Decision № 124986597, 07.02.2025, Berezan District Court of Mykolaiv Oblast

07.02.25 Справа № 469/122/21

2/469/45/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2025 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.,

учасники справи:

представники позивача Гребенюк О.С. - не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Позивач 15 лютого 2021 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 11 грудня 2013 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, проте не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у результаті чого утворилась заборгованість. 26 грудня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п.1.2 Угоди, якщо відповідач здійснить платіж в розмірі та в строки, вказані в п.1.5.1 Угоди, строк повернення кредиту вказаний в п.1.3 Угоди.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором її заборгованість станом на 13 січня 2021 року склала 37596,01 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом 2028,39 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 1625,79 грн., заборгованість за пенею 33941,83 грн.. Тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

16 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв"язку з відсутністю документа, що підтверджує сплату судового збору.

Ухвалою суду від 17березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника банку, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання декілька разів не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, відзив на позовну заяву суду не надала.

Зі згоди представника позивача суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини суд приходить до таких висновків.

За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК). Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст.82 ЦПК) .

Судом встановлено, що 11 березня 2013 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.7), у якій погодилась із тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам"яткою клієнта і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, та що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Зазначена анкета-заява не містить відміток про бажання відповідача отримати будь-який кредитний продукт, розмір бажаного кредиту, його строк, проценти, наслідки невиконання зобов"язань, неустойку.

Підписаних сторонами Умов та Правил надання банківських послуг, Пам"ятки клієнта і Тарифів позивачем до суду не надано, незважаючи на неодноразове роз"яснення судом обов"язку доказування.

Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, у підписаній відповідачем Анкеті-заяві (а.с.7) відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту, комісії та штрафних санкцій, розміру кредитного ліміту, строку дії договору.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач у анкеті-заяві від 11 грудня 2013 року погодилась з отриманням кредиту на певних умовах, та що зазначені в Анкеті-заяві Тарифи, Пам"ятка та Умови і Правила містили такі умови, зокрема, щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів), а відповідач розуміла та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили такі умови або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи, Пам"ятку і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства, звернула увагу на необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах та зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

А тому у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору від 11 грудня 2013 року, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, у зв"язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків, пені та штрафів задоволенню не підлягають за безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

26грудня 2018року сторониуклали Додатковуугоду докредитного договору № SAMDNWFC00005515827 про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг за кредитним договором б/н від 11 грудня 2013 року (а.с.7 на звороті-8).

Зазначений документ укладено іноземною мовою та від надання його перекладу на державну мову позивач відмовився; у той же час, у позовній заяві та у поясненнях представник позивача виклав витяг з вказаної Додаткової угоди у власному перекладі.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 25 квітня 2019 року «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 9 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

За правилами частин першої та другої статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Водночас, згідно з частиною першою статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною п`ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Виконання перекладу наданих учасниками справи письмових доказів до функцій суду не входить.

У позовній заяві позивач посилався на таке: відповідно до укладеної Додаткової угоди від 26.12.2018 Банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена у п.1.2 Додаткової угоди, якщо Клієнт здійснить платіж у розмірі та встроки, вказані в п.1.5.1 Додаткової угоди. Строк повернення кредиту вказаний в п.1.3 Додаткової угоди.

Відповідно до п.1.6 Додаткової угоди ця угода відповідно до ст.212 ЦК України укладається під відкладальну обставину, а саме: у разі належного виконання Клієнтом зобов"язань, які передбачені договором та п.1.5 Угоди вступають у дію умови про анулювання заборгованості, визначені п.1.2 Угоди, умова про зміну процентної ставки, передбачене п.1.4 Угоди. Пунктом 1.6.1 Угоди встановлено, що в разі прострочення виконання Клієнтом будь-якого з зобов"язань, передбачених п.1.5.2 Угоди та/чи будь-якого із зобов"язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачене п.1.2 Умова про зміну процентної ставки передбачене п.14 Угоди не поширюється.

Відповідно до п.1.7 в разі порушення Клієнтом термінів по погашенню кредиту зазначених в п.1.5.2, понад 31 безперервно: 1.7.1 терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п.1.3 Угоди). Вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до п.1.7.1 Угоди), є простроченою, зазначено п.1.7.2 Угоди.

У поясненнях від 15 серпня 2022 року представник позивача зазначав, що на момент підписання генеральної угоди Банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 37490,22 грн., з яких банком при підписанні договору реструктуризації було зменшено: відсотків на 0,00 грн., комісію на 0,00 грн., пені на 22776,12 грн., штраф на 4614,18 грн.; генеральною угодою сторони погодили новий строк погашення заборгованості, а саме з 26.12.2018 по 25.03.2019 року, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості, а саме шляхом відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі загальної суми заборгованості; відповідачу встановлено відсоткову ставку 0.12% на рік.

Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: з "1" по "25" число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

На підтвердження зазначених обставин, крім Додаткової угоди з додатками (складеної іноземною мовою), позивач надав розрахунок заборгованості, відповідно до якого на початок період 26.12.2018 року залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 2028,39 грн., процентна ставка (поточна) 0,01%, ставка пені за порушення строків розрахунків 0.23, загальний залишок пені за порушення строків розрахунків 33941.83 грн.; з 26.02.2019 процентна ставка становила 42%, з 01.03.2020 ставка пені не застосовувалась; станом на кінець періоду, 13.01.2021 залишки простроченої заборгованості за тілом кредиту становили 2028,39 грн., нараховані відсотки на залишок простроченої заборгованості за кредитом 1625,79 грн.; виписки з особового рахунку відповідача з даними про здійснення нарахувань та виплат, у тому числі про суму кредиту на дату реструктуризації 3548,39 грн., погашення кредиту 1520,00 грн., вихідний залишок за кредитом 2028,39 грн., нараховано відсотків на суму 1625,79 грн., у тому числі з 01.01.2019 по квітень 2019 року 0.06 грн., вхідний залишок за пенею 33941,83 грн., повернуто пені 215.19 грн., вихідний залишок пені 33941,83 грн.

Виходячи з наданих позивачем доказів, суд вважає, що позивачем доведено факт часткового невиконання відповідачем своїх зобов"язань щодо повернення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом.

Разом з тим, за відсутності інших доказів, які підтверджують обумовлені сторонами підстави та розмір нарахування пені, зміни процентної ставки, точний зміст передбаченої Додатковою угодою відкладальної обставини та її наслідків у зв"язку з відсутністю перекладу цієї частини Угоди на державну мову та відсутністю у суду обов"язку самостійно здійснювати переклад наданих учасниками справи письмових доказів, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача підлягає стягненню у розмірі, що складає 2028,45 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту відповідно до витягу з особового рахунку - 2028,39 грн., та нараховані відсотки за період 26.12.2018 по 25.03.2019 відповідно до витягу з особового рахунку - 0.06 грн.

Таким чином, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом (тіло кредиту) станом на 13 січня 2021 року у сумі 2028,39 грн., оскільки зазначена сума дорівнює сумі заборгованості, зазначеної у розрахунку та виписці по особовому рахунку відповідача (а.с.9).

Проценти, нараховані після 25 березня 2019 року, стягненню не підлягають з таких підстав.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом дії якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

За положеннями ст.ст.1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таку правову позицію висловила Велика палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), від 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13-ц) та 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц).

Оскільки, як зазначив у поясненнях позивач, сторонами погоджено строк кредитування до 25 березня 2019 року, нарахування відсотків після закінчення цього строку не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн. при ціні позову 37596,01 грн., судом задоволено вимоги на суму 2028,45 грн., тобто підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2270,00 грн.*2028,45 грн.: 37596,01 грн.=122,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, заборгованість за додатковою угодою від 26 грудня 2018 року до кредитного договору № SAMDNWFC00005515827від 11грудня 2013року в сумі 2028,45 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 2028,39 грн., нараховані відсотки - 0.06 грн.., а також судовий збір в сумі 122,48 грн., всього стягнути 2150 (дві тисячі сто п"ятдесят) гривень 93 копійки.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: