Decision № 126534539, 01.04.2025, Commercial Court of Cherkasy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року Черкаси справа №925/35/25

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» (вул.Кирила Розумовського Гетьмана, 27, 03115, м.Київ, ідентифікаційний код 31280577)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» (вул.Панченка Олексія, 15, кв.512, м.Черкаси, 18029, ідентифікаційний код 44785285)

про стягнення 4 009 579,32 грн,

за участю представника позивача Любаренка І.О., адвокат (приймає участь у режимі відеоконференції),

13.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 009 579,32 грн, що складається з основної суми боргу у розмірі 3 200 086,85 грн, пені у розмірі 489 281,04 грн; інфляційного збільшення суми боргу 264 078,76 грн та 3% у розмірі 56132,67 грн. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за сплати судового збору у розмірі 60143,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів за договором про надання послуг з організації та перевезення вантажів №245/24-В від 28.03.2024 на загальну суму 3 200 086,85 грн, що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, які підписані зі сторони позивача та відповідача. Будь-яких претензій щодо якості та терміну виконання відповідач перевізнику не пред`являв, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов`язань. Відповідач не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 3 200 086,85 грн. Позивач звернувся до відповідача із вимогою сплатити вказану заборгованість за договором, у відповідь на яку відповідач надіслав позивачу лист-оферту, у якій підтвердив наявність заборгованості у вказаній сумі та запропонував розстрочку оплати заборгованості строком на 6 місяців шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Позивач не погодив умови цієї додаткової угоди, тому вона не була укладена. Несплата відповідачем заборгованості за надані послуги стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду за примусовим її стягненням разом із нарахованими на неї пенею, річними та інфляційними витратами.

11.02.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення. Відзив мотивований тим, що єдиною особою уповноваженою на підписання документів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м`ясокомбінат» є директор Іванченко Олексій Леонідович. У наданих суду документах відсутня ідентифікація по посаді та прізвище, ім`я, по батькові особи, що підписала акти наданих послуг з боку відповідача. Відповідач зазначив, що підпис особи, яка зазначена як Іванченко Олексій Леонідович, у товарно-транспортних накладних не відповідає підпису наявному в договорі, який укладений між сторонами. На думку відповідача, позивачем не додано до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача та права на стягнення такої заборгованості, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази надіслання Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» копії позовної заяви та копії доданих до неї документів з поіменним переліком документів.

27.01.2025 позивач направив до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив докази, які зазначені в ухвалі від 20.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.01.2025 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову у строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали. Підготовче засідання у справі призначено о 10 год 15 хв 19.02.2025.

Протокольною ухвалою від 19.02.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання у справі, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 10 год 00 хв 18.03.2025.

17.03.2025 відповідач надіслав суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, у якій просив суд з метою всебічного та повного розгляду справи, з метою з`ясування всіх обставин спору, повернутися до стадії підготовчого провадження та з метою встановлення належності та допустимості документів як доказів у справі, витребувати у позивача оригінали відповідних документів, що підтверджують надання послуг.

У судове засідання 18.03.2025 представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за його участю.

Протокольною ухвалою від 18.03.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та розпочато розгляд справи по суті. Представником позивача у судове засідання були надані оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи.

Протокольною ухвалою від 18.03.2025 суд оголосив перерву у судовому засідання до 11 год 00 хв 01.04.2025. Ухвалою суду відповідача було повідомлено про перерву у судовому засіданні, цю ухвалу позивач отримав 19.03.2025, що підтверджене довідкою про доставку електронного листа (а.с.254).

Представник позивача у судовому засіданні 01.04.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач (його представник) у судове засідання 01.04.2025 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що є відомості у матеріалах справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без участі відповідача (його представника) до суду не надходило.

У судовому засіданні 01.04.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

28.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» (замовник) було укладено договір про надання послуг з організації та перевезення вантажів №245/24-В (далі договір). За умовами цього договору виконавець зобов`язується організувати та виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом територією України, а також надавати інші послуги, що пов`язані з перевезенням вантажу та погоджені із замовником, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити надані послуги на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

На підставі цього договору замовник зобов`язаний оплатити виконавцеві вартість наданих послуг, розмір яких зазначається в додатках до цього договору або у відповідній заявці на конкретне перевезення, та в подальшому вказується в актах прийому-передачі наданих послуг (пункт 3.1 договору).

Підставою для проведення розрахунків за цим договором є акт прийому-передачі наданих послуг та оригінали товарно-транспортних накладних (CMR, ТТН) з підписом вантажовідправника та вантажоодержувача, а також копії інших документів, що підтверджують виконання перевезення та надання інших послуг. Замовник зобов`язаний підписати акт прийому-передачі наданих послуг та оплатити виконавцю повну вартість наданих послуг протягом 45 банківських днів з моменту його пред`явлення виконавцем, або у 5 денний термін письмово повідомити виконавця про свої заперечення (пункт 3.4 договору).

В разі неповідомлення в зазначений термін про обґрунтовані зауваження щодо наданих виконавцем послуг, послуги вважаються наданими належним чином та підлягають оплаті замовником у повному обсязі (пункт 3.5 договору).

Ціною договору є сума вартості всіх послуг, наданих протягом строку його дії (пункт 3.6 договору).

За несвоєчасну оплату послуг замовник на письмову вимогу виконавця сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, що нараховується на суму боргу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.3 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання договору і діє протягом одного року. Якщо по закінченні строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати цей договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах (пункт 7.1 договору).

На виконання умов договору, позивач у період з 06.04.2024 до 15.04.2024 надав відповідачу послуг з організації перевезення вантажів на загальну суму 3 200 086,85 грн (06.04.2024 суму 284 177,60 грн, 07.04.2024 на суму 500 228,11 грн, 08.04.2024 на суму 406 989,32 грн, 09.09.2024 на суму 502 966,24 грн, 10.04.2024 на суму 347 475,25 грн, 11.04.2024 на суму 231 547,33 грн, 12.04.2024 на суму 179 756,26 грн, 13.04.2024 на суму 225 394,77 грн, 14.04.2024 на суму 484 338,33 грн, 15.04.2024 на суму 99008,00 грн), що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с.68-99) та актами прийому-передачі наданих послуг, які підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками підприємств (а.с.103-187). Акти прийому-передачі наданих послуг також містять таблиці, у яких зазначено дату навантаження та розвантаження товару, державний номерний знак транспортного засобу, прізвище, ім`я, по батькові водія та точки розвантаження.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вартості наданих послуг з організації та перевезення вантажів згідно з умовами договору на загальну суму 3200086,85 грн, у яких наявні посилання на номер та дату актів прийому-передачі наданих послуг.

Відповідач у визначений договором строк не оплатив вартість наданих послуг з перевезення, тому позивач звернувся до відповідача із претензією №298 від 01.10.2024, у якій просив відповідача протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії оплатити заборгованість за договором у розмірі 3 591 325,74 грн.

Ця претензія була отримана представником відповідача 09.10.2024, що підтверджене його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.194).

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист №13/11 від 13.11.2024, у якому просив розстрочити оплату заборгованості строком на 6 місяців із внесенням рівних частин заборгованості щомісячною. До цього листа відповідачем була додана редакція додаткової угоди №1 до договору №245/24-В про надання послуг з організації та перевезення вантажів, яка підписана зі сторони замовника. Згідно з цією додаткової угоди, відповідач пропонував встановити графік погашення заборгованості у сумі 3 200 086,85 грн зі щомісячною сплатою суми 533 347,81 грн протягом 6 місяців.

У матеріалах справи відсутні докази підписання цієї додаткової угоди, як і докази належного виконання відповідачем зобов`язань з оплати транспортних послуг позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з організації та перевезення вантажу за укладеним між сторонами договором разом із нарахованими на неї річними, інфляційними та пенею.

Відповідно до статті 307 Господарського процесуального кодексу України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, яка пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (частини 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу).

У силу частини 2 статті 307 Господарського процесуального кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Істотними умовами договору перевезення вантажу, як і будь-якого іншого виду господарського договору, є предмет, ціна та строк договору. Також передбачено включення до змісту договору перевезення вантажу як обов`язкових умов, необхідність внесення яких визначено законодавством (плата за перевезення, повідомлення одержувача про прибуття вантажу), так й погоджених сторонами умов (додаткова відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань), щодо внесення яких було досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» істотними умовами договору перевезення вантажів автомобільним транспортом є найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Отже, договір перевезення вантажу - це такий господарський договір, який встановлює зобов`язання його сторін щодо перевезення вантажів тим чи іншим видом транспорту.

Правовим ознаками договору перевезення вантажу є те, що це багатосторонній господарський договір, сторонами якого є вантажовідправник, перевізник і вантажоодержувач; договір визначає майново-господарські зобов`язання його сторін, що виникають при здійсненні одного із видів господарської діяльності - перевезенні вантажів; оплатність договору пояснюється тим, що цей вид транспортної послуги надається за винагороду, тобто плату за перевезення вантажів; за способом укладення цей договір є реальним, тому що момент його укладання співпадає з моментом прийняття вантажу до перевезення; це є строковий господарський договір, оскільки пов`язаний з виконанням зобов`язань його сторін у встановлений законодавством чи цим договором строк.

Взаємовідносини перевезення вантажу автомобільним транспортом також регулюються Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі Правила).

Згідно з пунктом 1 Правил дано визначення термінів та понять, які вживаються у наступному значенні: договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Аналогічні визначення закріплені в статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до пункту 11.3 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках; замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Отже, за наведеними положеннями законодавства, на відповідача у справі, як вантажовідправника та замовника, покладається обов`язок щодо складання перевізного документу товарно-транспортної накладної, а на позивача, як перевізника, у разі дотримання вантажовідправником правил пакування, передання обумовленого сторонами товару для перевезення, належного формування супроводжуючих документів - прийняти такий вантаж та здійснити його перевезення до пункту призначення у передбачуваний сторонами строк.

Судом встановлено та підтверджено належними доказами, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з перевезення вантажів, які урегульовані укладеним між ними договором.

На виконання умов договору позивач у період з 06.04.2024 до 15.04.2024 надав відповідачу здійснив перевезення вантажу відповідача на загальну суму 3 200 086,85 грн, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та актами прийому-передачі наданих послуг, які підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками підприємств (оригінали цих документів були оглянуті судом у судовому засіданні).

Підставою для проведення розрахунків за цим договором сторонами визначено акт прийому-передачі наданих послуг та оригінали товарно-транспортних накладних (CMR, ТТН) з підписом вантажовідправника та вантажоодержувача, а також копії інших документів, що підтверджують виконання перевезення та надання інших послуг. Підписаний акт прийому-передачі наданих послуг є підставою для отримання коштів за послугу з перевезення протягом 45 днів з дня підписання такого акту.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вартості наданих послуг з організації та перевезення вантажів згідно з умовами договору на загальну суму 3200086,85 грн, у яких зазначені посилання на номер та дату актів прийому-передачі наданих послуг. У зв`язку з невиконанням замовником своїх зобов`язань з оплати позивач направив останньому претензію, у відповідь на яку відповідач погодився з розміром заборгованості та просив перевізника розстрочити йому сплату суми у розмірі 3 200 086,85 грн протягом шести місяців, надіславши проект додаткової угоди, яка передбачала такий порядок розрахунку. У суду відсутні докази про укладення цієї додаткової угоди, тому суд враховує положення договору, розглядаючи цю справу.

Отже, розмір заборгованості підтверджено належними доказами та визнано відповідачем у відповіді на претензію, проте відповідач не сплатив суму заборгованості і на час розгляду справи судом вона становить 3 200 086,85 грн.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на встановлені судом обставини та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять належні докази щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 3 200 086,85 грн, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості у цій сумі є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 489281,04 грн за період прострочення з 01.06.2024 до 31.12.2024.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг замовник на письмову вимогу виконавця сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, що нараховується на суму боргу за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши розрахунок пені позивача, суд встановив, що позивач здійснюючи розрахунок пені на загальну суму 3 200 086,85 грн не врахував строки виникнення у нього права на таке нарахування враховуючи, що строк виконання зобов`язань з оплати вартості транспортних послуг є різним у залежності від дати підписання відповідачем акту приймання-передачі виконаних робіт і відповідно як наслідок є різним строк щодо кожного з таких актів для нарахування пені враховуючи шестимісячний строк, від дня коли зобов`язання повинно бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Як зазначено вище між позивачем та позивачем були підписані акти прийому-передачі послуг: від 06.04.2024 суму 284 177,60 грн, від 07.04.2024 на суму 500 228,11 грн, від 08.04.2024 на суму 406 989,32 грн, від 09.09.2024 на суму 502 966,24 грн, від 10.04.2024 на суму 347 475,25 грн, від 11.04.2024 на суму 231 547,33 грн, від 12.04.2024 на суму 179 756,26 грн, від 13.04.2024 на суму 225 394,77 грн, від 14.04.2024 на суму 484 338,33 грн, від 15.04.2024 на суму 99008,00 грн.

За умовами договору відповідач зобов`язаний був протягом 45 днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг розрахуватись з позивачем за надані послуги.

З врахуванням наведених обставин, судом був проведений власний розрахунок, згідно з яким розмір пені за актами прийому-передачі наданих послуг:

від 06.04.2024 у сумі 284 177,60 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 22.11.2024 становить 35429,03 грн;

від 07.04.2024 у сумі 500 228,11 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 23.11.2024 становить 62719,86 грн;

від 08.04.2024 у сумі 406 989,32 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 24.11.2024 становить 51317,83 грн;

від 09.04.2024 у сумі 502 966,24 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 25.11.2024 становить 63777,77 грн;

від 10.04.2024 у сумі 347 475,25 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 26.11.2024 становить 44307,84 грн;

від 11.04.2024 у сумі 231 547,33 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 27.11.2024 становить 29696,35 грн;

від 12.04.2024 у сумі 179 756,26 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 28.11.2024 становить 23176,77 грн;

від 13.04.2024 у сумі 225 394,77 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 29.11.2024 становить 29221,65 грн;

від 14.04.2024 у сумі 484 338,33 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 30.11.2024 становить 63136,02 грн;

від 15.04.2024 у сумі 99008,00 грн за період з 01.06.2024 (дата визначена самим позивачем у позовній заяві) до 01.12.2024 становить 12976,54 грн.

Загальний розмір пені за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати вартості наданих позивачем послуг за період з 01.06.2024 до 01.12.2024 становить 415 759,66 грн, тому позовні вимоги позивача у цій частині підлягають до задоволення у такому розмірі.

На суму заборгованості позивачем також нараховано відповідачу 3% річних у сумі 56132,67 грн за період прострочення з 01.06.2024 до 31.12.2024 та 264 078,76 грн інфляційних витрат за період прострочення червень-листопад 2024 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що вони здійсненні арифметично вірно, розмір 3% річних за спірний період становить 56132,67 грн, а розмір інфляційних витрат - 264 078,76 грн, тому позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення у заявленому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі. Отже, оскільки відповідач порушив свої зобов`язання в частині оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу, позивачем правомірно заявлена вимога про примусове стягнення цієї заборгованості з відповідача.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» підлягають до часткового задоволенні та стягнення 3 200 086,85 грн основної заборгованості, 415 759,66 грн пені, 264 078,76 грн інфляційних витрат, 56132,67 грн 3% річних

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 59040,87 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський М`ясокомбінат» (вул.Панченка Олексія, 15, кв.512, м.Черкаси, 18029, ідентифікаційний код 44785285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» (вул.Кирила Розумовського Гетьмана, 27, 03115, м.Київ, ідентифікаційний код 31280577) 3 200 086,85 грн основної заборгованості, 415 759,66 грн пені, 264 078,76 грн інфляційних витрат, 56132,67 грн 3% річних та 59040,87 грн судового збору.

3.У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.04.2025.

Суддя О.І.Кучеренко