Decision № 124498243, 17.01.2025, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/18802/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України від 15 грудня 2023 року № 930020863313;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 19 березня 2024 року № 930020863313;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, починаючи з 01 грудня 2023 року, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 98 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на посаді судді Верховного Суду, на підставі довідки за підписом в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюка В.І. від 23 лютого 2023 року № 37/0/21-23 (Голови Верховного Суду Кравченка С.І. від 12 лютого 2024 року № 679/0/2-24), враховуючи стаж роботи позивача суддею 44 повних років, зарахувавши до стажу роботи суддею, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 30 років 2 місяця 29 днів роботи суддею, половину строку навчання за денною формою у Саратовському юридичному інституті 1 рік 11 місяців, час роботи на посадах прокурорів 12 років 4 місяця 2 дні, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , як суддя у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 2023 року отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, що становить 70 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 02 червня 2016 «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VII (з 02 березня отримувала 98 відсотків).

09 березня 2023 року позивач звернулась в ПФУ з заявою про призначення довічного грошового утримання та додала документи для призначення щомісячного довічного грошового утримання, які визначені Порядком подання документів.

Рішенням № 930020863313 від 17 березня 2023 року ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання, яким при визначенні розміру довічного грошового утримання був врахований увесь стаж на посаді судді, визначений законодавством на час призначення суддею уперше на 10 років, на час призначення суддею апеляційної інстанції безстроково, на час призначення безстроково суддею найвищого суду держави Верховного Суду України, більше 44 років.

Проте, рішенням № 930020863313 від 15 грудня 2023 року ГУ ПФУ здійснено перерахунок розміру довічного грошового утримання із врахування 30 років стажу на посаді судді (70%) та із розміру суддівської винагороди, що не відповідав розміру суддівської винагороди судді найвищого суду у системі судоустрою України.

Крім того, Рішенням Пенсійного фонду України № 930020863313 від 19 березня 2024 року ОСОБА_1 з 28 грудня 2023 року призначено новий розмір щомісячного довічного грошового утримання: в розмірі 70 % суддівської винагороди працюючого судді Верховного Суду. При визначенні стажу на посаді судді не враховано половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та робота на посадах прокурорів.

Позивач, вважаючи вказані рішення протиправними, звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 24.06.2024 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 08.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Пенсійний фонд України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду належним чином завірені копії рішень № 930020863313 від 15 грудня 2023 року, № 930020863313 від 19 березня 2024 року, документів щодо призначення та перерахунків пенсії позивача, а також копій документів (довідок) на підставі яких вказані перерахунки здійснювалися.

Ухвалою від 10.10.2024 року залучено до участі у справі №420/18802/24 у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, Код ЄДРПОУ 42098368). Розпочато розгляд адміністративної справи №420/18802/24 спочатку. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду від ГУ ПФУ в Херсонській надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо позовної вимоги стосовно визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 19 березня 2024 року №930020863313, відповідач зазначає, що 11 березня 2024 року позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримана судді у відставці на підставі довідки Голови Верховного Суду ОСОБА_2 від 12 лютого 2024 року №679/0/2-24, відповідно до Закону №1402.

За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Херсонській області розглянуто заяву позивачки від 11.03.2024 року та прийнято рішення №930020863313 від 19.03.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідач зазначає, що при обчисленні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має враховуватись лише стаж роботи на посаді судді.

Отже, у зв`язку з тим, що стаж роботи позивачки на посаді судді становить повних 30 років, у Головного управління відсутні підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку суддівського стажу 44 роки.

З огляду на зазначене, Головне управління наголошує, що вимога про встановлення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 98 % є безпідставною та необґрунтованою.

Щодо позовної вимоги стосовно визнання протиправним та скасування рішення № 930020863313 від 15 грудня 2023 року, відповідачем зазначено, що після прийняття рішення №930020863313 від 19.03.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , електронна пенсійна справа позивачки засобами програмного забезпечення передана до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання заявниці, а саме Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Враховуючи те, що ГУ ПФУ в Херсонській області рішення щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 15.12.2023 року не приймалось, а також відсутності у розпорядженні пенсійної справи (електронної пенсійної справи) позивачки, Головне управління не має можливості та відповідно повноважень надання до суду будь-яких пояснень та/або заперечень щодо вищезазначеної вимоги.

До суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду

України в м.Києві із зверненням, яке подане через Веб портал Пенсійного фонду України

16.12.2023 № ВГІБ-26002-Ф-С-23-293747, зареєстроване 18.12.2023 за № 45518/К-2600-23.

Листом від 28.12.2023 року заявницю повідомлено, що під час відпрацювання заяви було невірно розраховано розмір довічного грошового утримання, а саме невірно визначена кількість стажу роботи па посаді судді (для розрахунку взята довідка про суддівську винагороду станом на 22.02.2023, яка підписана не уповноваженою на те особою, та повинна бути видана станом на 01.03.2023 (дату виключення Позивачки зі складу Верховного Суду України).

Розмір щомісячного довічного грошового утримання склав 365177,40 грн.

Наразі матеріали паперової пенсійної справи приведені у відповідність до норм чинного законодавства з 02.03.2023.

Для розрахунку розміру довічного грошового утримання застосовано нову довідку №7/0/8-23 від 06.12.2023 року про суддівську винагороду станом на 01.03.2023, надану листом Верховного Суду України від 29.11.2023 № 2600-0306-7/232993.

Розмір довічного грошового утримання встановлений в розмірі 70% від суддівської винагороди (стаж роботи на посаді судді становить30 років).

Розмір довічного грошового утримання з 02.03.2023 склав 55038,62 грн., про що позивачку повідомлено листом № 2600-0306-8/2476-8 від 18.12.2023.

ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України із зверненнями щодо пенсійного забезпечення (вх. № 1819/К2800-24 від 11.01.2024, вх. № 4492/К-2800-24 від 29.01.2024, вх. № 7141/К-2800- 24 від 12.02.2024 та вх. № 9364/К-2800-24 від 22.02.2024).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №930020865513 від 15.12.202З року здійснено перерахунок розміру довічного грошового утримання із врахування 30 років стажу па посаді судді (70%) та із розміру суддівської винагороди.

Крім того, відповідач зазначає, що листом Пенсійного фонду України №6587-1819/К-03/8-2800/24 від 23.02.2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону № 1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює па відповідній посаді. За кожний повний рік роботи па посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Стаж роботи на посаді судді визначено статтею 137 Закону № 1402.

Згідно наказу Верховного суду України № 33-К від 01.03.2023 позивачку з 01.03.2023 року виключено зі складу Верховного Суду України.

Відповідно до довідки про суддівську винагороду станом на 01.03.2023 року №7/0/8-23 від 06.12.2023 року, виданої Верховним Судом, позивачці призначено пенсію в розмірі 70% суддівської винагороди (стаж роботи на посаді судді 30 років).

Враховуючи вищевикладене, відсутні законні підстави для здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 98%.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду Україні в м.Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України Про судоустрій і статус судів від 02.06.2016 №140.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя №90/0/15-23 від 21.02.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верховного Суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Верховного Суду України №33/К від 01.03.2023 року «Про виключення ОСОБА_1 зі складу Верховного Суду України» ОСОБА_1 , суддю Верховного Суду України, виключено 01 березня 2023 року зі складу Верховного Суду України.

Відповідно до розрахунку стажу судді Верховного Суду України, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , стаж роботи станом на 01.03.2023 року становить 44 р. 6 міс. 01 дн., з яких:

1.Студентка Саратовського юридичного інституту ім. Курського 1р. 11 міс. 00 дн.;

2.Стажист помічника прокурора прокуратури Ворошиловградської області на вакантній посаді 01р. 00 міс. 03 дн.;

3.Помічник прокурора, старший помічник прокурора прокуратури м. Комунарська Луганської області - 08р. 00 міс 14 дн.;

4.Прокурор відділу з нагляду за розглядом кримінальних справ у судах прокуратури Луганської області 03р 03 міс 16 дн.;

5.Суддя Луганського обласного суду, апеляційного суду Луганської області 14р. 00 міс. 29 дн.;

6.Суддя Верховного суду України 16р. 02 міс. 00 дн.

23.02.2023 року Верховним Судом видано довідку №37/0/21-23 за підписом В.о. Голови Верховного Суду України Василя Гуменюка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 22.02.2023 р., суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 374419,70 грн, у тому числі: оклад 197063,00 грн, доплата за вислугу років 157650,40 грн та доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 19706,30 грн.

12.06.2023 року за вх. №16417/7 на адресу ГУ ПФУ в м. Києві надійшов лист Верховного Суду України, яким повідомлено пенсійний орган, що особою, до якої перейшли повноваження щодо управління справами Верховного Суду України, є ОСОБА_3 , який відповідно до спільного наказу Державної судової адміністрації України та Верховного Суду від 07.06.2019 року №560/90-ОД «Про деякі питання, пов`язані з ліквідацією судів», призначено головою комісії з припинення Верховного Суду України, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань. Відповідно, належним представником Верховного Суду України як юридичної особи є лише голова комісії з припинення Романків І.П. або особа, яка діє за дорученням голови комісії. Інші особи, у тому числі в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюк Василь Іванович, не мають права представляти Верховний Суд України в його відносинах з третіми особами.

Також вказаним листом повідомлено, що комісії з припинення стало відомо, що для перерахунку щомісячного грошового утримання суддів у відставці до органів Пенсійного фону України подаються довідки, які не відповідають нормам чинного законодавства, розміру фактичних виплат суддівської винагороди та підписані неналежними підписантами, у зв`язку з чим є необхідність вивчення зазначеної проблематики на предмет законності опрацювання таких довідок.

29.11.2023 року ГУ ФПУ в м. Києві звернулося до Голови з припинення Верховного Суду України з проханням про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Верховним Судом України видано довідку №7/0/8-23 від 06.12.2023 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.03.2023 р., суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 77879,10 грн.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №930020865513 від 15.12.202З року здійснено перерахунок розміру довічного грошового утримання позивачки із врахування 30 років стажу па посаді судді (70%) та з розміру суддівської винагороди з 02.03.2023 року.

12.02.2024 року Верховним судом видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 №679/0/2-24.

11.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про поновлення виплати довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі звільненням.

За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Херсонській області розглянуто заяву позивачки від 11.03.2024 року та прийнято рішення №930020863313 від 19.03.2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки із розрахунку 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 18.03.2024 року.

З вказаних рішень вбачається, що при обчисленні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 враховувано лише стаж роботи на посаді судді.

Проте, на думку позивача, відповідачами протиправно не зараховано половину строку навчання за денною формою у Саратовському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), час роботи на посадах прокурорів (12 років 4 місяця 2 дні), що призвело до зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проведено не на підставі належної довідки про розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернулася до суду з позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

На момент призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачкою заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Судом встановлено, що відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи суддею.

Разом з тим, відповідно до наданих доказів у справі, ОСОБА_1 навчалася за денною формою у Саратовському юридичному інституті з 01 вересня 1976 року до 30 червня 1980 року, що підтверджується записами трудової книжки. Відповідно до довідки розрахунку стажу судді Верховного Суду України, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - половина строку навчання складає 1 рік 11 місяців.

Проте, пенсійним органом не включено вказаний період до стажу роботи на посаді судді.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 10 років, то до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, враховується період половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.04.2021 року у справі №344/5707/19, від 14.05.2021 року у справі №592/3354/17.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду навчання ОСОБА_1 за денною формою у Саратовському юридичному інституті (1 рік 11 місяців) і врахування відповідачами для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Щодо зарахування до стажу періодів роботи позивача на посадах прокурорів (12 років 4 місяця 2 дні), що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судом встановлено наступне.

За правилами ч. 1 ст. 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі ЗУ «Про судоустрій і статус суддів») суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 137 цього Закону, має право подати у відставку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стаж роботи на посаді судді визначається згідно зі статтею 137 цього ж Закону.

Відповідно до ст. 137 Закону №1402-VIII у первісній редакції 2016 року до стажу роботи на посаді судді зараховувалась лише робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосудця, Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Так, судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року № 334-ІV ОСОБА_1 обрана на посаду судді Апеляційного суду Луганської області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 2006 року № 516-V обрана на посаду судді Верховного Суду України.

Отже, на час обрання позивача безстроково суддею апеляційного суду та суддею Верховного Суду України діяла норма, передбачена абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів»: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час обрання на посаду судді) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Законом СРСР від 30 листопада 1979 року «Про прокуратуру СРСР» передбачалось проходження стажування особами, які призначені прокурорами і слідчими після закінчення вищих юридичних учбових закладів та які не мають досвіду практичної роботи (стаття 20).

Судом встановлено, що позивач обіймала посади стажера на вакантній посаді помічника прокурора, помічник прокурора, старший помічник прокурора прокуратури міста Комунарська, прокурор відділу з нагляду за розглядом кримінальних справ у судах, у період із 29 липня 1980 року по 30 листопада 1992 року, тобто вказані посади відносяться під поняття «посада прокурора».

Частиною шостою статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» стаж роботи стажистами прирівнюється за статусом до стажу роботи на посадах прокурорів.

Як встановлено судом, позивач з 29 липня 1980 року до 31 липня 1981 року працювала стажистом на посаді помічника прокурора, тобто на посаді прокурора.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до розрахунку стажу судді Верховного Суду України, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 стаж роботи станом на 01.03.2023 року становить 44 р. 6 міс. 01 дн.

Згідно з правовою позицією, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом (постанови від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 31.10.2019 у справі № 766/17221/16-а), стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача безпідставно не зарахував вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді.

При визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Позивач був призначений (обраний) на посаду до набрання чинності Законом № 1402-VIIІ, а тому норми Закону № 1402-VIIІ, щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.

Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов`язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно, враховуючи вказане, до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, необхідно зарахувати час роботи на посадах прокурорів (12 років 4 місяця 2 дні).

За таких обставин, не зарахування позивачу до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання за денною формою у Саратовському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), часу роботи на посадах прокурорів (12 років 4 місяця 2 дні) є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 98%, суд зазначає наступне.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Конституційним Судом України визнано неконституційним весь пункт 25 розділуПрикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.

Водночас, ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Зазначена норма неконституційною не визнавалась.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною 3 цієї статті.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у спорах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21, від 18.05.2022 у справі 160/415/21, від 02.08.2022 у справі № 620/6361/20.

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, наданим Верховним Судом України, загальний стаж судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового судді у відставці, становить 44 роки 06 місяців 01 дня.

Отже, з урахуванням викладеного, позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці має зараховуватися повних 44 роки.

Виходячи з цього стажу роботи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до вимог ч.3 ст.142 Закону України №1402 VIII має обраховуватися і складати 98 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, виходячи з розміру 98% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці на підставі довідки за підписом в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюка В.І. від 23 лютого 2023 року № 37/0/21-23 (Голови Верховного Суду Кравченка С.І. від 12 лютого 2024 року № 679/0/2-24), суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні довідки Верховного Суду України №37/0/21-23 від 23.02.2023 року за підписом В.о. Голови Верховного Суду України Василя Гуменюка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 22.02.2023 р., суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 374419,70 грн, у тому числі: оклад 197063,00 грн., доплата за вислугу років 157650,40 грн та доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 19706,30 грн. та №7/0/8-23 від 06.12.2023 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.03.2023 р., суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 77879,10 грн.

Відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки №7/0/8-23 від 06.12.2023 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.03.2023 р., відповідно до якої суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 77879,10 грн.

На думку відповідача, в останнього відсутній обов`язок щодо проведення позивачці щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Верховного Суду України №37/0/21-23 від 23.02.2023 року за підписом В.о. Голови Верховного Суду України Василя Гуменюка, з підстави підписання довідки в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В.І. , який на думку територіального органу Пенсійного фонду України є неуповноваженою особою, оскільки належним представником Верховного Суду України як юридичної особи є лише голова ліквідаційної комісії Романків І.П. або інша особа, яка діє за дорученням голови ліквідаційної комісії.

Право судді у відставці на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання визначено законом (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII). Умовою перерахунку є зміна розміру складових суддівської винагороди судді.

02.06.2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - № 1401-VIII) та Закон № 1402-VІІІ. Було внесено зміни до статей 124-129, 130, 131, 147-148, 149, 151, 153 Конституції України щодо правосуддя. Зокрема, у статті 125 Конституції України у новій редакції визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

У першому реченні пункту 7 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VІІІ передбачено, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України … припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

На виконання вимог цього закону, спільним наказом Державної судової адміністрації України та Верховного Суду №560/90-ОД від 07.06.2019 року «Про деякі питання, пов`язані з ліквідацією судів», Романківа І.П. призначено головою комісії з припинення Верховного Суду України. Він залишався головою ліквідаційної комісії на час, коли виник спір.

Конституційність окремих положень Закону № 1402-VIII перевірялася Конституційним Судом України за зверненням Верховного Суду України.

18.02.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р/2020, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами, зокрема пункту 7 «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України.

Обґрунтовуючи це Рішення, Конституцій Суд України зазначив:

« 7. Системний аналіз положень Конституції України «найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції» та «найвищий суд у системі судоустрою України» у взаємозв`язку з положеннями законів України з питань судоустрою та судочинства дає Конституційному Суду України підстави стверджувати, що вилучення слова «України» - власної назви держави - із словесної конструкції «Верховний Суд України» не вплинуло на конституційний статус цього органу державної влади.

За своєю юридичною природою найвища інстанція судової гілки влади має забезпечувати єдність та сталість судової практики всіх судів, які входять до системи судоустрою України, а тому її конституційний статус полягає у безперервності здійснення повноважень від часу прийняття Основного Закону України. Законом № 1401-VIII не змінено конституційних функцій Верховного Суду України та його місця у системі судоустрою України. Крім того, Законом № 1401-VIII не скасовано та не обмежено прав і свобод людини і громадянина, на чому наголошено у висновках Конституційного Суду України від 20.01.2016 № 1-в/2016, від 30.01.2016 № 2-в/2016.

Таким чином, системний аналіз змін до Конституції України, внесених Законом № 1401-VIII, вказує на те, що вони не були спрямовані на припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України як органу державної влади через вилучення слова «України» - власної назви держави - із словесної конструкції «Верховний Суд України».

Конституційний Суд України вважає, що Закон № 1401-VIII не порушив принципу інституційної безперервності функціонування найвищого інституту судової влади, який після набрання чинності Законом № 1401-VIII продовжує діяти під назвою «Верховний Суд».

Конституційний Суд України розглядає положення пунктів 4, 8, 9, 11, 13 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII як такі, що прийняті з метою юридичного регулювання функціонування найвищого суду у системі судоустрою України, який після внесення змін до Конституції України Законом № 1401-VIII функціонує під назвою «Верховний Суд». (…).

Порівняльний аналіз положень Конституції України до та після внесення до неї змін Законом № 1401-VIII, приписів Закону № 2453-VI зі змінами та Закону № 1402-VIII дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду.

Конституційний Суд України зауважує, що перейменування закріпленого в Конституції України органу - Верховного Суду України - не може відбуватися без переведення суддів Верховного Суду України на посади суддів Верховного Суду, оскільки немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду, а вилучення слова «України» - власної назви держави - з словесної конструкції «Верховний Суд України» не може бути підставою для звільнення всіх суддів Верховного Суду України або їх переведення до іншого суду, тим більше суду нижчої інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що судді Верховного Суду України мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду. Відтак фактична диференціація суддів Верховного Суду України та суддів Верховного Суду не узгоджується з принципом незмінюваності суддів, що є складовою конституційної гарантії незалежності суддів.

Закон № 1401-VIII не порушив принципу інституційної безперервності функціонування найвищого інституту судової влади, який після набрання чинності Законом № 1401-VIII продовжує діяти під назвою «Верховний Суд».

Згідно із частиною другою статті 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскільки в Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 не встановлено іншого, то норма пункту 7 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VІІІ у частині ліквідації Верховного Суду України з 18.02.2020 втратила чинність, тобто будь-яке юридичне значення. Вона не може застосовуватися як правове підґрунтя для жодних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, у тому числі й відповідача, у силу прямого припису Конституції України.

Зважаючи на юридичні позиції Конституційного Суду України про те, що:

вилучення слова «України» - власної назви держави - із словесної конструкції «Верховний Суд України» не вплинуло на конституційний статус цього органу державної влади;

Законом № 1401-VIII не змінено конституційних функцій Верховного Суду України;

Закон № 1401-VIII не було спрямовано на припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України;

після набрання чинності Законом № 1401-VIII він продовжує діяти під назвою «Верховний Суд»; а також беручи до уваги пункт 5 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних і положень Закону № 1401-VIII про те, що Верховний Суд створюється на матеріально-технічній базі, зокрема, Верховного Суду України, Суд не може не брати до уваги, що Верховний Суд України не припинявся та не ліквідовувався Законом № 1401-VIII і продовжує діяти під назвою «Верховний Суд».

У пункті 5 резолютивної частини Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до зазначеного Рішення. На час виникнення спору та розгляду справи судом касаційної інстанції Верховна Рада України зазначеною рекомендацією не скористалася.

У згаданому Рішенні (пункт 13) Конституційний Суд України висловив декілька юридичних позицій щодо статусу суддів Верховного Суду України. Зокрема: немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду; фактична диференціація суддів Верховного Суду України та суддів Верховного Суду не узгоджується з принципом незмінюваності суддів, що є складовою конституційної гарантії незалежності суддів.

Обґрунтований Конституційним Судом України висновок про рівність правового статусу суддів Верховного Суду України та Верховного Суду є правовою основою для однакового захисту їх прав і після припинення повноважень, зокрема щодо розміру довічного грошового утримання та його перерахунку.

Однак, на відміну від суддів Верховного Суду, судді Верховного Суду України перебувають у полі певної правової невизначеності, що виникла у зв`язку з тим, що Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 через відповідні нормативно-правові та індивідуальні правові акти належним чином не імплементовано.

Зокрема, незважаючи на рекомендації Конституційного Суду України, Верховна Рада України не привела положення законодавства України у відповідність до зазначеного Рішення.

ОСОБА_4 далі зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Реєстр) як керівник Верховного Суду України, поряд з ліквідатором Романківом І.П. Запису про припинення Верховного Суду України як юридичної особи у Реєстрі немає. Жодних змін після згаданого рішення Конституційного Суду України не внесено.

Наказ Державної судової адміністрації України та Верховного Суду №560/90-ОД від 07.06.2019 року «Про деякі питання, пов`язані з ліквідацією судів», яким Романківа І.П. призначено головою комісії з припинення Верховного Суду України є чинним.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 826/15959/18 дійшов висновку, що питання інституційного дуалізму Верховного Суду України та Верховного Суду має бути вирішено парламентом шляхом прийняття відповідного закону.

За такої правової невизначеності, будь-яку довідку, видану судді Верховного Суду України, може бути поставлено під сумнів з мотивів неналежності її підписанта. Це призводить до непередбачуваності у правозастосуванні та невиправданих ускладнень під час реалізації прав суддів Верховного Суду України у відставці; покладає на них негативні наслідки неякісного правого регулювання, позбавляючи прав, які передбачено законом.

Відмова у перерахунку з мотивів невирішення парламентом питання інституційного дуалізму Верховного Суду України та Верховного Суду, невиправдано покладає на позивача непропорційний тягар наслідків невиконання саме державою своїх обов`язків із забезпечення прав людини, гарантованих Конвенцією.

Отже суд критично оцінює доводи представника відповідачів щодо неможливості проведення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстави підписання довідки неуповноваженою особою,

При розгляді вказаної справи, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.09.2023 року у справі №540/7777/21, відповідно до якого довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.

Відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді Верховного Суду становить 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу додатково застосовуються регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Розмір доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці теж визначений безпосередньо законом.

Відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.

Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону № 1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону.

За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (частина шоста пункту 16) про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.

Положення пунктів 1, 3 Розділу ІІ та пункту 2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.

Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 № 12, від 09.04.2021 № 7.

Отже, незважаючи на чітку позицію Конституційного Суду України (частина шоста пункту 16 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020) та необхідність її безумовного виконання, незважаючи на неодноразові звернення Ради суддів України, відповідні зміни в частині «автоматичного» перерахунку до Порядку № 3-1 Пенсійним фондом України не внесено.

При вирішенні вказаної справи, суд враховує правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №640/10564/21, від 12.09.2023 у справі №540/7777/21, від 28.11.2023 у справі №640/16655/21, відповідно до якої Пенсійний фонд України та/або його органи мають проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Пенсійного фонду України в м. Києві № 930020863313 від 15 грудня 2023 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з моменту виникнення такого права (з 02.03.2023 року), виходячи зі стажу 44 роки, у тому числі з урахуванням половини строку навчання за денною формою у Саратовському юридичному інституті - 1 рік 11 місяців, час роботи на посадах прокурорів - 12 років 4 місяця 2 дні, у розмірі 98 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням вже виплачених сум; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 930020863313 від 19 березня 2024 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту виникнення такого права (з 18.03.2024 року) виходячи зі стажу 44 роки, у тому числі з урахуванням половини строку навчання за денною формою у Саратовському юридичному інституті - 1 рік 11 місяців, час роботи на посадах прокурорів - 12 років 4 місяця 2 дні, у розмірі 98 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням вже виплачених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1937,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, Код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Буливарно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, Код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України в м. Києві № 930020863313 від 15 грудня 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відновити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення від 17.03.2023 року та здійснити перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з моменту виникнення такого права (з 02.03.2023 року), виходячи зі стажу 44 роки, у тому числі з урахуванням половини строку навчання за денною формою у Саратовському юридичному інституті - 1 рік 11 місяців, час роботи на посадах прокурорів - 12 років 4 місяця 2 дні, у розмірі 98 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням вже виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 930020863313 від 19 березня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту виникнення такого права (з 18.03.2024 року) виходячи зі стажу 44 роки, у тому числі з урахуванням половини строку навчання за денною формою у Саратовському юридичному інституті - 1 рік 11 місяців, час роботи на посадах прокурорів - 12 років 4 місяця 2 дні, у розмірі 98 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням вже виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, Код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень, дев`яносто шість копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Буливарно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, Код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень, дев`яносто шість копійок).

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.