Decision № 126401259, 07.04.2025, Smyla City and District Court of Cherkasy Oblast

Справа № 703/1146/25

2/703/734/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зняття заборони з майна, -

встановив:

В інтересах ОСОБА_1 до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області звернувся його представник адвокат Холодняк В.М. із позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про зняття заборони з майна, згідно якого просить суд скасувати обтяження у вигляді заборони (архівний запис) за № 5028396 зареєстрований в реєстрі 29.05.2007 реєстратором Перша Черкаська державна нотаріальна контора на підставі повідомлення, б/н, Смілянське відділення ощадбанку 3276, архівний номер 564824CHERKASTI1, архівна дата 29.01.1999, дата виникнення 05.05.1992 № реєстра 16916-182, внутр.. № 3401В63Е22F03F29675A, коментарій стор.73*, на все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позов обґрунтовує тим, що на підставі договору довічного утримання від 4 грудня 2003 року посвідченого приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М., належить 53/100 частки житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , що підтверджується зазначеним договором, який зареєстрований в реєстрі за № 9199.

В грудні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Компанієць О.Г. з метою розпорядитися належною йому часткою житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Від нотаріуса Боровик В.І. довідався про існування заборони на житловий будинок, який йому належить за договором довічного утримання, а також про існування обтяження заборона (архівний запис) за реєстраційним номером 5028396, яке зареєстровано 29.05.2007 реєстратором Перша Черкаська державна нотаріальна контора на підставі повідомлення, б/н, Смілянське відділення ощадбанку 3276, об`єкт обтяження будинок, адреса: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_1 , обтяження на все майно.

Нотаріусом Боровику В.І. було видано витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначені обтяження відносно нього.

Обтяження, які були накладені на майно на підставі договору довічного утримання від 4 грудня 2003 року, нотаріусом були зняті.

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон продовжує існувати обтяження у вигляді заборони на все майно тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5028396, зареєстрований 29.05.2007 за № 502896 реєстратором Перша Черкаська державна нотаріальна контора, підстави обтяження: повідомлення, б/н, Смілянське відділення ощадбанку 3276, об`єкт обтяження: будинок, адреса АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_1 , додаткові дані: архівний номер 564824CHERKASTI1, архівна дата 29.01.1999, дата виникнення 05.05.1992 № реєстра 16916-182, внутр. № 3401В63Е22F03F29675A, коментарій стор.73* все майно.

ОСОБА_1 зазначає, що приблизно в період 1991 - на початку 1992 років ним оформлявся кредитний договір в Смілянському відділенні ощадбанку 3276 та на той час йому належав будинок по АДРЕСА_2 , але даний будинок ним був відчужений ще в 90 роках, а умови кредитного договору ним вчасно були виконані та ніяких кредитних зобов`язань перед АТ «Ощадний банк» (Смілянське відділення 3276) немає.

09 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до філії Черкаського управління акціонерного товариства «Ощадбанк» з метою зняття арешту з його майна, на яке накладений арешт на підставі повідомлення Смілянського відділення ощадбанку 3276.

Довідкою від 13.01.2025 № 10 ТВБВ № 10023/0391 філії Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк» повідомили ОСОБА_1 на заяву від 09.01.2025, що у фізичної особи ОСОБА_1 станом на 09.01.2025 в АБС ММФО «Барс» відсутні невиконані зобов`язання перед АТ «Ощадбанк».

Із змісту зазначеної довідки слідує, що у ОСОБА_1 відсутні кредитні зобов`язання перед АТ «Ощадбанк», тому банк не буде приймати участь в знятті арешту із майна ОСОБА_1 .

Посилаючись на вказані обставини та враховуючи, що в позасудовому порядку врегулювати питання щодо зняття обтяження із нерухомого майна неможливо, враховуючи, що обтяження було накладено на підставі повідомлення Ощадбанку, позивач звернувся до суду з означеним позовом до АТ «Державний ощадний банк України».

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 березня 2025 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, 21 березня 2025 року від представника відповідача Юрченка В.Г. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення наведені у відзиві представника відповідача зводяться до того, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у справі. Так, проведення реєстраційних дій із нерухомим майном на території України законодавцем віднесена до функцій державних реєстраторів, Банки не наділені такими повноваженнями, тобто не є суб`єктами організаційної системи державної реєстрації прав. Таким чином, АТ «Ощадбанк» не може вчинити дії зі зняття (скасування) обтяження (заборони) з нерухомого майна, що, на думку представника відповідача, свідчить про помилковість та необґрунтованість визначення його відповідачем у даній справі. Крім того, АТ «Ощадбанк» не оспорює право позивача на володіння, користування та розпорядження своїм майном. У АТ «Ощадбанк» відсутні будь-які права, обов`язки, інтереси щодо вказаного в позові житлового будинку, а також позовна заява не містить конкретних позовних вимог до АТ «Ощадбанк», як до одного з учасників справи в статусі відповідача, що суперечить частині 3 статті 175 ЦПК України.

Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача Юрченко В.Г. вважає позовні вимоги необґрунтованими та невмотивованими, відтак просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що відповідно до договору довічного утримання від 4 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М., позивачеві належить 53/100 частки житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Як стверджує позивача, він в грудні 2024 року, звернувся до приватного нотаріуса Компанієць О.Г. з метою розпорядитися належною йому часткою житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , від якого ОСОБА_1 довідався про існування заборони на житловий будинок, який йому належить за договором довічного утримання, а також про існування обтяження заборона (архівний запис) за реєстраційним номером 5028396, яке зареєстровано 29.05.2007 реєстратором Перша Черкаська державна нотаріальна контора на підставі повідомлення, б/н, Смілянське відділення ощадбанку 3276, об`єкт обтяження будинок, адреса: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_1 , обтяження на все майно (а.с.11).

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон продовжує існувати обтяження у вигляді заборони на все майно тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5028396, зареєстрований 29.05.2007 за № 502896 реєстратором Перша Черкаська державна нотаріальна контора, підстави обтяження: повідомлення, б/н, Смілянське відділення ощадбанку 3276, об`єкт обтяження: будинок, адреса АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_1 , додаткові дані: архівний номер 564824CHERKASTI1, архівна дата 29.01.1999, дата виникнення 05.05.1992 № реєстра 16916-182, внутр. № 3401В63Е22F03F29675A, коментарій стор.73* все майно (а.с.15).

Як зазначив позивач, приблизно в період 1991 - на початку 1992 років ним оформлявся кредитний договір в Смілянському відділенні ощадбанку 3276 та на той час йому належав будинок по АДРЕСА_2 , але даний будинок ним був відчужений ще в 90 роках, а умови кредитного договору ним вчасно були виконані та ніяких кредитних зобов`язань перед АТ «Ощадний банк» (Смілянське відділення 3276) не має.

09 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до філії Черкаського управління акціонерного товариства «Ощадбанк» з метою зняття арешту з його майна, на яке накладений арешт на підставі повідомлення Смілянського відділення ощадбанку 3276. Довідкою від 13.01.2025 № 10 ТВБВ № 10023/0391 філії Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк» повідомили ОСОБА_1 на заяву від 09.01.2025, що у фізичної особи ОСОБА_1 станом на 09.01.2025 в АБС ММФО «Барс» відсутні невиконані зобов`язання перед АТ «Ощадбанк» (а.с.13).

Із змісту зазначеної довідки слідує, що у ОСОБА_1 відсутні кредитні зобов`язання перед АТ «Ощадбанк», тому банк не буде приймати участь в знятті арешту із майна ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт/заборону, відповідно до статей 15,16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Судом встановлено, що позивач позбавлений можливості реалізувати право на розпорядження належним йому нерухомим майном, вчинення юридично значимих дій, з якими пов`язано виникнення його особистих та майнових прав, та може усунути цю перешкоду не інакше як в судовому порядку.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат".

Частиною першою статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у справі.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат".

Частиною першою статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до п. 2 постанови ВРУ від 20.03.1991 «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» власністю України було оголошено в тому числі Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР з його мережею, обчислювальними центрами, усіма активами, пасивами. Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 № 2-К у відповідності зі статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 за № 4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України. Постановою КМУ від 21.05.1999 № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» перетворено Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України у Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Відповідно до п.3. Статуту акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», затвердженого постановою КМУ № 261 від 25.02.2003 АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 за № 4.

Таким чином, АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником прав і обов`язків Українського Республіканського Банку Ощадного банку СРСР до структури якого входило Смілянське відділення Ощадбанку 3276, на підставі повідомлення якого й була накладена оскаржувана заборона (арешт) на нерухоме майно.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

У цій справі предметом позову є, зокрема, скасування заборони (архівний запис), яку зареєстровано 29 травня 2007 року за № 5012826 реєстратором: Перша Черкаська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: повідомлення, б/н, Смілянського відділення Ощадбанку 3276, (архівний номер: 564824CHERKASY1, архівна дата: 29.01.1999, дата виникнення: 05.05.1992, № реєстра: 16916-182.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позовна вимога про зняття заборони з майна не може бути звернена до державної нотаріальної контори. Державний реєстратор, зокрема і державний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Враховуючи наявність накладеної заборони відчуження на майно (арешту), неможливість скасування її в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про скасування арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування обтяження, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на позов не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Крім того, з врахуванням клопотання позивача про залишення за собою судових витрат, суд вважає, що судові витрати на даний час стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зняття заборони з майна задовольнити.

Скасувати обтяження у вигляді заборони (архівний запис) за № 5028396 зареєстрований в реєстрі 29.05.2007 реєстратором Перша Черкаська державна нотаріальна контора на підставі повідомлення, б/н, Смілянське відділення ощадбанку 3276, архівний номер 564824CHERKASTI1, архівна дата 29.01.1999, дата виникнення 05.05.1992 № реєстра 16916-182, внутр.. № 3401В63Е22F03F29675A, коментарій стор.73*, на все майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07 квітня 2025 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» - код ЄДРПОУ: 00032129, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г.

Головуючий: Ю. В. Крива