердженої начальником УПП в Запорізькій області ДПП 14.10.2020, з 07.30 години 14.10.2020 у місті Запоріжжя на службовому автомобілі «Skoda Rapid», державний номерний знак НОМЕР_1 , у складі наряду «Драгун Т-6» несли службу інспектор взводу НОМЕР_17 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_8 , інспектор, взводу НОМЕР_17 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 та інспектор взводу НОМЕР_17 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_9 .

Згідно з розстановкою сил та засобів автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП від 14.10.2020, затвердженої начальником УПП в Запорізькій області ДПП 14.10.2020, з 07.30 години 14.10.2020 у місті Запоріжжя на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander», державний номерний знак НОМЕР_2 , у складі наряду «Драгун Т-5» несли службу інспектор взводу НОМЕР_17 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 та поліцейський взводу НОМЕР_17 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП ОСОБА_10 .

14.10.2020 приблизно о 17.00 годині, більш точний час не встановлений, наряд автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП «Драгун Т-6» у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , перебуваючи в однострої, обладнаному знаками належності до Національної поліції України, у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків, під час здійснення патрулювання на службовому автомобілі «Skoda Rapid», державний номерний знак НОМЕР_1 , неподалік від будинку АДРЕСА_4, помітили на відкритій ділянці місцевості громадянина ОСОБА_11 та громадянку ОСОБА_12 .

Далі наряд автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП «Драгун Т-6» у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , з метою з`ясування причини перебування ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на вищевказаній ділянці місцевості, зупинили службовий автомобіль «Skoda Rapid» вздовж проїжджої частини по АДРЕСА_4 та підійшли до вищевказаних громадян.

Після чого ОСОБА_3 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік від будинку АДРЕСА_4, грубо порушуючи вимоги частини другої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», не повідомивши ОСОБА_11 про причини застосування до нього превентивного заходу, а також не роз`яснивши нормативно-правові акти, на підставі яких застосовується превентивний захід, здійснив поверхневу перевірку ОСОБА_11 , під час якої наказав останньому зняти взуття, шкарпетки та спустити штани. Під час проведення поверхневої перевірки у ОСОБА_11 речей, обіг яких заборонено чи обмежено, або речей, які становлять загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб, виявлено не було.

14.10.2020 приблизно о 17.24 годині, більш точний час не встановлений, на місце події за адресою: АДРЕСА_4 у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander», перебуваючи в однострої, обладнаному знаками належності до Національної поліції України, прибув наряд автопатрулю роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП НП України «Драгун Т- 5» у складі ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .

В цей час у інспектора взводу НОМЕР_17 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4 , якому був раніше знайомий ОСОБА_11 , та у інспектора взводу НОМЕР_17 роти тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 виник спільний злочинний умисел, направлений на перевищення влади та службових повноважень із використанням фізичного насильства та болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілого ОСОБА_11 дій, тобто на спільне умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих їм повноважень.

Після чого 14.10.2020 приблизно о 17.30 годині, більш точний час не встановлений, ОСОБА_3 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік від будинку АДРЕСА_4, грубо порушуючи вимоги статті 44 Закону України «Про Національну поліцію», не оголосивши попередження ОСОБА_11 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_13 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, наніс удар долонею правої руки в район лівої вушної раковини та лівого ока ОСОБА_11 , тим самим спричинивши фізичний біль останньому.

Далі ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не оголосивши попередження ОСОБА_11 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_11 не вчиняє жодних правопорушень та не чинить йому опору, грубо порушуючи вимоги статті 44 Закону України «Про Національну поліцію», умисно наніс ОСОБА_11 своєю правою рукою зажатою в кулак один удар в область ребер з лівої сторони нижньої частини тулубу, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_11 .

У подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізовуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, схопив своєю правою рукою праву руку ОСОБА_11 та, силоміць утримуючи та контролюючи руку потерпілого, наніс рукою ОСОБА_11 близько 10 ударів в район обличчя останнього, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_11 , який, усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є працівниками поліції, був позбавлений фактичної можливості захищатися від неправомірних дій останніх.

Після чого ОСОБА_4 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_3 злочинний умисел, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік від будинку АДРЕСА_4, грубо порушуючи вимоги статті 44 Закону України «Про Національну поліцію», не оголосивши попередження ОСОБА_11 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_11 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, наніс удар коліном ноги, якої самої не встановлено, в район колінного суглобу лівої ноги ОСОБА_11 , тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_11 .

Продовжуючи спільні протиправні дії, направлені на перевищення влади та службових повноважень із використанням болісних дій, ОСОБА_3 умисно двома пальцями своєї правої руки почав викручувати ніс потерпілому ОСОБА_11 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

Після чого ОСОБА_3 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, продовжуючи свої протиправні дії, наніс близько п`яти ударів долонею своєї правої руки в район лівої вушної раковини та лівого ока ОСОБА_11 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

У подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи спільні протиправні дії, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, почав своїми руками одночасно викручувати ліве та праве вухо потерпілого ОСОБА_11 , чим спричинив фізичний біль потерпілому.

Продовжуючи свої спільні протиправні дії, направлені на перевищення влади та службових повноважень із використанням болісних дій, ОСОБА_4 умисно схопив своєю правою рукою вказівний палець правої руки ОСОБА_11 та почав викручувати його в сторону, в цей час ОСОБА_3 своїми руками тримав ОСОБА_11 за плечі, щоб останній не вирвався, тим самим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинили фізичний біль ОСОБА_11 .

Після чого ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не оголосивши попередження ОСОБА_11 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_11 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, грубо порушуючи вимоги статті 44 Закону України «Про Національну поліцію», умисно почав натискати долонею своєї правої руки в район лівого ока ОСОБА_11 , тримаючи останнього лівою рукою біля себе, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_11 .

Далі ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_4 злочинного умислу, двома руками схопив праву руку ОСОБА_11 та почав викручувати та заводити її за спину потерпілого, тим самим спричинивши фізичний біль ОСОБА_11 .

Після чого ОСОБА_4 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_3 злочинний умисел, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, не оголосивши попередження ОСОБА_11 про застосування щодо нього фізичної сили, усвідомлюючи, що ОСОБА_11 жодного опору не чинить та не становить суспільної небезпеки, грубо порушуючи вимоги статті 44 Закону України «Про Національну поліцію», наніс своєю правою ногою удар в район гомілки лівої ноги ОСОБА_11 , тим самим підбивши останньому ноги, від чого ОСОБА_11 втратив рівновагу, та лівим ліктьовим суглобом вдарився о бетонний блок, який знаходився позаду ОСОБА_11 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

У подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, реалізовуючи спільно з ОСОБА_4 злочинний умисел, будучи працівником правоохоронного органу, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, наближившись впритул до ОСОБА_11 , умисно наніс своєю правою рукою зажатою в кулак один удар в область ребер з лівої сторони нижньої частини тулубу ОСОБА_11 та один удар долонею своєї правої руки в район лівого ока потерпілого ОСОБА_11 , в результаті чого спричинив останньому фізичний біль.

У результаті вищезазначених спільних умисних протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, у вигляді садна на нижньому повіці лівого ока; садна на спинці носа; садна в ділянці завитка лівої вушної раковини; садна в лівій завушній ділянці; садна в ділянці противозавитка правої вушної раковини; синця в ділянці лівого ліктьового суглобу по задній поверхні, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім цього внаслідок умисних, протиправних дій працівників правоохоронного органу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , настали суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення гарантованих статтями 28, 29 Конституції України прав ОСОБА_11 на повагу до його гідності, свободи та особистої недоторканості, а також охоронюваних законом державних інтересів у виді підриву авторитету та престижу органів державної влади в особі органів Національної поліції України.

Умисні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд кваліфікує за частиною першою статті 28 та частиною другою статті 365 КК України як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством, та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинене групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині, а також цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 не визнав. Під час допиту обвинувачений дав наступні показання. 3 - 4 роки тому у складі екіпажу з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вони здійснювали патрулювання. На вул. Верхній вони помітили дівчину, яка стояла на узбіччі. Дівчиною була ОСОБА_12 . Вони зупинились біля неї та запитали, що вона робить. Приблизно у 20 м. осторонь вони помітили силует особи, яка стала віддалятись від них. Він запропонував колегам перевірити ту особу. ОСОБА_15 залишили з ОСОБА_12 , а він з ОСОБА_14 стали переслідувати особу. Особа не реагувала на їх вимоги підійти до них, внаслідок чого вони, побоюючись, що можуть не наздогнати її, вирішили зателефонувати екіпажу у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , які несли службу у Вознесенівському районі. Хто саме телефонував не пам`ятає. До прибуття ОСОБА_4 та ОСОБА_10 він та ОСОБА_14 наздогнали особу, коли вона зупинилась у хащах. Особою виявився потерпілий. Він був збуджений, голосно спілкувався з ними. У цей же час до них підійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_10 . Разом вони повернулись до місця де перебували ОСОБА_15 та ОСОБА_12 . Провели поверхневу перевірку потерпілого, хто саме її проводив не пам`ятає. Він з іншим поліцейським (можливо з ОСОБА_14 ) також перевірили прилеглу територію, через що відлучились з місця, де перебували інші учасники події. З потерпілим залишались ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 . Що вони робили у той час йому не відомо. Нічого забороненого не виявили. Подія тривала близько години, після чого всі її учасники розійшлися. Явних тілесних ушкоджень на потерпілому він не бачив, чи був його одяг забруднений не пам`ятає. З яких причин потерпілий оговорює його він не знає. Фізична сила та спеціальні засоби до потерпілого не застосовувались. З потерпілим раніше він навчався в одній школі. При затриманні він потерпілого одразу не впізнав, але коли той надав свої анкетні дані, він його згадав. Під час допиту потерпілого в іншому кримінальному провадженні, той наполягав, що саме він проводив його затримання. Однак він жодної участі в тому кримінальному провадженні не брав. Потерпілий раніше вчиняв протизаконні дії. Його сестра працювала у прокуратурі. Односельчани характеризували родину потерпілого як проросійських осіб (том 5 аркуші справи 30 - 37).

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині, а також цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 не визнав. Під час допиту обвинувачений дав наступні показання. Три роки назад проходив службу в УПП в Запорізькій області на посаді командира взводу. Ніс службу у складі екіпажу з ОСОБА_10 . Близько 17.00 чи 18.00 години йому телефонував поліцейський з іншого екіпажу ( ОСОБА_19 чи ОСОБА_15 ) та повідомив, що від них хтось переховується у посадці. Вони приїхали на вул. Верхню та зайшли у посадку, де перебували ОСОБА_19 , ОСОБА_14 і ОСОБА_20 . Вийшли звідти через 5 хвилин та підійшли до ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , які стояли осторонь. Колеги повідомили, що потерпілий тікав від них. Вони провели поверхневу перевірку потерпілого, оскільки були підстави вважати, що при ньому є заборонені предмети, а також огляд прилеглої території. Нічого забороненого не виявили. ОСОБА_20 вів себе підозріло, був збуджений та кричав. Після чого вони відпустили потерпілого та поїхали далі. У подальшому йому зателефонувала начальник УПП в Запорізькій області та потім вже приїхала прокуратура. Інший екіпаж повідомив, що під час патрулювання побачили у посадці дівчину, яка стояла, та хлопця, що сидів під деревом. Коли підійшли до них, хлопець став тікати від них. За їх інформацією на місці події відбуваються закладки наркотичних засобів. Чи були потерпілому видимі тілесні ушкодження та чи був у бруді його одяг він не пам`ятає. Заходи фізичного впливу до потерпілого не застосовувались. Потерпілий раніше ним затримувався за збут наркотичних засобів. Він особисто спілкувався з потерпілим, який був у збудженому стані. Що розповідав потерпілий він не пам`ятає. Під час спілкування потерпілий зняв з себе кросівки та кинув їх. Що саме казав потерпілий він не пам`ятає. Підставою для перевірки потерпілого стала його підозріла поведінка. Прилеглу територію він оглядав особисто з іншим поліцейським. Під час спілкування з потерпілим його ніхто не утримував. Подія тривала близько 40 хвилин. Звідки у потерпілого взялись тілесні ушкодження йому не відомо. ОСОБА_12 у цей час поводила себе спокійно. Вважає, що у потерпілого до нього неприязні стосунки, оскільки він затримував його за збут наркотичних засобів. ОСОБА_19 участі у тому кримінальному провадженні не брав. Потерпілий звинувачував СОГ у тому, що вони підкинули йому наркотичні засоби, але потів визнав, що засоби належали йому і призначались для власного вживання. Сестра потерпілого раніше працювала у правоохоронних органах у Дніпропетровській області, але зараз проживає у РФ (том 5 аркуші справи 30 - 37).

Незважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своєї винуватості, їх вина у вчиненні інкримінованого їм злочину повністю доводиться належними, допустимими й беззаперечними доказами, повно, всебічно та об`єктивно проаналізованими, оціненими в їх сукупності та безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який був допитаний 13.07.2023 у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою застосунку «Skype». Ухвалою, постановленою судом 13.07.2023 без виходу до нарадчої кімнати, задоволене клопотання потерпілого про забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою застосунку «Skype» з метою необхідності вжиття такого заходу для забезпечення оперативності судового провадження, а також неможливістю безпосередньої участі потерпілого в судовому провадженні внаслідок його виїзду за межі України. При цьому суд був позбавлений можливості доручити іншому суду виконання вимог, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 336 КПК України, оскільки потерпілий виїхав за межі України.

Суд відхиляє аргументи захисників ОСОБА_21 та ОСОБА_6 про недопустимість допиту потерпілого за допомогою застосунку «Skype» через те, що застосовані технології не забезпечували перевірку особи потерпілого, а також не перешкоджали можливості користатись нотатками, за таких підстав. Особа потерпілого ОСОБА_11 була встановлена судом у підготовчому судовому засіданні 13.12.2021. Під час допиту потерпілого в режимі відеоконференції судом встановлено, що саме ОСОБА_11 був особою, яка допитувалась. Також відповідно до частини тринадцятої статті 352, частини другої статті 353 КПК України потерпілий, даючи показання, мав право користуватися нотатками, якщо його показання пов`язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам`яті. Також у даному випадку швидке вирішення питання допиту потерпілого відповідало інтересам учасникам судового провадження, через те, що розгляд кримінального провадження тривав більше 2,5 років. Суд мав зробити вибір між відкладенням розгляду кримінального провадження на невизначений строк без його вирішення і сприянням допиту потерпілого за допомогою такого відеозв`язку.

Згідно з показаннями потерпілого 14.10.2021 він вирішив прогулятись з ОСОБА_12 до р. Дніпро. Коли йшли по вул. Верхній поряд з ними зупинився службовий автомобіль «TOYOTA PRIUS». З автомобіля вийшов ОСОБА_19 та інші поліцейські. Вони відвели його трохи в сторону та провели його обшук. При цьому ОСОБА_19 сказав йому, що він попався та його місце у тюрмі. Запропонували йому дістати з кишеней всі речі, що він і зробив. Достав телефон, кредитну картку, грошові кошти. ОСОБА_3 поклав його телефон собі в кишеню. Далі ОСОБА_19 зателефонував комусь та повідомив: «Тут твій клієнт». Через 10 - 15 хвилин під`їхав автомобіль «TOYOTA OUNLANDER», з якого вийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_10 . Перлік сказав: «Ось ти і попався». ОСОБА_19 тримав його за плечі, а ОСОБА_4 наніс йому 5 - 6 ударів у живіт, 5-6 разів. Потім ОСОБА_19 схопив його за праве ухо і потяг у бік. Тягнув його за вухо він секунд 30. Після чого відпустив вухо та двома пальцями стиснув його ніс. Він став кричати та ОСОБА_19 відпустив його ніс. Далі ОСОБА_19 долонею правої руки став натискати йому на ліве око, що тривало десь хвилину. Після цього ОСОБА_4 схопив його за вказівний палець правої руки і став його викручувати в сторону. Йому було боляче. Перлік відпустив його. Далі ОСОБА_4 вдарив його правою рукою по лівим ребрам, а потім правою ногою по лівій гомілці. Він втратив рівновагу і впав на коліна. Інші поліцейські спостерігали за цими діями. ОСОБА_19 підняв його та став тримати. Він став кликати на допомогу. ОСОБА_19 сказав йому замовкнути, бо вони продовжать його побиття. Далі ОСОБА_19 дістав якийсь згорток зі своїх штанів та поклав його до кишені його куртки. Він намагався викинути цей згорток. Перлік знову вдарив його в живіт. У цей час ОСОБА_12 з іншими поліцейським перебувала біля службового автомобіля на відстані 7 - 10 м. Він її не бачив. Далі ОСОБА_19 та ОСОБА_4 відійшли від нього та стали про щось розмовляти. Далі ОСОБА_19 з іншим поліцейським сіли в автомобіль на поїхали. ОСОБА_4 повернув телефони йому та ОСОБА_12 . Після чого також поїхав. Він встиг сфотографувати на телефон автомобіль «TOYOTA OUNLANDER» та зателефонував у службу «102». Він з ОСОБА_12 пішли до кафе «McDonalds», куди у подальшому під`їхали поліцейські. Наступного дня він звернувся до лікаря. У нього були виявлені гематоми на лівому оці, носі, лівому вусі, руці, нозі, ребрах. До зустрічі з поліцейським він побоїв не мав. З ОСОБА_19 він навчався в одній школі. Мати бачила його з ранку, коли він з ОСОБА_12 поїхали на роботу, а також наступного ранку, коли він розповів їй про те, що його побили поліцейські. Підстав оговорювати ОСОБА_4 він не має (том 4 аркуші справи 133 - 135).

Показання потерпілого ОСОБА_11 , на переконання суду, є правдивими, послідовними, логічними та такими, що узгоджуються та підтверджені дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_22 , висновком спеціаліста № 407/с від 16.10.2020, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020, протоколами слідчих експериментів від 20.11.2020, висновком експерта № 1302 від 26.11.2020, показаннями свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , відповідно до яких потерпілий одразу після події повідомив про вчинення щодо нього даного злочину, при цьому свідок ОСОБА_23 також повідомив про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень, аудіозаписами, які містяться у файлах «1602689911.2053.mp3» та «1602690656.2133.mp3», у яких зафіксовані повідомлення потерпілого про злочин на спеціальну лінію «102» одразу після події. У суду відсутні обґрунтовані сумніви у їх достовірності.

При цьому суд відхиляє аргументи сторони захисту про те, що потерпілий свідомо оговорив обвинувачених через помсту за те, що він затримувався обвинуваченим ОСОБА_4 , внаслідок чого був притягнутий до кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_23 , в яких зазначено, що восени три роки тому він ніс службу у складі екіпажу з ОСОБА_24 . Приблизно о 19.30 - 20.00 годині він отримав на службовий планшет повідомлення про протиправні дії поліцейських. Зв`язались з заявником та зустрілись з ним на пр. Металургів. З потерпілим була дівчина. Потерпілий повідомив про обставини події, яка сталась на вул. Верхній у районі дачних кооперативів, де о 17.00 годині у нього стався конфлікт з поліцейськими, які його побили. Він показав їм тілесні ушкодження - садна на обличчі, подряпина на лівій щоці. Механізм тілесних ушкоджень не зазначав. Від поїздки до медичного закладу за їх пропозицією потерпілий категорично відмовився. На питання, чому він не звернувся одразу після події, потерпілий відповів, що був зайнятий. Потерпілий був у чистому одязі. Відібрали від потерпілого скаргу на дії поліцейських, конкретно на яких потерпілий не зазначав. Дівчина відмовилась надати письмові пояснення. Далі він доповів керівництву про звернення потерпілого. Далі поїхали по справам. З обвинуваченими проблем у службовій діяльності не було, скарги на них не поступали (том 4 аркуші справи 39 - 41).

Показаннями свідка ОСОБА_24 , згідно з якими одного разу він ніс службу разом з ОСОБА_23 . Отримали повідомлення з лінії «102», після чого зустрілись з заявником на пр. Металургів. З заявником була дівчина. Про що було повідомлення не пам`ятає. Прийняли від нього заяву, відповідно до якої на вул. Верхній в гаражах його побили поліцейські. Чи були у заявника тілесні ушкодження він не пам`ятає (том 4 аркуші справи 81 - 83).

Показаннями свідка ОСОБА_22 , яка була допитана 27.10.2023 у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою застосунку «Skype». Ухвалою, постановленою судом 27.10.2023 без виходу до нарадчої кімнати, задоволене клопотання прокурора про забезпечення участі свідка ОСОБА_22 в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою застосунку «Skype» з метою необхідності вжиття такого заходу для забезпечення оперативності судового провадження, а також неможливістю безпосередньої участі свідка в судовому провадженні внаслідок її виїзду за межі України. При цьому суд був позбавлений можливості доручити іншому суду виконання вимог, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 336 КПК України, оскільки свідок виїхала за межі України.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_22 потерпілий є її сином. Її син та ОСОБА_12 проживали разом з нею. 14.10.2020 приблизно о 06.00 годині вони поїхали на роботу. Після завершення роботи, приблизно о 16.00 годині, потерпілий зателефонував їй, повідомив, що все гаразд та що вони хочуть піти прогулятись. У подальшому вона декілька разів намагалась телефонувати їм - вони телефони вже не брали. Пізніше близько 20.00 години вона все ж додзвонилась сину. Він сказав, що вони чекають патрульну поліцію біля кафе «McDonalds» і що ОСОБА_27 побитий. Додому вони приїхали пізно ввечері останньою маршруткою приблизно о 24.00 годині. Лягли спати. Вранці вона побачила, що син весь побитий. У нього було опухле обличчя, синець під оком, ніс та вуха червоного кольору. Вважала, що ніс зламаний. Син не міг підвестись, оскільки у нього були побиті ребра. На правій руці палець був пухлий та синій. На лівій гомілці був синець. Вона зателефонувала адвокату. Далі вони поїхали знімати побої. Син та ОСОБА_12 розповіли їй, що коли вони пройшли мийку, їх зупинили поліцейські. Обвинувачені їх побили та погрожували підкинути наркотики. Також ОСОБА_19 засунув йому в кишеню якийсь згорток синього кольору, який у подальшому викинула ОСОБА_12 , оскільки у сина були зв`язані руки. Перлік ганявся за ним та бризкав у нього з балончику. Вранці, коли син та ОСОБА_12 їхали на роботу, у сина не було тілесних ушкоджень. Син та ОСОБА_12 ніколи не бились між собою. Вони працювали у м`ясному магазині. Вона особисто не знає свідка ОСОБА_28 , але ОСОБА_12 їй телефонувала та повідомила, що вказаного свідка викликали до суду, вона плакала та повідомила, що обвинувачені давлять на неї. У її сина не було мотивів помститися, оскільки у притягненні його до відповідальності він винен сам (том 4 аркуші справи 187 - 190).

Суд відхиляє аргументи захисника адвоката ОСОБА_7 про те, що свідок ОСОБА_22 була заздалегідь підготовлена до допиту через те, що свідок ОСОБА_12 повідомила їй про допит свідка ОСОБА_28 , оскільки докази цієї обставини стороною захисту не подані. Крім цього сторона захисту мала право ставити свідку запитання щодо її можливості сприймати факти, про які вона давала показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка.

Також суд відхиляє аргументи захисника ОСОБА_6 про те, що показання вказаного свідка є недопустимим доказом, оскільки вона є заінтересованою особою (матір`ю потерпілого), а також не сприймала обставини особисто, за таких підстав. Свідок сприймала обставини особисто, крім обставин, повідомлених їй потерпілим та ОСОБА_12 та які відбувались на місті події. Проте суд визнає допустимим доказом її показання з чужих слів, оскільки вони є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів та не суперечать показанням потерпілого та іншим дослідженим судом доказам (зокрема висновку експерта, протоколам слідчих експериментів, тощо).

Витягами з наказу Департаменту патрульної поліції від 12.07.2018 № 668 о/с, відповідно до яких ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 призначені на посади інспекторів взводу НОМЕР_17 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області (том 2 аркуші справи 3 - 6, том 3 аркуші справи 34 - 35, 37 - 38).

Витягом з наказу Департаменту патрульної поліції від 06.12.2019 № 953 о/с, згідно з яким ОСОБА_4 призначений на посаду інспектора взводу НОМЕР_17 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області (том 2 аркуш справи 7, том 3 аркуш справи 36).

Додатком до наказу Департаменту патрульної поліції, відповідно до якого за ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 були закріплені службові транспортні засоби: TOYOTA PRIUS, номерний знак НОМЕР_3 , TOYOTA PRIUS, номерний знак НОМЕР_4 , CKC MOU-04MП, номерний знак НОМЕР_5 , CKC MOU-04MП, номерний знак НОМЕР_2 , SKODA RAPID, номерний знак НОМЕР_1 , KRASZ JL36P9, номерний знак НОМЕР_6 (том 2 аркуш справи 8).

Протоколом огляду предмета від 08.12.2020, згідно з яким слідчим проведений огляд оптичного носія інформації «Verbatim» DVD-R 4.7GB/120min, на якому містяться два файли: «116_20201014170153_20201014182520_287035.mp4», «16_20201014182520_20201014190059_5335 354.mp4», які містять відеозаписи з камер зовнішнього спостереження, які розташовані за адресою: вул. Верхня, буд. 25в, м. Запоріжжя, за 14.10.2020. При огляді відеофайлу «116_20201014170153_ 20201014182520_287035.mp4» слідчим встановлено, що на 21 хвилині 39 секунді (час, відображений в правому верхньому куті - 17 год. 23 хв. 12 сек.) міститься інформація про те, що службовий автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER» з відповідними знаками належності до Національної поліції України прямує в сторону місця події. При огляді відеофайлу «116_20201014182520_20201014190059_5335354.mp4» встановлено, що 13 хвилині (час, відображений в правому верхньому куті - 18 год. 38 хв. 20 сек.) міститься інформація про те, що дві особи прямують зі сторони місця події. На 14 хвилині 24 секунді (час, відображений в правому верхньому куті - 18 год. 39 хв. 44 сек.) автомобіль схожий на службовий автомобіль патрульної поліції «MITSUBISHI OUTLANDER» прямує зі сторони місця події, в напрямку двох вищевказаних осіб (том 2 аркуші справи 13 - 14).

Вказані обставини також встановлені судом під час дослідження оптичного носія інформації «Verbatim» DVD-R 4.7GB/120min, на якому містяться два файли: «116_20201014170153_ 20201014182520_287035.mp4», «16_20201014182520_20201014190059_5335354.mp4», які містять відеозаписи з камер зовнішнього спостереження, які розташовані за адресою: вул. Верхня, буд. 25в, м. Запоріжжя, за 14.10.2020 (том 2 аркуш справи 15).

Заявою потерпілого ОСОБА_11 про вчинене кримінальне правопорушення від 15.10.2020, згідно з якою 14.10.2020 приблизно з 17.00 до 18.40 години в районі автомийки за адресою: АДРЕСА_4, четверо поліцейських, що здійснювали патрулювання на автомобілях з номерними знаками НОМЕР_4 та НОМЕР_15, зупинили його, не повідомивши про причини зупинки та поверхневого огляду, в результаті чого один з поліцейських в ході обшуку, порушуючи норми етичного кодексу поліцейських, норм КПК України та Закону України «Про Національну поліцію», обшукав його без законних підстав, після чого вжив заходів фізичного впливу у вигляді удушення, ударів по ногам, ударів внутрішньою стороною долоні в ліву частину обличчя та ніс, викручування носу та пальців обох рук, чим спричинив йому легкі тілесні ушкодження у вигляді саден на переніссі та під лівим оком (том 2 аркуш справи 18).

Висновком спеціаліста № 407/с від 16.10.2020, відповідно до якого був освідуваний потерпілий ОСОБА_11 , у якого виявлені: в лобно-тім`яній ділянці ліворуч садно з червоною не виступаючою поверхнею, невизначеної форми, розмірами 0,9х0,6 см. На нижньому повіці лівого ока округле садно з червоною не виступаючою поверхнею, діаметром 1,2 см. На спинці носа садно з червоною не виступаючою поверхнею, невизначеної форми, розмірами 1,2x0,6 см. Пальпація носу болюча, носове дихання справа вільне, зліва дещо утруднене. В ділянці завитка лівої вушної раковини садно з червоною не виступаючою поверхню, невизначеної форми, розмірами 0,8х0,4 см. В лівій завушній ділянці округле садно з аналогічною характеристикою, діаметром 0,6 см. В ділянці противозавитка правої вушної раковини садно з червоною не виступаючою поверхнею, невизначеної форми, розмірами 1х0,6 см. На задній поверхні шиї в нижній їх третині округле садно з червоною не виступаючою поверхнею, діаметром 0,6 см. В ділянці лівого ліктьового суглобу по задній поверхні багряний синець, невизначеної форми, розмірами 2,5х2 см. Відмічає болючість в ділянках 8-9 ребер по лівій переднє-пахвинній лінії та в середній третині лівої гомілки по зовнішній поверхні, колір шкірних покривів в даних ділянках не змінений. Інших зовні ушкоджень не виявлено. (том 2 аркуш справи 21).

Суд відхиляє аргументи сторони захисту про недопустимість вищевказаного доказу через те, що він не відповідає вимогам статті 71 КПК України, не пов`язаний з наданням безпосередньої технічної допомоги сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування, не є процесуальним джерелом доказів відповідно до статті 84 КПК України. У висновку спеціаліста відсутні посилання на медичні документи, якими були зафіксовані тілесні ушкодження у потерпілого. Також спеціаліст не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до частини першої статті 71 КПК України в редакції від 11.09.2020, чинній на час внесення відомостей про даний злочин до ЄРДР, спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

У пункті 7 частини четвертої статті 71 КПК України зазначено, що спеціаліст має право надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених частиною третьою статті 214 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 214 КПК України у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). Для з`ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведено медичне освідування.

Відповідно до пункту 4.23 розділу IV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5) у редакції від 13.03.2020, яка була чинна на час складання висновку спеціаліста, експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Висновок експертного дослідження складається за структурою і змістом висновку експерта, за такими винятками: у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження; опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.

Суд дійшов висновку про те, що висновок спеціаліста № 407/с від 16.10.2020 є висновком медичного освідування потерпілого, проведеного до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до вимог пункту 2 частини третьої статті 214 КПК України, з дотриманням вимог, передбачених розділом IV Інструкції № 53/5, а отже є документом, який підтверджує наявність у потерпілого тілесних ушкоджень та є процесуальним джерелом доказів, передбаченим частиною другою статті 84, частиною першою статті 91 КПК України.

При цьому відсутність посилання у висновку спеціаліста на медичні документи, якими були зафіксовані тілесні ушкодження у потерпілого не є необхідним, оскільки сам висновок і є документом медичного освідування, у дослідницькій частині якого і зафіксовані наявні у потерпілого тілесні ушкодження.

Посадовими інструкціями ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (том 2 аркуші справи 42 - 54, 97 - 102).

Карткою реєстрації в ЄО № 30173 від 14.10.2020 повідомлення ОСОБА_11 на службу «102» про те, що 14.10.2020 о 18.38 годині за адресою: вул. Верхня, буд 18, м. Запоріжжя його зупинили поліцейські та побили. Джип Аутлендер та Приус д/з НОМЕР_16. Повідомлення надійшло 14.10.2020 о 18.40 годині (том 2 аркуші справи 55 - 56).

Розстановкою сил та засобів автопатрулю рот ТОР УПП в Запорізькій області ДПП 14.10.2020, згідно з якою ОСОБА_4 та ОСОБА_10 патрулювали з 07.30 години у складі екіпажу з позивним « ОСОБА_29 » на службовому транспортному засобі «MITSUBISHI OUTLENDER», номерний знак НОМЕР_2 , на території Вознесенівського району м. Запоріжжя. ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 патрулювали з 07.30 години у складі екіпажу з позивним « ОСОБА_29 » на службовому транспортному засобі «SKODA RAPID», номерний знак НОМЕР_1 , на території Вознесенівського району м. Запоріжжя (том 2 аркуш справи 69, том 3 аркуші справи 108 - 111).

Витягом з наказу Національної поліції України від 31.08.2016 № 646 о/с, відповідно до якого ОСОБА_3 присвоєне спеціальне звання лейтенант поліції (том 2 аркуш справи 77).

Витягом з наказу Національної поліції України від 31.01.2020 № 121 о/с, згідно з яким ОСОБА_4 присвоєне спеціальне звання молодший лейтенант поліції (том 2 аркуш справи 77, том 3 аркуш справи 41).

16.04.2016 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали Присяги на вірність Українському народові (том 2 аркуші справи 92 - 93).

Матеріалами службового розслідування. Згідно з Висновком службового розслідування службового розслідування встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, а саме нанесення тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про які останній виклав у своїй заяві, від 13.11.2020, в діях інспекторів взводу НОМЕР_17 роти ТОР УПП в Запорізькій області ДПП ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , вбачається порушення службової дисципліни, що виразилось у незабезпеченні безперервної відеофіксації під час здійснення поліцейських повноважень. Вказаних осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляд суворої догани (том 2 аркуші справи 104 - 158).

Протоколом огляду предмета від 05.11.2020, відповідно до якого слідчим оглянутий оптичний носій інформації «Verbatim» DVD-R 4.7gb 16х 120min, на якому містяться файли «1602689911.2053.mp3» та «1602690656.2133.mp3» зі звукозаписами повідомлень ОСОБА_11 на спеціальну лінію «102» про факт його побиття поліцейськими по вул. Верхній м. Запоріжжя (том 2 аркуші справи 173 - 175).

Вказані обставини також встановлені судом під час дослідження оптичного носія інформації «Verbatim» DVD-R 4.7gb 16х 120min, на якому містяться два файли: «1602689911.2053.mp3» та «1602690656.2133.mp3», які містять аудіозаписи повідомлень ОСОБА_11 на спеціальну лінію «102» про факт його побиття поліцейськими по вул. Верхній м. Запоріжжя (том 2 аркуш справи 176).

Постановою про визнання речовими доказами від 05.11.2020, згідно з якою оптичний носій інформації «Verbatim» DVD-R 4.7gb 16х 120min, на якому містяться звукозаписи повідомлень за 14.10.2020 від ОСОБА_11 на спеціальну лінію «102», визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 62020080000000750 (том 2 аркуш справи 177 - 178).

Постановою про визнання речовими доказами від 05.11.2020, відповідно до якої оптичний носій інформації «Verbatim» DVD-R 4.7GB/120min, в якому міститься файл «2_5433978260528565202.mp4» з відеозаписом, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 62020080000000750 (том 2 аркуш справи 177 - 178).

Протоколом огляду предмета від 05.11.2020, відповідно до якого слідчим оглянутий оптичний носій інформації «Verbatіm» DVD-R 4.7GB/120min, на якому міститься файл «2_5433978260528565202.mp4». Під час огляду файлу встановлено, що він містить відеозапис неподалік від будинку АДРЕСА_4. На відеозаписі зафіксовано службовий автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER» з відповідними розпізнавальними знаками Управління патрульної поліції, поруч з даним автомобілем знаходиться два співробітника патрульної поліції в однострої, обладнаному знаками належності до Національної поліції України. Відеозапис був здійснений потерпілим ОСОБА_11 , який коментуючи зйомку повідомив, що співробітники патрульної поліції, які зафіксовані на відеозаписі, кидаються на нього. Крім цього на відеозаписі зафіксована ОСОБА_12 , яка зазначила потерпілому про необхідність бігти (том 2 аркуші справи 183 - 184).

Вказані обставини також встановлені судом під час дослідження оптичного носія інформації «Verbatіm» DVD-R 4.7GB/120min, на якому міститься файл «2_5433978260528565202.mp4» (том 2 аркуш справи 185).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 упізнала ОСОБА_4 , який був присутній 14.10.2020 під час застосування фізичної сили з боку поліцейських до ОСОБА_11 неподалік від будинку АДРЕСА_4 та який застосував фізичну силу, а саме правою рукою викручував вказівний палець ОСОБА_11 , наніс удар ногою в район лівої гомілки ОСОБА_11 . Упізнала особу за формою обличчя, розрізом очей, формою губ (том 2 аркуші справи 194 - 196).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020, згідно з яким свідок ОСОБА_12 упізнала ОСОБА_3 , який був присутній 14.10.2020 під час застосування фізичної сили з боку поліцейських до ОСОБА_11 неподалік від будинку АДРЕСА_4 та який застосував фізичну силу, а саме долонею правої руки наносив удари по лівій стороні обличчя, завдавав удари в район лівих ребер, крутив рукою ніс, тягнув та викручував вуха, тиснув рукою в область лівого ока, викручував праву руку, наносив удари рукою ОСОБА_30 по його ж обличчю. Упізнала особу за формою обличчя, розрізом очей, формою губ (том 2 аркуші справи 197 - 199).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 упізнала ОСОБА_31 , який був присутній 14.10.2020 під час застосування фізичної сили з боку поліцейських до ОСОБА_11 неподалік від будинку АДРЕСА_4. Особисто фізичну силу до ОСОБА_11 не застосовував, перебував поруч. Упізнала особу за формою обличчя, розрізом очей, формою губ (том 2 аркуші справи 200 - 202).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020, згідно з яким свідок ОСОБА_12 упізнала ОСОБА_8 , який був присутній 14.10.2020 під час застосування фізичної сили з боку поліцейських до ОСОБА_11 неподалік від будинку АДРЕСА_4. Особисто не бачила, що вказана особа застосовувала фізичну силу до ОСОБА_11 . Упізнала особу за формою обличчя, розрізом очей, формою губ (том 2 аркуші справи 203 - 205).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_11 упізнав ОСОБА_4 , який був присутній 14.10.2020 під час застосування фізичної сили до нього неподалік від будинку АДРЕСА_4 та який наносив удар ногою в район колінного суглобу, виламував рукою вказівний палець, наніс удар правою ногою в район лівої гомілки. Упізнав особу за формою обличчя, розрізом очей, формою губ (том 2 аркуші справи 209 - 211).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020, згідно з яким потерпілий ОСОБА_11 упізнав ОСОБА_8 , який був присутній 14.10.2020 під час застосування фізичної сили до нього неподалік від будинку АДРЕСА_4 та який наступив та тиснув ногою на ліву ногу. Упізнав особу за формою обличчя, розрізом очей, формою губ (том 2 аркуші справи 212 - 214).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_11 упізнав ОСОБА_10 , який був присутній 14.10.2020 під час застосування фізичної сили до нього неподалік від будинку АДРЕСА_4 та фізичної сили до нього не застосовував. Упізнав особу за формою обличчя, розрізом очей, формою губ (том 2 аркуші справи 215 - 217).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020, згідно з яким потерпілий ОСОБА_11 упізнав ОСОБА_3 , який був присутній 14.10.2020 під час застосування фізичної сили до нього неподалік від будинку АДРЕСА_4 та який наносив удари по лівій стороні обличчя, в район лівого вуха та лівих ребер, наносив удари його рукою по обличчю, крутив ніс двома пальцями лівої руки, тягнув та викручував вуха, тисну рукою в район лівого ока, викручував праву руку. Упізнав особу за формою обличчя, розрізом очей, формою губ (том 2 аркуші справи 221 - 223).

Суд відхиляє аргументи сторони захисту про недопустимість протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з якими потерпілий та свідок ОСОБА_12 упізнали обвинувачених, оскільки їх фотознімки взяті з особових справ за 2016 рік, при цьому на час події обвинувачені вже мали бороди і не були схожі на їх зображення на вказаних фотознімках.

Відповідно до частини шостої та сьомої статті 228 КПК України за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Під час проведення впізнання обвинувачених за фотознімками за участю свідка та потерпілого слідчим дотримані вимоги частин шостої та сьомої статті 228 КПК України. При цьому свідок та потерпілий повідомили про зовнішній вигляд і прикмети обвинувачених, а також про обставини, за яких вони бачила їх, про що також зазначено у відповідних протоколах.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.11.2020 за участю свідка ОСОБА_12 , відповідно до якого свідок надала пояснення щодо події, відтворила обстановку та обставини події, у тому числі механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (том 2 аркуші справи 224 - 229).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.11.2020 за участю потерпілого ОСОБА_11 , згідно з яким потерпілий надав пояснення щодо події, відтворив обстановку та обставини події, у тому числі механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (том 2 аркуші справи 230 - 236).

Суд відхиляє аргументи сторони захисту про недопустимість протоколів проведення слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_11 через те, що на момент проведення слідчих експериментів протоколи вже були складені, в них вже були підготовлені показання учасників слідчих дій. При цьому показання надаються безпосередньо в суді.

Суд зауважує, що важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Враховуючи, що метою вказаного слідчого експерименту було відтворення дій, обстановки, обставин події злочину, а не проведення необхідних дослідів чи випробувань, час доби в момент проведення даного слідчого експерименту не має вирішального значення.

Термін «показання» в контексті частини четвертої статті 95 КПК України використовується для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами статті 95 цього Кодексу.

Водночас, метою слідчого експерименту відповідно до частини першої статті 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю потерпілого, свідка слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення таких відомостей, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасником слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Якщо відомості повідомлено потерпілим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами статті 94 КПК України.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності (стаття 23 КПК України) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол слідчого експерименту є предметом оцінки суду за правилами, визначеними статтею 94 цього Кодексу. Отже протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу.

У цьому випадку відсутні підстави для ототожнення показань та протоколів проведення слідчих експериментів, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до статті 91 КПК України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 761/10306/15-к (провадження № 51-5949км20).

Як вбачається з протоколів слідчих експериментів від 20.11.2020, проведених за участю потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 на місці вчинення злочину не лише розповідали про обставини вчинення злочину, але і продемонстрували механізм події та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

При цьому є хибними аргументи сторони захисту про те, що у протоколах проведення слідчих експериментів вже були зазначені пояснення його учасників, оскільки згідно зі змістом протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого слідчий експеримент проводився в період часу з 14.18 години до 14.55 години 20.11.2020, а протокол був складений у період часу з 15.50 години до 16.30 години. Відповідно до змісту протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 слідчий експеримент проводився в період часу з 15.05 години до 15.35 години 20.11.2020, а протокол був складений у період часу з 16.50 години до 17.33 години. Вказані обставини свідчать про те, що пояснення учасників слідчих експериментів були внесені до відповідних протоколів під час їх складання.

Висновком експерта № 1302 від 26.11.2020, відповідно до якого у ОСОБА_11 виявлено наступні тілесні ушкодження: п. 1.1 - садно в лобно-тім`яній ділянці ліворуч; п. 1.2 - садно на нижньому повіці лівого ока; п. 1.3 - садно на спинці носа; п. 1.4 - садно в ділянці завитка лівої вушної раковини; п. 1.5 - садно в лівій завушній ділянці; п. 1.6- садно в ділянці противозавитка правої вушної раковини; п. 1.7 - садно на задній поверхні шиї в нижній їх третині; п. 1.8 - синець в ділянці лівого ліктьового суглобу по задній поверхні. Тілесні ушкодження, описані в п. 1.1 - 1.8 у ОСОБА_11 як порізно так і в сукупності, самі по собі кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, індивідуальні ознаки яких, в ушкодженнях, не відобразилися. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в фабулі постанови слідчого та зі слів освідуваного (дані із «Висновку спеціаліста»). За даними відображені в протоколі допиту від 29.10.2020 та протоколі проведення слідчого експерименту від 20.11.2020 за участю потерпілого ОСОБА_11 удари йому наносилися: долонею руки в район лівої вушної раковини, та в район лівого ока, рукою зжатою в кулак в район лівої частини тулубу знизу (по нижнім ребрам), своєю правою рукою схопив за праву руку потерпілого та почав наносити удари по обличчю його ж рукою, руками по обличчю, ногою наступив на верх лівої ступні ноги та почав тиснути, коліном ноги в ліву ногу в район колінного суглобу, пальцями руки крутити мені ніс, схопив своєю рукою за ліве вухо та почав тягнути вухо вверх та викручувати, схопив рукою правий вказівний палець та почав виламувати в сторону, утримував за плечі, натискати долонею руки в область лівого ока, схопив руками за праву руку та почав викручувати та заводити руку за спину, ногою в ліву ногу в район гомілки, лівим ліктем вдарився о бетонний блок, який стояв позаду. За даними відображені в протоколі допиту від 29.10.2020 та протоколі проведення слідчого експерименту від 20.11.2020 за участю свідка ОСОБА_12 удари ОСОБА_11 наносилися: долонею руки в район лівої вушної раковини, рукою зжатою в кулак в район лівої частини тулубу знизу (по нижнім ребрам), схопив своєю правою рукою праву руку «ОСОБА_11» та почав наносити йому удари по обличчю «ОСОБА_11» ж рукою, двома пальцями своєї правої руки крутити ніс, долонею руки в район лівої вушної раковини та в район лівого ока, схопив рукою за ліво вухо та почав тягнути вухо вверх та викручувати, рукою викручував правий вказівний палець, утримували за плечі, натискали долонею руки в область лівого ока, схопив руками за праву руку та почав викручувати та заводити за спину, ногою в ліву ногу в район гомілки, вдарився лівим ліктем о бетонний блок, який стояв позаду, рукою зжатою в кулак в район лівих ребер, схопив лівою рукою праве вухо «ОСОБА_11» почав викручувати. Таким чином між даними про характер та локалізацію тілесних ушкоджень та механізмом їх нанесення згідно протоколів допитів (29.10.2020) та слідчих експериментів (20.11.2020) за участю потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 встановлено збіг за локалізацією та механізмом утворення. Можливість утворення тілесних ушкоджень в ділянках обличчя, обох вушних раковин та лівого ліктьового суглобу (п. 1.2 - 1.6, 1.8) у потерпілого ОСОБА_11 за механізмом, на який вказує сам потерпілий та свідок ОСОБА_12 в протоколах допитів (29.10.2020) та слідчих експериментів (20.11.2020) за їх участю не виключається. Механізм травмування ділянки голови ліворуч (п. 1.1) та задньої поверхні шиї (п. 1.7) потерпілий ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_12 в протоколах допитів (29.10.2020) та слідчих експериментів (20.11.2020) за їх участю не вказують (том 2 аркуші справи 237 - 245).

Суд відхиляє аргументи сторони захисту про недопустимість вказаного доказу через те, що він складений на підставі висновку спеціаліста № 407/с від 16.10.2020, який, у свою чергу, не є допустимим доказом у даному кримінальному провадженні. Питання щодо допустимості висновку спеціаліста № 407/с від 16.10.2020 вирішене судом вище, а отже і висновок експерта є допустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

Витягом з наказу Департаменту патрульної поліції від 31.05.2021 № 463 о/с, згідно з яким ОСОБА_3 присвоєне спеціальне звання старший лейтенант поліції (том 3 аркуш справи 39).

Протоколом огляду предметів, документів від 24.09.2021, відповідно до якого слідчим був оглянутий оптичний носій інформації «Axent» DVD+R з надписом СД-21-07878/кі від 12.08.2021 ВФ Україна справа 437/7210/21, на якому містяться один файл формату «Excel» із назвою «15511». Файл містить інформацію про дату, час направлення телефонних з`єднань абонентів з телефонними номерами НОМЕР_7 , який використовував ОСОБА_3 ; НОМЕР_8 , який використовував ОСОБА_9 ; НОМЕР_9 , який використовував ОСОБА_10 ; НОМЕР_10 , який використовував ОСОБА_4 та інформацію про зони обслуговування базових станцій оператора мобільного зв`язку, на території яких відбувались з`єднання 14.10.2020. Були встановлені наступні з`єднання: 14.10.2020 о 17 год. 14 хв. вихідний дзвінок на номер мобільного телефону НОМЕР_10 , який використовував ОСОБА_4 з номера мобільного телефону НОМЕР_8 , який використовував ОСОБА_9 (під час з`єднання ОСОБА_9 перебував в зоні обслуговування базової станції за адресою: АДРЕСА_3, концерн «ГТС», ОСОБА_4 в цей час перебував в зоні обслуговування базової станції за адресою: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, 3-Д «Запоріжжякокс»); 14.10.2020 о 17 год. 18 хв. вхідний дзвінок з номера мобільного телефону НОМЕР_10 , який використовував ОСОБА_4 на номер мобільного телефону НОМЕР_8 , який використовував ОСОБА_9 (під час з`єднання ОСОБА_9 перебував в зоні обслуговування базової станції за адресою: АДРЕСА_3, концерн «ГТЄ», а ОСОБА_4 - в зоні обслуговування базової станції за адресою: м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1, ВАТ «Запорізький хлібокомбінат НОМЕР_17»). Починаючи з 17 год. 19 хв. телефонні з`єднання ОСОБА_4 відбувались в зоні обслуговування базової станції за адресою: АДРЕСА_3, концерн «ГТС», де перебував ОСОБА_9 ; 14.10.2020 о 18 год. 39 хв. вихідний дзвінок на номер мобільного телефону НОМЕР_10 , який використовував ОСОБА_4 з номера мобільного телефону НОМЕР_7 , який використовував ОСОБА_3 (під час з`єднання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зоні обслуговування базової станції за адресою: АДРЕСА_3, концерн «ГТС»); у проміжок часу з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. 14.10.2020 під час телефонних з`єднань абонентів з телефонними номерами НОМЕР_7 , який використовував ОСОБА_3 , НОМЕР_8 , який використовував ОСОБА_9 , НОМЕР_10 , який використовував ОСОБА_4 , вони практично весь період часу перебували в зоні обслуговування одних і тих самих базових станцій за адресами: АДРЕСА_3, концерн «ГТС», АДРЕСА_5 та м. Запоріжжя, вул. Возз`єднання України, 32. Вказаний доказ отриманий за клопотанням слідчого на підставі ухвали слідчого судді від 06 серпня 2021 року (том 3 аркуші справи 51 - 70).

Протоколом огляду предметів, документів від 24.09.2021, згідно з яким слідчим був оглянутий оптичний носій інформації «Verbatim» DVD-R з надписом «ПрАТ «Київстар» Вх 15530 Вих 11208/з/кт», на якому містяться папка з файлами: «(15530)-06.09.2021 11.20.53.xml», «(15530-з0)-06.09.2021 11.21.51.xml», «15530-бс.xlsx» та «список.docx». Вищевказані файли містять інформацію про дату, час направлення телефонних з`єднань абонентів з телефонними номерами НОМЕР_11 , який використовувала ОСОБА_32 , НОМЕР_12 , який використовував ОСОБА_11 , НОМЕР_13 , який використовував ОСОБА_10 , НОМЕР_14 , який використовував ОСОБА_8 та інформацію про зони обслуговування базових станцій оператора мобільного зв`язку, на території яких відбувались з`єднання 14.10.2020. 14.10.2020 о 17 год. 42 хв. 05 сек. вхідний дзвінок на номер мобільного телефону НОМЕР_12 , який використовував ОСОБА_11 з номера мобільного телефону НОМЕР_13 , який використовував ОСОБА_10 .. Під час даного з`єднання ОСОБА_11 та ОСОБА_10 перебували в зоні обслуговування базової станції за адресою: АДРЕСА_3. У проміжок часу з 17 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв. 14.10.2020 під час телефонних з`єднань абонентів з телефонними номерами НОМЕР_11 , який використовувала ОСОБА_12 , НОМЕР_12 , який використовував ОСОБА_11 , НОМЕР_13 , який використовував ОСОБА_10 , НОМЕР_14 , який використовував ОСОБА_8 , останні перебували в зоні обслуговування одних і тих самих базових станцій за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5. Вказаний доказ отриманий за клопотанням слідчого на підставі ухвали слідчого судді від 06 серпня 2021 року (том 3 аркуші справи 75 - 89).

Списком відпрацьованих завдань патрульними нарядами поліції (дата реєстрація повідомлень 102 з 14.10.2020 16:00:00 по 14.10.2020 19:00:00), відповідно до якого 14.10.2020 о 18.41 годині патруль «Драгун 0015» отримав повідомлення про те, що заявника зупинили працівники поліції, побили знущались. Джип Аутлендер та Приус д/з НОМЕР_16. Поїхали на службовому авто. Повідомлення відпрацював інспектор ОСОБА_24 , зустрівшись із заявником, відібравши письмову заяву та написавши рапорт (том 3 аркуші справи 112 -165).

Прокурором заявлялось клопотання про допит свідка ОСОБА_12 . Вказаний свідок мала бути допитана 13.07.2023 у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проте 13.07.2023 під час допиту потерпілого ОСОБА_11 , який був допитаний у судовому засіданні в режимі відеоконференції, судом було з`ясовано, що свідок ОСОБА_12 перебувала в одному приміщенні з потерпілим під час його допиту, внаслідок чого суд відмовив прокурору у допиті вказаного свідка на підставі частини четвертої статті 352 КПК України.

Також судом були допитані свідки:

- ОСОБА_8 , який зазначив, що наприкінці літа 2020 року він патрулював у Дніпровському районі м. Запоріжжя разом з ОСОБА_19 та ОСОБА_14 . По вул. Верхній побачили потерпілого з дівчиною. Підійшли до них та представились, запитали, що вони там робили. Вони поводили себе нервово, розповіли, що очікують когось. Перевірили їх за базами даних та оглянули місцевість. Після цього поїхали далі патрулювати. З потерпілим спілкувались всі поліцейські. До цього він з потерпілим не зустрічався. Він особисто оглядав місцевість. Заходи фізичного впливу до потерпілого не застосовувались. Викликали допомогу для того, щоб оглянути місцевість, хто саме викликав не пам`ятає. На виклик приблизно через 30 хвилин приїхав екіпаж у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , які також не застосовували до потерпілого заходи фізичного впливу. Патрулювання здійснювали на службовому автомобілі «SKODA RAPID» або «RENAULT DUSTER». Потерпілого побачили при денному світлі. Він сидів на чомусь. Тілесних ушкоджень на потерпілому та дівчині не було. Потерпілого він втрачав з поля зору на 5 - 10 хвилин. Перлік також спілкувався з потерпілим. З потерпілим вони були приблизно 2 години. Потерпілий та дівчина скарги не висловлювали. Коли поліцейські поїхали, потерпілий залишався на місці події. Потерпілий був одягнутий у брудний одяг, у нього на обличчі була подряпина (том 4 аркуші справи 81 - 83),

- ОСОБА_9 , який вказав, що приблизно три роки тому він перебував на службі у складі екіпажу разом з ОСОБА_19 та ще одним поліцейським. На вул. Верхній побачили хлопця та дівчину. ОСОБА_33 стояла ближче до дороги, а потерпілий намагався віддалитись від них у бік посадки. На тій місцевості раніше вчинялись кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів. Провели поверхневий огляд потерпілого та місцевості. Нічого забороненого не виявили. Хто саме проводив поверхневий огляд потерпілого він не пам`ятає. Чи проводився поверхневий огляд дівчини також не пам`ятає. На допомогу викликали інший екіпаж у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , який прибув за десять хвилин. Чим займався кожен поліцейський - не пам`ятає. Поліцейські з іншого екіпажу також оглядали прилеглу територію. Потерпілий поводив себе нервово, але що він казав - не пам`ятає. Фізичний примус до потерпілого не застосовувався. Огляд тривав приблизно півгодини. Чи були на потерпілому та дівчині тілесні ушкодження - не пам`ятає. Чи був у потерпілого забруднений одяг - не пам`ятає. Про скаргу потерпілого на їх дії він дізнався увечері того ж дня. Чи відбувся у потерпілого з поліцейськими конфлікт - не пам`ятає. Чи втрачав він потерпілого з поля зору під час події - не пам`ятає (том 4 аркуші справи 101 - 103),

- ОСОБА_10 , який зазначив, що восени три роки тому він ніс службу у складі екіпажу з ОСОБА_4 . Увечері поїхали на допомогу іншому екіпажу на вул. Верхню. Хто саме запросив допомогу він не пам`ятає. По приїзду на місце події вони одразу пішли оглядати прилеглу територію, оскільки екіпаж, який викликав допомогу, повідомив, що можуть бути закладки наркотиків. У складі іншого екіпажу несли службу ОСОБА_19 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Поряд з ними перебували хлопець та дівчина. Зі слів тих поліцейських хлопець можливо займався закладками наркотиків. Він та ОСОБА_4 оглядали прилеглу територію протягом приблизно 30 хвилин у різних місцях. Інший екіпаж був поза межами його зору. Після огляду він повернуся до службового автомобіля, а ОСОБА_4 продовжував оглядати територію. До потерпілого він підійшов лише одного разу по приїзду на місце події. На обличчі потерпілого були подряпина та почервоніння. Перлік повернувся за 5 - 7 хвилин після нього. Чи підходив він до іншого екіпажу та потерпілого він не пам`ятає. Після цього він та ОСОБА_4 сіли до службового автомобіля та поїхали патрулювати далі. Конфлікту між поліцейськими та потерпілим він не бачив. Місце події було безлюдне. Обвинувачені будь-яких неправомірних дії щодо потерпілого при ньому не вчиняли. Потерпілий та дівчина жодних скарг не висловлювали. Коли по приїзді він підходив до іншого екіпажу, потерпілий сидів на парапеті, його ніхто не тримав. Хто був поряд з потерпілим він не пам`ятає. Відпрацювали місце події приблизно за 35 - 40 хвилин. Чи впізнав потерпілий ОСОБА_4 він не пам`ятає, чи спілкувались вони - також не пам`ятає. Тілесні ушкодження потерпілий міг отримати, коли йшов через хащі, про що йому повідомили інші поліцейські (том 4 аркуші справи 220 - 222).

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які несли службу разом з обвинуваченими та перебували на місці події. Вказані свідки у своїх показаннях зазначили, що на місці події до потерпілого ОСОБА_11 заходи фізичного впливу не застосовувались. Проте зазначена свідками обставина спростовується іншими доказами, які узгоджуються між собою, зокрема: показаннями потерпілого, який зазначив, що обвинувачені застосовували до нього заходи фізичного впливу; висновком спеціаліста № 407/с від 16.10.2020 та висновком експерта № 1302 від 26.11.2020, згідно з якими у потерпілого виявлені тілесні ушкодження, можливість утворення яких за механізмом, на які вказували потерпілий та ОСОБА_12 у протоколах слідчих експериментів за їх участю не виключається; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020 та протоколами слідчих експериментів від 20.11.2020, відповідно до яких потерпілий та ОСОБА_12 вказували на механізм спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченими потерпілому; показаннями свідка ОСОБА_23 , який зазначив, що після зустрічі з потерпілим безпосередньо після події, останній повідомив, що його побили поліцейські та показав йому та свідку ОСОБА_24 наявні на ньому тілесні ушкодження; аудіозаписами, які містяться у файлах «1602689911.2053.mp3» та «1602690656.2133.mp3», у яких зафіксовані повідомлення потерпілого про злочин на спеціальну лінію «102» одразу після події.

Крім цього судом допитана свідок ОСОБА_28 , яка пояснила, що вона не знайома з обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_11 , з обвинуваченим ОСОБА_4 вона знайома. Улітку 2020 року вона працювала у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4» близько тижня. Також вона у той час раніше дружила з дівчиною потерпілого ОСОБА_12 . Одного разу вона виходила з магазину та побачила потерпілого з ОСОБА_12 на зупинці громадського транспорту. Слідів побиття на потерпілому вона не бачила, але на його щоці вона бачила почервоніння. ОСОБА_12 їй розповіла, що це вона вдарила потерпілого під час сварки між ними. Через тиждень після цього ОСОБА_12 їй розповіла, що потерпілого побили поліцейські. Їй не відомо коли сталося побиття ОСОБА_20 . Потерпілий можливо працював у тому ж магазині вантажником. Під час досудового розслідування вона не допитувалась. Була допитана 03.12.2020, підписи у протоколі допиту її (том 4 аркуші справи 81 - 83).

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_28 , оскільки вони є суперечливими, не послідовними. Зокрема свідок надала суперечливі показання щодо її допиту під час досудового розслідування, спочатку вказавши, що вона не допитувалась слідчим, а після пред`явлення прокурором протоколу її допиту погодилась з тим, що вона була допитана під час досудового розслідування. Також її показання є суперечливими в частині зазначення обставин, за яких вона бачила потерпілого та ОСОБА_12 на зупинці громадського транспорту. Враховуючи те, що ОСОБА_12 через тиждень після цієї обставини повідомила свідку про побиття поліцейськими потерпілого, свідок мала бачити потерпілого та ОСОБА_12 на зупинці громадського транспорту не раніше другої половини жовтня 2020 року. Проте свідок вказала, що вона працювала у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_4» улітку 2020 року близько тижня і зазначена нею обставина відбулась, коли вона виходила з магазину. Отже свідок могла бачити потерпілого та ОСОБА_12 саме влітку 2020 року. Однак у цьому випадку ОСОБА_12 не могла повідомити свідку про побиття поліцейськими потерпілого, оскільки подія сталась 14.10.2020.

Також суд критично оцінює показання обвинувачених та визнає їх неправдивими, не логічними, оскільки вони повністю спростовуються іншими доказами сторони обвинувачення та розцінює їх як спробу уникнути відповідальності за вчинене.

Відповідно до статті 85 КПК України суд не визнає належними доказами, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів: витяг з книги обліку виданого у тимчасове користування майна по УПП в Запорізькій області ДПП інв. № 2246, витяги з журналів обліку видачі, повернення технічних засобів інв. № 2141 та 2142 (том 2 аркуші справи 61 - 68), схеми патрулювання екіпажів «Драгун Т-1» та «Драгун Т-2» за 14.10.2020 за період часу з 14.00 години до 21.00 години (том 2 аркуші справи 57 - 61), службові характеристики ОСОБА_10 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (том 2 аркуші справи 70 - 71, 74), витяги з наказів Національної поліції України про присвоєння спеціальних звань від 31.08.2016 № 646 о/с, 31.08.2017 № 335 о/с, від 31.03.2017 № 116 о/с, 31.08.2016 № 646 о/с, 31.08.2018 № 851 о/с (том 2 аркуші справи 75 - 76, 79 - 81, том 3 аркуш справи 40), витяги з наказів Департаменту патрульної поліції від 09.09.2020 № 661 о/с, 12.07.2018 № 668 о/с, 14.02.2017 № 53 о/с, (том 2 аркуші справи 82 - 84), Присяги на вірність Українському народові від 16.04.2016 (том 2 аркуші справи 90 - 91, 94 - 96), протоколи оглядів предметів від 05.11.2020 (том 2 аркуші справи 159 - 169), протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020 (том 2 аркуші справи 206 - 208), протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2020 (том 2 аркуші справи 218 - 220), матеріали щодо виконання доручення слідчого про несення служби поліцейськими УПП в Запорізькій області ДПП 17.03.2020 (том 3 аркуші справи 25 - 30), матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (том 3 аркуші справи 181 - 251).

Згідно зі статтею 86 КПК України суд визнає недопустимими доказами довідки про результати опитування з використанням поліграфа від 17.05.2021 № 10-2021, 11-2011, оскільки результати використання поліграфа на досудовому розслідуванні можуть мати доказове значення лише у виді такого доказу як висновок експерта. Чинним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу (детектора брехні) та використання отриманих даних як доказу (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 183/3452/19 (провадження № 51-3293 км 22)).

Судом також досліджені витяги з ЄРДР у кримінальному провадженні № 62020080000000750 від 22.10.2020, 16.11.2020, 08.12.2020, 31.03.2021, 28.07.2021, 29.07.2021 та 12.10.2021, постанови про визначення групи слідчих від 21.10.2020, 29.03.2021 та 29.07.2021, постанова про долучення документів до кримінального провадження від 29.10.2021, рапорт поліцейського на реєстрацію в ЄО повідомлення про кримінальне правопорушення від 20.10.2020, постанови про визначення групи прокурорів від 29.10.2020 та 31.03.2021, доручення слідчого, листи та рапорти поліцейських та виконання доручень слідчого, які не містять фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, але підтверджують правомірність використання доказів у даному кримінальному провадженні.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 КПК України кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством, та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинене групою осіб, повністю доведена «поза розумним сумнівом».

Диспозиція частини другої статті 365 КК України в редакції, що діяла на момент вчинення злочину, передбачала відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

При цьому об`єктивна сторона злочину, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівником правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять одну з ознак, визначених у вказаній нормі кримінального закону, супроводжуються: насильством або з погрозою застосування насильства, застосування зброї або спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

Така позиція повною мірою узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 301/2178/13-к (провадження № 13-57кс18).

Насильство при перевищенні влади або службових повноважень може бути як фізичним, так і психічним. Якщо фізичне насильство полягає в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв або ударів, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у мордуванні, а психічне - у реальній погрозі заподіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких, дії винної особи потрібно кваліфікувати за частиною другою статті 365 КК України.

Крім того Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 26 грудня 2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» зазначав, що відповідальність за статтею 365 КК України настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов`язані з її владними чи службовими повноваженнями. При вирішенні питання про те, чи є вихід за межі наданих прав або повноважень явним, суди мають враховувати, наскільки він був очевидним для службової особи і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть бути різними і на кваліфікацію злочину, як правило, не впливають.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 42 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) в редакції, чинній на момент вчинення злочину, передбачено, що поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу як фізичний вплив (силу) та застосування спеціальних засобів.

Частиною другою статті 42 Закону 580-VIII визначено, що фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення, про що зазначено у частинах першій та третій статті 43 Закону 580-VIII.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону 580-VIII поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Перевищення влади та службових повноважень обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 полягало у застосуванні ними поліцейського заходу примусу - фізичного впливу до потерпілого ОСОБА_11 , право на застосування якого під час виконання повноважень поліції надано пунктом 1 частини першої статті 42, статтею 44 Закону № 580-VIII, за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 44 Закону № 580-VIII. При цьому вказане перевищення влади та службових повноважень супроводжувалось насильством, та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого ОСОБА_11 , діями, що підтверджується тим, що потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Судом уточнені викладені в обвинуваченні обставини щодо грубого порушення ОСОБА_3 вимог частини другої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», яке полягало у тому, що він перебуваючи на відкритій ділянці місцевості неподалік від будинку АДРЕСА_4 не повідомив ОСОБА_11 про причини застосування до нього превентивного заходу, а також не роз`яснив нормативно-правові акти, на підставі яких застосовується превентивний захід, здійснив поверхневу перевірку ОСОБА_11 , під час якої наказав останньому зняти взуття, шкарпетки та спустити штани. Під час проведення поверхневої перевірки у ОСОБА_11 речей, обіг яких заборонено чи обмежено, або речей, які становлять загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб, виявлено не було.

У обвинувальному акті зазначено, що вказаними діями ОСОБА_3 грубо порушив вимоги частини другої статті 32 Закону № 580-VIII. Проте вказана стаття не містить частини другої. При цьому вимоги щодо зобов`язання поліції під час проведення превентивних поліцейських заходів повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи, містить частина друга статті 31 Закону № 580-VIII.

Дане уточнення, на думку суду, відповідає вимогам абзацу першого пункту 2 частини третьої статті 374 КПК України, а саме, у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

При цьому таке уточнення формулювання обвинувачення не є зміною висунутого обвинувачення, яким обмежений суд відповідно до частин першої та третьої статті 337 КПК України чи виходом за його межі, оскільки під час зміни формулювання не відбулось зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, та не встановлено нових фактичних обставин кримінального правопорушення, зміни яких властиві лише стороні обвинувачення - прокурору.

При призначенні покарання відповідно до статей 65 - 67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особи винних, а також обставини, що впливають на покарання.

ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, у шлюбі не перебуває, на утриманні дітей не має, працює, під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває. За місцем служби характеризується позитивно. На добровільних засадах надає допомогу Службі безпеки України з отримання інформації щодо російських окупаційних військ та осіб, що добровільно надали згоду на співпрацю з окупаційними військами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає його позитивну характеристику за місцем проходження служби. При цьому обставин, що обтяжують йому покарання судом не встановлені.

ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, у шлюбі не перебуває, на утриманні дітей не має, не працює, під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває. За місцем попередньої служби характеризувався позитивно. На добровільних засадах надає допомогу Службі безпеки України з отримання інформації щодо російських окупаційних військ та осіб, що добровільно надали згоду на співпрацю з окупаційними військами. Також на добровільних засадах надає допомогу Збройним Силам України. Є волонтером БО «ІНФОРМАЦІЯ_5», де характеризується позитивно. Нагороджений медаллю оперативного угруповання військ «Запоріжжя».

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає його позитивні характеристики за місцем проходження служби та під час виконання обов`язків на добровільних засадах. При цьому обставин, що обтяжують йому покарання судом не встановлені.

Основними принципами діяльності поліції відповідно до статей 6 - 8 Закону № 580-VIII є верховенство права, дотримання прав і свобод людини та законність. Завданнями поліції, відповідно до статті 2 цього Закону є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.

Суд звертає увагу на те, що обвинувачені відповідно до статей 1, 20 Закону № 580-VIII виконували функції офіційного представника органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто були посадовими особами правоохоронного органу, представниками влади, на яких статтею 19 Конституції України, частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII покладались обов`язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини.

Відповідно до статті 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями статті 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та статті 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема у статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статей 27, 29 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, свободу та особисту недоторканність, а обов`язок держави захищати життя, права та свободи людини.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачені вчинили тяжкий злочин, пов`язаний із застосуванням до потерпілого насильства з боку працівників правоохоронного органу, порушення прав та свобод потерпілого, що свідчить про нехтування обвинуваченими вимогами Закону № 580-VIII. Також враховує, що суб`єктом даного злочину є спеціальний суб`єкт - службова особа, до якої, зокрема відносяться поліцейські, на яких покладається функції по захисту життя, здоров`я, прав і свобод громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства; протидії злочинності, охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки.

Суд зауважує, що злочин вчинений обвинуваченими як представниками влади - працівниками правоохоронного органу, всупереч інтересам служби, що виразились у нехтуванні вимог законів України, що призводить до втрати довіри громадян до діяльності правоохоронних органів, що, у свою чергу, завдало істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронних органів.

З урахуванням вищевикладеного, обставин кримінального провадження, суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченим покарань в межах санкції частини другої статті 365КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах.

На переконання суду, призначення обвинуваченим таких покарань буде справедливим, співрозмірним і достатнім для їх виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самими обвинуваченими, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Відповідно до частини другої статті 52 КК України додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Статтею 54 КК України передбачено, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Позбавлення спеціального звання є додатковим покаранням, яке спрямоване на позбавлення засудженої особи тих переваг (пільг), які мала така особа.

Отже позбавлення спеціального звання не є обов`язковим в розумінні положень статей 52, 54 КК України, а є правом суду.

За таких обставин, враховуючи всі обставини справи, те, що інкримінований ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочин хоча і є тяжким, однак з часу його вчинення пройшло більше 4 років, дані про особи обвинувачених у їх сукупності, суд не вважає за необхідне позбавляти обвинувачених спеціальних звань.

У кримінальному провадженні представником потерпілого ОСОБА_11 адвокатом ОСОБА_34 був заявлений цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому він просить стягнути солідарно з обвинувачених на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 250 000 гривень, а також процесуальні витрати в сумі 17 000 гривень..

Потерпілий ОСОБА_11 під час його допиту позов підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали.

Положеннями частини другої статті 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з частиною першою статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 23 ЦК України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: (1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; (2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; (3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Проте шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, що передбачено у статті 1174 ЦК України.

У даному випадку моральна шкода завдана потерпілому діями поліцейських, які є посадовими особами Національної поліції України, яка відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII є центральним органом виконавчої влади.

Отже обвинувачені не є належними цивільними відповідачами за цивільним позовом потерпілого, оскільки належним відповідачем є держава, через що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Заходи забезпечення кримінального провадження, рішення щодо яких приймається при ухваленні вироку, не застосовувались.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Відповідно до частини першої статті 124 КПК підлягають стягненню з обвинувачених на користь потерпілого в рівних частках документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги адвокатом ОСОБА_34 , у сумі 6 500 гривень (надання консультації від 15.10.2020 у сумі 1 000 гривень, участь адвоката у допиті потерпілого від 29.10.2020 у сумі 3 000 гривень, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від 11.11.2021 у сумі 2 500 гривень). Інші заявлені потерпілим процесуальні витрати з обвинувачених не стягуються, оскільки у задоволенні позову судом відмовлено (складання позову від 10.12.2021 у сумі 6 000 гривень), а інші документи містять суперечливі відомості щодо розміру понесених витрат (участь адвоката у слідчому експерименті від 20.10.2020, підготовка клопотання про проведення слідчих дій від 23.11.2020, підготовка клопотання про долучення доказів від 29.09.2021).

Керуючись статтями 100, 124, 128, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 28, частиною другою статті 365 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк один рік.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня фактичного затримання для відбування покарання.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 28, частиною другою статті 365 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк один рік.

Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня фактичного затримання для відбування покарання.

У цивільному позові ОСОБА_11 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, відмовити.

Речові докази: оптичний диск марки «Verbatim» DVD-R 4.7gb 16х 120min, на якому містяться звукозаписи повідомлень за 14.10.2020 від громадянина ОСОБА_11 на спеціальну лінію «102» ГУНП в Запорізькій області; оптичний диск марки «Verbatіm» DVD-R 4.7GB/120min, на якому міститься один файл формату «MP4 Video File (.mp4)» із назвою «2_5433978260528565202» з відеозаписом, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 процесуальні витрати в сумі 3 250 (три тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 процесуальні витрати в сумі 3 250 (три тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя ОСОБА_1