Decision № 126509909, 10.04.2025, Sykhivskyi District Court of Lviv City

Справа № 464/8936/24

пр.№ 2/464/507/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10квітня 2025року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова у складі: судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 464/209/25 за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, за період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2024 року в сумі 4309,95 грн, покликаючись на невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати житлово-комунальних платежів.

Відповідно допротоколу автоматизованогорозподілу судовоїсправи міжсуддями від27грудня 2024року такупередано нарозгляд суддіШашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 06 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись, що жодних договірних зобов`язань із позивачем він не укладав, їхніми послугами не користується. Зазначає, що згідно з акту комісії ЛКП «Під Зуброю» від 16 серпня 2018 року під час обстеження квартири АДРЕСА_1 батареї системи центрального опалення у даній квартирі відсутні.

Представником позивача Капрановою Н.Я. подано пояснення, в якій зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, нарахування здійснене згідно з вимогами чинного законодавства.

Інших заяв/клопотань сторонами не заявлено

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4ст.263 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.714 ЦК Україниза договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закону) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтями 1, 5, 9 Закону регламентовано наступне.

Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц).

Відповідно до ст.13 Конституції України, ст.ст.319, 322, 382 ЦК Українивласність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Виходячи із приписів ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання (ч.6ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).

У силу вимог п.п.14, 38 Правил надання послуг постачання теплової енергії, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830, в редакції від 08 вересня 2021 року за № 1022, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженоїнаказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Статтею 1 Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначенні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18, внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

У ході розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та є її власником. Указане підтверджується відомостями Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 02 січня 2025 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 вересня 2017 року.

Позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» до будинку відповідача надаються послуги з теплопостачання, що підтверджується відповідними актами про включення системи теплопостачання, складеними між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ЛКП «Житловик-С».

З огляду на наведені законодавчі положення та фактичні обставини справи відповідач не звільнений від оплати за опалення місць загального користування, сплати витрат на функціонування системи гарячої води та плати за абонентське обслуговування, нарахування яких підтверджується відомостями, наданими позивачем.

Одночасно з таких відомостей убачається, що відповідачу не нараховується плата за теплову енергію та гарячу воду, постачання яких таким не здійснюється. Відповідач у багатоквартирному будинку зобов`язаний брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку, законодавство не містить виключення із такого правила.

Судом установлено, що відповідачем належним чином не здійснювалася оплата за надані житлово-комунальні послуги та згідно з розрахунком позивача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, за період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2024 року складає 4309,95 грн.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.Відповідачем наведений розрахунок не заперечено та доказів його неправильності не надано, власного контррозрахунку не проведено. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Докази ненадання чи неналежного надання житлового-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.

Наведені законодавчі положення та фактичні обставини справи свідчать, що відповідачі мають зобов`язання перед позивачем по оплаті житлово-комунальних платежів за опалення місць загального користування. Аргументи відповідача не підтверджені об`єктивними доказами. Відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У порядкуст.141 ЦПК Українина відповідачів слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258,259,263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» борг за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, за період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2024 року в сумі 4309,95 грн, а також 3028,00 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили в порядкуст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2

Повне рішення суду складено 10 квітня 2025 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5ст.268 ЦПК України.

Суддя Галина ШАШУРІНА