Decision № 124435839, 14.01.2025, Ternopil District Administrative Court

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/6653/24

14 січня 2025 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №066864 від 07.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем, діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.12.2013, запис 26460000000026500.

Також є власником транспортного засобу ДАФ НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 06.04.2019.

30.11.2023 під час здійснення підприємницької діяльності, а саме перевезення вантажу, працівниками відділу державного нагляду з безпеки на транспорті зупинено ТЗ ДАФ НОМЕР_1 з водієм ОСОБА_2 та на підставі акту проведення перевірки АР №028870 від 30.11.2023 виявлено порушення статті 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

Надалі в.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №066864 від 07.05.2024.

Позивач не згідний з даною постановою та вважаю її протиправною та такою що підлягає скасуванню, оскільки вантажні перевезення позивачем здійснювались в межах України і є внутрішніми, то відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність у водія ОСОБА_2 документів, передбачених статтею 48 "Про автомобільний транспорт" та застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог, покладено на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.

Також зазначає про порушення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, а саме порядок розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт більше ніж через п`ять місяців 07.05.2024 при складенні вказаного вище акта 30.11.2023.

Ухвалою суду від 13.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

26.11.2024 від відповідача поступив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Вказує, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 24.11.2023 та направлення на рейдову перевірку №001020 від 24.11.2023 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. М-30 252 км, Хмельницька область.

30.11.2023 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки DAF н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 .

Водієм для перевірки надано товарно-транспортну накладну №315 від 30.11.2023, відповідно до якої автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_3 .

Власником вище згаданого транспортного засобу є позивач - ОСОБА_1 .

Під час перевірки встановлено:

- транспортний засіб марки DAF н.з. НОМЕР_1 . свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 відповідно до пункту F.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу повна маса транспортного засобу становить 25300 кг. обладнаний аналоговим тахографом:

- автомобільний перевізник не забезпечив водія документами передбаченими ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: на момент перевірки мають бути в наявності записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія) або бланк підтвердження діяльності водія.

На час проведення перевірки відсутнізаписи роботи тахографа за 25.11.2023, 26.11.2023, 27.11.2023. а також відсутнійбланк підтвердження діяльності водія.

Зважаючи на виявлене порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР028870 від 30.11.2023, в якому зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Зазначає, що позивач підпадає під дію Положення №340, оскільки на час проведення рейдової перевірки здійснювалися внутрішні перевезення вантажів транспортним засобом з повною масою понад 3,5 тонн, що обладнаний тахографом.

Щодо строку розгляду справи зазначає, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР028870 від 30.11.2023 було призначено на 23.01.2024 та викликано ФОП ОСОБА_3 , оскільки саме вона була зазначена як автомобільний перевізник у наданій для перевірки ттн. та постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу було винесено саме на неї.

Однак, ФОП ОСОБА_3 оскаржила винесену постанову до Укртрансбезпеки та надала при цьому Договір-замовлення №1134-23 від 30.11.2024 та платіжну інструкцію №142 щодо оплати транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 .

Враховуючи наявність документів, що підтверджують здійснення перевезень 30.11.2024 саме ФОП ОСОБА_1 , постанову винесену стосовно ФОП ОСОБА_3 було скасовано, а матеріали направлено на новий розгляд до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області.

Враховуючи зафіксовані порушення законодавства та неявки позивача на розгляд справи 05.03.2024, 07.05.2024, останнього дня було винесено оскаржувану постанову №ПШ066864 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн відповідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону, а саме за відсутність заповнених тахокарт у кількості, що передбачає ЄУТР або бланку підтвердження діяльності водія під час перевезення вантажу.

При цьому відповідачем застосовано до позивача адміністративно-господарські санкції в межах строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

30.11.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 24.11.2023 та направлення на рейдову перевірку №001020 від 24.11.2023 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д. М-30 252 км, Хмельницька область, а саме перевірено транспортний засіб марки DAF н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації транспортного засобу НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 .

Водієм для перевірки надано товарно-транспортну накладну №315 від 30.11.2023, відповідно до якої автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_3 , власник транспортного засобу - ОСОБА_1 .

Під час перевірки встановлено порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме водій здійснював вантажні перевезення згідно ТТН №315 від 30.11.2023 та виявлено, що транспортний засіб марки DAF н.з. НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 обладнаний діючим та повіреним аналоговим тахографом, у водія ОСОБА_2 відсутні тахокарти за 25.11.2023, 26.11.2023, 27.11.2023 та бланки підтвердження діяльності водія ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт №АР028870 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.11.2023, в якому зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме тахокарти за 25.11.2023, 26.11.2023, 27.11.2023 у водія ОСОБА_2 , бланки підтвердження діяльності водія ОСОБА_2 відсутні.

В подальшому 21.02.2024 та 22.04.2024 відповідачем повідомлено позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 05.03.2024 та 07.05.2024 відповідно, на який запрошувався позивач

07.05.2024 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №066864, якою до позивача за відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 цього Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт (згідно акту про проведення перевірки АР №028870 від 30.11.2023) застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Як установлено частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-ІII, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

У пункті 15 Порядку №1567 визначений виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання вантажних перевезень перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Як установлено пунктами 20, 21 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

З акта перевірки слідує, що при здійсненні 30.11.2023 внутрішнього перевезення вантажу згідно ТТН №315 від 30.11.2023 транспортним засобом, що перебуває у власності позивача, обладнаний діючим та повіреним аналоговим тахографом у водія ОСОБА_2 відсутні тахокарти за 25.11.2023, 26.11.2023, 27.11.2023 та бланки підтвердження діяльності водія ОСОБА_2 .

Статтею 34 Закону №2344-III встановлені вимоги до автомобільного перевізника, останній зобов`язаний: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону №2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) №561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) №3821/85 та (ЄС) №2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) №3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Згідно пункту 1.3 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до вимог пункту 6.1 цього Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно пункту 6.4 Положення у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 7.1 Положення №340 передбачено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

З наведеного слід дійти висновку, що вказані норми законодавства поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, та передбачають обладнання вантажних автомобілі з повною масою понад 3,5 тон діючими та повіреними тахографами.

Тобто на автомобільних перевізників покладено обов`язок щодо обліку робочого часу водіїв шляхом ведення табеля обліку робочого часу водія на основі наданих водієм даних своєї роботи, які водій фіксуєза допомогою тахографа або індивідуальної контрольної книжки водія(у випадку коли транспортний засіб необладнаний тахографом).

Як вбачається з відомостей свідоцтва серії НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу марки DAF н.з. НОМЕР_1 належного позивачеві, повна маса становить 25300 кг, а тому вказаний автомобіль повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, відповідно до пункту 1.4 якої її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

перевізники - суб`єкти господарювання, яка провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом;

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції №385.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону №2344-III, обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом) (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв).

Автомобільний перевізник, здійснюючи внутрішні перевезення вантажу, зобов`язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, при собі всіх документів, передбачених пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385, зокрема, у даному випадку, заповнені тахокарти.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону №2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством,

Статтею 49 Закону №2344-III визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення внутрішніх перевезень.

Зокрема на водіїв покладено обов`язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягомробочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта за поточнуробочу зміну водіята 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія), які він має пред`явити посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки.

За відсутності документів, зокрема, як у спірному випадку заповнені тахокарти передбачені ЄУТР, бланк підтвердження діяльності водія відповідно до Інструкції №385, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Як слідує з акта проведення перевірки №АР028870 від 30.11.2023 у водія ОСОБА_2 на момент проведення перевірки були відсутні тахокарти за 25.11.2023, 26.11.2023, 27.11.2023 та бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_2 , чим порушено вимоги статті 48 Закону №2344-ІІІ.

Суд звертає увагу, що норми статті 48 Закону №2344-ІІІ передбачають обов`язок перевізника та, зокрема, водія пред`являти посадовим особам відповідача, які здійснюють перевірку, документи, на підставі яких здійснюється вантажне перевезення (зокрема, заповнені тахокарти передбачені ЄУТР, бланк підтвердження діяльності водія).

Враховуючи, що водій ОСОБА_2 під час проведення перевірки не мав документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме заповнені тахокарти передбачені ЄУТР, бланк підтвердження діяльності водія, то допустив правопорушення, внаслідок якого прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При цьому суд критично оцінює аргументи позивача, які зводяться до того, що під час здійснення внутрішніх перевезень у нього відсутній обов`язок використовувати тахограф, оскільки наведені вище положення законодавства зобов`язують мати тахограф чи індивідуальну книжку водія у разі перевезення вантажу, про що вище суд вже зазначав.

Відтак, штрафна санкція до позивача як перевізника вантажу застосована правомірно.

Щодо недотримання порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то суд враховує таке.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР028870 від 30.11.2023 проводився двічі, 23.01.2024 стосовно ФОП ОСОБА_3 , яка оскаржила постанову про застосування до неї адміністративно-господарського штрафу та 05.03.2024 і 07.05.2024 відносно ФОП ОСОБА_1 як перевізника, про що його повідомлено листами №14031/37/24 від 19.02.2024 та №34724/37/24-24 від 22.04.2024.

Отже, відповідач інформував перевізника відповідно до пункту 26 Порядку №1567 про розгляд справи в установленому порядку, однак розглянув її, з підстав наведених вище, пізніше ніж протягом двох місяців з дня виявлення порушення, як передбачено пунктом 25 Порядку №1567.

При цьому Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

В розумінні вимог статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У справі, що розглядається, контролюючим органом на підставі акту від 30.11.2023 №АР028870 було винесено постанову №028094 від 23.01.2024 відносно ФОП ОСОБА_3 та оскаржувану постанову №066864 від 07.05.2024 відносно ФОП ОСОБА_1 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 вказав, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій передбачені у статті 250 Господарського кодексу України, згідно з частиною першою якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Наведене свідчить, що територіальний орган Укртрансбезпеки, фактично порушивши строк розгляду справи, передбаченого пунктом 25 Порядку №1567, застосував до позивача адміністративно-господарські санкції в межах строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Варто зауважити, що вказані строки мають принципово різне значення, адже пункт 25 Порядку №1567 стосується строку розгляду суб`єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 ГК України визначає строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.

Зі встановлених обставин слідує, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 ГК України, що свідчить про правомірність прийняття постанови.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №160/12371/22, який в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом з тим, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17 про те, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростувати вину у суді, та у зв`язку із цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Тому суд вважає, що такі процедурні порушення не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови за наявності складу правопорушення.

На користь висновку суду про те, що такі процедурні порушення не можуть бути підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу свідчать і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, де Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Підсумовуючи викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін письмовими доказами, суд дійшов переконання, що приймаючи постанову від 07.05.2024 №066864 про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність оскаржуваних дій та постанови, такі дії та рішення вчинені (прийняті) з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №066864 від 07.05.2024 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 січня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідач:

- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46027, код ЄДРПОУ: 39816845).

Головуючий суддяМартиць О.І.