Decision № 124569321, 20.01.2025, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року Справа№200/7254/24

Донецький окружний адміністративний суд: у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Головкова Євгена Ігоровича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

16.10.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшла позовна заява адвоката Головкова Євгена Ігоровича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області з вимогою:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 2622/05-99-07-04 від 03.07.2024, що винесене ГУ ДПС у Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване в судовому порядку податкове повідомлення-рішення стосується обліку та реалізації товарів із застосуванням РРО. Позивач вказав, що специфіка реалізації підакцизних товарів ФОП ОСОБА_1 (бар) полягає у тому, що під час продажу коктейлів у складі яких є алкогольні напої, під час відкриття нової пляшки з алкогольним напоєм реалізація повної пляшки такого алкогольного напою відображається у чеку один раз, бо заклад не може продати одну й ту ж саму пляшку алкогольного напою визначену кількість разів. Після відкриття пляшки у чеку фіксується реалізація такої пляшки алкогольного напою, під час подальшого виготовлення нових коктейлів з цієї ж пляшки, інформація щодо наступних продажів алкогольного напою (порціями) не відображається, хоча загальна кількість продажу (10 раз) алкогольного напою (по 50 мл.) дорівнює повній місткості пляшки з алкогольним напоєм (500 мл.). При цьому марка акцизного податку у фіскальному чеку не надрукувалась через регулярні відключення електроенергії та технічні збої обладнання, що впливало на стабільну роботу програмного забезпечення та не дозволяло вчасно передавати та обробляти «офлайн» звітність, що підтверджується наданим ФОП ОСОБА_2 технічним висновком від 20.09.2024.

Позивач зазначив, що зважаючи на відсутність законних підстав для проведення фактичної перевірки, направлення та наказ на проведення перевірки також були видані безпідставно. При цьому, перевірка РРО платника податку за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій до такого платника податку.

Також позивач вважає незрозумілим розрахунок фінансових санкцій до спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки неможливо встановити звідки інспекторами було взято вартість проданих з порушеннями товарів у сумі 92 926,00 грн.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що до позивача застосовані штрафні санкції за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункових операцій при реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 139 389,00 гривень. Позиція контролюючого органу полягає в тому, що оскільки в розрахункових документах відсутні реквізити марок акцизного податку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої), то такі документи неможливо визнати розрахунковими.

Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Таким чином, враховуючи обставини справи, у спірному випадку документи щодо реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 139 389,00 гривень не можливо визнати розрахунковими, оскільки в них відсутній обов`язковий реквізит - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Також відповідач наголосив, що податковим органом не було допущено порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки; доводи позивача, що в межах перевірки мало місце вихід за межі предмету фактичної перевірки, вважає цілком безпідставними.

Вважає твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки, визначений підпунктом 80.2.6 пункту 80.2 ст. 80 ПК України, за період діяльності з липня 2023 року, носить характер документальної перевірки, є безпідставним. Встановлений контролюючим органом на підставі відповідних документальних даних факт порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету проведеної фактичної перевірки, встановленого підпунктом 80.2.6 пункту 80.2 ст. 80 ПК України.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.

Ухвалою суду від 08.11.2024 заяву представника Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд справи №200/7254/24 за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована фізичною особою-підприємцем 06.06.2023 за № 2010350000000324179, основний вид діяльності 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі п.п.75.1.3 п. 75.1 ст.75, п.п.80.2.2, п.п. 80.2.4, п.п. 80.2.7, п.80.2,ст. 80, ст. 81, п.823 ст. 82, п.п. 69.27 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Київській області 06.06.2024 прийнято наказ №1571-п про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.07.2023 тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 30.07.2023 по останній день перевірки, з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).

Так, Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до наказу від 06.06.2024 №1571-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 » та на підставі направлень від 06.06.2024 №№5751/10-36-07- 08, 5752/10-36-07-08, 5774/10-36-24-05, 5775/10-36-24-05 проведено фактичну перевірку господарської одиниці (ресторану), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1

Актом перевірки від 13.06.2024, дата реєстрації в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання 14.06.2024 за №34711/10/36/07/2766407580, встановлено порушення позивачем, зокрема вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1991 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 92926,00 грн.

Акт перевірки не містить підпису суб`єкта господарювання, разом з цим містить підпис в графі «від суб`єкта господарювання» та «З актом перевірки ознайомлений, один примірник отримав» - ОСОБА_4 , бармен.

На підставі зазначеного вище акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення від 03.07.2024 №2622/05-99-07-04, яким до позивача застосовано штрафні(фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 139 389,00 гривень, за платежем Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (код платежу 21080900).

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Разом з тим, закон встановлює підстави та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 ПК України зміст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявностіхоча б однієї підстави, вказаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількохпідстав у їх сукупності. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Так, у цій справі підставою проведення фактичної перевірки платника податків контролюючим органом, зокрема зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації«яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, яка порушується платником.

Отже, положення підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дають підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Тобто отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Так, підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло.

Таким чином, правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, що враховується судом, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Стосовносутівиявленого порушення, зокрема порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі по тексту - Закон №265/95).

Так у статті 2 Закону №265/95 наведені поняття:

- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону №265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до статті 8 Закону №265/95 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350, затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (далі по тексту - Положення №13).

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Положення №13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Пунктом 1 розділу 2 Положення №13 передбачено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою №ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Пунктом 2 розділу 2 Положення №13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), зокрема, фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити:

- найменування суб`єкта господарювання (далі - СГ) (рядок 1);

- назва господарської одиниці найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС у повідомлені про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП (далі - Повідомлення за ф. № 20-ОПП) (рядок 2);

- адреса господарської одиниці адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС у Повідомленні за ф. № 20-ОПП (рядок 3);

- для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4);

- для СГ, що не є платниками ПДВ, податковий номер або серія та номер паспорта/номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5);

- якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (послуги) (рядок 6);

- код товарної підкатегорії згідно зУКТ ЗЕД(зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7);

- цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбаченняза бажанням платника) (рядок 8);

- цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9);

- назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10);

- ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11);

- ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12);

- сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13);

- вид операції (рядок 14);

- реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15);

- напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16);

- підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17);

- підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18);

- позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19);

- загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20);

- для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21);

- для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), - окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексу. За потреби дозволяється використовувати скорочення;

- заокруглення (рядок 23);

- до сплати (рядок 24);

- фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25);

- QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО/фіскальний номер ПРРО) (рядок 26).

Таким чином, Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21 за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі.

ВерховнийСудзазначив,що у першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95.

Згідно з матеріалами справи, контролюючим органом за результатом проведеного аналізу бази даних СОД РРО (почекова інформація) встановлено, що з жовтня 2023 року по 06.06.2024 (як вбачається з додатку №1 до акта перевірки) позивач проводив через РРО розрахункові операції щодо роздрібної торгівлі підакцизними товарами, при цьому видавав розрахункові документи (фіскальні чеки) невстановленої форми, оскільки в розрахункових документах були відсутні реквізити марок акцизного податку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої). Загальна сума таких розрахункових документів наведена у додатку №1 та складає 92926 грн.

Так, відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за підпунктом 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно із пунктами 74.1, 74.3 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Наказом Міністерства фінансів України №1057 від 08.10.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.10.2012 за №1744/22056, затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України.

Цим Порядком встановлюється механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО)/програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за №918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів ДПС для суб`єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.

Згідно із пунктом 1.5 розділу I цього Порядку суб`єкти господарювання, які використовують РРО (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам`яті РРО або пам`яті модемів, які до них приєднані.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 №477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.11.2020 за №1096/35379, затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.

Цим Порядком встановлюється механізм функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) щодо отримання від реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України.

Згідно із пунктами 1, 2, 4, 6 розділу ІІ цього Порядку СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО забезпечує: 5) збереження документів, створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи.

База даних призначена для зберігання: 2) даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №520/4564/23 зазначив, що у спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена, є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Відповідно до підпунктів 14.1.5, 14.1.107. 14.1.109, 14.1.145, 14.1.278 пункту 14.1 статті 14 ПК України підакцизні товари (продукція)товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку;

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

марка акцизного податкуспеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів;

маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку;

система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Аналіз, податкового законодавства України, свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Суд зазначає, що матеріали перевірки не містять доказів того, що розрахункові документи не були роздруковані та не видані покупцю, що відповідачем не заперечувалосьтанеспростовано.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95 встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання що найменше одного з трьох обов`язків: 1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 2) не проведення розрахункової операції через РРО;3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції; 4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення,за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.

При цьому, якщо звернути увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

Спірним податковим повідомленням-рішенням позивача притягнуто до відповідальності за не виконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95, а саме за видачу розрахункового документа, який не містить одного з обов`язкових реквізитів розрахункових документів/електронних розрахункових документів (цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку).

Разом з тим, законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні №13 змісту, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність, передбачену статтею 17 Закону.

Виключенням з цього правила, можна вважати видачу такого фіскального чеку,в якому не зазначено тих обов`язкових реквізитів, що встановлені у Положенні №13, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Отже, відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95.

Як було зазначено вище, до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції за відсутність в розрахунковому документі цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Разом з тим, в ході фактичної перевірки не зафіксовано невидачу розрахункового документу.

Так, обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Вказаний факт обов`язково необхідно враховувати при притягненні особи до відповідальності за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Разом з тим, складений ревізорами-інспекторами у вигляді таблиці додаток №1 до акта фактичної перевірки не дає можливості дослідити зміст розрахункових документів, перевірити заповнення/незаповнення у них відповідних рядків та наявність/відсутність обов`язкових реквізитів (зокрема рядка 9 - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої).

Суд зазначає, що вказана таблиця не є належним та достовірним доказом здійснення позивачем відповідних розрахункових операцій з порушеннями вимог закону та не доводить вартість підакцизних товарів (алкогольних напоїв), проданих з порушеннями, яка є базою для визначення розміру фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 статті 17 Закону №265/95.

Дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних СОД РРО та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Такого правозастосування дотримується Верховний Суд, зокрема в постанові від 16.05.2024 у справі № 520/4564/23.

Як встановлено судом, додатки до акта перевірки не містять копій виданих ФОП ОСОБА_1 у паперовій формі покупцям розрахункових документів (фіскальних чеків), які б не містили всіх необхідних реквізитів, в тому числі коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару, та обліку його кількості, за період з 06.06.2023 (дата початку перевірки) до її фактичного завершення, так і за весь визначений у акті перевірки період, що мали бути отримані контролюючим органом у встановлений законом спосіб, а саме шляхом проведення контрольної розрахункової операції або роздрукування з фіскальної пам`яті РРО за місцем проведення фактичної перевірки, або роздрукування з баз даних ДПС.

Враховуючи викладене, відповідач не виконав обов`язок щодо доведення правомірності висновків акта фактичної перевірки про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР (проведення розрахункових операцій на повну суму покупки; невидача розрахункових документів встановленого зразка) та законність застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за таке порушення. Тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторони у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією від 08.10.2024 позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у розмірі 1393,89 грн.

Так, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, зокрема фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем в цій справі заявлено одну позовну вимогу майнового характеру про скасування податкового повідомлення-рішення на суму 139389 грн.

Отже, розмір судового збору становить 1393,89 грн.

Разом з тим, адміністративний позов подано через систему «Електронний суд».

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за подання цього позову повинен складати 1115,11 грн. (1393,89 *0,8).

Отже, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1115,11грн, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь позивача.

При цьому позивач має право звернутися до суді із заявою про повернення надміру сплаченого судового збору.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 03.07.2024 № 2622/05-99-07-04.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ ВП: 44070187) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОНПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1115,11 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв