Decision № 127162449, 07.05.2025, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 рокуСправа №160/10598/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Переверзєва Івана Вікторовича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

11.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 10.04.2025 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Переверзєва Івана Вікторовича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-16388-53-У від 11.11.2024 року на суму 23 785,08 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23 785,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що останній був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Самарської у м. Дніпрі ради 16.12.2002р., про що зроблено запис в Журналі обліку реєстраційних справ. Проте позивач фактично ніколи не здійснював підприємницьку діяльність та з 03.11.2003р. був прийнятий на роботу до ТОВ Інлайн-Україна на посаду інженера-наладчика, про що свідчить запис у трудовій книжці позивача. ОСОБА_1 у період з 03.11.2003р. по теперішній час постійно працював на тому чи іншому підприємстві, без тривалих перерв трудового та страхового стажу. Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено за власним рішенням підприємця 17.07.2019р. Крім того, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 вже виносилась вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-16388-53/У від 14.05.2019р. на суму 21 030,90 грн., яку було скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019р. у справі №160/7418/19, яке набрало законної сили 05.11.2019р. Проте, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області знову було сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-16388-53-У від 11.11.2024р. на суму 23 785,08 грн. Означеним судовим рішенням було встановлено, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску у 2019 році за періоди 2017, 2018 року та 1 квартал 2019 року. ГУ ДПС у Дніпропетровській області порушені строки обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі більше 10 грн. Проте, контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки). Тим паче, ОСОБА_1 з 03.11.2003р. по теперішній час постійно працював на тому чи іншому підприємстві, без тривалих перерв трудового та страхового стажу й роботодавцями сплачувався єдиний соціальний внесок за свого працівника ОСОБА_1 (довідки ОК-5 та ОК-7). Позивач вважає, що оскільки дії відповідача щодо прийняття оскаржуваної вимоги та відображення суми зобов`язань зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків протиправні й ефективним способом відновлення прав позивача є зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) його інтегрованої картки, оскільки це забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків.

22.04.2025 року від представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Станом на 31.10.2024 року, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України (далі - ІКС) сума заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 становила 23 785,08 гривень. Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі Інструкція № 449), ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2024 року № Ф-16388-53 на суму 23 785,08 грн., та направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою платника, а саме: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення отримано платником особисто 20.11.2024 року. У зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання п. 5 роз. VI Інструкції № 449, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу від 11.11.2024 року № Ф-16388-53/У на суму боргу (недоїмки) у розмірі 23 785,08 грн. та направлено до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі якої 03.04.2025 року відкрито виконавче провадження № 77674920 року. Станом на 17.04.2025 заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по ОСОБА_1 складає 23 785,08 грн. Згідно з даними інформаційних систем ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 16.12.2002 року по 17.07.2019 року перебував на обліку в Дніпровській ДПІ. Здійснював діяльність на загальній системі оподаткування та відповідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску. Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців по ФОП ОСОБА_1 внесено 17.07.2019. Стан платника 11 припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Так, в ІКП ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 відбулися автоматичні нарахування єдиного внеску, а саме: - за 2017 рік нараховано 8448,00 грн., строк сплати 09.02.2018 року. За 2018 рік нараховано єдиного внеску в сумі 9828,72 грн., а саме: І квартал 2018 року 2457,18 грн., строк сплати 19.04.2018 року; ІІ квартал 2018 року 2457,18 грн., строк сплати 19.07.2018 року; ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати 19.10.2018 року; IV квартал 2018 року 2457,18 грн., строк сплати 21.01.2019 року. За 2019 рік нараховано єдиного внеску в сумі 5508,36 грн., а саме: І квартал 2019 року 2754,18 грн., строк сплати 19.04.2019 року; ІІ квартал 2019 року 2754,18 грн., строк сплати 19.07.2019 року. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства ГУ ДПС визначено ФОП ОСОБА_1 грошові зобов`язання з єдиного внеску на загальну суму 23 785,08 грн. Звітність відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі Порядок №435) за період 2017 2019 років не подавалась. Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Одночасно із поданою до суду позовною заявою представником заявника Переверзєвим Іваном Вікторовичем до суду подано заяву про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року заяву представника заявника Переверзєва Івана Вікторовича про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов в адміністративній справі №160/10598/25 шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16388-53-У від 11.11.2024 року на суму 23 785,08 грн., за якою державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Богомол Михайло Олександровичем відкрито виконавче провадження ВП №77674920 від 03.04.2025 року - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

14.04.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-16388-53-У від 11.11.2024 року на суму 23 785,08 грн. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 06.05.2025 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвалисуду.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що станом на 31.10.2024 року, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України (далі - ІКС) сума заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача ОСОБА_1 становила 23 785,08 гривень.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі Інструкція № 449), ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2024 року № Ф-16388-53 на суму 23 785,08 грн., та направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою платника, а саме: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення отримано платником особисто 20.11.2024 року.

У зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання п. 5 роз. VI Інструкції № 449, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу від 11.11.2024 року № Ф-16388-53/У на суму боргу (недоїмки) у розмірі 23 785,08 грн. та направлено до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі якої 03.04.2025 року відкрито виконавче провадження №77674920 року.

Станом на 17.04.2025 заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по ОСОБА_1 складає 23 785,08 грн.

Згідно з даними інформаційних систем ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 16.12.2002 року по 17.07.2019 року перебував на обліку в Дніпровській ДПІ. Здійснював діяльність на загальній системі оподаткування та відповідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску.

Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців по ФОП ОСОБА_1 внесено 17.07.2019. Стан платника 11 припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).

Так, в ІКП ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 відбулися автоматичні нарахування єдиного внеску, а саме: - за 2017 рік нараховано 8448,00 грн., строк сплати 09.02.2018 року. За 2018 рік нараховано єдиного внеску в сумі 9828,72 грн., а саме: І квартал 2018 року 2457,18 грн., строк сплати 19.04.2018 року; ІІ квартал 2018 року 2457,18 грн., строк сплати 19.07.2018 року; ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., строк сплати 19.10.2018 року; IV квартал 2018 року 2457,18 грн., строк сплати 21.01.2019 року. За 2019 рік нараховано єдиного внеску в сумі 5508,36 грн., а саме: І квартал 2019 року 2754,18 грн., строк сплати 19.04.2019 року; ІІ квартал 2019 року 2754,18 грн., строк сплати 19.07.2019 року. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства ГУ ДПС визначено ФОП ОСОБА_1 грошові зобов`язання з єдиного внеску на загальну суму 23 785,08 грн.

Як зазначив представник позивача у поданій до суду позовній заяві, 03.04.2025 ОСОБА_2 через додаток Дія дізнався про відкриття відносно нього виконавчого провадження №77674920. Наступного дня, він звернувся до Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі із письмовою заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження і отримав від державного виконавця копію вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-16388-53-У на суму 23 785,08 грн. ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Самарської у м. Дніпрі ради 16.12.2002 року, про що зроблено запис в Журналі обліку реєстраційних справ. Так, позивач фактично ніколи не здійснював підприємницьку діяльність та з 03.11.2003 року був прийнятий на роботу до ТОВ «Інлайн-Україна» на посаду інженера-наладчика, про що свідчить запис у трудовій книжці позивача.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 у період з 03.11.2003 року по теперішній час постійно працював на тому чи іншому підприємстві, без тривалих перерв трудового та страхового стажу.

Підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено за власним рішенням підприємця 17.07.2019 року.

Крім того, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 вже виносилась вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-16388-53/У від 14.05.2019 року на суму 21 030 грн. 90 коп., яку було скасовано рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року у справі №160/7418/19, яке набрало законної сили 05.11.2019 року.

Проте, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області знову було сформовано та направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-16388-53-У від 11.11.2024 року на суму 23785,08 грн.

Вищевказаним рішенням суду було встановлено, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску у 2019 році за періоди 2017, 2018 року та 1 квартал 2019 року.

Вважаючи спірну вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправною та безпідставною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульованіЗаконом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI(далі -Закон № 2464-VI).

Відповідно до абз. 2 п.п. 1, 4 ч. 1ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Абзацом 1 пункту 1 та пунктом 3 частини 1статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення особою підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює (не отримує доходу від її провадження),Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При розгляді справи судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Так, судом установлено, що оскаржуваною вимогою встановлено наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік, та за період з першого кварталу 2018 року по 2 квартал 2019 року.

Водночас,у спірний період єдиний соціальний внесок за ОСОБА_2 було сплачено його роботодавцями, що підтверджується довідками щодо відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України (форма ОК-5 та ОК-7).

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінніЗакону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який прийнято оскаржуване рішення, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено, що позивач будучи найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.

Неврахування відповідачем всіх обставин статусу позивача як найманого працівника та відрахування за нього роботодавцем сум єдиного внеску призвело до невірного обчислення податковим органом суми єдиного внеску виставленою вимогою, відтак, оскаржувана вимога підлягає скасуванню в повному обсязі.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення суми недоїмки.

Так в оскаржуваній вимозі зазначено, що станом на 18.03.2025 року заборгованість становить 23 785,08 грн.

Відповідно до пп.19-1.1.10 п.19-1 ст.19-1 Податкового кодексу України однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до наведених вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації пп.19-1.1.10 п.19-1.1 ст.19-1 вказаного Кодексу та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 3 розд. І вказаного Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідно до п. 2 розд. І вказаного Порядку:

інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції;

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунківплатника з бюджетами та цільовими фондами;

оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 розд. ІІ вказаного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Згідно з п. 5 розд. І Порядку при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються.

Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, та визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 в справі Чуйкіна проти Документ сформований в системі України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom, пп. 2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).»

Суд вважає, що в даному спорі ефективним захистом його прав буде не тільки скасування оскаржуваної вимоги, але й внесення змін до інтегрованої картки платника податку.

Це обумовлюється тим, що вимога формується на підставі недоїмки, яка наявна в інтегрованій картці, тобто скасування вимоги не тягне за собою видалення інформації про борг, а отже контролюючий орган може в подальшому сформувати нову вимогу.

Суд звертає увагу на те, що позивачем вже оскаржувалась вимога про сплату боргу з ЄСВ №Ф-16388-53/64 від 14.05.2019р. на суму 21030 грн. 90 коп. (справа №160/7418/19).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року у справі №160/7418/19, яке набрало законної сили 05.11.2019 року.

Проте, ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі недоїмки, яка наявна в інтегрованій картці платника податку сформувало НОВУ вимогу й позивач вимушений повторно звертатись до суду за для скасування протиправної вимоги контролюючого органу.

Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то позивач переконаний, що матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Така позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.03.2020р. по справі №826/9288/18, а також у постановах від 23.12.2019 у справі №813/3277/18 (№К/9901/22863/19), від 13.02.18р. у справі №816/2042/16, від 26.02.19р. у справі №805/4374/15-а, які є обов`язковими дляврахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, у даному випадку суд вважає, що оскільки дії відповідача щодо прийняття оскаржуваної вимоги та відображення суми зобов`язань зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків протиправні й ефективним способом відновлення прав позивача є зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) його інтегрованої картки, оскільки це забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків.

При цьому, позовна вимога не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку його право на володіння своїми грошовими коштами в розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції є порушеним та підлягає відновленню.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. ст. 9,77 КАСУкраїни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимогита заперечення, а суд згідностатті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини другоїстатті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зіст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на встановлене суд приходить про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Переверзєва Івана Вікторовича до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-16388-53-У від 11.11.2024 року на суму 23785,08 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23 785,08 грн.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник