Decision № 126341908, 17.03.2025, Cherkasy District Administrative Court

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року справа № 580/260/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Водяницької сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (далі позивач 1), Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (далі позивач 2) до Водяницької сільської ради (далі відповідач, в якому прокурор просить:

визнати протиправною бездіяльність Водяницької сільської ради щодо не розгляду на сесії Водяницької сільської ради подань Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2023 № 752 щодо земельної ділянки орієнтовною площею 57,6 га, від 11.08.2023 № 952 щодо земельної ділянки площею 29,5 га, від 19.10.2023 № 1221 щодо земельної ділянки площею 16,55 га з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України;

зобов`язати Водяницьку сільську раду розглянути на сесії ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2023 № 752 щодо земельної ділянки орієнтовною площею 57,6 га, від 11.08.2023 № 952 щодо земельної ділянки площею 29,5 га, від 19.10.2023 № 1221 щодо земельної ділянки площею 16,55 га та прийняти за результатами його розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Центрально-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства до Водяницької територіальної громади направлено подання щодо віднесення вищевказаних земельних ділянок до самозалісених.

Разом з цим, з моменту надходження до сільської ради вказаних клопотань минув рік, а органом місцевого самоврядування не розглянуто на сесії ради подання про віднесення земельних ділянок до самозалісених. Натомість, Водяницька сільська рада обмежилася наданням формальних листів на запити прокуратури.

Таким чином, питання віднесення до самозалісених земельних ділянок площею 57,6 га, 29,5 га, 16,55 га, зазначених у поданнях Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2023 №752, від 11.08.2023 №952 та від 19.10.2023 №1221, залишається не вирішеним, що свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування з даного питання.

Ухвалою суду від 15.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

11.02.2025 відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що з метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях законодавчо встановлено процедуру віднесення земель до самозалісених, яка покликана збільшити лісистість території України. Зокрема, за ч.3 ст.57-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Відповідач звертає увагу суду на те, що подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства є необґрунтованим. Зокрема, до нього не додано жодного документа по кожній з виявлених Управлінням земельних ділянок, який дає змогу встановити, що земельні ділянки підпадають під ознаки самозаліснених, а саме: не є землями лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; кожна земельна ділянка площею понад 0,5 га; кожна земельна ділянка повністю або частково вкрита лісовою рослинністю залісення якої відбулося природним шляхом; кожна з земельних ділянок не відноситься до земель приватної чи державної власності.

Отже, для того, щоб віднести земельні ділянки до категорії самозаліснених вони повинні відповідати умовам встановленим в диспозиції ст. 57-1 ЗК України.

Управлінням не зазначено як відбулась ідентифікація земельних ділянок, котрі, на думку Управління відносяться до самозаліснених, без виходу на місцевість і огляду кожної земельної ділянки з подальшим складанням акту, у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

14.02.2025 прокурор подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що у відзиві представник відповідача зазначає про те, що подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства є необґрунтованими, а саме - до них не додано документів, які підтверджують, що земельні ділянки підпадають під ознаки самозаліснених.

Зазначені доводи представника відповідача, на переконання прокурора, є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки клопотання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства містять обґрунтування необхідності віднесення конкретної земельної ділянки до самозалісеної, інформацію про місце розташування земельної ділянки та орієнтовну площу, картографію земельних ділянок, що підтверджується копіями клопотань Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2023 № 752, від 11.08.2023 № 952 та від 19.10.2023 № 1221, які наявні в матеріалах позовної заяви.

Також, в органу місцевого самоврядування відсутні перешкоди здійснити обстеження зазначених у клопотаннях земельних ділянок з метою підтвердження їх статусу самозалісених та звернутися до Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з листами щодо надання додаткових документів, в разі виникнення в органу місцевого самоврядування такої необхідності.

Натомість, у спірних правовідносинах Водяницька сільська рада діяла всупереч інтересам держави та територіальної громади у сфері охорони навколишнього природного середовища, що стало підставою для звернення Звенигородської окружної прокуратури до суду з вказаною позовною заявою.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Указами Президента України від 07.06.2021 № 228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», від 29.09.2022 № 675/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 вересня 2022 року «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період»», передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності.

На виконання вказаних указів, Центрально-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства до Водяницької територіальної громади направлено подання щодо віднесення земельних ділянок досамозалісених, а саме:

- від 28.06.2023 № 752 щодо віднесення земельної ділянки (за координатами: 49.114522, 30.733444) орієнтовною площею 57,6 га, яка розташована в адміністративних межах Водяницької сільської ради до самозалісених ділянок з подальшою передачею в постійне користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» філії «Звенигородське лісове господарство»;

- від 11.08.2023 № 952 щодо віднесення земельної ділянки (кадастровий номер 7121281600:02:003:0181) площею 29,5 га, яка розташована в адміністративних межах Водяницької сільської ради до самозаліснених ділянок з подальшою передачею в постійне користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» філії «Звенигородське лісове господарство»;

- від 19.10.2023 № 1221 щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 16,55 га, які розташовані в адміністративних межах Водяницької сільської ради до самозаліснених ділянок з подальшою передачею в постійне користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» філії «Звенигородське лісове господарство».

Відповідно до листа Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.06.2024 №02-21/646 до Державного агентства лісових ресурсів України та листа Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Спеціалізованої екологічної прокуратури Черкаської обласної прокуратури від 16.08.2024 № 02-21/919, Водяницькою сільською радою не надано до Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства відповіді про результати розгляду вказаних подань.

На запити Звенигородської окружної прокуратури від 15.04.2024 №50-1229вих-23, від 24.07.2024 №50-2301вих-24 щодо результатів розгляду вищевказаних клопотань, Водяницька сільська рада листами від 30.04.2024 № 231 та від 12.08.2024 № 413 повідомила, що до органу місцевого самоврядування надходили клопотання про передачу самозалісених земельних ділянок до складу лісогосподарських підприємств. Всі клопотання були винесені на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, благоустрою, будівництва, архітектури, природних ресурсів, екології та техногенної безпеки виконавчого комітету Водяницької сільської ради, але на сесії не розглядалися, оскільки не набрали достатньої кількості голосів членів комісії для розгляду на сесії.

У подальшому на звернення Звенигородської окружної прокуратури від 06.11.2024 №50-3482вих-24 Водяницька сільська рада листом від 18.11.2024 № 580/1 повідомила, що на сесії Водяницької сільської ради розглянуто подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2023 №752, від 11.08.2023 № 952, від 19.10.2023 № 1221 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених та за результатами їх розгляду прийнято рішення від 02.10.2024 №40-66/VIII про перенесення розгляду клопотань у зв`язку з вивченням питання щодо створення комунального підприємства в підпорядкуванні органів місцевого самоврядування для ведення господарства в лісових смугах та масивних лісах.

Також, листом від 17.12.2024 № 698 Водяницька сільська рада повідомила про те, що на черговій сесії Водяницької сільської ради будуть повторно розглянуті подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2023 № 752, від 11.08.2023 № 952 та від 19.10.2023 № 1221.

Бездіяльність відповідача щодо розгляду на сесії ради подань Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства і прийняття відповідного рішення зумовила звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року № 3852-XII (далі ЛК України) закріплено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Самозалісена ділянка земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Відповідно до ст. 4 ЛК України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 5 ЛК України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Статтею 57-1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі ЗК України) визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Отже, відповідач уповноважений на виконання дій і прийняття рішень, з приводу яких заявлено позов.

Вказаною вище процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, органу місцевого самоврядування достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки. Для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Отже, під час вирішення питання щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної важливо встановити, чи сформована вона як об`єкт цивільних прав, оскільки від цього буде залежати процедура її віднесення до самозалісених земель.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст.45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно зі ст.48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до ст.54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами.

Громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів.

Порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що підп. 6 п. 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 №675/2022, Кабінет Міністрів України разом із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування зобов`язано забезпечити виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 07.06.2021 № 228/2021, щодо ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України, віднесення земельних ділянок до самозалісених земель, безумовно, становить державний інтерес у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст.1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п.1 ч.6 ст.23 вказаного Закону).

Згідно з Положенням про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженим наказом Міндовкілля від 29.09.2022 № 404, позивач 2 підпорядковується позивачу 1 та є його територіальним органом, який забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів, бере участь у виконанні загальнодержавних програм відтворення лісів тощо. На виконання п. 2 протоколу засідання колегії Держлісагентства від 28.09.2023 №8 позивач 2 зобов`язаний вживати заходи щодо подання клопотань до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про прийняття рішень про віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Водночас відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 521, позивач 1 є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства і відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в його територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міндовкілля; має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Отже, надіславши відповідачу подання від 28.06.2023 № 752, від 11.08.2023 № 952, від 19.10.2023 № 1221 щодо прийняття рішення про віднесення залісених земельних ділянок до самозалісених земель, позивач 2 дотримався вказаних вище вимог законодавства.

Суд вважає необґрунтованими доводи доводів відповідача, що подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства є необґрунтованими, оскільки відсутні документи по кожній земельній ділянці, які дають змогу встановити, що земельні ділянки підпадають під ознаки самозаліснених.

Так, подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2023 № 752, від 11.08.2023 № 952, від 19.10.2023 № 1221 містять обґрунтування необхідності віднесення конкретної земельної ділянки до самозалісеної, інформацію про місце розташування земельної ділянки та орієнтовну площу, картографічне викопіювання земельних ділянок.

Крім того, відповідач не позбавлений можливості здійснити обстеження земельних ділянок. встановити фактичний їх стан та прийняти відповідне рішення щодо віднесення земель до самозалісених.

Згідно з ч.5 ст.16 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон №280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць. Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч.17 ст.46 Закону №280/97-ВР).

Отже, відповідач згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності на її території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у поданні позивача 2 № 1415 до самозалісених земель мало бути розглянуто ним на сесії цієї ради. Вказаним вище витягом підтверджується, що після відкриття провадження відповідач розглянув лист (подання) позивача 2 про віднесення земельних ділянок площею 1946,0925га до самозаліснених ділянок, які розташовані на території Маньківської селищної ради територіальної громади Уманського району Черкаської області та рішення не прийняв. Отже, відповідач частково дотримався вказаних вище вимог законодавства, а саме щодо винесення подання позивача 2 на розгляд пленарного засідання. Однак, порушивши вказані вище вимоги закону, відповідач не прийняв за результатами розгляду вказаного вище подання позивача 2 рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 ЗК України.

Оскільки згідно з ч.2 ст. 57-1 ЗК України рішення органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а будь-який інший нормативно-правовий акт не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо розгляду питання віднесення угідь до самозалісених за результатами розгляду вказаного вище подання.

Зважаючи, що відповідач виніс вищевказані подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок на сесії, але рішенням від 02.10.2024 №40-66/VIII «Про перенесення розгляду клопотань щодо відведення земельних ділянок до самозалісених ділянок» фактично переніс розгляд вказаних клопотань на невизначений термін, порушення допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо розгляду вищенаведених клопотань на сесії ради та прийняття рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 ЗК України.

Тому для повного та ефективного відновлення порушеного права та належного способу їх відновлення наявні підстави зобов`язати відповідача у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, розглянути на сесії ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2023 № 752, від 11.08.2023 № 952, від 19.10.2023 № 1221 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч.ч.2, 3, 5 ст.57-1 ЗК України.

З приводу повноважень прокурора, суд зазначає, що захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст.1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п.1 ч.6 ст.23 вказаного Закону).

Зважаючи, що саме відповідач допустив спірну бездіяльність, суд дійшов висновку, що у цьому випадку порушені саме державні інтереси, і прокурор на підставі наведеної норми звернувся в суд обґрунтовано.

Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу содових витрат.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Водяницької сільської ради щодо розгляду на сесії Водяницької сільської ради подань Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2023 №752 щодо земельної ділянки орієнтовною площею 57,6 га, від 11.08.2023 №952 щодо земельної ділянки площею 29,5 га, від 19.10.2023 №1221 щодо земельної ділянки площею 16,55 га, та прийняття рішення щодо віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Водяницьку сільську раду (20232, Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Водяники, вул. Богдана Хмельницького, буд.60, код ЄДРПОУ 26490728) розглянути на сесії сільської ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2023 №752 щодо земельної ділянки орієнтовною площею 57,6 га, від 11.08.2023 №952 щодо земельної ділянки площею 29,5 га, від 19.10.2023 №1221 щодо земельної ділянки площею 16,55 га, та прийняти за результатами його розгляду рішення щодо віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ