Decision № 124671721, 24.01.2025, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року Справа № 280/11429/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НовіковоїІ.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.09.2024 та рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 25.10.2024;

зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу позивачки (за Списком №2) період роботи з 04.10.1991 по 21.04.2003, з урахуванням періодів відпусток по догляду за дитиною з 15.11.1995 по 09.02.1999, призначити позивачу пенсію а віком на пільгових умовах за Списком №2, з дня звернення за призначенням пенсії.

Ухвалою суду від 16.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідачів про відсутність у позивача достатньої кількості пільгового стажу є безпідставними, оскільки відповідачами безпідставно не враховано до стажу роботи за Списком №2 період роботи з 04.10.1991 по 21.04.2003, з урахуванням періодів відпусток по догляду за дитиною з 15.11.1995 по 09.02.1999. Позивач зазначає, що вона має достатньо стажу для призначення пенсії, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ГУ ПФУ у Вінницькій області проти задоволення позовних вимог заперечило. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 23 роки 0 місяців 15 днів з урахуванням кратності, пільговий стаж за Списком №2 2 роки 4 місяці 5 днів. Представник відповідача зазначає, що розглянувши надані повторно документи до пільгового стажу відповідно до п.2 ст.114 Закону №1058 не можливо зарахувати період роботи 02.04.1997 21.04.2003, оскільки в вищезазначеній довідці чітко зазначено, що особа працювала на 0,75 ставки, інформація роботу про повний робочий день відсутня. Також, представник відповідача вказував на те, що в акті перевірки зазначено, що заявниця працювала повний робочий день, але стаж не підтверджений в установленому порядку, а саме не зазначено на підставі яких документів підтверджений даний факт роботи (табель робочого часу по-місячно). Зазначає, що за результатами розгляду заяви з доданими документами встановлено, що станом на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивачка не досягла віку, встановленого статтею 114 Закону №1058 - 55 років, адже вік позивачки на момент звернення - 51 рік. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ГУ ПФУ в Запорізькій області проти позовних вимог заперечило. В обґрунтування заперечень зазначено, що основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці є наказ по підприємству, організації. Відповідач зазначає, що пільгова довідка надана позивачем не відповідає порядку, передбаченому чинним законодавством згідно з Додатком 5 Постанови «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637, оскільки в довідці не вказано підсумки пільгового стажу та невірно зазначені посилання на затверджені Постанови Кабінету Міністрів на час роботи позивача. Також відповідач вказував на те, що не зазначено про первинне проведення атестації робочого місця за наказом № 60 від 05.09.2001. Якщо атестацію проведено вперше в 2001 році, то в довідці не вірно зазначено період роботи на пільгових умовах, а тому зазначена довідка потребує уточнення. Відповідач вважає, що відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу періоду з 04.10.1991 по 21.04.2003. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 11.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 18.09.2024 №084750010653 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та не досягненням пенсійного віку.

18.10.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 25.10.2024 №084750010653 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з огляду на відсутність на дату звернення необхідного пенсійного віку 55 років, страхового стажу 25 років, пільгового стажу за Списком №2 - 10 років.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Отже, посилання відповідачів на те, що позивач не досягла пенсійного віку у 55 років, а відповідно не має права на призначення пенсії, є безпідставними.

Щодо зарахування до пільгового стажу періодів з 04.10.1991 по 21.04.2003, з урахуванням періодів відпусток по догляду за дитиною з 15.11.1995 по 09.02.1999, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача відсутні записи за спірні періоди роботи, які підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

З матеріалів справи судом встановлено, що під час звернення позивача до органів ПФУ з питання призначення пенсії, позивачем серед іншого було надано Довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.09.2024 №01-24/540.

Зазначена довідка містить інформацію про те, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Оріхівській центральній районній лікарні і за період з 04.10.1991 по 21.04.2003 виконувала роботу по догляду за хворими за професією, посадою санітарки інфекційного відділення, санітарки-буфетниці, молодшої медичної сестри-буфетниці інфекційного відділення, що передбачена Списком №2.

Щодо посилань відповідачів на те, що на підприємстві не було своєчасно проведено атестацію робочих місць, суд зазначає, що обов`язок проведення атестації робочих місць покладається на роботодавця, а тому не проведення своєчасно атестації робочих місць не може позбавляти працівника, який працював на посадах передбачених Списком №2 права на отримання соціальних пільг та гарантій.

За таких обставин, позивач має право на зарахування до пільгового стажу по Списку №2 періодів її трудової діяльності за період з 04.10.1991 по 21.04.2003.

Стосовно зарахування до пільгового стажу періодів перебування у відпустці по догляду за дитиною, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи інформації ОСОБА_1 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 15.11.1995 по 11.09.1998 (наказ 217 від 15.11.1995) та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку з 12.09.1998 по 09.02.1999 (наказ 172 від 11.09.1998).

Частиною третьою статті 56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи (пункт «е») та час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт «ж»).

Суд зазначає, що станом на дату перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною статтею 181 Кодексу законів про працю України було визначено, що час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.

Таким чином, до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною.

За таких обставин, період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію на пільгових умовах. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків.

Під час ухвалення рішення суд враховує правову позицію ВЕРХОВНОГО СУДУ, що викладена з подібного питання у постанові суду від 07.11.2019 по справі №686/1015/16-а.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку заява позивачки про призначення пенсії в останній раз розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. І саме головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ у Вінницькій області, проте обов`язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування на пенсійному обліку ГУ ПФУ в Запорізькій області.

За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись ГУ ПФУ в Запорізькій області після отримання від ГУ ПФУ у Вінницькій області рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ГУ ПФУ в Запорізькій області в частині зобов`язання останнього провести призначення пенсії позивачці.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м.Вінниця, вул.Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.09.2024 №084750010653 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії від 25.10.2024 №№084750010653.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (за Списком №2) період роботи з 04.10.1991 по 21.04.2003, з урахуванням періодів відпусток по догляду за дитиною з 15.11.1995 по 09.02.1999, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, з 11.09.2024.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова