Decision № 126448522, 24.03.2025, Krasnohvardiiskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 204/548/25

Провадження № 2/204/1413/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши упорядку спрощеногопровадження цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 доДержавного підприємства«Виробниче об`єднанняПівденний машинобудівнийзавод ім.О.М.Макарова» простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті такомпенсації втратичастини грошовихдоходів узв`язкуз порушеннямтермінів їхвиплати, -

В С Т А Н О В И В :

У січня 2025 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивачка просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 140 132 грн., компенсацію втратичастини грошовихдоходів узв`язкуз порушеннямтермінів їхвиплати урозмірі19768,73грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що вона працюєу Державномупідприємстві «Виробничеоб`єднанняПівденний машинобудівнийзавод іменіО.М.Макарова»,була прийнятана роботудо відповідачана посадіначальника технологічногобюро,де працюєі поцей час.Вказує,що їйне виплачуєтьсязаробітна плата.Станом на28.11.2024року заборгованістьстановить 140132грн. Крім того,позивачка вважає,що відповідачповинен сплатитиїй компенсаціювтрати частинизаробітної платиза несвоєчаснуїї виплатуу розмірі19768,73грн., у зв`язку з чим, позивачка вимушена звернутися до суду із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 20.01.2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

11.02.2025 року представник відповідача ВО «ПМЗ ім.О.М. Макарова» Новак К.А., надала до суду відзив, в якому зазначила, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить відмовити у задоволені позовних вимог. Вказує, що причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що ДП ВО «ПМЗ ім. О.М. Макарова» перебувало та перебуває і зараз в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні, розірвання контрактів з Російською Федерацією, які складали питому вагу в загальній кількості, великі фінансові збитки. Просить врахувати ситуацію, яка склалася внаслідок війни, і поставила завод на межу виживання, оскільки наявна заборгованість з вересня 2020 року по заробітній платі працівникам складає понад 130,5 млн. гривень, відсутність обігових коштів, одноденний режим роботи на протязі 2019-2023 років. При цьому підприємство має врахувати не тільки інтереси окремого працівника, але й інтереси інших працівників, забезпечити можливість функціонування підприємства. Крім того, вказує на пропущення строків звернення до суду. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності просив не стягувати з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку. Крім того, позивач зазначив, що розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проведено з порушенням законодавства, оскільки в розрахункових листах на ім`я позивача при нарахуванні заробітної плати окремим рядком визначається розмір такої компенсації (код 329), який буде виплачений робітнику одночасно з виплатою заробітної плати.. На підтвердження вищевказаного надає: довідку про заборгованість по заробітній платі, копії наказів підприємства, копії розрахункових листів.

18.02.2025 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає доводи наведені відповідачем у відзиві безпідставними та недоведеними, оскільки роботодавець зобов`язаний виплачувати робітнику заробітну плату не залежно від тяжкого матеріального становища, або воєнного стану. Твердження відповідача про пропуск позивачем строку для звернення до суду є недоведеними та повністю спростовуються тим, що довідка про розмір заборгованості по заробітній платі № 29/119 від 28.11.2024 року, обраховується від дня отримання довідки, і саме з цього часу повинен обраховуватися тримісячний строк. Враховуючи наведене просив позов задовольнити.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Згідно ст. 238 КЗпП України, при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

У судовому засіданні встановлено, що сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» на посаді начальника технологічного бюро, де працює і по цей час, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с. 12).

Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що відповідач не виплачував позивачці нараховану заробітну плату.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачці нараховану їй заробітну плату.

Відповідно до статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.

Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в ст. 110 КЗпП і ст. 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Як вбачаєтьсяз довідкиДП «Виробничеоб`єднання Південниймашинобудівний заводімені О.М.Макарова» вих.№ 29/119від 28.11.2024року, ОСОБА_1 нарахована, але не виплачено заробітної плати за жовтень 2021 року 7041 грн.; за листопад 2021 року - 7214 грн.; грудень 2021 року - 4542 грн.; за січень 2022 року 1954 грн.; за лютий 2022 року 1885 грн.; за березень 2022 року 2127 грн.; за квітень 2022 року 1515 грн.; за липень 2023 року 9032 грн.; за вересень 2023 року 1962 грн.; за грудень 2023 року 8253 грн.; за січень 2024 року 8327 грн.; за березень 2024 року 10811 грн.; за квітень 2024 року 10811 грн.; за червень 2024 року 13614 грн.; за липень 2024 року 11002 грн.; за серпень 2024 року 11709 грн.; за вересень 2024 року 12617 грн.; за жовтень 2024 року 15716 грн., а всього сума невиплаченої заробітної плати становить 140 132 грн.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що дійсно підприємство заборгувало заробітну плату позивачці у розмірі 140 132 грн., про що надано довідку вих. № 29/72 від 05.02.2025 року.

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» на користь ОСОБА_1 слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 140 132 грн., а отже позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Посилання відповідача у своєму відзиві на тяжкий фінансовий стан, та у зв`язку з цим неможливість своєчасного розрахунку, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до пункту 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставістатті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положеньст. 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цьогокодексу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Що стосується вимог позивачки щодо стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 19768,73 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Приписами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч. 1ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Згідно з вимогами ст. 34 Закону України «Про оплату праці»,компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Нормами ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Устатті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. При цьому, під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно довідки Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» від 28.11.2024 року № 29/119 та довідки від 05.02.2025 року № 29/72, за період з жовтня 2021 року по жовтень 2024 року позивачу не виплачена заробітна плата у сумі 140132 грн., станом на день ухвалення рішення заборгованість позивачу не сплачена.

Отже, позивачка, права якої порушені відповідачем, має право на стягнення з відповідача як роботодавця на її користь як працівника, компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»,виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Так, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до вимог п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою здійснено розрахунок компенсації саме у порядку визначеному вимогами вимог п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21лютого 2001року № 159та, виходячи з даних зазначених у довідці від 28.11.2024 року № 29/119 та довідки від 05.02.2025 року № 29/72, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що наданий позивачкою розрахунок компенсації є арифметично вірним.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення компенсації, оскільки в розрахункових листах на ім`я позивача при нарахуванні заробітної плати окремим рядком визначений розмір такої компенсації (код 329), яка буде виплачена робітнику одночасно з виплатою заробітної плати, суд до уваги їх не приймає як безпідставні.

Наведені висновки суду ґрунтуються на тому, що розмір компенсації може бути визначений виключно на момент виплати робітнику заборгованості по заробітній платі у зв`язку з порушенням строків її виплати, що відповідає положеннямст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», та виключно у випадку, якщо строк її виплати заробітної плати був порушений. Отже, з наведеного очевидним є висновок про те, що на момент нарахування заробітної плати робітнику, роботодавець не може визначати розмір такої компенсації, оскільки невідомо, коли заробітна плата буде виплачена і чи буде порушений строк її виплати, а від строку затримки виплати заробітної плати залежить і розмір компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати у розмірі 19768 грн. 73 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 599 грн.

Що стосується вимог щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст.137ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога позивачу надавалась адвокатом Харламовим Д.В., згідно ордеру на надання правничої правової допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру, до матеріалів справи позивачем, долучено: договір № Т3/2 про надання правничої допомоги від 03.01.2025 та Акт виконаних та підготовлених до виконання послуг до договору про надання правничої допомоги на суму 2500 грн. за підготовку, складання, подання запитів та подачу позовної заяви.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 2500 грн., позивачем не надано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення таких коштів з відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 19, 44, 47, 233, 238 КЗпП України, ст. ст. 76-82, 137, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (адреса: м. Дніпро, вул. Криворізька, буд.1, код ЄДРПОУ 14308368) про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 140 132 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 19768 грн. 73 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, а всього стягнути суму у розмірі 159900 грн. 73 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь держави судовий збір у розмірі 1 599 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська