Decision № 125503313, 27.02.2025, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа №461/1111/25

Провадження №2-а/461/60/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Басараб Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

11.02.2025 адвокат Яцишин А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №3810642 від 07.01.2025 відносно ОСОБА_1 скасувати, стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3810642 від 07.01.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вважає зазначену постанову такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства України та за наслідком неповного з`ясування обставин справи, з огляду на наступне. Як вбачається з оскаржуваної постанови, 07.01.2025 о 16:50 год. у м. Сколе, по вулиці Князя Святослава, 3В, під час зупинки поліцейським ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу у зоні дії дорожнього знаку 3.34 Правил дорожнього руху України (зупинку заборонено) та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 Правил дорожнього руху України - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, поліса страхування. Звертає увагу суду на те, що позивач не здійснював жодних порушень Правил дорожнього руху України 07.01.2025, а саме: позивач не здійснював зупинки транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 Правил дорожнього руху України (зупинку заборонено), докази зворотнього відсутні. На вимогу позивача надати докази скоєного ним порушення щодо неналежної зупинки транспортного засобу, останньому таких надано не було. Звертає увагу, що до оскаржуваної постанови не долучено жодного доказу, який би вказував на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Таким чином, вказана постанова є такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки фактично притягнуто до адміністративної відповідальності особу без наявності ознак адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді від 17.02.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 19.02.2025 поновлено позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом, прийнято до розгляду адміністративний позов, відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, призначено судове засідання.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

За умовами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3810642 від 07.01.2025, винесеної інспектором Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Підгородецьким В.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 07.01.2025 о 16:50 год. у м. Сколе, по вулиці Князя Святослава, 3В, під час зупинки поліцейським Блистів Я.М. здійснив зупинку транспортного засобу у зоні дії дорожнього знаку 3.34 Правил дорожнього руху України (зупинку заборонено) та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1. Правил дорожнього руху України.

Положеннями ч.1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком «Діти»; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про перевезення небезпечних вантажів» (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»; д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві та відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п.1 ст.32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п.75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п.52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).

Представник позивача - адвокат Яцишин А.В., обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що вважає вину позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення недоведеною.

Відповідачами не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме щодо порушення останннім п.2.1 Правил дорожнього руху України.

Зі змісту долученої до матеріалів справи постанови серії ЕНА №3810642 від 07.01.2025, вбачається що в графі «До постанови додаються» зазначено: «При потребі відеозапис з бодікамери 1427», однак такого відповідачами суду не надано.

Об`єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідачами надано не було.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд прийшов до висновку, що поліцейський дійшов до передчасного висновку щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, повно та всебічно не дослідивши всі обставини справи.

Суд звертає увагу на те, що позивачем також заявлено позов до Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Згідно ч.1 ст.13 «Закону України про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі Закон №580-VIII) систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.15 Закону № 580-VIII, територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Так, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3810642 від 07.01.2025, винесена інспектором Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Підгородецьким В.В.

Разом з тим, проаналізувавши положення Закону №580-VIII та Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», суд дійшов висновку, що Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Підгородецьким В.В. не є юридичною особою, а входить до структури Головного управління Національної поліції у Львівській області та не може бути відповідачем у цій справі.

Суд звертає увагу, що належним відповідачем у вказаній справі є Головне управління Національної поліції у Львівській області, від імені якого, зокрема, інспектор Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Підгородецький В.В. уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З огляду на наведене, оскільки адміністративний позов заявлено також до Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, яке є неналежним відповідачем, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до цього відповідача.

Згідно із ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст.245 КАС України.

Таким чином, оскільки у даній справі належним відповідачем є Головне управління Національної поліції у Львівській області, позовні вимоги до такого слід задоволити, постанову серії ЕНА №3810642 від 07.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, яка винесена інспектором Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Підгородецьким В.В. скасувати, провадження у справі закрити.

Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №03/02-25 від 03.02.2025, укладений між адвокатом Яцишиним А.В. та позивачем ОСОБА_1 ; акт-приймання передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №03/02-25 від 03.02.2025; розрахункову квитанцію серії АААА №000019 від 05.02.2025; ордер про надання правничої допомоги адвокатом Яцишиним А.В. Блистіву Я.М. №1344801 від 05.02.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №677.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Зазначений висновок узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ), зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Суд зауважує, що складність справи обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань.

Так, оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів та задоволення позовних вимог до відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області, суд приходить висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому наявні підстави для часткового стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Окрім цього, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги до Головного управління Національної поліції у Львівській області підлягають задоволенню та зазначені вище норми КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.6, 9, 72-77, 241-246, 295, 297 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області - задоволити.

Постанову серії ЕНА №3810642 від 07.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, яка винесена інспектором Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Підгородецьким В.В. - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП - закрити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору та 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 27.02.2025.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер телефону: НОМЕР_2 ;

представник позивача: Яцишин Андрій Володимирович, РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , номер телефону: НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

відповідач: Відділення поліції №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Івана Франка, буд.3;

відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, 79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд.3.

Суддя О.Б. Кротова