Court ruling № 124409245, 08.01.2025, Kirovskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 203/6260/24

Провадження № 1-кс/0203/325/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, із середньою освітою, який одружений, малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних осіб на утриманні не має, не працює, пенсіонер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

заявленого у кримінальному провадженні № 62024170030002007, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2025 року під наглядом Дніпропетровської обласної прокуратури за проведенням цього досудового розслідування Третім СВ (з дислокацією у місті Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, прокурор клопочить застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваного отримати копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу 06 січня 2025 року о 12:20 год.

Клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 у разі незастосування запобіжного заходу, не пов`язаного з запобіжниками у спілкуванні та залишенні місця проживання, може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і лише застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, на думку сторони обвинувачення, відповідатиме завданням охороні прав та інтересів суспільства. Зокрема, підозрюваний, отримавши повідомлення про підозру та усвідомлюючи невідворотність можливого покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Окрім цього, підозрюваний може незаконно впливати на свідків.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, наполягав на його задоволенні з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи, що він протиправних дій не вчиняв, а також, з урахуванням того, що у нього хворіє дружина, яка потребує лікування, і відсутністю інших осіб, які б могли його утримувати, та доходів, він потребує влаштування на роботу, чому істотно перешкоджатиме цілодобовий домашній арешт, тоді як заявлені прокурором в судовому засіданні ризики є припущеннями, і з його сторони жодних порушень протягом всього часу досудового розслідування було, тому просив просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Вислухавши думку прокурора, заперечення підозрюваного, дослідивши клопотання та додані до нього докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

ОСОБА_4 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого злочину проти власності, за який санкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

03 січня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру в тому, що за версією з`ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин, що ОСОБА_5 , який у період з 31 березня 2014 року, перебувавав на посаді командира загону з оперативно-технічної роботи, будучи службовою особою, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в Дніпропетровському ВГРЗ ДСНС, у серпні 2024 року в силу службового становища, стало відомо, що на території Дніпропетровського ВРГЗ ДСНС України за адресою: м. Дніпро, пр. Свободи, 136, перебуває пошкоджений спеціальний транспортний засіб ГАЗ 2705, білого кольору, з номерним знаком НОМЕР_1 , після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном складовою частиною вказаного транспортного засобу у вигляді бензинового двигуна та коробки перемикання передач з послідуючою їх реалізацією. Розуміючи, що самостійно вчинити дії щодо заволодіння чужим майном не зможе, ОСОБА_5 не пізніше серпня 2024 року вступив у попередню змову з водієм спеціального оперативного автомобіля 1-го гірничорятувального взводу Дніпропетровського ВГРЗ ДСНС України ОСОБА_4 , а також іншими невстановленим в ході досудового розслідування особами. Далі, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , а також іншими невстановленими особами, не пізніше 13 серпня 2024 року підшукав осіб, яким після заволодіння майном Загону можливо реалізувати складові частини спеціального транспортного засобу ГАЗ 2705, білого кольору, з номерним знаком НОМЕР_1 , а отримані грошові кошти розподілити між співучасниками злочину. 21 серпня 2024 року ОСОБА_5 , перебуваючи на території Дніпропетровського ВГРЗ ДСНС України за адресою: м. Дніпро, пр. Свободи, 136, діючи усисно, з корисливих мотивів, будучи обізнаним про відсутність в той час підстав здійснення будь-яких демонтажних робіт по транспортному засобу, маючи умисел, на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , а також іншими невстановленими особами, 21 серпня 2024 року шляхом надання вказівки працівникам Дніпропетровського ВГРЗ ДСНС України, які не були обізнані про незаконні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснили демонтаж складової частини спеціального транспортного засобу ГАЗ 2705, білого кольору, з номерним знаком НОМЕР_1 , у вигляді бензинового двигуна та коробки перемикання передач, розмістивши їх у приміщенні гаражу на вищевказаній території, у подальшому ОСОБА_5 повідомив про демонтаж складових частин транспортного засобу ОСОБА_4 , а також іншим невстановленим особам, тим самим заволодівши вищевказаним майном за попередньою змовою групою осіб. В подальшому, 23 серпня 2024 року задля доведення свого корисливого умислу до кінця, діючи умисно, з корисливих мотивів, попередньо отримавши від ОСОБА_4 необхідну інформацію щодо осіб, які мали намір придбати вищевказане майно, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. 9 Травня, буд. 11, збув складові частини спеціального транспортного засобу ГАЗ 2705, білого кольору, з номерним знаком НОМЕР_1 , у вигляді бензинового двигуна та коробки перемикання передач за винагороду, внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також інших невстановлених слідством осіб, Дніпропетровському ВГРЗ ДСНС України спричинено матеріальну шкоду на суму 30629,30 грн. Таким чином, дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 191 КК України.

Як вбачається з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб фактичними даними рапорту заступника начальника Дніпровського управління ДВБ НП України, зареєстрованого в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) 08 липня 2024 року за № 78; протоколів обшуків від 12 листопада 2024 року, в ході проведення яких за адресами: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено, в тому числі двигуни, коробки передач, транспортний засіб ГАЗ 2705 з номерним знаком НОМЕР_1 , акти списання автозапчастин та документи списання пального; протоколами допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; протоколами пред`явлення осіб для впізнання; витягами з наказів (по особовому складу) № 80-к від 01 липня 2020 року, № 150-НК/86 від 12 листопада 2024 року; контракту № 105 від 01 липня 2020 року про прийняття на посаду ОСОБА_4 , що сукупно з протоколом проведених НС(Р)Д зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 15 жовтня 2024 року та висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-24/46449-АВ від 19 листопада 2024 року, викривають роль ОСОБА_9 у поставленому йому за вину злочині.

Прокурором наведені достатні докази для підтвердження фактів, які є причиною виникнення підозри, що за практикою тлумачення обґрунтованості підозри Європейським Судом з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 28.10.94 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (скарга №14310/88) не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що безсумнівно доводять винуватість у злочині до ступеня, необхідного для засудження обвинувальним вироком чи, принаймні, висунення обвинувачення в формі обвинувального акта, що складає процесуальну мету вже наступних стадій кримінального провадження.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначенихст. 2 КПК України.

За змістом статей 131, 132, 176, частини 2 статті 177, частин 1, 2 статті 181 КПК запобіжний захід, різновидом якого є домашній арешт, застосовується під час досудового розслідування до особи на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою кримінального правопорушення, а також за наявністю хоча б одного з ризиків вчинення особою дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» слідчий суддя приймає до уваги, що суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі, який сукупно з обставинами оголошеного в країні воєнного стану, проведення воєнних дій на кордонах міста Дніпра та Дніпропетровщини, та часткової окупації військами російської федерації територій на сході та півдні України, збільшує ризик переховування з переходом лінії фронту, а сама по собі наявність у підозрюваного місця мешкання, дружини та постійного місця роботи, за обставин відсутності роботи та утриманців, не виключає вказаного ризику і не переважає над обставинами суворості міри покарання, яка загрожує підозрюваному у вигляді реального позбавлення волі до 8 років.

Відповідно, враховуючи наведені встановлені обставини в судовому засіданні знайшов підтвердження ризик можливого переховування від органів розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також слідчий суддя вважає доведеним ризик за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний може, як у спосіб погроз так і умовляннями впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення до надання завідомо неправдивих показів, а також впливати на інших свідків, які ще не встановлені, а також не допитані, що, як наслідок, потягне за собою можливість уникнення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальної відповідальності.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 225 КПК України. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За змістом статей 131, 132, 176, частини 2 статті 177, частин 1, 2 статті 181 КПК запобіжний захід, різновидом якого є домашній арешт, застосовується під час досудового розслідування до особи на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою кримінального правопорушення, а також за наявністю хоча б одного з ризиків вчинення особою дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.

Так, в судовому засіданні знайшли підтвердження ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від органів розслідування та суду, під усвідомленням тяжкості та невідворотності можливого покарання, незаконного впливу на свідків.

Прокурором у засіданні надані переконливі докази того, що на цьому етапі досудового розслідування наявні достатні підстави вважати існуючими ризики перешкоджання встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні, запобігання чому складає легітимну мету за п.п. 1-3 ч. 1 ст.177 КПК України, на які вказує слідчий у своєму клопотанні, виправдовуючи за загальними правилами заходів забезпечення ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням повідомленої підозри в тяжкому злочинному посяганні, враховуючи, що підозрюваного звільнено з роботи і інших доходів він не має, які б забезпечили його існування під час цілодобового перебування під домашнім арештом, що безумовно спонукає його до працевлаштування, тоді як запобіжний захід не є видом покарання та має лише убезпечувати від процесуальних ризиків за ч.1 ст. 177 КПК України і не створювати надмірний тягар для існування особи та надавати можливість особі реалізувати в законний спосіб самостійне утримання і забезпечення, а також приймаючи до уваги процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу необхідно обмежитися забороною залишати житло в нічний час з метою запобігання зазначеним у клопотанні наявним процесуальним ризикам ухилення від виконання процесуальних рішень втечею, перешкоджанням встановленню істини у кримінальному провадженні і впливом на інших його учасників, на підставі чого згідно ст. 194 КПК України слідчому судді належить постановити цю ухвалу про застосування домашнього арешту з достатнім обсягом обов`язків самообмеження у спілкуванні, забезпечуючи належну процесуальну поведінку в межах строку досудового розслідування за ст. 219 КПК України, тобто до 03 березня 2025 року, а тому клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

При цьому, слідчий суддя приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід у вигляді внесення застави за для якої підозрюваним не надано доказів наявних законних джерел доходів, а так само особистого зобов`язання є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, а тому з врахуванням наведеного, особи підозрюваного, тяжкості інкримінованого йому діяння, слідчий суддя вважає недоведеними підстави для застосування більш м`якого виду запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 181 КПК України та Інструкції про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, затвердженої наказом МВС України № 654 від 13 липня 2016 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2016 року за № 1087/29217 контроль за виконанням цієї ухвали слід покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, тобто на уповноважену особу ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 181, 193, 194 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурораЗахідної окружноїпрокуратури містаДніпра ОСОБА_3 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядіцілодобового домашньогоарешту до ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62024170030002007, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час за фактичним місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одночасно з покладенням на підозрюваного обов`язків згідно з ст. 194 КПК України строком на один місяць 23 дні, тобто до 03березня 2025 року:

- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з м. Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні;

- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду в періодчасу з21:00год.до 05:00год., за виключенням випадків збройної агресії окупаційних військ російської федерації у м. Дніпрі, авіаударів, чи у випадках зумовлених необхідністю врятування життя чи запобіганню загрози здоров`ю підозрюваного, в тому числі пов`язані з переміщенням до бомбосховищ, а також до медичних закладів;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

Попередити ОСОБА_4 про те, що в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків може бути вирішене питання про застосування іншого більш жорсткого виду запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Визначити строкдії ухвалидо 03 березня 2025 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам провадження 13 січня 2025 року о 17:05 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1