Decision № 126979915, 30.04.2025, Prydniprovskyi District Court of Cherkasy City

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1649/25

Провадження № 2/711/1150/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренко О.Ю.,

представника відповідачки адвоката Тарасенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2025 представник ТОВ «ФК «Ейс» - адвокат Тараненко А.І. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 у розмірі 33599,56 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 25.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 858388202 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 29 900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме 25.01.2022 перерахувало відповідачці грошові кошти в сумі 29 900,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 . Відповідачка виконувала умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що вона усвідомлювала існування даного договору та визнавала свої зобов`язання за ним. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткових угод) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 у розмірі 32 606,88 грн. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 у розмірі 33 599,56 грн. 26.12.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 26/12/Е, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 у розмірі 33 599,56 грн. Враховуючи, що відповідачка не виконує належним чином умови договору, позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.03.2025 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачці встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

19.03.2025 від представника відповідачки адвоката Тарасенко О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог та покласти на позивача витрати на правничу допомогу. Зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, перерахування грошових коштів та відступлення права вимоги. Надана позивачем Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційні системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не підписана жодною посадовою особою і з її змісту неможливо встановити достовірність зазначених у ній обставин. У матеріалах справи відсутні докази ідентифікації відповідачки в Інформаційно-телекомунікаційні системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через номер телефону. Щодо факту перерахування грошових коштів, то копія платіжного доручення не містить відміток про прийняття та виконання банком, повного номера картки та печатки банку. У кредитному договорі відсутнє посилання на банківські реквізити, на які повинні були бути перераховані кошти. Щодо факту відступлення права грошової вимоги, то позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а також від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Ейс». Зокрема, позивачем надані лише бланки додатків до договору факторингу, додаткові угоди, які не підписані сторонами, та витяги з реєстру боржників, які не містять необхідної інформації. Крім того, договори факторингу були укладені раніше ніж кредитний договір.

26.03.2025від представникапозивача адвоката ТараненкаА.І.надійшли додатковіпояснення,в якихостанній зазначив, що позивач не погоджується з доводами відповідачки, викладеними у відзиві на позовну заяву. Щодо факту укладеннякредитного договору зазначив, що кредитний договірукладено сторонамив електронномувигляді задопомогою одноразовогопаролю-ідентифікатора,що відповідаєвимогам статті12Закону України«Про електроннукомерцію».Укладання міжсторонами спірногоправочину підтвердженоналежними тадопустимими доказами.Без отриманнялиста наадресу електронноїпошти та/абосмс-повідомлення,без здійсненнявходу насайт товаристваза допомогоюлогіна особистогокабінету іпароля особистогокабінету кредитнийдоговір міжпервісним кредиторомта відповідачкоюне бувби укладений. Відповідачка ознайомившисьз усімаістотними умовамиоферти надалазгоду шляхомнаправлення повідомленнятовариству,яке підписуєтьсявідповідно доабзацу 2статті 12Закону України«Про електроннукомерцію,а саме:шляхом введенняу спеціальномуполі підакцептом,який міститьусі істотніумови договору,одноразового ідентифікатору,який відповідаєвимогам п.3ч.1ст.12Закону України«Про електроннукомерцію» танатиснення іконки«відправити/підписати».Вказана іконкамогла статиактивною лишепісля введенняодноразового ідентифікатора.Зазначений ідентифікаторзгенерований товариствомв інформаційно-телекомунікаційнійсистемі табув надісланийвідповідачці вСМС-повідомленні.Одноразовий персональнийідентифікатор №MNV2GV49направлено відповідачці25.01.2022о 19:07:35на номермобільного телефонувказаний неюв заявціна отриманнягрошових коштів НОМЕР_2 ,одноразовий персональнийідентифікатор №MNV4MX38введено відповідачкоюу відповіднеполе вінформаційно-телекомунікаційнійсистемі товариства25.01.2022о 19:12:22.Вчинення відповідачкоювказаних вищедій ізміна данихв системітовариства єпроставленням електронногопідпису велектронному договоріодноразовим ідентифікаторомвідповідно доЗакону України«Про електроннукомерцію». Доказаминакладеннями електронногопідпису зодноразовим ідентифікаторомє QRкод-матричний код(двовимірнийштрих-код),який міститьінформацію щодопідписанта електронногодоговору іпризначений длясканування задопомогою мобільногопристрою,сканера штрих-кодуз метоюшвидкої табезпомилкової ідентифікаціїдоговору позичальника.Зазначений QR-кодзнаходиться вкінціДоговору №858388202від 25.01.2022.У Розділі5Договору «РеквізитиСторін» зазначеноелектронний підписз одноразовимідентифікатором фізичноїособи ОСОБА_1 MNV2GV49,що підтверджуєволевиявлення боржникана введенняідентифікатору тапідписання договору.Також підтвердженнямнакладення електронногопідпису зодноразовим ідентифікаторомє Довідкащодо дійпозичальника вінформаційно-телекомунікаційнійсистемі ТОВ«Манівео швидкафінансова допомога»,в якійвказані особистідані позичальника,які вінсамостійно зазначивпри поданнізаявки наотримання грошовихкоштів вкредит від25.01.2022,час:подання заявкина кредит,відправлення договорупозичальнику,підписання договорута перерахуваннягрошових коштівпозичальнику.Щодо достовірностінаданих платіжнихдоручень зазначив,що переказкоштів нарахунок відповідачкипідтверджується платіжнимдорученням,і жодногоюридичного фактущодо помилковогоабо неналежногопереказу коштівне встановлено.Щодо відступленняправа вимогипояснив,що правовимоги перейшлодо позивачана підставідоговорів факторингута реєстрівправ вимоги,укладених міжфінансовими установами.Сутність договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та № 30/1023-01 від 30.10.2023 полягає не у відступленні прав вимоги за самими договорами факторингу, а у передачі прав вимоги, визначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Згідно з п. 4.1. цих договорів, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, який є невід`ємною частиною договору. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи факторингового договору, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

У судове засідання представник позивача за довіреністю Тараненко А.І. не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представниця відповідачки адвокат Тарасенко О.В. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представниці відповідачки, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір кредитної лінії № 858388202, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 29 900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Вказаний договірпідписаний ОСОБА_1 електронним підписом,створенимза допомогоюодноразового персональногоідентифікатора «MNV2GV49»,який булонадіслано 25.01.2022о 19:07:35на номермобільного телефону НОМЕР_2 ,вказаний відповідачкоюв заявціна отриманнягрошових коштіввід 25.01.2022,та введенийостанньоюувідповідне полев інформаційно-телекомунікаційнійсистемі товариства 25.01.2022 о 19:12:22, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за вищевказаним договором виконало в повному обсязі, а саме 25.01.2022 перерахувало відповідачці грошові кошти у розмірі 29 900,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку остання вказала у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 25.01.2022, що підтверджується платіжним дорученням № ddd48582-94f8-4369-85c6-36ce0195f470 від 25.01.2022.

Належність відповідачці банківської карти № НОМЕР_3 та перерахування на неї коштів у розмірі 29 900,00 грн. також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250312/56653-БТ від 21.03.2025 та випискою по рахунку № № НОМЕР_3 за період 25.01.2022-30.01.2022.

З огляду на наведене, суд вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачка здійснила два платежі у загальному розмірі 20,00 грн.(27.02.2022 у розмірі 15,00 грн.; 28.02.2022 у розмірі 5,00 грн.), які зараховано кредитодавцем як сплата відсотків за користування кредитом. Проте, надалі відповідачка оплати за договором не здійснювала.

Судом також встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. Строк договору закінчується 28.11.2019.

28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункт 8.2 договору в наступній редакції: «Строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».

31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, зокрема, пункт 8.2 «Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».

31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно.

31.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023 включно.

31.12.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2024 включно.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 176 від 06.05.2022 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 у загальному розмірі 32 606,88 грн.

30.10.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 у загальному розмірі 33 599,56 грн.

26.12.2024 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 26/12/Е, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких має ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстру боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 у загальному розмірі 33 599,56 грн.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до підпункту 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, під правом вимоги у цьому договорі розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення на права вимоги у спірних правовідносинах.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтями 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Нормою частини 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зважаючи на те, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 у розмірі 33599,56 грн.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024, укладений між АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс»; додаткову угоду № 4 від 27.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024; акт прийому-передачі наданих послуг від 27.12.2024; відповідно до якого АБ «Тараненко та партнери» надало, а ТОВ «ФК «Ейс» отримав правові послуги на загальну суму 7000,00 грн.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

У даному випадку, враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), а також беручи до уваги, що відповідачкою та її представником не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат та правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 858388202 від 25.01.2022 у розмірі 33 599,56 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі7000,00 грн., а всього43021,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова