Decision № 124843379, 31.01.2025, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 січня 2025 року № 520/32795/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправні дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про винесення постанови про накладення штрафу від 18.11.2024 ВП № 76501980 (виконавчий лист №520/12329/24 виданий 04.11.2024, стягувач ОСОБА_1 );

- постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 18.11.2024 ВП №76501980 (виконавчий лист № 520/12329/24 виданий 04.11.2024, стягувач ОСОБА_1 ) скасувати.

В обґрунтування позову зазначено, що дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови про накладення штрафу від 18.11.2024 ВП № 76501980, відкритого щодо примусового виконання виконавчого листа №520/12329/24, виданого 04.11.2024 року, є протиправними та такими, що порушують права позивача. Вказані дії мали наслідком прийняття постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу ввід 18.11.2024 ВП №76501980, яка підлягає скасуванню з огляду на протиправність. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року повторно витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП № 76501980; витребувані докази вказано надати до Харківського окружного адміністративного суду у строк протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позов, в якому відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі №520/12329/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 11.11.2016; зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 11.11.2016 включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.

За даними програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» встановлено, що судове рішення у вказаній справі не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили у відповідності до норм діючого законодавства.

Під час розгляду справи встановлено, що на виконання вказаного судового рішення Харківським окружним адміністративним судом 04.11.2024 видано виконавчий лист.

В подальшому на підставі заяви ОСОБА_1 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.11.2024 відкрито виконавче провадження № 76501980 щодо примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі № 520/12329/24.

Зі змісту поданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено, що станом на 18.11.2024 року позивачем, який є боржником, не було надано доказів повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, а також непоінформовано державного виконавця про вжиті заходи, спрямовані на його фактичне та у повному обсязі виконання.

З огляду на вказані обставини державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Зі змісту позовної заяви встановлено доводи стосовно того, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № 76501980 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області повідомило відділ листом від 20.11.2024 № 65050-10904/65190, що Головне управління в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, на виконання рішення суду здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум), що підтверджується довідкою-розрахунком індексації від 07.10.2024 № 714 та платіжними інструкціями від 12.11.2024 № 6005, 6006, 6007.

Відтак представником позивача зазначено, що управлінням добросовісно повідомлено відповідача про вжитті заходи у вигляді нарахування та виплати сум індексації відповідно до рішення суду.

Також представником позивача вказано, що 30.10.2024 на адресу Головного управління надійшла заява стягувача про надання реквізитів для виконання рішення суду та 04.11.2024 року листом № 65050-10373/65190 Головне управління повідомило, що дані банківські реквізити взяті до відома, та виплата буде здійснена після надходження відповідного фінансування.

Натомість, 18.11.2024 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 76501980, із посиланням на обставини того, що «виконавцем винесено відповідну постанову та зобов`язано надати відповідну інформацію».

На переконання позивача, у спірній постанові не зазначено, що Головне управління не надало або проігнорувало вимоги виконавця, відповідно винесення постанова про накладення штрафу є необґрунтованою, безпідставною та такою яка повинна бути скасована. Так, в період з дати відкриття провадження 11.11.2024 до дати накладення штрафу 18.11.2024 відділом не вжито жодних заходів превентивного характеру до боржника, а навпаки застосовано захід примусу у вигляді штрафу, при цьому враховуючи факт, що Головне управління надало відповідну інформацію. Своєю чергою позивач не погоджується з висновком відділу про те, що від Головного управління не надійшла жодна інформація та документи про виконання рішення суду та його фактичного не виконання в повному обсязі.

Таким чином позивачем вказано, що Головне управління після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження повідомило відповідача про виконання даного рішення та надало відповідні докази. Постанова про накладення штрафу яка винесена відповідачем є передчасною, оскільки позивачем було надано відповідні докази, якими підтверджуються вжиті заходи та спрямовані цілі в зацікавленості Головного управління у виконанні даного рішення суду. Відтак, відповідачем не з`ясовано в повному обсязі, які заходи боржником ним вчиняються або які перешкоди заважують боржнику виконати дане рішення суду, а рішення про накладення штрафу на Головне управління не може вважатися вжиттям з боку відповідача заходами, які би сприяли виконанню даного рішення суду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Положеннями ст.287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Як передбачено приписами ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

При цьому, приписами ст.13 Закону України Про виконавче провадження визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Положеннями ч.6 ст.26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно із частинами 1, 2 статті 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частинами першою та другою статті 75 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду при розгляді справи № 821/1568/16 у п.п. 17-23 постанови від 12 грудня 2018 року наголосила, що «...відповідно до статті 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Відповідно до статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржника без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення)».

Крім того, Верховний Суд при розгляді справи № 818/348/18 у постанові від 31 жовтня 2018 року звернув увагу на те, що «... пункт 16 частини 3 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження»: виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Частини 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»: за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено».

Аналогічна правова позиція була викладена і в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду при розгляді справи № 822/1079/17 від 20 березня 2019 року.

Враховуючи позицію Верховного Суду, суд зазначає, що накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення є мірою юридичної відповідальності, яка має стимулювати останнього негайно здійснити дії задля його виконання. У випадку, коли боржник ігнорує ці вимоги без поважних причин, він на законних підставах притягується до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафних санкцій. Такі дії держави в особі відповідних органів є виправданими та мають легітимну мету - відновлення прав стягувача. Тому, за кожне повторне невиконання судового рішення боржник притягується до юридичної відповідальності.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України). Зазначена норма дає підстави стверджувати, що суб`єкти державного управління мають діяти за принципом «заборонено те, що прямо не дозволено Законом», в свою чергу будь-які інші особи, які не мають владних повноважень діють за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено Законом».

Загально-дозвільний принцип поширюється на поведінку людини, всіх інститутів громадянського суспільства й гарантує можливість діяти будь-яким чином та у будь-який спосіб, не порушуючи права інших осіб чи заборони, які встановлені законом.

Спеціально-дозвільний принцип закріплений у конституційній нормі - ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативна дія спеціально-дозвільного принципу поширюється також на органи публічної влади, межі повноважень та діяльності яких визначаються відповідними Законами України.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Зі змісту позовної заяви встановлено доводи представника позивача стосовно того, що Головне управління не є головним розпорядником бюджетних коштів, відповідно залежить від центрального апарату ДСНС, що у свою чергу прямо впливає на виділені кошти.

При цьому під час розгляду справи встановлено, що 30.10.2024 на адресу Головного управління надійшла заява стягувача про надання реквізитів для виконання рішення суду, а 04.11.2024 листом № 65050-10373/65190 Головне управління повідомило, що дані банківські реквізити взяті до відома, та виплата буде здійснена після надходження відповідного фінансування.

Позивачем на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № 76501980 повідомлено відповідача листом від 20.11.2024 № 65050-10904/65190 про те, що Головне управління в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, на виконання рішення суду здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум), що підтверджується довідкою-розрахунком індексації від 07.10.2024 № 714 та платіжними інструкціями від 12.11.2024 № 6005, 6006, 6007.

Натомість, як встановлено під час розгляду справи, відповідачем 18.11.2024 року в рамках виконавчого провадження №76501980 було винесено спірну у цій справі постанову про накладення штрафу.

Відтак з огляду на викладене вище слід дійти висновку про те, що державний виконавець в період з дати відкриття провадження, що відбулось 11.11.2024 року, до дати накладення штрафу, що відбулось 18.11.2024 року, не вжив жодних заходів превентивного характеру до боржника, а навпаки застосував захід примусу у вигляді штрафу, хоча положеннями ст. 63 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відтак, державним виконавцем до закінчення встановленого законодавством десятиденного терміну без перевірки стану виконання боржником судового рішення було застосовано захід примусу до останнього, хоча позивачем у межах вказаного строк було направлено на адресу відповідача повідомлення про виконання судового рішення у справі №520/12329/24.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував доказів вжиття позивачем всіх заходів у межах своїх повноважень, що в свою чергу свідчить про обставини винесення постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення про накладення штрафу від 18.11.2024 ВП № 76501980 за відсутності на те підстав, у зв`язку з чим належним способом захисту порушених прав позивача є скасування такої постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024) про визнання протиправними дій та скасування постанови задовольнити частково.

Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 18.11.2024 ВП №76501980.

Стягнути на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) сплачену суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 43316700).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.