Decision № 12673456, 30.11.2010, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10                                                                                           Справа№ 16/162 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Шереметі О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «ТрастТер»,м.Львів

До відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»м.Львів,

Про визнання ДГО»Львівська залізниця» таким, що не мало права приймати документи на реєстрацію п»яти залізничних на піввагонів зі зняттям ознаки оренди без отримання документів які б підтверджували розірвання договору фінансового лізингу №394/0308 від 11.03.08р.

Представники сторін:

Від позивача –Яворський Володимир Ігорович

Від відповідача –Янковська Ірина Михайлівна

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов”язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід судді не поступало. В судових засіданнях проводилась технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: Приватним підприємством «ТрастТер»,м.Львів заявлено позов до Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»м.Львів про визнання ДГО»Львівська залізниця» таким, що не мало права приймати документи на реєстрацію п»яти залізничних на піввагонів зі зняттям ознаки оренди без отримання документів які б підтверджували розірвання договору фінансового лізингу №394/0308 від 11.03.08р.

Ухвалою суду від 04.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду У зв»язку із необхідністю витребування додаткових доказів з метою повного всебічного та об»єктивного вивчення усіх обставин справи, та за клопотанням представника позивача в судовому засіданні 23.11.10р. оголошено перерву до 30.11.10р. В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити. Представник відповідача в судові засідання з”явився, подав відзив №НЮ-706 від 23.11.10р., в якому позов заперечив , просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:

11.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” (лізингодавець) та Приватним підприємством “ТрастТер”(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу (оренди) № 394/0308.

У зв”язку з достроковим припиненням договору фінансового лізингу № 394/0308 від 11.03.2008р. ПП “ТрастТер” передало, а ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім” прийняло напіввагони 4-х вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2 –01124454-032-2004 в кількості 5-ти штук за №№56263064, 56263072, 56263080, 56263106, 56263114 шляхом підписання 01.07.2009р. акту прийому-передачі майна.

Позивач стверджує, що відповідач здійснив перереєстрацію 5-ти напіввагонів (із зняттям ознаки оренди) за №№56263064, 56263072, 56263080, 56263106, 56263114 без подачі всіх документів, які передбачені п.2.3 Правил реєстрації вантажних вагонів затверджених наказом Міністерства транспорту та зв”язку України № 856 від 28.09.2004р. ( далі по тексту –Правил), а саме: не подав доказів розірвання договору фінансового лізингу № 394/0308 від 11.03.2008р. Тому за даних обставин, позивач просить суд визнати, що ДГО»Львівська залізниця» таким, що не мало права приймати документи на реєстрацію п»яти залізничних на піввагонів зі зняттям ознаки оренди без отримання документів які б підтверджували розірвання договору фінансового лізингу №394/0308 від 11.03.08р.

Відповідно до Порядку реєстрації власних вантажних вагонів затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв»язку України від 28.09.2004р. №856 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.10.2004р. за № 1316/9915, реєстрація власних вантажних вагонів здійснюється у таких випадках: якщо раніше відомості про них були відсутні в АБД ПВ; зміни власника вагона; зміни станції приписки вагона; зміни залізниці приписки вагона; переобладнання (модернізації) вагона; перенумерації; передання (прийняття) вагона в оренду та повернення з оренди. Для реєстрації власних вантажних вагонів власник подає до реєструвального підрозділу заявку згідно з додатком 2 до цих Правил та пакет документів. Надані документи мають бути без виправлень, містити інформацію про рід, номери вагонів (заводські та надані Укрзалізницею), моделі та роки їх побудови. Документи повинні бути пред'явлені в оригіналах або в копіях, завірених підписом і печаткою власника вагонів. Працівниками реєструвального підрозділу надані копії звіряються з оригіналами документів, завіряються підписом особи, що здійснила перевірку, та печаткою реєструвального підрозділу. Оригінали документів повертаються власнику. Акт огляду технічного стану власних вагонів подається тільки в оригіналі. Пакет документів із заявкою реєструвального підрозділу надається до ГІОЦ Укрзалізниці згідно з додатком .

          Відповідачем представлено суду заявку на реєстрацію (перереєстрацію) власних вантажних вагонів,в якій зазначено, власник:ТОВ»Компанія «Лізинговий дім», в обґрунтуванні реєстрації (перереєстрації ) зазначено, що заявник просить зняти ознаку оренди в базі ГІОЦ УЗ у зв»язку із достроковим припиненням договору фінансового лізингу №394/0308 від 11.03.08р. та до заявки долучено договір лізингу №394/0308 від 11.03.08р. (копія) та акти прийому-передачі, акти на повернення на піввагонів. Із долученої копії акту прийому-передачі майна від 01.07.09р. складеного між ТзОВ»Компанія «Лізинговий дім»та ПП «Трасттер», який підписаний та скріплений печатками обох сторін вбачається, що даний акт, зокрема складений у зв»язку із достроковим припинення договору фінансового лізингу № 394/0308 від 11.03.08р.

          Сторонами до матеріалів справи долучено рішення господарського суду Львівської області у справі № 22/241 від 17.12.2009р. за позовом ПП “ТрастТер”до ТзОВ “Компанія Лізинговий дім”про визнання дій відповідача незаконними. Як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2009р. у справі № 22/241, вилучення відповідачем напіввагонів відбулося на підставі п.10.1 договору та внаслідок порушення позивачем п.4.1. договору, в якому передбачено періодичне та своєчасне внесення лізінгових платежів. Також, зі згаданого рішення вбачається, що позивач за власним розсудом та добровільно здійснив повернення майна відповідачу, про що, сторони підписали акт прийому-передачі від 01.07.2009р. Дана обставина не заперечувалась позивачем під час розгляду справи № 22/241, не заперечується і в даному судовому процесі. Вищевказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2010р.

Згідно ст.35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Слід зазначити, що предмет даного спору опосередковано пов'язаний з виконанням господарського договору, зокрема договору фінансового лізингу № 394/0308 від 11.03.2008р. проте, суд вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав.

Згідно ст.8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України. Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вказано у ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Проте, згадана норма законодавства не передбачає вибраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів. Договором фінансового лізингу № 394/0308 від 11.03.2008р. також не встановлено такого способу захисту.

Господарський суд виносить рішення в межах позовних вимог та на основі встановлення всіх обставин справи, що доведені належними доказами. Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження порушення відповідачем будь-яким чином прав та охоронюваних законом інтересів позивача..

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Закон покладає на позивача обов’язок доказування законності підстав своїх вимог, причому тільки належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити правову природу вимоги.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, відтак задоволенню не підлягають.

          Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покласти на позивача.

          Керуючись ст.ст. 43, 22, 32-35, 43, 49, 82-84,85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя