Decision № 125869733, 17.03.2025, Tulchyn District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 148/634/25

Провадження №2-о/148/47/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 березня 2025 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.,

при секретарі Ліванчук А.Ф.,

за участі заявника ОСОБА_1 ,

свідка ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні місті Тульчині за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , заінтересована особа - Тульчинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько 11:00 год, рідний брат заявника - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував біля входу в підвальне приміщення житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час невстановленими особами з числа збройних сил Російської Федерації здійснено обстріл вказаної території за допомогою невстановленої зброї. Внаслідок вибуху ОСОБА_4 отримав мінно-вибухову травму, вогнепальні осколкові поранення ділянки грудної клітини, в результаті чого настала його смерть. Тіло ОСОБА_4 було занесено його матір`ю - ОСОБА_2 у підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 , де вони проживали. Поховати тіло не вдалося, оскільки на даній місцевості велися активні бойові дії та постійні обстріли із різних видів зброї, в результаті чого довелося покинути своє житло та піти у західному напрямку м. Селидове.

28.10.2024 мати заявника стала на облік як внутрішньо переміщена особа із фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 та отримала довідку № 522-7002151709.

30.01.2025 заявник звернулась до Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинення злочину за ч.2 ст.438 КК України, у зв`язку з чим було зареєстрована кримінальне провадження № 12025020180000025 та видано витяг з ЄРДР.

З метою належної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть державного зразка, заявник змушена звернутися до суду із даною заявою. Просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Селидове, Покровського району Донецької області у віці 48 років.

В судовому засідання заявник підтримала заявлені вимоги, посилаючись на викладені у заяві обставини, просить заяву задовольнити.

Заінтересована особа - представник Тульчинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, згідно довідки про доставку електронного документу (а.с.30), про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність нез`явившихся учасників справи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду показала, що вона разом із сином ОСОБА_4 проживали за адресою: по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 під час обстілу її син загинув. Його тіло вона занесла у підвальне приміщення будинку, де вони проживали. Поховати тіло їй не вдалося через активні бойові дії.

Заслухавши заявника, свідка, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження від 04.03.1976 серія НОМЕР_1 (а.с.13) ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Селидово, Донецької УССР, батьками зазначені: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Згідно копії паспорту серія НОМЕР_2 , виданого 17.12.1997 Селидівським МВ УМВС України у Донецькій області (а.с.9-12) вбачається, що ОСОБА_4 з 06.01.2012 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії паспорту серія НОМЕР_3 , виданого 10.12.1997 Селидівським МВ УМВС України у Донецькій області (а.с.13-14) вбачається, що мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 з 02.06.1978 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії довідки Управління соціального захисту населення Тульчинської міської ради від 28.10.2024 №522-7002151709 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.15) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_2 та взята на облік як внутрішньо переміщена особа.

Заявник являється сестрою ОСОБА_4 , про що свідчать копія свідоцтва про народження від 26.07.1969 серія НОМЕР_4 (а.с.8) та копія свідоцтва про укладення шлюбу від 20.06.1987 серія НОМЕР_5 (а.с.9), згідно якого вбачається, що заявник при укладенні шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

Згідно копії паспорту серія НОМЕР_6 , виданого 07.02.2002 Селидівським МВ УМВС України у Донецькій області (а.с.5-7) вбачається, що заявникз 09.06.2021 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії довідки Управління соціального захисту населення Тульчинської міської ради від 28.10.2024 №522-5003506155 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.8) заявник фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_2 та взята на облік як внутрішньо переміщена особа.

30.01.2025 за заявою ОСОБА_1 було зареєстровано кримінальне провадження за №12025020180000025 за ч.1 ст.438 КК України, про що свідчить копія витягу з ЄРДР від 30.01.2025 (а.с.16) , у якому у викладі обставин зазначено, що 30.01.2025 до Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області поступила заява від ОСОБА_1 про те, що 10.10.2024 біля 11.00 год. на подвір`ї власного домогосподарства АДРЕСА_1 під час артелерійського обстрілу військовими РФ даного населеного пункту отримав поранення несумісне з життям її брат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та який помер в той же день у підвалі приміщення даного домогосподарства.

Також судом досліджені копії фото (а.с.17-21), на який зображено тіло чоловічої статі. Як стверджує заявник на них зображено тіло її загиблого брата ОСОБА_4 .

Оскільки заявник позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію смерті ОСОБА_4 вона змушена звернутися до суду з даною заявою.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309, Селидівська міська територіальна громада Покровського рйаону Донецької області ( в яку входить м.Селидово) з 19.08.2024 відноситься до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Згідно з ч.3-4 ст.49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас п.1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940, деталізує положення ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п.9 ч.1 ст.315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Щодо встановлення факту смерті на підставі п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України.

Пунктом 8 ч.1 ст.315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (ч.1-2 ст.318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі №591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом ДРАЦСу факту смерті.

Щодо встановлення факту смерті на підставі ст.317 ЦПК України.

Частинами 1, 2, 4 ст.317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Щодо оголошення особи померлою (с.46 ЦК України та ст.305-309 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з ч.3 ст.46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Згідно ч.4 ст.46 ЦК України порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.

Відповідно до змісту ст.305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч.1 ст.306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень ст.46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч.2 ст.46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України та/або ст. 317 ЦПК України).

До подібного висновку дійшов ВС у постанові від 28.02.2024 у справі № 506/358/22.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник фактично просить суд встановити факт смерті її брата у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Селидове, Покровського району, Донецької області під час артелерійського обстрілу військовими Російської Федерації даного населеного пункту, з метою державної реєстрації його смерті в органах ДРАЦСу.

Як на фактичні підстави звернення до суду представник заявника посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Селидове, Покровського району, Донецької області помер брат заявника, що підтверджується актом про настання смерті, склададеного 17.02.2025 матір`ю померлого, витягом з ЄРДР від 30.01.2025 та фото тіла ОСОБА_4 з місця смерті.

Як на правові підстави звернення до суду із заявою предстаник заявника посилається на п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, а саме, встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а також ч.1, 2, 4 ст.317 ЦПК України - встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

В той же час, надані представником заявника докази та покази свідка у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Селидове, Покровського району, Донецької області, а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

З огляду на це підстав для задоволення заяви про встановлення факту смерті немає.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявниці вірогідного припущення про смерть її брата, вона не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_4 померлим на підставі ч.2 ст.46 ЦК України.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст.46 ЦК України, ст.4, 13, 19, 76-81, 263-265, 294,305, 306, 315, 317 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , заінтересована особа - Тульчинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: