Court ruling № 125923971, 17.03.2025, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 березня 2025 року м. Київ № 320/11735/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправною позицію Державної міграційної служби України, територіальних органів Державної міграційної служби України щодо створення обтяжливих умов для отримання паспорта у формі книжечки, порушення статті 24 Конституції України при створенні привілеїв та обмежень за ознаками релігійних та інших переконань при оформленні паспорта відповідно до вільного волевиявлення людини, яке відповідає його внутрішній волі;

- зобов`язати Державну міграційну службу України, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, територіальні органи Державної міграційної служби України, в разі звернення, оформити та видати на ім`я персони ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, без передачі будь-яких даних про персону до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру;

- зобов`язати Державну міграційну службу України, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, територіальні органи Державної міграційної служби України, у подальшому здійснювати паспортний облік персони ОСОБА_1 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, а саме виключно за прізвищем, іменем та по батькові (ст. ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України), роком народження та місцем реєстрації;

- зобов`язати Державну міграційну службу України (Код: 37508470), Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, територіальні органи Державної міграційної служби України, в разі звернення, внести в паспорт додаткову інформацію, про те, що власник паспорта через свої переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний контролюючий орган;

- зобов`язати Державну міграційну службу України, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, з метою реалізації прав, гарантованих статтями 32, 40 Конституції України, надати відповідь на звернення від 22.09.2024 №22092024-1 про доступ до персональних даних, одержання будь-яких відомостей відповідно до п.6, п.4 пп. 1 ст.16 ЗУ "Про захист персональних даних". (Звернення на підставі ст. 40 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-BP);

- зобов?язати Державну міграційну службу України та Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області письмово вибачитись за нанесені образи через спотворення імені всупереч прямим застереженням. При зверненні використовувати достовірні персональні дані - ім`я ОСОБА_2 , у називному відмінку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Статтею 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020, затвердженим наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01.07.2020 №144 з 2021-09-01.

Відповідно до пункту 5.26 зазначених Вимог відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій». Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом», а також інших обов`язкових реквізитів, зазначених вище, дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

З наданих позивачем до позовної заяви документів судом було встановлено, що адміністративний позов з додатками не засвідчений належним чином у визначеному законодавством порядку.

Крім того, статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої вказаної статті КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У контексті наведеного, позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, оскільки саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійсненні судочинства за його позовною заявою.

Суд звертає увагу, що позовні вимоги в частині визнання протиправної позиції Державної міграційної служби України, територіальних органів Державної міграційної служби України щодо створення обтяжливих умов для отримання паспорта у формі книжечки, порушення статті 24 Конституції України при створенні привілеїв та обмежень за ознаками релігійних та інших переконань при оформленні паспорта відповідно до вільного волевиявлення людини, яке відповідає його внутрішній волі не мають юридичної визначеності з урахуванням приписів статті 5 КАС України.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов`язати Державну міграційну службу України, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, з метою реалізації прав, гарантованих статтями 32, 40 Конституції України, надати відповідь на звернення від 22.09.2024 №22092024-1 про доступ до персональних даних, одержання будь-яких відомостей відповідно до п.6, п.4 пп. 1 ст.16 ЗУ "Про захист персональних даних". (Звернення на підставі ст. 40 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-BP).

Проте, прохальна частина позовної заява не містить вимоги щодо визнання протиправним та скасування індивідуального акта щодо позивача або визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень щодо не розгляду (неналежного розгляду) звернення від 22.09.2024 №22092024-1, яка має передувати вимозі про зобов`язання вчинити певні дії.

Суд зауважує, що у пункті 10 частини другої статті 245 КАС України дійсно передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Також згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Проте, за змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2025 у справі №990/361/24 зазначив, що, звертаючись до суду, позивач має конкретно та чітко зазначити, які саме рішення, дії чи бездіяльність законодавчого органу спричинили порушення його соціальних прав, обґрунтувати ці порушення та чітко визначити, які рішення чи дії він просить суд зобов`язати відповідача прийняти або вчинити на поновлення його порушених соціальних прав.

Відтак, позивачеві слід уточнити прохальну частину заявленого позову, з урахуванням вказаних судом зауважень, привівши зміст позовних вимог у відповідність з вимогам статті 5 КАС України.

Також, відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Згідно з частиною шостою статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Пов`язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, або ж мають бути зверненні до одного відповідача, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Відповідні обставини мають бути обґрунтовані позивачем з урахуванням змісту спірних правовідносин.

З позовної заяви встановлено, що позивачем оскаржується позиція відповідачів щодо не видачі паспорта у формі книжечки, щодо надання відповіді на звернення від 22.09.2024 №22092024-1 про доступ до персональних даних, а також з приводу нанесення позивачу образ. Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачами.

При цьому позивачем у позовній заяві не наведено будь-яких аргументів на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позивач може усунути у п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- засвідчених належним чином копії документів, доданих до позовної заяви у відповідній кількості до учасників справи;

- уточненої позовної заяви (два примірники), з урахуванням вказаних судом зауважень;

- письмових пояснень з аргументацією на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Перепелиця А.М.