Court ruling № 125996513, 19.03.2025, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 березня 2025 р.Справа № 160/7514/25 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виконання Постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі №160/4331/24 від 07.10.2024 та Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/4331/24 від 29.04.2024;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 о пенсію з 16.01.2018 на пільгових умовах у тому розмірі, що була призначена з 29.03.2022 у загальній сумі не менше ніж 6572,43 грн у сумі 331277,68 грн та з урахуванням цієї обставини сплатити різницю між виплаченою пенсією та тією сумою, що належить позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 о пенсію з 29.03.2022 у загальній сумі не менше ніж 6572,43 грн та з урахуванням цієї обставини сплатити різницю між виплаченою пенсією та тією сумою, що належить позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що16.01.2018 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Після усунення недоліків документів, які стали підставою для відмови, 15.02.2022 позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.03.2022, розмір якої становив 6572,43 грн. Не погодившись із періодом з якого призначена пенсія, позивач звернувся до суду із позовною заявою про зобов`язання призначити пенсію з 16.01.2018. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду було задоволено вимоги позивача та зобов`язано призначити пенсію на пільгових умовах з 16.01.2018 та виплатити заборгованість, як різницю між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка підлягає виплаті з 16.01.2018. 25.10.2023 відповідач прийняв рішення, яким зменшено розмір пенсії до 4487,13 грн. РішеннямДніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №160/4331/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , пенсію на пільгових умовах у тому розмірі, що була призначена з 29.03.2022 у загальній сумі не менше ніж 6572,43 грн довічно та з урахуванням цієї обставини сплатити різницю між виплаченою пенсією та тією сумою, що належить позивачу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду від 29.04.2024у справі №160/4331/24.

Перевіривши матеріали позовної заяви та доданої до неї документів, суддя зазначає наступне.

Пунктами 3, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161,172цьогоКодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За змістом ст. ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у формі зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, звернення особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, до суду першої інстанції з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Крім того, судовий контроль за виконанням рішення суду може здійснюватися в порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а в подібній справі щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконати рішення суду дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Застосовуючи наведений правовий висновок Верховний Суд у постановах від 30.03.2021 справа №580/3376/20, від 27.04.2021 справа №460/418/20, від 28.05.2021 справа №540/942/20, від 02.12.2021 справа №808/1156/18 зазначив, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 підкреслив, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Позивач звернувся з вимогами, зміст яких зводиться до невиконання рішення суду від 29.04.2024 у справі №160/4331/24.

В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №160/4331/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , пенсію на пільгових умовах у тому розмірі, що була призначена з 29.03.2022 у загальній сумі не менше ніж 6572,43 грн довічно та з урахуванням цієї обставини сплатити різницю між виплаченою пенсією та тією сумою, що належить позивачу.

В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №160/4331/24 та постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 у справі №160/4331/24 встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2023 вимоги задоволені частково, рішення Комісії при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №3 від 15.02.2022 в частині дати призначення ОСОБА_1 пенсії за віком визнано неправомірним, скасовано та зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 16.01.2018 та виплатити заборгованість, як різниці між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка підлягає виплаті з 16.01.2018 року.

На виконання постанови суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з 16.01.2018 (рішення від 14.09.2023 за №045550013288).

В результаті виконання рішення суду розмір пенсії позивача зменшився, про що його повідомлено листом від 15.11.2023 №0400-010302-8/182496 (рішення №045550013288 від 25.10.2023), оскільки змінилась середня заробітна плати (доход) в Україні, з якої сплачені страхові внески та замість показника середньої заробітної плати за 2019-2021 року 10846,37 грн, застосовано показник середньої заробітної лати за 2014-2016 роки 3764,40 грн помножений на коефіцієнти підвищення (індексації) пенсій- 1,17 (у 2019 році),1,11 (у 2020 році), 1,11 (у 2021 році), 1,14 (у 2022 році), 1,197 (у 2023 році).

З 16.01.2018 розмір пенсії позивача було зменшено до 3258,78 грн, з 01.03.2023 позивачу проведено перерахунок пенсії (індивідуальний (масовий). Індексація заробітку) та розмір пенсії склав 5243,88 грн, а 01.03.2024 розмір пенсії склав 5661,30 грн.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції у справі №160/4331/24 вже надано правову оцінку зменшенню розміру пенсії позивача з 16.01.2018.

Повторне дослідження вказаних обставин в порядку звернення з новим позовом не допускається.

Той факт, що судами першої та апеляційної інстанції у справі №160/4331/24 не вказано дати, з якої необхідно провести перерахунок, є підставою для звернення до суду в межах справи №160/4331/24 із заявою про роз`яснення судового рішення (ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України) або заявою про ухвалення додаткового рішення (ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки суддя зробив висновок, що позовні вимоги спрямовані на виконання іншого судового рішення в адміністративній справі №160/4331/24. Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вказаного рішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

При цьому суд зазначає, що такий спір не підлягає розгляду за правилами іншого судочинства. Водночас позивач може скористатись правом на звернення до відповідного адміністративного суду з дотриманням процедури, встановленою ст. ст. 287, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у справі №160/7514/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський