Decision № 126338374, 20.03.2025, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року Справа № 160/5963/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В. за участі секретаря судового засіданняДубовика Г.Е. за участі: представника позивача представника відповідача- 1 представник відповідача - 2 представника третьої особи Шумейка І.П. Вишнівського В.В. не з`явився не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та відповідача 2 Комітету з питань етики національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та відповідача 2 Комітету з питань етики національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №28 (41), датоване 07.07.2023 та підписане 10.07.2023, за скаргою ОСОБА_2 на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 ;

-визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №42 (55), датоване 29.09.2023 та підписане 02.10.2023, про продовження терміну розгляду скарги на порушення академічної доброчесності у дисертаційній роботі ОСОБА_1 ;

-визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти №2 (67) від 17.01.2024, про внесення на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації кандидата юридичних наук П.Євдокимова «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» фактів академічного плагіату;

-визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оформлене протоколом засідання №2 (52) від 06.02.2024, в частині пункту 2 порядку денного «Про розгляд подання Комітету з питань етики про наявність у дисертації кандидата юридичних наук П.Євдокимова «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» фактів академічного плагіату»;

-визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти «Про виявлення академічного плагіату в захищеній 02 липня 2020 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д17.051.07 Запорізького національного університету дисертації П.Євдокимова «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук», ухвалене на засіданні 06.02.2024.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач захистив дисертацію на здобуття наукового ступення кандидата юридичних наук на тему «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» у спеціальній вченій раді Д 17.051.07 Запорізького національного університету.

Позивач зазначає, що відповідачами, за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату, прийнято оскаржувані рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В обгрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач зазначає, що в Статуті Національного агентства не було повноважень встановлювати факти академічного плагіату і готувати звернення до Міністерства освіти і науки України про скасування рішення вченої ради про присудження ступеня кандидата наук. Також, позивач вказує на процедурні порушення, вчинені відповідачем, під час розгляду скарги ОСОБА_2 про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату.

Позивач наголошує, що оскаржувані рішення порушують його права, оскільки їх наслідком є розгляд Міністерством освіти і науки України питання щодо позбавлення останнього наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.04.2024.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено дію рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Про виявлення академічного плагіату в захищеній 02 липня 2020 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д17.051.07 Запорізького національного університету дисертації П.Євдокимова Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні, поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, ухвалене на засіданні 06.02.2024, до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/5963/24.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, визначено, що МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти «Про виявлення академічного плагіату в захищеній 02 липня 2020 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д17.051.07 Запорізького національного університету дисертації П.Євдокимова «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук», ухваленого на засіданні 06.02.2024, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/5963/24. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Міністерство освіти і науки України в поясненнях повідомило, що дану ухвалу прийнято до виконання. Зазначено, що до МОН надійшло рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти щодо виявлення фактів академічного плагіату в дисертації ОСОБА_1 . Це рішення буде розглянуто після набрання законної сили судовим рішення у справі № 160/5963/24.

Відповідно до частини 7 статті 28-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним аґентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Національне аґентство вповноважене встановлювати факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації в дисертаціях, захищених на здобуття наукових ступенів доктора, кандидата наук.

Враховуючи зазначене, Міністерство освіти і науки України просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Від національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування власної правової позиції відповідач зазначає, що чинне законодавство не передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України порядку і процедури розгляду скарг/повідомлень щодо фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук, а встановлює лише порядок звернення Національного агентства з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації до Міністерства освіти і науки України.

Відповідач також зазначає, що у Порядку №1197 чітко визначено, що звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство відповідно до законодавства, а не в порядку визначеному законодавством.

Щодо тверджень позивача про відсутність в його дисертації академічного плагіату, то відповідач у відзиві вказує на те, що відповідно до закону України «Про вищу освіту», Порядку №1197 питання встановлення факту виявлення/не виявлення в дисертації, за результатами якої було присуджено науковий ступінь доктора (кандидата) наук та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації належить до повноважень Національного агентства.

Підготовче засідання призначене на 17.04.2024 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Розгляд справи призначено на 01.05.2024.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 клопотання представника позивача та представника відповідача - 1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою он-лайн сервісу відеозв`язку EasyCon задоволено. Допущено учасників процесу до участі у судовому засіданні, яке призначено на 01.05.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Підготовче засідання призначене на 01.05.2024 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Розгляд справи призначено на 22.05.2024.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обгрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Позивач вказує, що повноваження виявляти академічний плагіат не є дискреційними. Також, позивач акцентує увагу на тому, що відповідачем до відзиву не надано жодного доказу в підтвердження своїх доводів про наявність у дисертації позивача фактів академічного плагіату.

Від Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначено, що здійснюючи перевірку фактів, викладених у скаргах/повідомленнях відповідач, відповідно до укладених договорів, користується таким програмним забезпеченням як Strikeplagiarism.com та Unicheck.

Система Strikeplagiarism.com це ІТ-інструмент, призначений для перевірки справжності текстових документів. Завданням системи є надання інформації, яка дозволяє ідентифікувати кількість запозичень у вже згадуваному тексті і їх джерелах. Система виявляє фрагменти аналізованого документа, ідентичні текстам, розміщеним в порівняльній базі даних, включно з текстами, котрі відмічені лапками, виносками і фрагментами, які не захищені авторським правом (наприклад, правові акти).

Unicheck онлайн-сервіс пошуку плагіату, який перевіряє текстові документи на наявність запозичених частин тексту з відкритих джерел в Інтернеті чи внутрішньої бази документів користувача (Бібліотеки). За результатом перевірки сервіс Unicheck формує детальні звіти: онлайн та PDF формат.

Секретаріатом Національного агентства було проведене якісно-кількісне дослідження тексту дисертації ОСОБА_1 , на основі якого були зроблені висновки щодо характеру документа, сформульовані завдання перевірки по суті скарги та визначені шляхи і методи перевірки наявності/відсутності у ньому неправомірних запозичень з наукових текстів інших авторів, а також верифікації отриманих даних.

Секретаріатом Національного агентства 08.12.2023 наданий звіт №25 перевірки відомостей щодо наявності у дисертації ОСОБА_3 фактів академічного плагіату.

Комітет з питань етики 17.01.2024 на своєму засіданні ухвалив рішення № 2(67) яким вирішив внести на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації кандидата юридичних наук П. Євдокимова «Адміністративно правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» фактів академічного плагіату.

В підготовче засідання 22.05.2024 з`явились представник позивача та відповідача. Розгляд справи відкладено на 29.05.2024.

В підготовче засідання 29.05.2024 з`явились представник позивача та відповідача. Представником позивача оголошено клопотання про проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності. Розгляд справи відкладено на 05.06.2024 для надання доповнень представником відповідача щодо експертизи.

Від позивача до суду надійшли пояснення щодо наявності підстав для призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, в яких зазначається, що в даній справі необхідно надати оцінку не лише доводам про процедурні порушення, а й доводам по суті прийнятих відповідачами рішень. Тому, якщо позивач наполягає на відсутності фактів академічного плагіату в захищеній ним дисертації, а відповідач, навпаки, стверджує про їхню наявність до функцій суду входить перевірка наявності чи відсутності цієї фактичної обставини. А перевірка цих фактів вимагає наявності спеціальних знань експерта. До предмету доказування в ньому входить наявність чи відсутність академічного плагіату в захищеній позивачем дисертації.

Позивач вказує, що до своїх заперечень відповідач надав подання Комітету з питань етики з додатками до нього. Зі змісту додатків до подання Комітету з питань етики вбачається, що такими додатками є, зокрема, звіт на 38 арк. із порівняльною таблицею на 281 арк., тобто значні за обсягом тексту документи, які мають не первинний, а похідний характер, адже їхня перевірка неможлива без доступу до тексту дисертації позивача, з одного боку, та доступу до текстів інших авторів (які згадані відповідачем у рішенні Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти № 2 (67) від 17 січня 2024 року) - з іншого боку.

Крім того, самим відповідачем надано, серед іншого, копію листа Запорізького національного університету від 31.08.2023 №01/01-23/1005, в якому зазначено, що «текст поданої до спеціалізованої вченої ради Д 17.051.07 Запорізького національного університету дисертаційної роботи ОСОБА_1 на тему «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» було перевірено на наявність текстових запозичень за допомогою спеціалізованого програмного засобу StrikePlagiarism.com від польської компанії Plagiat.pl 24 лютого 2020 року. З огляду на отримані результати перевірки щодо відсутності фактів академічного плагіату було прийнято до розгляду дисертаційну роботу та подані здобувачем документи для здійснення подальших процедурних дій, передбачених чинним законодавством України». До листа було додано звіт на 57 арк. на підтвердження того, що при перевірці дисертації позивача на наявність текстових запозичень за допомогою спеціалізованого програмного засобу StrikePlagiarism.com не було виявлено ознак академічного плагіату.

Отже, позивач акцентує увагу на тому, що матеріали справи містять два аналітичних документи, - один підготовлений закладом вищої освіти, в якому функціонує спеціалізована вчена рада, до якої позивач подавав на захист свою дисертацію, а другий підготовлений відповідачем. Зміст цих документів суперечить одне одному, адже в одному документі стверджується про відсутність ознак академічного плагіату, в іншому про їхню наявність.

Позивач вважає, що остаточну відповідь на питання наявності чи відсутності факту використання у дисертації позивача певних текстів інших авторів без зазначення авторства можна надати лише з залученням спеціальних знань у сфері інтелектуальної власності, що є підставою для призначення відповідної експертизи.

Від Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до суду надійшли заперечення на клопотання про проведення судової експертизи, в яких зазначено, що необхідність призначення експертизи у судочинстві визначена тим, що в процесі здійснення правосуддя у суду виникає потреба встановлення таких фактів і обставин, які виходять за межі юридичних професійних знань судді і потребують спеціальних досліджень. Тобто, право на проведення експертизи є засобом створити для сторони можливість довести в змагальному процесі переконливість своїх доводів. При цьому, обов`язковою передумовою призначення в адміністративному процесі судової експертизи є необхідність з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення адміністративного спору по суті. Вирішуючи заявлене клопотання, суд повинен врахувати, що судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», Порядку № 1197 питання встановлення факту виявлення/не виявлення в дисертації, за результатами захисту якої було присуджено науковий ступінь доктора (кандидата) наук та/або наукових публікаціях, в яких висвітлені наукові результати дисертації, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації належить до повноважень Національного агентства.

В підготовче засідання 05.06.2024 з`явились представник позивача та відповідача. В підготовчому засіданні вирішувалось питання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи об`єктів інтелектуальної власності задоволено.

Призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлено наступне питання: чи використано у творі дисертації ОСОБА_1 «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні», захищеній 02 липня 2020 року у спеціалізованій вченій раді Д 17.051.07 Запорізького національного університету, наступні твори без зазначення авторства? (мовою оригіналу):

ОСОБА_4 . Кадровое обеспечение государственной службы : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.14 : СПб., 2001. 174 с.

ОСОБА_5 . Организационно-правовые проблемы подготовки, переподготовки и повышения квалификации государственных служащих : Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. М., 1998. 214 с.

ОСОБА_6 . Зарубіжний досвід організаційного та кадрового забезпечення органів влади / В. Ф. Золотарьов // Актуальні проблеми державного управління. 2014. - № 1. С. 237-244.

Кагановська Т. Є. Адміністративно-правові засади кадрового забезпечення державного управління в Україні : дис. ... докт. юрид. наук (спец. 12.00.07 Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). К.: 2012. 424 с.

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Публічне управління та адміністрування: сутність та структура // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади: Матеріали Х Міжнародної науковопрактичної конференції, 25 листопада 2015 р. Полтава: ПолтНТУ, 2015. Ст. 52-59.

ОСОБА_9 . Проблеми формування кадрового складу органів державної влади / Л. В. Лазоренко // Інтелект ХХІ. 2016. - № 5. С. 80-83.

Проведення експертизи доручено Науково-дослідному центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (01021, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 28/2).

Зупинено провадження у справі №160/5963/24 на час проведення експертизи до отримання судом результатів експертизи.

Матеріали справи направлено до експертної установи.

Від експертної установи до суду надійшло клопотання від 22.08.2024, в якому зазначається, що за результатами попереднього вивчення матеріалів справи, об`єктів та зразків для порівняльного дослідження у повному обсязі не виявлено.

У зв`язку з викладеним, на підставі вимог п. 1 абз. 1 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», абз. 4 підпункту 2.2, абз. 4 підпункту 2.1 та п. 3.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, з метою повного дослідження і надання обґрунтованого та об`єктивного письмового висновку судовий експерт просить надати у паперовому та електронному вигляді:

1. Твір дисертацію ОСОБА_1 Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні, захищену 02 липня 2020 року у спеціалізованій вченій раді Д 17.051.07 Запорізького національного університету.

2. Твір «Андрюшкин Р. В. Кадровое обеспечение государственной службы : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.14 : СПб., 2001. 174 с.».

3. Твір « ОСОБА_5 . Организационно-правовые проблемы подготовки, переподготовки и повышения квалификации государственных служащих : Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. М., 1998. 214 с.».

4. Твір « ОСОБА_6 Зарубіжний досвід організаційного та кадрового забезпечення органів влади / В. Ф. Золотарьов // Актуальні проблеми державного управління. 2014. - № 1. С. 237-244.».

5. Твір « ОСОБА_10 . Адміністративно-правові засади кадрового забезпечення державного управління в Україні : дис. ... докт. юрид. наук (спец. 12.00.07 Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). К.: 2012. 424 с.».

6. Твір « ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Публічне управління та адміністрування: сутність та структура // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади: Матеріали Х Міжнародної науковопрактичної конференції, 25 листопада 2015 р. Полтава: ПолтНТУ, 2015. Ст. 52-59.».

7. Твір « ОСОБА_9 . Проблеми формування кадрового складу органів державної влади / Л. В. Лазоренко // Інтелект ХХІ. 2016. - № 5. С. 80-83.».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта від 22.08.2024 про надання об`єктів та зразків для порівняльного дослідження.

Клопотання судового експерта Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Мотузки К. від 22.08.2024 задоволено.

Витребувано у відповідача 1 Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти матеріали, які зазначено у клопотанні експерта.

Від відповідача до суду надійшли витребувані матеріали.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 направлено клопотання про долучення доказів від 23.09.2024 відповідно до клопотання судового експерта Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Мотузки К. від 22.08.2024 для подальшого виконання експертизи об`єктів інтелектуальної власності до Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

Зупинено провадження у справі до отримання судом результатів експертизи.

За результатами проведеної експертизи, на адресу суду надійшов висновок експерта, у зв`язку з чим, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 22.01.2025.

В підготовче засідання 22.01.2025 сторони з`явились. Розгляд справи відкладено на 05.02.2025.

Справу призначену на 05.02.2025 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Розгляд справи відкладено на 26.02.2025.

В підготовче засідання 26.02.2025 з`явились представник позивача та відповідача. Представником позивача заявлено клопотання про залучення третьої особи ОСОБА_11 , який був науковим керівником Євдокимова П.В. Суд ухвалив відмовити в залученні третьої особи, про що зроблено відмітку у протоколі судового засідання. На вирішення сторін поставлено питання про закінчення підготовчого провадження. Сторони не заперечували. Розгляд справи по суті призначено на 05.03.2025.

Справу призначену на 05.03.2025 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Розгляд справи відкладено на 20.03.2025.

В судове засідання 20.03.2025 з`явились представник позивача та відповідача. Представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог. Просив позов задовольнити. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 02.07.2020 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (спеціальність 12.11.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право) на тему «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» у спеціалізованій вченій раді Д17.051.07 Запорізького національного університету.

З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2023 до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти надійшла скарга від ОСОБА_2 про наявність в дисертації позивача фактів академічного плагіату.

Судом встановлено, що 07.07.2023 Комітет з питань етики на своєму засіданні ухвалив рішення №28 (41) про прийняття скарги/повідомлення ОСОБА_2 до розгляду та доручив секретаріату Національного агентства здійснити перевірку викладених у скарзі відомостей щодо наявності у дисертації ОСОБА_1 фактів академічного плагіату та передати доповідачці звіт перевірки дисертації за допомогою програмних засобів визначення унікальності тексту та інших відомостей по суті скарги.

З матеріалів справи вбачається, що Комітет з питань етики 17.01.2024 ухвалив рішення №2 (67), яким вирішив внести на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації фактів академічного плагіату.

Національним агентством 06.02.2024 протокол №2 (52) розглянуто подання Комітету з питань етики (рішення комітету від 17.01.2024 №2 (67)) та вирішено встановити у захищеній 02.07.2020 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.051.07 Запорізького національного університету дисертації П. Єкдокимова «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, факти академічного плагіату; звернутись до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_3 наукового ступеня кандидата юридичних наук; надіслати до Міністерства освіти і науки України копію прийнятого рішення разом з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення, а також візуального порівняння, фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів. Ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання.

Національне агентство листом від 14.02.2024 №116 звернулось до Міністерства освіти і науки України щодо позбавлення ОСОБА_3 наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Не погодившись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо твердження відповідача, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та Національним агентством, не є публічно-правовими, що виключає вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

При цьому, згідно з положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, на вирішення адміністративного суду може бути переданий публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У цьому контексті, при встановленні того факту, чи носить спір позивача та відповідача ознаки публічно-правового та відповідно може розглядатися адміністративним судом необхідно враховувати наступні положення законодавства України.

Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556 передбачає наступне:

- управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (пункт 8 частини 1 статті 12);

- Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частини перша, друга статті 17);

- у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції. Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (частина дев`ята статті 19).

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 №848 передбачає:

- скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства (частина сьома статті 28-1).

Статут Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №244, передбачає:

- Національне агентство встановлює відповідно до законодавства факти академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації та готує звернення до МОН про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук (підпункт 15 пункту 9);

- Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством (пункт 21).

Порядок присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 №1197 передбачає:

- для розгляду питання про позбавлення наукового ступеня до МОН подають звернення, зокрема, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти про позбавлення відповідного ступеня (пункт 39).

- звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти відповідно до законодавства. Національне агентство надсилає до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації (пункт 41).

Таким чином, використана у зазначених вище приписах нормативна конструкція понять «академічний плагіат» та «академічна доброчесність» свідчить про те, що встановлення наявності чи відсутності порушень академічної доброчесності, одним з видів яких є академічний плагіат, є одним із повноважень Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти і здійснюючи реалізацію такого повноваження Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти реалізує покладені на нього законами України та Статутом публічно-владні управлінські функції, тобто діє у розумінні КАС України як суб`єкт владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого можуть бути предметом оскарження у адміністративному суді.

Відтак, незалежно від того, чи Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти вчиняє дії або приймає рішення на засіданні усім складом цього органу, чи через свої структурні підрозділи або посадових осіб, якщо такі дії чи рішення спрямовані на реалізацію повноважень цього органу, то відповідно спори, які виникають у цьому процесі є публічно-правовими за своєю суттю.

Ключовою ознакою для визначення сторони спору як суб`єкта владних повноважень є не її статус як органу державної влади чи певна організаційно-правова форма або ж приналежність до певної системи органів влади, а насамперед здійснення нею публічно-владних управлінських функції.

Відносини, які виникають у процесі встановлення наявності чи відсутності академічного плагіату між Національним агентством та особою, наукова праця якої перевіряється, не є відносинами рівних суб`єктів, а такі відносини виникають саме у зв`язку із виконанням Національним агентством своїх функцій, тобто відповідні правовідносини за своєю суттю є публічно-правовими, а не приватноправовими та реалізуються за принципом «влада-підпорядкування».

Отже, оскільки відповідачем розпочата та здійснена офіційна процедура реалізації його повноважень щодо встановлення академічного плагіату, то відповідно ним здійснено публічно-владні управлінські функції, а тому спір, який виник у зв`язку з виконанням зазначених функцій є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відповідач, в ході реалізації своїх функцій діє як суб`єкт владних повноважень і зобов`язаний дотримуватися критеріїв, передбачених у частині другій статті 2 КАС України.

Верховний Суд в постанові від 24.07.2024 у справі №640/2357/20 вказав, що до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду. Прийняте суб`єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність повинні безпосередньо стосуватися правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов`язків) цієї особи.

Як підсумок, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (такі ж висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 (пункт 5.7), від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункти 28-30), від 18.09.2018 у справі №823/218/17 (пункти 24, 25), від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02.04.2019 у справі №137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі №826/2323/17 (пункти 18, 19), від 13.10.2020 у справі №640/22013/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №175/1571/15 (пункт 72), від 08.06.2022 у справі №362/643/21, пункт 28).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Розглядаючи позовні вимоги по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, повноваження якого визначені законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та Статутом Національного агентства, затвердженим постановою КМУ від 15.04.2015 №244 (далі - Статут).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» академічна доброчесність це сукупність етичних принципів та визначених Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими законами України правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

Частиною 4 статті 42 Закону України «Про освіту» визначено, що порушення академічної доброчесності вважається академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необєктивне оцінювання, надання здобувачам освіти під час проходження ними оцінювання результатів навчання допомоги чи створення перешкод, вплив у будь-якій формі працівника з метою здійснення ним необєктивного оцінювання результатів навчання.

Академічний плагіат це оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення текстів (оприлюднення творів мистецтв) інших авторів без зазначення авторства (частина 4 статті 42 Закону України «Про освіту», частина 6 статті 69 Закону України «Про вищу освіту»).

Стаття 6 Закону України «Про освіту» визначає академічну доброчесність, як одну із основних засад державної освітньої політики та принци освітньої діяльності.

Пунктом 21 Статуту Національного агентства (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також здійснює інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Пунктом 11 частини 1 ст. 18 Закону України «Про вищу освіту» та абз. 29 пункту 9 Статуту (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Національне агентство здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Відповідно до частини 7 статті 28-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата наук, доктора наук у разі встановлення відповідно до законодавства фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржено відповідно до законодавства. Порядок № 1197 передбачає порядок позбавлення наукових ступенів у разі встановлення фактів академічного плагіату, фабрикації чи фальсифікації.

Крім того, згідно з частиною 9 ст. 19 Закону України «Про вищу освіту» у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, зокрема утворюється Комітет з питань етики, що формується з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції. Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Згідно із підпунктом 3.1 Положення про комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 25.02.2019, комітети будують свою роботу на принципах: академічної доброчесності, законності, відкритості, наукової обгрунтованості, колегіальності, демократичного обговорення і вирішення питань.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Переліку повноважень комітетів агентства, викладеному у Додатку до Положення про комітети Національного агентства від 25.02.2019 Комітет з питань етики розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Відповідно до пункту 38 Порядку № 1197 особа, якій за рішенням МОН видано диплом доктора (кандидата) наук, може бути позбавлена відповідного ступеня у разі виявлення порушень вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, чинних на момент прийняття рішення МОН про видачу відповідного диплома або затвердження рішення ради про присудження ступеня доктора філософії.

Згідно із пунктом 41 Порядку №1197 звернення з інформацією щодо академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації розглядає Національне відповідно до законодавства. Національне агентство надсилає до МОН разом із супровідним листом копію прийнятого рішення щодо виявлення в дисертації, наукових публікаціях, зарахованих за її темою, академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації: з результатами проведеного аналізу доказів, які підтверджують факт фабрикації, фальсифікації; з результатами проведеного аналізу виявлених за допомогою відповідного програмного забезпечення фрагментів збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання; з посиланням на норми законодавства.

Щодо доводів позивача про відсутність в його дисертації академічного плагіату, суд зазначає наступне.

Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності проведено судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, за результатами якої складено Висновок експерта від 29.11.2024 №505/1/24, у якому в розділі «Дослідження» зазначено, що для вирішення питання було здійснено аналіз чинних нормативно- правових актів у сфері авторського права, вивчено матеріали надані на дослідження.

Як відомо, Конституція України у 2 другій статті 3 встановлює: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави». У системі конституційних прав і свобод людини важливе місце Основний Закон приділяє утвердженню та захисту права власності, включаючи право інтелектуальної власності.

Частина перша і друга статті 41 Конституції України визначають: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». При цьому, право приватної власності, в тому числі й результати інтелектуальної, творчої діяльності, набувається в порядку, визначеному законом.

Авторське право, його об`єкти і суб`єкти, виникнення авторського права, майнові права інтелектуальної власності на твір, форми використання твору, а також випадки правомірного використання твору без згоди автора регулюються Цивільним кодексом України (ст. 433-448 і ін.), Законом України «Про авторське право і суміжні права», іншими актами чинного законодавства.

Так Цивільний кодекс України (ЦКК) у частині першій ст. 433 визначає об`єктами авторського права твори, а саме - «літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності».

Відповідно до нормативного змісту ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об`єктами авторського права, зокрема, є літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо), виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори, драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки, похідні твори, збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини.

Згідно з Законом України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон), охороні підлягають всі твори, зазначені у частині першій вище наведеної статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, в друкованому вигляді мовою оригіналу на паперовому або електронному носії, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), правова охорона яких поширюється тільки на форму їх вираження.

Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, концепції, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автором твору є «фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір». Автор твору є первинним суб`єктом авторського права.

У свою чергу, твір - це сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли в процесі творчої діяльності автора і знайшли свої відображення у певній об`єктивній формі.

Відповідно до положень «Методики проведення експертних досліджень літературних творів наукового характеру», «Твір (сотрозіііоп) визначається як результат творчої діяльності автора, виражений в оригінальній об`єктивній відтворюваній формі».

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України і спеціального Закону України «Про авторське право і суміжні права», літературний твір визнається об`єктом авторського права, якщо він має визначені законом ознаки, а саме:

а)творчий характер;

б)вираження в об`єктивній формі.

Коли йдеться про літературний твір наукового характеру, як об`єкт авторського права, то «Методика проведення експертних досліджень літературних творів наукового характеру», а також спеціальна наукова література визначають, що науковий твір:

«а) є результатом наукової творчості, а тому являє собою певний науковий результат;

б) цей результат має бути виражений у певній об`єктивній формі, а саме: втілений у літературний твір наукового характеру».

Щодо використання одного літературного твору при створенні іншого варто зазначити наступне.

Чинне законодавство України вичерпно визначає форми використання твору. Так, Статтею 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що «способами використання твору є»:

1)відтворення;

2)включення до складеного твору;

3)включення до іншого твору, крім складеного твору;

4)розповсюдження примірників твору;

5)імпорт примірників твору;

6)здавання в найм або в позичку примірників твору;

7)публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки;

8)переклад;

9)переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.

Разом із тим, відтворення твору має бути правомірним і не допускати порушення авторських прав автора твору. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: без дозволу суб`єктів авторського права і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається: 1) використання цитат, включаючи їх переклад з інших мов, з правомірно опублікованих творів, у тому числі статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо це зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору (повідомлення), до якого цитати включаються, із семантичним та/або графічним виділенням меж цитати.

Обов`язковим компонентом будь-якої наукової роботи є наукове цитування. У наукових роботах наводяться посилання на джерело, з якого запозичено матеріали або окремі результати, або на ідеї та висновки яких розробляються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають можливість знайти відповідні джерела, перевірити достовірність цитування, одержати необхідну інформацію про ці джерела (його зміст, мову, об`єм).

Законом «Про авторське право і суміжні права» визначено «цитата - порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов`язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні».

Для дисертації, згідно з пунктом 8 Вимог до оформлення дисертації, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2017 № 40, «У разі використання наукових результатів, ідей, публікацій та інших матеріалів інших авторів у тексті дисертації обов`язково повинні бути посилання на публікації цих авторів. Фрагменти оприлюднених (опублікованих) текстів інших авторів (цитати) можуть включатися до дисертації виключно із посиланням на джерело (крім фрагментів, які не несуть самостійного змістовного навантаження)».

У той самий час, законодавство не дає чіткого визначення обсягу твору, який може використовуватися іншим автором у своєму творі, та виправдовує поставлену мету. Це унеможливлює чітке, однозначне та об`єктивне встановлення обсягу припустимого цитування, оскільки оцінювання цього обсягу як допустимого / не допустимого залежить від виду та характеру наукового твору, його обсягу та форми. Зокрема, українські вчені вважають, що:

обсяг цитати не повинен перевищувати обсягу авторського твору, у якому використовується цитата;

цитування не повинно бути основою змісту, інакше твір не буде самостійним;

цитата має виконувати свою основну функцію - ілюструвати, підтверджувати або спростовувати думку автора основного твору.

Загальні вимоги до цитування 1. Текст цитати береться в лапки і наводиться в тій граматичній формі, в якій він даний в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. 2. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення цитованого тексту і без перекручень думки автора. 3. При цитуванні кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, бібліографічний опис якого наводиться відносно з вимогами до оформлення списку використаних джерел.

У наукових документах можна зустріти різне оформлення бібліографічних посилань. За місцем розташування у документі розрізняють такі види посилань:

внутрішньотекстові (інформація про джерело вказується в тексті документу);

підрядкові (інформація про джерело виноситься з тексту вниз документу, в зноску);

затекстові (інформація про джерело виноситься за текст документу або його частини, у виноску). У наукових студентських роботах слід застосовувати тільки затекстові посилання [20].

З метою визначення факту відтворення в одному творі іншого (інших) творів, їх фрагментів із використанням творів у вигляді цитат необхідно провести порівняльний аналіз цих творів для виявлення збігів у їх зовнішній формі вираження.

За результатами порівняння творів, експертна установа дійшла висновку, що: «У творі - дисертації ОСОБА_1 "Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні", захищеній 02 липня 2020 року у спеціалізованій вченій раді Д 17.051.07 Запорізького національного університету, використано наступні твори без зазначення авторства:

ОСОБА_4 . Кадровеє обеспечение государственной службьі: дис.... канд. юрид. наук : 12.00.14 : СПб., 2001. - 174 с.

Востриков П.П. Организационно-правовьіе проблеми подготовки, переподготовки и повьішения квалификации государственньїх служащих : Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.02. - М., 1998. - 214 с.

ОСОБА_6 . Зарубіжний досвід організаційного та кадрового забезпечення органів влади / В. Ф. Золотарьов // Актуальні проблеми державного управління. - 2014. - № 1. - С. 237-244.

Кагановська Т. Є. Адміністративно-правові засади кадрового забезпечення державного управління в Україні: дис. .. докт. юрид. наук (спец. 12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). - К.: 2012. - 424 с.

ОСОБА_9 . Проблеми формування кадрового складу органів державної влади / Л. В. Лазоренко // Інтелект XXI. - 2016. - №5. - С. 80-83».

Таким чином, висновки відповідача про наявність в дисертації позивача академічного плагіату знайшли своє підтвердження в ході проведення судової експертизи та враховуються судом при прийнятті рішення у даній справі.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача 1 Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та відповідача 2 Комітету з питань етики національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 01.04.2025.

Суддя О.В. Маковська