Decision № 124365013, 10.01.2025, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2025 року Справа № 280/9738/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000140/2 від 08.05.2024;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АМТ» судові витрати по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом установлено наступне.

17.09.2021 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY CO. LTD., CHINA (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №YEK-1-2021-1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому, компанією Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №10 від 10.10.2023, рахунку-фактури №YEKAI20231004 від 17.01.2024, було здійснено поставку ТОВ «ТД «АМТ» товарів (котушкі з ліскою тримерні, шпулі тримерні, ножі до мотокіс та запасні частини до мотокіс) на загальну суму 27 045,75 дол.США.

Після доставки контейнерів у морський порт прзначення (Польща), вантаж залізничним транспортом був доставлений до кінцевого місця призначення - м.Тернопіль.

Зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB NINGBO згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».

06.05.2024, декларантом до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію в режимі ІМ40АА за №24UA403070004024U2 на товар, що зазначений в гр. 31 МД:

«1. Частини до ручного садового інструменту з вмонтованим бензиновим двигуном внутрішнього згоряння: котушка з ліскою тримерна/шпуля тримерна, що являється робочим органом ручної мотокоси, призначена для розміщення всередині та регулювання робочої довжини ріжучого волосіння в напівавтоматичному режимі: -мод.У-14-5000шт.; -мод.У-3 Vitals - 975шт.; -мод.У-2-5000шт.; -мод.У-3-2500шт.; -мод.У-32-3000шт.; -мод.У-28 Vitals - 1100шт.»;

2. Ножі різальні до садового інструменту виробництва торговельної марки «Vitals», з вмонтованим бензиновим двигуном внутрішнього згоряння, змінний дисковий ніж, що являється робочим органом ручної мотокоси: ніж до мотокоси 40 зуб.(нерж. сталь) увігнутий 13000шт.; ніж до мотокоси з надміцними напайками 40 зуб.(нерж. сталь), жовтий - 1300шт.; ніж до мотокоси з надміцними напайками 40 зуб.(нерж. сталь), гальванізроване покриття, червоний 3000шт.; ніж до мотокоси 40 зуб.(нерж. сталь) з додатковими ножами -2325шт.».

Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст.58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст.53 МК України, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №YEK-1-2021-1 від 17.09.2021; додаток (специфікація) до нього №12 від 10.10.2023; рахунок-фактура №YEKAI20231004 від 17.01.2024; пакувальний лист.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємством було надано митниці: договір фрахту №2110/912/2019 від 21.10.2019; заявка на перевезення №1/72 від 12.12.2023; коносамент №BW24010583В від 02.02.2024, залізнична накладна №2151-527341 від 07.04.2024, інвойс №L71068 від 26.03.2024; довідка про транспортні витрати від 26.04.2024.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів за ЕМД №24UA403070004024U2 від 06.05.2024, підприємству було направлено електронне повідомлення наступного змісту: «Повідомлення від митниці декларанту. Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - занаявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містятьреквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - транспортні(перевізні) документи; - страховідокументи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вищезазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:- копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару,підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант або уповноважена ним особа написьмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.»

Листом №001-08/05 від 08.05.2024 ТОВ «ТД «АМТ» додатково було надано митниці: прайс-лист виробника від 30.08.2023, комерційну пропозицю виробника від 19.09.2023, Додаткову угоду №177 від 27.03.2024, а також повідомлено митницю про те, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

08.05.2024 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000140/2 відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У рішенні зазначено, що за основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості: товару №1 згідно з ЕМД від 16.04.2024 № UA110130/2024/008526 на рівні 3,52 дол США/кг; товару №2 згідно з ЕМД від 25.04.2024 № UA403070/2024/003793 на рівні 2,51 дол США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації МД №24UA403070004024U2 від 06.05.2024 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2024/000226.

Позивач задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №24UA403070004094U4 від 08.05.2024. Різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею склала 77 525,62 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000140/2 від 08.05.2024 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, митний орган зазначає нижчевикладені розбіжності, які на його думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування, а саме:

1. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - транспортні(перевізні) документи (платіжний документ про оплату за транспортні послуги); - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; -висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Враховуючи вищезазначене для підтвердження заявленої митної вартості отримувачем товару не надано митну декларації країни відправлення, що передбачено ч.3 ст.53 МКУ.

Стосовно зауваження про ненадання позивачем транспортних (перевізних) документів, зокрема платіжний документ про оплату за транспортні послуги, суд зазначає, що для підтвердження транспортних витрат, понесених декларантом за межами України, митному органу були надані: договір фрахту №2110/912/2019 від 21.10.2019, заявка на перевезення №1/72 від 12.12.2023, коносамент №BW24010583В від 02.02.2024, залізнична накладна №2151-527341 від 07.04.2024, інвойс №L71068 від 26.03.2024, довідка про транспортні витрати від 26.04.2024.

Відповідні документи містять числові значення вартості транспортування, як складової митної вартості і, розглядаючи їх в сукупності не містять розбіжностій, котрі мали б вплив на правильність визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Відповідно до рахунку №L71068 від 26.03.2024, термін його сплати визначено 27.03.2024. Однак, відповідно до Додаткової угоди №17, оплата рахунку №L71068 за домовленістю сторін була відстрочена. Під час консультацій з митним органом, позивач надавав митниці копію Додаткової угоди №17. Отже, на момент митного оформлення спірної товарної партії, позивач не мав можливості надати банківські платіжні документи на підтвердження оплати транспортних послуг, оскільки така оплата не була здйснена, про що митниці було повідомлено та в підтвердження, надано відповідний документ.

В подальшому, поза митним оформленням, між сторонами Договору фрахту було укладено Додаткову угоду №17/2 від 14.05.2024, відповідно до якої товариство зобов`язується сплатити рахунок №L71068 до 14.06.2024. Так, позивач здійснив оплату транспортних послуг 10.06.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №40, яка міститься в матеріалах справи.

Твердження митниці про ненадання позивачем, якщо здійснювалося страхування, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, є безпідставним, оскільки у самому твердженні митним органом зазначено та пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України чітко визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось.

Відповідно до базису поставки FOB відповідно до Інкотермс-2010, жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов`язань з обов`язкового страхування. У декларанта відсутні будь-які страхові документи, а також документи що містять вартість страхування, оскільки страхування товару отримувачем не здійснювалось. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

У своєму запиті відповідачем не було зазначено ніяких доводів стосовно того, що при перевезенні зазначеної партії товару здійснювалось страхування товару. В даних випадках страхування не здійснювалось, тому зазначені митним органом документи на підтвердження визначеної митної вартості товару позивачем не подавались, а вимога митниці про їх надання протирічить згаданій вище правовій нормі.

Твердження митниці про ненадання копії митної декларації країни відправлення є необґрунтованим, виходячи з того, що копія митної декларації країни відправлення не надавалась позивачем митному органу під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, оскільки вона передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контрактом №YEK1-2021-1 (п.3.5) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином, позивач, відповідно до умов рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України, ні КНР не передбачено зобов`язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.

Таким чином, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації суперечать положенням Митного кодексу.

В повідомлені митниці до декларанта не зазначені розбіжності у наданих документах, які стали підставою для вимагання копії митної декларації країни відправлення.

Копія митної декларації країни відправлення у підприємства в даному випадку декларування відсутня, в зв`язку з чим надання її було неможливим.

Щодо тверджень митниці відносно ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, слід зазначити, що вони також є необґрунтованими, оскільки згідно з частиною 3 ст.53 МК України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні означені митницею документи. Крім того, відповідно до ч.2 ст.53 МК України означені документи не відносяться до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів, тому вимоги митниці про їх надання є протиправними.

2. До митного оформлення надано зазначеним, як перевізник «Global Container Lines Latvija SIA» рахунок на перевезення від 26.03.2024 №L71068, договір на перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) від 21.10.2019 №2110/912/2019, коносамент від 02.02.2024 №BW24010583B де перевізником зазначено «GCLL». У рахунку на перевезення від 26.03.2024 №L71068 зазначено «Термін сплати рахунку 27.03.2024», втім станом на 07.05.2024 для підтвердження транспортних витрат на вимогу митного органу згідно ч.2 ст.55 МКУ не подано банківських платіжних документів. «До митного оформлення не подано Акту наданих послуг(виконаних робіт) перевізником, що передбачено згідно Договору про перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) від 21.10.2019 №2110/912/2019. Згідно накладної УМВС від 07.04.2024 №2151527341 у графі 22 зазначено перевізника залізничним сполученням «PKP CARGO S.A.», втім жодних документів, щоб підтверджувало причетність між «PKP CARGO S.A.» та «Global Container Lines Latvija SIA» до митного оформлення не надано. Згідно накладної УМВС від 07.04.2024 №2151527341 у графі 23 зазначено комерційний договір №6-26-001-24 та розрахунковий договір №1-00201/06/І, втім до митного оформлення зазначені документи подано не було. Згідно накладної УМВС від 07.04.2024 №2151527341 у графі 24 зазначено рахунок-фактуру від 17.01.2024 № YEAKI20231004-2, що відрізняється від поданого рахунку-фактури від 17.01.2024 №YEKAI20231004, що зазначено у митній декларації.

Суд вважає зазначені підстави для коригування митної вартості необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось, термін сплати рахунку №L71068 було змінено, про що зазначено в Додатковій угоді №17 від 27.03.2024, яку декларант надавав митниці під час консультацій. Відповідно до Додаткової угоди №17, оплата рахунку №L71068 за домовленістю сторін була відстрочена. Отже, на момент митного оформлення спірної товарної партії, позивач не мав можливості надати банківські платіжні документи на підтвердження оплати транспортних послуг, оскільки така оплата не була здйснена, про що митниці було повідомлено та в підтвердження, надано відповідний документ.

В подальшому, поза митним оформленням, між сторонами Договору фрахту було укладено Додаткову угоду №17/2 від 14.05.2024, відповідно до якої товариство зобов`язується сплатити рахунок №L71068 до 14.06.2024. Так, позивач здійснив оплату транспортних послуг 10.06.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №40, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, положеннями п.6 ч.2 ст.53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Тобто, МК України не встановлено обов`язку для декларанта підтверджувати числові показники транспортної складової митної вартості лише шляхом надання акту виконаних робіт. Акт є лише одним із можливих (а не обов`язкових) для надання до митниці документів, що можуть підтвердити розмір витрат на перевезення.

До позовної заяви позивачем додано акт виконаних робіт від 26.04.2024, однак, відомості, в ньому зазначені жодним чином не впливають на числові показники вартості перевезення, що були заявлені декларантом.

Відтак, надані до митного оформлення рахунок №L71068 від 27.03.2024, заявка на перевезення №1/72 від 12.12.2023, довідка про транспортні витрати від 26.04.2024 давали змогу митному органу здійснити контроль числових показників транспортної складової митної вартості.

Перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору фрахту №2110/912/2019 від 21.10.2019, згідно якого перевізником виступала компанія «Global Container Lines Latvija SIA». З рахунку на оплату транспортних послуг №L71068 та довідки про транспортні витрати від 26.04.2024 вбачається, що здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу морським транспортом (для підтвердження факту здійснення морського перевезення видавався морський коносамент №BW24010583В від 02.02.2024) та наземним залізничним транспортом (накладна №2151-527341 від 07.04.2024).

Відповідно до ст.128 Кодексу торговельного мореплавства України, умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України "Про мультимодальні перевезення".

Відповідно до ст.133 цього ж Кодексу, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.

Відповідно до ст.12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов`язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.

З наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для оператора мультимодального перевезення, яким в даному випадку виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA» залучення інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення, тобто компанія «PKP CARGO S.A.» була залучена до виконання наземного перевезення основним перевізником. З даною компанією ТОВ «ТД «АМТ» не має жодних договірних відносин, а документи, що укладалися між компаніями «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP CARGO S.A.» не передавалися ТОВ «ТД «АМТ», адже умовами договору фрахту №2110/912/2019 від 21.10.2019 таке зобов`язання перевізника «Global Container Lines Latvija SIA» не передбачене.

Після виконання своїх обов`язків щодо перевезення вантажу, компанія перевізник виставила єдиний рахунок №L71068 на оплату послуг з морського перевезення товару та його наземного перевезення.

На підставі зазначеного можна дійти висновку, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з основним перевізником. В свою чергу залучення основним перевізником будь-яких суб`єктів (на виконання обов`язку "організувати перевезення") характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов`язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, котрий розрахунки здійснював виключно з основним перевізником.

З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016 року, а саме "GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd", адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ "Фосдайк Груп».

Окрім того, як вже зазначалось вище, до виконання наземного перевезення перевізник «Global Container Lines Latvija SIA» залучав компанію «PKP CARGO S.A.», з якою ТОВ «ТД «АМТ» не має жодних договірних відносин, відтак документи, на які вказує митниця, у позивача відсутні. Всі перевізні документи, якими володіє позивач, надавались митному органу підчас митного оформлення. Надані митному органу перевізні документи повною мірою підтверджують числові показники транспортної складової митної вартості оцінюваної товарної партії. Варто зазначити, що у графі 24 залізничної накладної №2151-527341 зазначено рахунок-фактуру від 17.01.2024 за №YEAKI20231004, що не відрізняється від поданого рахунку-фактури, зазначеного у митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту гр. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що джерелом для коригування митної вартості слугували митні декларації для товару №1 - ЕМД від 16.04.2024 №UA110130/2024/008526, для товару №2 - ЕМД від 25.04.2024 №UA403070/2024/003793.

Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000140/2 від 08.05.2024 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» (69000, м.Запоріжжя, вул.Штабна, буд.13, прим.23, код ЄДРПОУ 42822115) до Тернопільської митниці (46400, м.Тернопіль, вул.Текстильна, буд.38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000140/2 від 08.05.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова