№ 124679586, 24.01.2025, Podilsk City and District Court of Odesa Oblast (until 25.04.2025 - Kotovsk City and District Court of Odesa Oblast)

Справа № 505/288/25

Провадження № 3/505/597/2025

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.01.2025 р. суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області Павловська Г.В. розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ІПН: НОМЕР_1 , солдата за мобілізацією військової частини НОМЕР_2 ,

який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , мешкає за адресою:

АДРЕСА_2 ,

-за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

14 січня 2025 року, близько 17 години 00 хвилин командуванням військової частини НОМЕР_2 було виявлено солдата ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння на території розташування військової частини НОМЕР_2 (більш точне місце розташування зазначити не можливо у зв`язку із введенням на території України воєнного стану). В подальшому його було доставлено до Подільської міської лікарні було встановлено факт перебування солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (висновок №9 від 14 січня 2025 року). Таким чином солдат ОСОБА_1 у порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14 січня 2025 року, близько 17 години 00 хвилин перебував в стані алкогольного сп`яніння на території розташування військової частини НОМЕР_2 (більш точне місце розташування зазначити не можливо у зв`язку із введенням на території України воєнного стану) в умовах особливого періоду, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився,, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заперечень на протокол про вчинене адміністративне правопорушення не надіслав, хоча про його складання був обізнаний. Вказане дає суду підстави вважати, що ОСОБА_1 самоусунувся від виконання процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, тому роблю висновок про можливість розгляду справи в судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

В матеріалах справи перебуває заява ОСОБА_1 в якій він вину за ст. 172-20 ч. 3 КУпАП визнав. Справу просив розглянути у його відсутність.

Вивчивши матеріали справи, а саме: протокол про військове адміністративне правопорушення серії ОД/П/№35 від 15 січня 2025 року, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №9 від 14 січня 2025, письмові пояснення ОСОБА_1 , копію військового квитка ОСОБА_1 , службову характеристику ОСОБА_1 , витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №397 від 08 грудня 2024 року, медичну характеристику ОСОБА_1 , роздруківку ІПНП «Цунамі», заяву ОСОБА_1 від 15 січня 2025 року, суддя прийшла до наступного.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумції факту.

Зокрема, у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄС від 11 липня 2013 року у справі «Вєрєнцов проти України»).

Всебічно дослідивши обставини справи, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 280 КУпАП, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суддя прийшла до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 ч. 3 КУпАП.

При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини.

Обставини, що обтяжують чи пом`якшують адміністративну відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлені.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, суддя вважає за необхідне визнати винним ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-20 ч. 3 КУпАП та притягнути його до відповідальності у вигляді штрафу.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ч. 3 ст. 172-20, ст.ст. 221, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати винним ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 ч. 3 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 копійок

Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК в Одеській області /м.Подільськ/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526, банк отримувача: Казначейство України, номер рахунку (IBAN) UA268999980313090106000015746.

Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

У графі «призначення платежу» платником повинно бути вказано: судовий збір, його ПІБ, ідентифікаційний номер, номер справи.

Платіжні документи, що свідчать про сплату штрафу та судового збору, слід негайно подати (надіслати) до суду.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч. 1 ст. 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суддя Г.В. Павловська