Decision № 126401637, 07.04.2025, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/23418/24

Провадження № 2/752/2569/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповдальніст «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від листопада 2024 року, просить стягнути з відповідача:

-2 803, 49 грн. індексу інфляції за період часу з 01 квітня 2017 року до 01 лютого 2022 року та з 01 січня 2024 року до 01 жовтня 2024 року;

-1 068, 58 грн. річних за ці ж періоди часу.

Посилається в позові на те, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 211 від 30 вересня 2004 року та Авізо № 263 від 24 жовтня 2005 року, житловий будинок АДРЕСА_1 передано ТОВ «Новобудова» на баланс, обслуговування та експлуатацію.

Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку від 27 листопада 2019 року ТОВ «Новобудова» визначено управителем будинку, затверджено умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, обрано уповноважених осіб співвласників під час укладення, внесення змін та розірвання договору з управителем, та уповноважено ТОВ «Новобудова» на укладання з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення побудових відходів на умовах, погоджених сторонами, та здійснювати розрахунки із співвласниками за спожиті послуги.

27 грудня 2019 року між товариством та уповноваженими зборами співвласників особами підписаний Договір №130/57 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 .

Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» затверджено Порядок формування тарифів та житлово-комунальні послуги.

Частиною 3 п.2 Порядку передбачено, що тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належних санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до Порядку.

Згідно з п.5 Порядку калькуляційною одиницею при нарахуванні плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є 1 кв.м. загальної площі, що перебуває у власності фізичної особи.

Тарифи на вказані послуги встановлюються розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради.

Відповідач не сплачує за надані йому послуги з утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі:

-в період з 01 квітня 2017 року до 01 липня 2017 року - 363, 64 грн.в місяць;

- в період з 01 липня 2017 року до 01 грудня 2017 року - 496, 50 грн. на місяць;

-в період з 01 грудня 2017 року до 01 липня 2018 року - 534, 46 грн. на місяць;

-в період з 01 липня 2018 рок удо 01 січня 2020 року - 677, 32 грн. на місяць.

Враховуючи площу квартири АДРЕСА_2 , а саме 99, 9 кв.м.- варітсть послуги з управління багатоквартирним будинком становить:

-з 01 січня 2020 року до 01 січня 2022 року - 779, 20 грн. на місяць;

-з 01 січня 2022 року до 01 січня 2024 року - 899. 10 грн. на місяць;

-з 01 січня 2024 року до 01 жовтня 2024 року - 1 069, 93 грн. на місяць.

Крім того, відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вивезення побутових відходів є окремою комунальною послугою.

Такі послуги надаються ТОВ «Новобудова» на підставі укладеного 01 вересня 2016 року з ТОВ «Селтік ТБО» договору №0109-16/10 та Договору №10-05/01-18 від 01 липня 2018 року про надання послуг з вивезення роздільно зібраних твердих побутових відходів.

Нарахування плати за надану послугу здійснюється відповідно до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради про затвердження норм та тарифів на відповідні послуги.

Такі тарифи були затверджені розпорядженням №551 від 04 квітня 2018 року «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м.Києві на 2018-2022 роки» та №59 від 31 січня 2023 року «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м.Києві на 2023-2027 роки», для об`єкта утворення «Житлові будинки багатоквартирні упорядковані» розрахунковою одиницею є людина (мешканець).

Нарахування даних послуг по квартирі АДРЕСА_2 здійснюється на 3 особи.

Послуги відповідачу протягом вказаного періоду часу надавалися безперебійно, однак відповідачем не оплачуються.

Виходячи з цього, просив задовольнити позов та сянути з відповідача заборгованість разом з інфляційними збитками та річними в порядку ст.625 ЦК України.

Одночасно з позовом подав заяву про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що товариство уже зверталося до суду в грудні 2019 року з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з попереднього власника квартири ОСОБА_2 , однак ухвалою суду від 27 листопада 2020 року в видачі судового наказу було відмовлено.

У зв`язку з цим у березні 2021 року товариство звернулося до суду з позовом, який був задоволений рішенням суду від 12 серпня 2022 року.

У процесі виконання рішення суду стало відомо про смерть ОСОБА_2 ще до звернення товариства до суду.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року за заявою товариства рішення суду було скасоване за нововиявленими обставинами, а провадження в справі закрито.

Вважаючи ці підстави достатніми, просить поновити строк для звернення до суду та задовольнити позов.

Заявою від 26 листопада 2024 року про зменшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача лише суму інфляційних втрат та річні, посилаючись на те, що 11 листопада 2024 року відповідачем погашена заборгованість за наданими послугами за спірний період.

З урахуванням того, що заборгованість була погашена відповідачем після звернення до суду, тривалий час надані послуги ним не оплачувалися, він має нести відповідальність у вигляді сплати інфляційних втрта та річних відповідно до ст. 625 ЦК україни.

Позов був зареєстрований судом 01 листопада 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.

14 листопада 2024 року відповідач подав відзив, яким проти позову заперечує, посилаючись на те, що борг сплачено, а тому просить закрити провадження в спарві.

Крім того, 12 січня 2025 року подав заяву про застосування строку позовної давності та зобов`язати відповідача здійснити перерахування.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 211 від 30 вересня 2004 року та Авізо № 263 від 24 жовтня 2005 року житловий будинок АДРЕСА_1 передано на обслуговування ТОВ`Новобудова».

Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку від 27 листопада 2019 року ТОВ`Новобудова» визначено управителем будинку.

27 грудня 2019 року між товариством та уповноваженими зборами співвласників особами підписаний Договір №130/57 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29 липня 2010 року є власником квартири АДРЕСА_3 .

( а.с.42 - 65 )

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону.

За змістом ч. 1 ст. 16 Закону надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.

Таким чином, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, 02 березня 2018 року в справі №915/89/16, 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц / провадження № 14-280цс18/ які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом.

В порушення вимог закону відповідач плату за надані послуги тривалий час не вносив, що привело до виникнення заборгованості в розмірі 11 113, 45 грн. за період часу з квітня 2017 року до 01жовтня 2024 року.

Відповідач у відзиві зазначив і це підтвердив позивач заявою про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість за надані послуги відповідачем погашена після звернення позивача до суду 11 листопада 2024 року.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК Українипоширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством

За таких обставин суд вважає, що позивач, як власник, зобов`язаний утримувати належне йому майно,а також нести відповідальність за порушення строків внесення платежів за надані послуги, а позивач звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідача за надані йому послуги утворилася з квітня 2017 року.

Основна сума заборгованості погашена відповідачем 11 листопада 2024 року.

( а.с. 66 - 68; 83 )

З урахуванням цього, вимоги позивача про стягнення нарахованих на суму боргу інфляційних втрат та річних підлягають задоволенню.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахуванням інфляційних втрат та річних охоплений період з 01 квітня 2017 року до 01 лютого 2022 року та з 01 січня 2024 року до 01 жовтня 2024 року, тобто з урахуванням чинності постанови КМУ від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

З розрахунку розміру заборгованості вбачається, що інфляційні втрати та річні на суму богу нараховані з моменту утворення заборгованості і до моменту звернення позивача до суду.

29 грудня 2023 року постановою КМУ №1405 пункт 1 постанови від 05 березня 2022 року № 206 викладено в новій редакції: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

06 грудня 2022 року прийнята постанова КМУ № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до п.1 якої Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій визначено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Наказом Мінреінтеграції від 13 січня 2023 року № 14 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким м.Київ виключено із переліку територій можливих бойових дій.

Постанова КМУ №206 від 05 березня 2022 року в первинні редакції діяла до 29 грудня 2023 року.

З урахуванням цього, суд вважає проведений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат та річних з дотриманням вимог закону.

Розмір нарахованої позивачем заборгованості відповідачем нже спростовується.

Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності та зобов`язання позивача здійснити перерахування, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі Верховного Суду України від 15 травня 2017 року в справі № 6-786цс17 зазначено, що ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає.

Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу.

Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, заява відповідача в цій частині не відповідає вимогам закону, оскільки заборгованість за надані послуги ним сплачена добровільно.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року в справі №127/15672/16-ц зазначила, що суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України, носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов`язання відповідача в даному випадку припинилося 11 листопада 2024 року.

В постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в спарві №918/650/21 зазначено, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 2017 року вживав заходи для стягнення заборгованості, звертаючись до суду спочатку з заявою про видачу судового наказу, а в подальшому в позовом, який був вирішений судом у серпні 2022 року ухвалення рішення про задоволення позову.

З позовом позивач звертався до попереднього власника квартири, що свідчить про те, що після отримання квартири у спадок, маючи обов`язок утримувати належне йому на праві власності майно, відповідач управителя про це до відома не поставив.

Відповідно до п.6 ст.3 ЦК України добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 зазначено, що принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

З урахуванням цього суд вважає, що поведінка відповідача, як зобов`язаного споживача житлово-комунальних послуг, в даному випадку була недобросовісною.

Крім того, у висновку Верховного Суду України від 21 січня 2015 року в справі №6-214цс14 вказано, що ч.2 ст.264 ЦК визначено, що позовна давність переривається в разі пред`явлення особою позову до одного з боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ, відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України, є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ Цивільно процесуального кодексу України, перериває строк позовної давності.

Таким чином, якщо особа звернулася до суду стосовно видачі наказу, то строк позовної давності переривається за 3 роки.

В цьому випадку позивач має право звернутися до суду протягом 3-річного строку після скасування судового наказу для того, щоб стягнути заборгованість за період до переривання строку позовної давності.

В даному випадку суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.

В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Крім того, пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії

Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

При цьому здійснена законодавцем прив`язка продовження строків позовної давності та зупинення їх перебігу до строку дії карантину та воєнного стану є безумовною, а тому наявності жодних додаткових обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, доказувати та оцінювати не потрібно.

Тобто, суди не повинні оцінювати, чи вплинув карантин на особу, чи мала вона реальну можливість подати позов навіть попри карантин тощо.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, у щомісячних зобов`язаннях споживача зі сплати житлово-комунальних послуг перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом у жовтні 2024 року.

Позовом охоплюється період часу з квітня 2017 року до жовтня 2024 року.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм, Закону України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», беручи до уваги введений 24 лютого 2022 воєний стан в Україні, який триває до теперішнього часу, заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу заявлені позивачем у межах строку позовної давності, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням цього, визнання відповідачем позову після звернення відповідача до суду шляхом сплати заборгованості, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 322, 509, 526, 610, 625 ЦК України, Законом України» Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82,141, 259, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповдальніст`Новобудова» 2 803, 49 грн. інфляційних збитків, 1 068, 58 грн. 3% річних та 3 028. 00 грн. судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова», адреса:03028, м.Київ, вул. Саперно-Слобідська, 10, ЄДРПОУ: 32917247.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.В. Машкевич