Decision № 125696147, 10.03.2025, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/38028/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» (вул.21 км Старокиївського шосе, 30, м. Одеса, 65025) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 20.09.2024 року за №UA500500/2024/000482/1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між ТОВ «ТЕРМОПАЛ» та компанією «CIMSTONE INSAAT MALZEMELERI SANAYI VE TICARET A.S.» (Туреччина) укладено контракт №TER/CMST-2024 від 01.08.2024, відповідно до умов якого останній продає, а ТОВ «ТЕРМОПАЛ» оплачує та отримує товар: штучне каміння в кількості та асортименті згідно з інвойсами, які виставляються для кожного постачання та є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до вказаних умов контракту контрагентом позивача поставлено товар та з метою здійснення його митного оформлення ТОВ «ТЕРМОПАЛ» 20.09.2024 року подано митну декларацію №24UA500500032390U0 від 20.09.2024.

Однак відповідачем 20.09.2024 року прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000974 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000482/1.

Представник позивача вважає прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Оскаржуване рішення прийняте, оскільки митний орган вважав, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: 1) декларантом не подано передбачені наказом МФУ від 24.05.2012 №599 документи на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів, зокрема, банківські та платіжні документи, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) у наданих до митного контролю документах (інвои?сі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки як складової? митної? вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної? вартості самих товарів; 3) відповідно до п.4 контракту від 01.08.2024 №TER/CMST-2024 передбачена 100% передплата за товар, але до митного оформлення платіжні документи не надано; 4) у довідці про транспортні витрати від 19.09.2024 №19/09/24 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу; 5) платіжна інструкція в іноземній? валюті від 04.09.2024 №68 не містить обов`язкових реквізитів, а саме підписів (власноручних)/ електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства Украйни мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікаціі?; 6) в графі 70 документа наявне посилання лише на контракт від 01.08.2024 №TER/CMST-2024 та відсутнє посилання на рахунок-фактуру.

Представник позивача зазначає, що у всіх наданих ТОВ «ТЕРМОПАЛ» документах абсолютно всі числові значення є однаковими та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними.

Представник вказує, що ним не понесено додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Щодо ненадання банківських платіжних документів та виставленого рахунка-фактури, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, представник позивача зазначив, що після витребування відповідачем додаткових документів, 20.09.2024 року ним надано рахунок фактуру від 19.09.2024 №368 щодо перевезення вантажу, платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах від 04.09.2024 №68 та лист-відповідь від 20.09.2024 №20/09/24-1.

04.09.2024 року Позивачем була здійснена передоплата у розмірі 100% за реквізитами Продавця, у сумі 9379 доларів 80 центів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №68 від 04.09.2024 року, яка надавалась митному органу на його вимогу.

Представник вважає необґрунтованими твердження відповідача про відсутність у платіжній інструкції в іноземній валюті обов`язкових реквізитів, оскільки платіжна інструкція в іноземній валюті №68 від 04.09.2024 сформована за допомогою системи, яка належить надавачу платіжних послуг АТ «КРЕДОБАНК». Формування платіжної інструкції в електронному вигляді унеможливлює проставлення фізичного підпису та печатки представником позивача.

При цьому, такий документ містить відмітки про виконання банком, про що у правому нижньому кутку є відповідна відмітка з зазначенням дати виконання, відповідальної особи та скріплена КЕП відповідальної особи.

Водночас, у платіжний інструкції у графі «призначення платежу» міститься посилання на відповідний контракт, а тому, доводи митного органу щодо відсутності посилання у ній на рахунок-фактуру не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Крім того, до митного оформлення надавалась довідка про транспортні витрати №19/09/2024 від 19.09.2024, якої абсолютно достатньо для того, щоб пересвідчитись у понесених витратах на транспортування. Тому у відповідача були всі необхідні та достатні відомості та документи, для того щоб пересвідчитись у правильності та достовірності вказаних числових значень такої складових митної вартості товару.

Представник ТОВ «ТЕРМОПАЛ» зазначає, що надані документи разом із митною декларацією у сукупності з додатково наданими на вимогу митниці документами підтверджували всі складові митної вартості, тому у митного органу не було законних підстав для коригування митної вартості товару.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалами суду від 16.12.2024 та 27.12.2024 року позов залишено без руху, надано та продовжено строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 30.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.

Ухвалою суду від 10.03.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До суду від представника Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме не підтверджено: 1) декларантом не подано передбачені наказом МФУ від 24.05.2012 №599 документи на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів, зокрема, банківські та платіжні документи, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) у наданих до митного контролю документах (інвои?сі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки як складової? митної? вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної? вартості самих товарів; 3) відповідно до п.4 контракту від 01.08.2024 №TER/CMST-2024 передбачена 100% передплата за товар, але до митного оформлення платіжні документи не надано; 4) у довідці про транспортні витрати від 19.09.2024 №19/09/24 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу;

Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

20.09.2024 декларантом ТОВ «ТЕРМОПАЛ» було надано рахунок фактуру від 19.09.2024 №368 щодо перевезення вантажу, платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах від 04.09.2024 №68 та лист-відповідь від 20.09.2024 №20/09/24-1 у якому зазначено про відсутність інших додаткових документів та міститься прохання про продовження митного оформлення на підставі поданих документів.

За результатом опрацювання додатково наданих документів встановлено що, платіжна інструкція в іноземніи? валюті від 04.09.2024 №68 не містить обов`язкових реквізитів, а саме підписів (власноручних)/ електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікаціі?. В графі 70 документа наявне посилання лише на контракт від 01.08.2024 №TER/CMST-2024 та відсутнє посилання на рахунок-фактуру.

Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим 1,9925 дол. США за кг. ваги нетто (МД від 29.02.2024 №UA500500/2024/7116) ніж заявлено декларантом 1,7155 дол. США за кг. ваги нетто.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що 01.08.2024 року між позивачем ТОВ «ТЕРМОПАЛ» (покупець) та компанією «CIMSTONE INSAAT MALZEMELERI SANAYI VE TICARET A.S.» (Туреччина, продавець) укладено контракт №TER/CMST-2024, відповідно до п.1 якого продавець продає, а покупець оплачує та отримує товар: штучне каміння в кількості та асортименті згідно з інвойсами, які виставляються для кожного постачання та є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з п.2 контракту загальна вартість товару, що продається за цим контрактом становить 300 000 доларів США. Вартість тари, упаковки, маркування, виготовлених відповідно до умов цього Контракту, включається у вартість товару.

Відповідно до п. 4 контракту оплата за цим контрактом провадиться проти інвойсів, які є невід`ємною частиною цього контракту. Покупець зобов`язується сплачувати Інвойс на 100% перед відвантаженням вантажу. Також можливе відстрочення платежу. Валюта платежу долар США.

Компанією «CIMSTONE INSAAT MALZEMELERI SANAYI VE TICARET A.S.» складено інвойс №IHR2024000000320 від 10.09.2024 року на поставку товару загальною вартістю 9 379,80 дол. США.

З метою здійснення митного оформлення поставки товару ТОВ «ТЕРМОПАЛ» 20.09.2024 року подано митну декларацію №24UA500500032390U0, в якій митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт, інвойс та інші документи).

Проте відповідачем за поданими документами не здійснено митне оформлення документів з підстав, які зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000482/1 від 20.09.2024 року.

Згідно з вказаним рішенням митний орган вважав, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг та виставленого рахунка-фактури не надано;

2) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) відповідно до пункту 4 контракту від 01.08.2024 №TER/CMST-2024 передбачена 100% передплата за товар, але до митного оформлення платіжні документи не надано;

4) У довідці про транспортні витрати від 19.09.2024 №19/09/24 відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК декларанта повідомлено про необхідність подання додаткових документів. Також декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові, наявні у нього, інші документи, для підтвердження митної вартості товарів.

20.09.2024 декларантом ТОВ «ТЕРМОПАЛ» надано рахунок фактуру від 19.09.2024 №368 щодо перевезення вантажу, платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах від 04.09.2024 №68 та лист-відповідь від 20.09.2024 №20/09/24-1, у якому зазначено про відсутність інших додаткових документів та міститься прохання про продовження митного оформлення на підставі поданих документів.

Незважаючи на надання додаткових документів, митним органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

В рішенні вказано, що додатково надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 04.09.2024 №68 не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зокрема підписів (власноручних)/електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. Також в графі 70 документа наявне посилання лише на контракт від 01.08.2024 №TER/CMST-2024 та відсутнє посилання на рахунок-фактуру.

Таким чином митниця дійшла висновку, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, а також не спростовані раніше виявлені розбіжності.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем визначено митну вартість за резервним методом, на підставі даних згідно МД від 29.02.2024 №UA500500/2024/7116 щодо товару, заявленого до митного оформлення, вартість якого є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, у разі незгоди з рішеннями, права на їх оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч.3 ст.52 цього МКУ.

Представник позивача, вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 20.09.2024 року за №UA500500/2024/000482/1 зазначено про витребування додаткових документів у декларанта, а також вказано, що декларант додатково надав рахунок фактуру від 19.09.2024 №368 щодо перевезення вантажу, платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах від 04.09.2024 №68 та лист-відповідь від 20.09.2024 №20/09/24-1. Також вказано, що зазначеним вище листом спростовано не усі виявлені розбіжності та не надано усіх додатково витребуваних документів.

Між тим, митниця в оскаржуваному рішенні обмежилась зазначенням того, що позивачем спростовано не усі виявлені розбіжності та не надано усіх додатково витребуваних документів. Отже не надано жодної оцінки наданим інформації та документам, не вказано які розбіжності не усунуті, які документи позивач міг надати та не надав.

Таким чином, рішення митниці як суб`єкта владних повноважень є не вмотивованим, що є окремою підставою для його скасування.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Суд вважає, що позивачем до декларації, а також додатково надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару, методу її визначення, документи у сукупності містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 20.09.2024 року за №UA500500/2024/000482/1 зазначено, що недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є наступне: відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного контролю документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Суд вважає, що не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.

Поставка товарів здійснювалася на підставі контракту, який наданий митному органу.

Пунктом 7 контракту №TER/CMST-2024 від 01.08.2024 визначено, що упаковка товару має бути вироблена продавцем у тару, маркування якої повинно відповідати вимогам, що потребує законодавство України. Витрати з упаковки та маркування товару входять до його вартості. Продавець повністю несе відповідальність за цілісність та якість товару, а також його упаковку, яка повинна забезпечити збереження та товарний вигляд товару під час його транспортування. Товар маркується згідно з вимогами покупця.

Суд вважає безпідставним послання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного товару, враховуючи наступне.

Таким чином, обов`язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані з відповідною упаковкою покладається на продавця.

Отже, в межах спірних правовідносин вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Також митний орган зазначив, що декларантом не подано передбачені наказом МФУ від 24.05.2012 №599 документи на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактуру, банківські платіжні документи та калькуляцію транспортних витрат. Вказані обставини викликають у відповідача сумніви у митній вартості товару.

Згідно п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, на який посилається Одеська митниця в оскаржуваному рішенні, до документів які містять відомості про транспорті витрати можуть належати перелічені документи, однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним та обов`язковим.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надана контролюючому органу довідка про транспортні витрати від 19.09.2024 №19/09/24 є належним та допустимим доказом розміру таких витрат, з огляду на наступне.

Довідкою про транспортні витрати від 19.09.2024 №19/09/24 підтверджується, що вартість транспортування вантажу, що перевозиться ФОП ОСОБА_1 автотранспортним засобом з державними номерами №KA6400KI/AA7530XG за маршрутом м. Ізмір (Туреччина) м. Одеса (Україна), складає: 1) м. Ізмір (Туреччина) - кордон України (м/п Орлівка) - 59689 грн; 2) кордон України (м/п Орлівка) - м. Одеса (Україна) - 39793 грн.

При цьому, суд вважає, що відсутність у вищевказаній довідці посилання на договір на перевезення вантажу не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки такий документ (зважаючи на подання позивачем до митного оформлення довідки від 19.09.2024 №19/09/24) не є документом, який впливає на митну вартість товару.

Водночас, в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до п.4 контракту від 01.08.2024 №TER/CMST-2024 передбачена 100% передплата за товар, але до митного оформлення платіжні документи не надано.

Згідно з п.4 ч.2 ст.52 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

На вимогу митниці 20.09.2024 року позивачем надано додаткові документи, зокрема, платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах від 04.09.2024 №68, згідно якої 04.09.2024 року ТОВ «ТЕРМОПАЛ» сплачено на користь компанії «CIMSTONE INSAAT MALZEMELERI SANAYI VE TICARET A.S.» 9379,80 доларів США за призначенням платежу за товар згідно контракту №TER/CMST-2024 від 01.08.2024.

Митниця дійшла висновку, що платіжний документ від 04.09.2024 №68 не може підтверджувати митну вартість товару, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, а саме підписів (власноручних)/ електронних) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства Украі?ни мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікаціі?. В графі 70 документа наявне посилання лише на контракт від 01.08.2024 №TER/CMST-2024 та відсутнє посилання на рахунок-фактуру.

Водночас, оплата за придбаний товар, з приводу якого митним органом було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості, здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні, а тому доводи митного органу у відповідній частині є необґрунтованими.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, встановлено загальні вимоги Національного банку України до платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах, визначає обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення; установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах та здійснення надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів в іноземній валюті та банківських металів на рахунках користувачів; установлює порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів в іноземній валюті або банківських металах.

В свою чергу, вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

У додатково наданому позивачем платіжному документі SWIFT міститься посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

При цьому чинним законодавством не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні. Тобто, надані платіжні доручення SWIFT містять усі реквізити, які вимагаються ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1.Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 №258.

Отже, платіжний документ SWIFT від 04.09.2024 №68, додатково наданий позивачем, оформлений належним чином.

Між тим, проставлення підпису посадової особи є обов`язком надавача платіжних послуг, а тому його недотримання не спростовує факт проведення переказу.

Водночас, платіжна інструкція в іноземній валюті від 04.09.2024 №68 містить посилання на контракт №TER/CMST-2024 від 01.08.2024, а тому твердження митного органу щодо неможливості її ідентифікації, у зв`язку з відсутністю посилань на інвойс - є необґрунтованими.

У сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, за платіжним документом можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Таким чином, суб`єкту владних повноважень не достастьо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв`язок з наявністю обгрунтованих сумнівів в митній вартості товару.

Водночас, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Отже відповідачем не спростовано жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митної декларації №24UA500500032390U0 від 20.09.2024 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Ондак спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД від 29.02.2024 №UA500500/2024/7116 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом. Однак відповідачем копії вищезазначеної митної декларації до суду не надано.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.09.2024 за №UA500500/2024/000482/1.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач у змісті позову просить про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: сплаченого судового збору у загальному розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за подання даного позову в електронній формі сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб із коефіцієнтом 0,8, оскільки різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні склала 18 821,92 грн, з чим погодились сторони у заявах по суті справи.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 8000 грн правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат з правничої допомоги до суду надано лише рахунок на оплату №89 від 26.09.2024 року.

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» ((вул.21 км Старокиївського шосе, 30, м. Одеса, 65025, код ЄДРПОУ 31936337) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.09.2024 року №UA500500/2024/000482/11.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОПАЛ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва