Єдиний державний реєстр судових рішень
ЄУН 174/1523/24
н/п 1-кп/174/12/2025
У Х В А Л А
14 січня 2025 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника органу пробації - ОСОБА_8 ,
розглянувши упідготовчомусудовомузасіданніклопотання сторони захисту про часткове скасування арешту майна у кримінальномупровадженні №12024041150000137,-
В С Т А Н О В И В:
14.01.2025 у підготовчому судовому засіданні, захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , заявив клопотання про часткове скасування арешту майна, мотивуючи тим, що наразі в ньому відпала необхідність, всі слідчі дії проведені, а тому використання автомобіля обвинуваченою ніяким чином не завадить судовому розгляду.
Обвинувачена підтримала позицію захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення зазначеного клопотання, оскільки автомобіль є речовим доказом по справі та під час судового розгляду може виникнути необхідність у проведенні експертизи даного транспортного засобу, а тому просив відмовити в його задоволенні.
Потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 , заперечували проти задоволення клопотання, підтримуючи позицію прокурора. Представник потерпілого - ОСОБА_7 , зазначив, що оскільки автомобіль є речовим доказом по справі, то під час судового розгляду може виникнути необхідність у його дослідженні.
Представник органу пробації залишила вирішення даного питання на розсуд суду.
Ознайомившись зі змістом клопотання, вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до положень ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Абзацом 2 ч.1 ст.174 КПК України передбачено, що скасування арешту можливе за умови, якщо заявник доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Відповідно до приписів ст.374 КПК України, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження вирішується під час ухвалення вироку.
В свою чергу, справа знаходиться лише на стадії підготовчого судового провадження, на даній стадії кримінального провадження прокурором не долучено докази, а судом такі не досліджено, в свою чергу захисником обвинуваченої адвокатом ОСОБА_4 не доведено, що на даний час відпала потреба у застосуванні такого заходу кримінального провадження як арешт майна, тому на даній стадії клопотання про скасування арешту майна є передчасним, а у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 174, 291, 314 КПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024041150000137- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя підпис ОСОБА_1
The court decision No. 124397490, Vilnohirsk City Court of Dnipropetrovsk Oblast was adopted on 14.01.2025. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful data quickly.
This decision relates to case No. 174/1523/24. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: