Decision № 125790902, 18.02.2025, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року Справа № 160/27634/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луговської Г. В.

за участі секретаря судового засідання Мартинової А.О.

та учасників справи: представника позивача Гусакової О.Б.

представника відповідача Додуха Д.О.,

представник третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), в особі представника адвоката Гусакової О.Б., звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України підполковника ОСОБА_2 № 170 від 15.11.2022р. про тимчасове призначення старшого солдата, діловода штабу військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 ;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України підполковника ОСОБА_2 № 369 від 22.07.2023р. в частині:

Пункту 1.3 про притягнення старшого солдата діловода штабу - ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов`язків та статті 48 п.б) Дисциплінарного статуту до дисциплінарного стягнення догани.

Пункту 2.3 про утримання зі старшого солдата ОСОБА_1 в сумі 75 459,21грн., а також щодо не нараховування премії за липень місяць 2023р. в повному обсязі за бездіяльність та порушення вимог Інструкції з організації особового складу;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити належну Позивачу премію за липень 2023р. у розмірі 14 134,38грн. та інші виплати які мали бути йому сплачені у липні 2023р.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви, шляхом надання оновленої редакції позовної заяви до відповідача-1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2 військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, у якій позовні вимоги викладені наступним чином:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України підполковника ОСОБА_2 № 170 від 15.11.2022р. про тимчасове призначення старшого солдата, діловода штабу військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України підполковника ОСОБА_2 № 369 від 22.07.2023р. в частині:

- Пункту 1.3 про притягнення старшого солдата діловода штабу - ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов`язків та статті 48 п.б) Дисциплінарного статуту до дисциплінарного стягнення догани;

- Пункту 2.3 про утримання зі старшого солдата ОСОБА_1 в сумі 75 459,21грн., а також щодо не нараховування премії за липень місяць 2023р. в повному обсязі за бездіяльність та порушення вимог Інструкції з організації особового складу;

- зобов`язати Відповідача-1 нарахувати та виплатити належну позивачу премію за липень 2023р. у розмірі 14 134,38грн. та інші виплати які мали бути йому сплачені у липні 2023р.

Ухвалою суду від 25.12.2023 року позов прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження.

Ухвалою суду від 06.03.2024 вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Згідно розпорядження №584д від 10.09.2024 року здійснено повторний автоматизований розподіл та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа розподілена судді Кадниковій Г.В.

Ухвалою суду від 04.10.2024 справу прийнято до провадження, за приписами ч.2 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 28.11.2024 продовжено підготовче провадження по справі, визнано обов`язковою явку представника відповідача-1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.12.2024 засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій відповідачем визначено ІНФОРМАЦІЯ_2 та позовні вимоги викладено у наступній редакції:

1) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України підполковника ОСОБА_2 №369 від 22.07.2023 в частині:

- пункту 1.3 про притягнення старшого солдата діловода штабу ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов`язків та статті 48 п.б) Дисциплінарного статуту до дисциплінарного стягнення догани;

- пункту 2.3 про утримання зі старшого солдата ОСОБА_1 в сумі 75 459грн. 21коп., а також щодо не нараховування премії за липень місяць 2023р. в повному обсязі за бездіяльність та порушення вимог Інструкції з організації особового складу.

2) зобов`язативідповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за липень 2023 року у розмірі 14 134грн. 38коп. та інші виплати які мали бути йому сплачені у липні 2023р.

12.12.2024 постановлено окрему ухвалу суду щодо ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребувано докази.

Ухвалою суду від 18.12.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України.

18.12.2024 постановлено окрему ухвалу суду щодо ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно витребувано докази, контроль за виконанням ухвали покладено на Міністерство оборони України.

09.01.2025 до суду відповідачем-1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) подано документи з грифом ДСК.

З поданих документів встановлено, що згідно Директиви Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " від 04.05.2023 №Д-29/ДСК розформовано НОМЕР_2 окремий стрілецький батальйон, умовне найменування військова частина НОМЕР_1 , правонаступником якої визначено ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з чим, ухвалою суду від 13.01.2025 виключено зі складу учасників справи відповідача-2 військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, залишивши ІНФОРМАЦІЯ_2 єдиним відповідачем по справі; закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії до судового розгляду по суті.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , є старшим солдатом Збройних Сил України, що підтверджується військовим квитком.

З 13.07.2022 по 30.07.2023 перебував на посаді діловоду штабу військової частини НОМЕР_1 , яка відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.05.2023р., розформована. Її правонаступником є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15.11.2022, у зв`язку із хворобою старшого лейтенанта ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ), ОСОБА_1 на підставі наказу №170 від 15.11.2022 тимчасово було призначено на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 .

До військової частини НОМЕР_1 надійшли рапорти помічника командира з фінансово-економічної роботи начальника служби ВЧ НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 за вх.№2578 від 18.05.2023 та вх.№3008 від 13.06.2023 про виявлення заборгованості перед державою по військовослужбовцям, які не повернулися із самовільного залишення військової частини.

У зв`язку з надходженням вказаних рапортів, командиром ВЧ НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_5 прийнято наказ від 27.06.2023 №461/АГД «Про призначення службового розслідування» з метою виявлення винних посадових осіб та притягнення їх до матеріальної відповідальності за збитки перед державою, які виникли внаслідок несвоєчасного подання інформації щодо військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину за період з 10.08.2022 по 27.06.2023.

Пунктом 4 Акту службового розслідування №319 було встановлено перелік посадових осіб, причетних на думку відповідача до вчинення правопорушення, що могло б призвести до появи таких збитків та щодо яких буде проводитись службове розслідування.

У підпункті 3 пункту 4 зазначеного переліку був вказаний, у тому числі, позивач: «старший солдат ОСОБА_1 діловод штабу тимчасово виконуючий обов`язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини ВЧ НОМЕР_1 . На посаді з 15.11.2022 року (наказ №170 від 15.11.2022) по 03.01.2023 (наказ №3 від 03.01.2023)».

Відповідно до пункту 5.3 Акту службового розслідування, було виявлено порушення з боку діловода штабу старшого солдата ОСОБА_1 , який виконував обов`язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини ВЧ НОМЕР_1 з 15.11.2022 по 03.01.2023.

Порушення за Актом службового розслідування №319 стосувались недотримання позивачем вимог п.19 Інструкції з організації обліку посадового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом МОУ від 15.09.2022 за №280.

Крім того, у вищевказаному пункті зазначено, що діловод штабу старший солдат ОСОБА_1 , який виконував обов`язки старшого помічника начальника штабу ВЧ НОМЕР_1 , порушував дотримання вимог цієї Інструкції, щомісячні звірки по особовому складу не проводились або проводились поверхнево, мали місце затримки по видачі наказів згідно рапортів командирів підрозділів про зняття військовослужбовця, який самовільно залишив частину з усіх видів забезпечення.

Тобто, вищезазначені порушення з боку позивача та його бездіяльність призвели, за висновком відповідача, до надлишково виплаченого грошового забезпечення та одноразової грошової винагороди військовослужбовцям на загальну суму 680 927грн. 52коп. (за інформацією зазначеною у п.5.3 Акту службового розслідування №319).

Загалом, у ході службового розслідування було встановлено, що в результаті неякісного обліку особового складу військової частини відбулось надлишково виплачене грошове забезпечення та одноразової грошової винагороди 32 військовослужбовцям на загальну суму 1 345 451грн. 43коп. за увесь період.

У зв`язку зі встановленими в ході службового розслідування фактами, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2023 №369 «Про результати службового розслідування» старшого солдата діловода штабу ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарного стягнення у вигляді догани та до матеріальної відповідальності за бездіяльність та порушення вимог Інструкції з організації обліку посадового складу, відповідно до Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», утримано з нього суму 75 459грн. 21коп. та позбавлено премії за липень 2023 в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, по-перше, старший лейтенант ОСОБА_3 , незважаючи на призначення в період з 15.11.2022 по 03.01.2023 позивача на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 , продовжував виконувати свої посадові обов`язки. Такий аргумент представник позивача висловила з міркувань наявності засвідчених ОСОБА_3 копій наказів за період з 02.12.2022 по 02.01.2023, в тому числі наказу №194 від 05.12.2022 (Т.1 а.с.14) та №00 від 02.01.2023 (Т.1 а.с.15).

Також, представник позивача послалась на витяг (копію) наказу №193 від 05.12.2022, але такий наказ в матеріалах справи відсутній. Наявний витяг з наказу №190 від 02.12.2022 (Т.1 а.с.13)

По-друге, представник позивача вказує, що акт службового розслідування та оскаржуваний наказ було складено відповідачем без посилань на конкретні первинні документи, які мали б бути використані під час проведення службового розслідування та здійснення перевірки/моніторингу відповідних документів.

Представник позивача звертає увагу, що при прийнятті відповідних рішень та видачі наказу від 22.07.2023 року №369, відповідачем не було зазначено конкретний період порушення позивачем своїх делегованих посадових обов`язків. Крім того, зазначене у наказі формулювання обставин порушення не містить чіткого визначення, що саме конкретно в діях позивача було розцінено відповідачем як порушення вимог Інструкції з організації обліку особового складу. Також, не конкретизовано які саме вимоги 14 розділів Інструкції позивачем були порушені.

Посилаючись на тривалий період службового розслідування (з 10.08.2022 по 27.06.2023), що перевищує період виконання позивачем делегованих обов`язків, а також посилаючись на наведені вище порушення, представник позивача вказує на недоведеність відповідачем провини позивача та, як наслідок, безпідставне притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності та його незаконне позбавлення премії за липень 2023.

Також, представник позивача акцентує увагу, що притягнення до дисциплінарної відповідальності можливо не пізніше 6-ти місяців з моменту вчинення порушення обов`язків, натомість на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності минуло значно більше аніж 6 місяців.

Маючи на меті подальше звернення до суду, представником позивача 11.08.2023 направлено адвокатський запит відповідачу про отримання інформації щодо суми ненарахованої премії за липень 2023 ОСОБА_1 .

Представник позивача вказує, що лише з відповіді відповідача від 05.09.2023 вже на повторний адвокатський запит, стало відомо, що сума ненарахованої позивачу премії складає 14 134грн. 38коп.

З огляду на наведені обставини, позивач в особі представника адвоката, звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду з відповідним позовом.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне.

Щодо підстав службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 № 461/АГД, відповідач зазначив таке.

Рапортом, зареєстрованим за вх. № 2578 від 18.05.2023, до командира військової частини НОМЕР_1 звернулась помічник командира з фінансово-економічної роботи начальник служби військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 з проханням про призначення службового розслідування з метою з`ясування обставин нарахування коштів військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину, що не було вчасно виявлено.

Своїм рапортом капітан ОСОБА_6 доповіла, що станом на 01.05.2023 існує заборгованість перед державою у вигляді переплати грошового забезпечення та одноразової винагороди військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину, та стосовно яких службові розслідування завершені (перелік військовослужбовців та суми переплачених грошових коштів мається у рапорті).

Також рапортом, зареєстрованим за вх. № 3008 від 13.06.2023, до командира військової частини НОМЕР_1 знову звернулась помічник командира з фінансово-економічної роботи начальник служби військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 з повторним проханням про проведення службового розслідування за її рапортом від 18.05.2023 № 2578 з метою притягнення до відповідальності винних посадових осіб, які своєю бездіяльністю спричинили державі збитки.

На підставі вищевказаних рапортів капітана ОСОБА_6 , керуючись положеннями Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 № 461/АГД «Про призначення службового розслідування».

Щодо періоду тимчасового виконання обов`язків за посадою старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 , відповідач зазначив таке.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2022 № 170 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 , діловода штабу військової частини НОМЕР_1 , допущено до тимчасового виконання обов`язків за посадою старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 , визначено таким, що з 15.11.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (підстава: рапорт старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини ОСОБА_3 , рапорт старшого солдата ОСОБА_7 ).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2023 №3 (по стройовій частині) старшого лейтенанта ОСОБА_3 , старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини, визначено таким, що прибув 03.01.2023 року з відпустки за станом здоров`я і приступив до виконання службових обов`язків (підстава: рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_8 ).

Отже, вищевказаними витягами із наказів підтверджується, що старший солдат ОСОБА_1 , діловод штабу військової частини НОМЕР_1 , в період з 15.11.2022 року по 03.01.2023 року тимчасово виконував обов`язки за посадою старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до пунктів 120, 121 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку зі службовою необхідністю на військовослужбовця, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою рівнозначною або вищою посадою, а саме:

1) вакантною - за його згодою;

2) невакантною - у разі тимчасової відсутності, або внаслідок усунення від виконання службових обов`язків чи відсторонення від виконання службових повноважень військовослужбовця, який її займає.

Безперервний строк тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою не повинен перевищувати шести місяців, а за невакантною - чотирьох місяців, за винятком випадків, передбачених пунктом 137, абзацом одинадцятим пункту 145 цього Положення.

Тимчасове виконання обов`язків покладається на військовослужбовців наказом командира (начальника) військової частини.

Пунктом 9.2.11 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300 визначено, що при прийманні посади заступника командира (начальника служби) для тимчасового виконання (на період відпустки, хвороби, відрядження штатної посадової особи і т.д.) час на приймання-здавання посади відводиться обмежений.

Про приймання-здавання посади доповідається командиру частини (з`єднання).

До тимчасового виконання обов`язків особа допускається наказом командира військової частини (з`єднання) і несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

З огляду на викладене, старший солдат ОСОБА_1 в період з 15.11.2022 року по 03.01.2023 року тимчасово виконував обов`язки за посадою старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 і ніс відповідальність за невиконання/неналежне виконання службових обов`язків за вказаною посадою відповідно до чинного законодавства України.

Щодо умов притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, відповідач стверджує таке.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 № 461/АГД «Про призначення службового розслідування» начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_9 (далі ОСОБА_9 ) було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, які призвели до виникнення збитків державі внаслідок несвоєчасного виявлення військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину НОМЕР_1 за період з 10.08.2022 по 27.06.2023, а також встановлення винних посадових осіб, дії або бездіяльність яких завдали збитків державі.

За результатами проведення службового розслідування старшим лейтенантом ОСОБА_9 підготовлено акт службового розслідування № 319 від 22.07.2023 року (далі Акт службового розслідування).

Відповідно до пункту 5.3. Акту службового розслідування в ході проведення службового розслідування було виявлено порушення з боку діловода штабу старшого солдата ОСОБА_10 , який виконував обов`язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_3 з 15.11.2022 по 03.01.2023, а саме: невиконання вимог п.19 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, який покладає обов`язок ведення обліку особового складу у штабі військової частини на керівника служби НОМЕР_4 штабу, який зобов`язаний забезпечити:

ведення обліку особового складу військової частини відповідно до вимог цієї Інструкції;

проведення щомісячної звірки даних обліку підрозділів із даними обліку штабу військової частини і особисто завіряти записи у відповідних облікових документах;

щоквартальну перевірку в усіх підрозділах частини стану обліку особового складу та відповідність записів у документах, що посвідчують особу військовослужбовців, з фактичними обліковими даними. Результати перевірок заносяться до журналу контролю за станом обліку особового складу;

своєчасне внесення записів про зміни в облікових даних особового складу у відповідні облікові документи, які ведуться у штабі військової частини;

своєчасне надання повідомлень та копій відповідних документів про зміни облікових даних офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу до служби персоналу вищого штабу (органу військового управління) або кадрового центру за підпорядкованістю, які здійснюють їх облік.

Так як діловод штабу старший солдат ОСОБА_1 , який виконував обов`язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_3 , порушував вимоги цієї Інструкції, то щомісячні звірки по особовому складу не проводились, або проводились поверхнево, мали місце затримки видання наказів згідно рапортів командирів підрозділів про зняття військовослужбовців, які самовільно залишили частину, з усіх видів забезпечення. Наприклад, солдат ОСОБА_11 самовільно залишив частину з 04.10.2022 (не повернувся з відпустки), а наказ про зняття з усіх видів забезпечення від 02.01.2023 з затримкою майже 3 місяці; солдат ОСОБА_12 самовільно залишив частину з 21.10.2022, a наказ про зняття з усіх видів забезпечення виданий 14.01.2023 з затримкою майже 3 місяці; старший солдат ОСОБА_13 самовільно залишив частину з 29.10.2022, а наказ про зняття з усіх видів забезпечення виданий 14.01.2023 з затримкою більше 2 місяців; старший солдат ОСОБА_14 28.11.2022 був направлений на ВЛК, а наказ по стройовій частині про зняття його з усіх видів забезпечення був виданий 21.02.2023, що становить близько 3 місяців; солдат ОСОБА_15 самовільно залишив частину з 28.11.2022, a наказ про зняття з усіх видів забезпечення виданий 21.02.2023 з затримкою більше 2 місяців.

По іншим військовослужбовцям накази про зняття з усіх видів забезпечення також видавались з затримкою. Все це призвело до переплати грошового забезпечення і одноразової грошової винагороди в сумі 680 927грн. 52коп.

З пункту 6.5 Акту службового розслідування вбачається, що в ході проведення службового розслідування встановлено низький рівень виконавчої дисципліни з боку старшого солдата ОСОБА_1 щодо дотримання вимог керівних документів, що призвело до чисельних випадків переплат військовослужбовцям, стосовно яких подавалися рапорти командирів підрозділів про самовільне залишення військової частини, але старший солдат ОСОБА_1 , який виконував обов`язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_3 готував проекти наказів по стройовій частині з затримкою. Також останній звірки з командирами підрозділів проводив неналежним чином, у зв`язку з чим була здійснена переплата певним військовослужбовцям.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд.

До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Так, до Акту службового розслідування старшим лейтенантом ОСОБА_9 у відповідності до вищенаведених норм законодавства було додано довідки про вартісну оцінку завданої шкоди, а саме довідки по військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину (додаються).

За результатами проведення службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 22.07.2023 № 369 «Про результати службового розслідування» (наявний в матеріалах справи), зі змістом якого ознайомлено позивача, про що ним поставлено особистий підпис в аркуші ознайомлення з наказом. При цьому від старшого солдата ОСОБА_1 не надходило скарг чи клопотань щодо проведення службового розслідування та притягнення його до відповідальності за висновками розслідування.

За твердженням відповідача, все наведене вище у сукупності підтверджує, що службове розслідування проведено з дотриманням вимог законодавства України, посадовою особою, яка його проводила, вжито всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.

Стосовно засвідчення ОСОБА_3 копій наказів, виданих за період виконання позивачем його обов`язків, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 витяг з наказу міг підписати у будь-який робочий день та час, не перебуваючи на лікарняному. Наприклад, в ході службового розслідування.

Інструкція з діловодства у Збройних Силах України, затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 127, яка діяла до 31.01.2024, та Інструкція з діловодства у Збройних Силах України, затверджена наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 не передбачають фіксування дати виготовлення та засвідчення витягів (копій) з наказів. Запит та видача витягів з наказу письмово не фіксується.

Отже, відповідач наполягає на правомірності своїх дій та прийнятих рішень, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно пояснень третьої особи заперечується участь Міністерства оборони України у справі.

Представник третьої особи вказує, що згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерство оборони України (код 00034022) за організаційно-правовою формою є органом державної влади.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 1, пункту 2 Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 730) Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , правонаступником якої є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З вище зазначеного вбачається, що Позивач не проходить військову службу в апараті Міністерства оборони України, не був зарахований до списків військовослужбовців апарату Міністерства оборони України.

Питання стосовно проходження служби відносно військовослужбовця покладено та приймаються саме військовою частиною.

Також згідно п.2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі Порядок № 260 від 07.06.2018), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до п.8 розділу І Порядку № 260 від 07.06.2018, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира.

Тобто, аналізуючи зазначені вище норми законодавства, виплата грошового забезпечення Позивачу належить виключно до повноважень командира військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач проходив військову службу, правонаступником якої є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (далі Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).

Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (пункт 13 розділу ІІІ Порядку № 608).

Згідно з положеннями пункту 14 розділу ІІІ Порядку № 608 до строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Аналізуючи оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 Про результати службового розслідування від 22.07.2023 №369 в частині, що стосуються порушення з боку старшого солдата діловода штабу - ОСОБА_1 , суд погоджується з аргументами позивача та його представника про те, що така процедура не була дотримана відповідачем.

Однак, при розгляді спору слід проаналізувати питання, чи могло бути іншим рішення відповідача, за умови повного дотримання процедури проведення службового розслідування.

Крім того суд враховує, що під час проведення службового розслідування, позивач був ознайомлений як з його призначенням, так і з його результатом, зауважень чи заперечень щодо його проведення не зазначав.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

Суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що навіть за умови порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, а також інших процедурних питань, які не були дотримані відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу, не може потягнути за собою безумовне скасування оскаржуваних наказів, за умови наявності факту вчиненого дисциплінарного проступку.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 826/9858/18.

Тому суд відхиляє даний аргумент позивача, як не такий, що не знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

Верховний суд у постанові від 18 січня 2023 року по справі № 826/10888/18, в контексті спірних правовідносин звернув увагу, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення .

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Позивач аргументує протиправність звільнення також, тим, що в наказі про призначення службового розслідування №203 -ОД/23 від 19.07.2023 року відсутній текст про призначення службового розслідування, а тільки про створення комісії та наказано їй провести службове розслідування.

Верховний Суд у постанові по справі № 420/451/20 від 30 серпня 2021 року вказав, що не може бути утворена комісія з проведення службового розслідування до прийняття уповноваженою особою рішення про необхідність призначення службового розслідування.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №540/776/19.

Таким чином суд з урахуванням правового висновку Верховного суду вважає, що дане порушення не є формальним, а ставить під сумнів усі результати проведення службового розслідування, а тому відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв без дотриманням положень чинного законодавства, а тому позов підлягає задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

В ході судового розгляду адміністративної справи позивачем та його представником не спростовано викладених за результатом службового розслідування фактів та надлишково виплачених сум.

Отже, за умови повного дотримання процедури службового розслідування та його оформлення, суд доходить висновку, що рішення відповідача (оспорюваний наказ) не містило би іншого, протилежного результату.

Відтак, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 28 лютого 2025 року.

Суддя Г. В. Луговська