Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/29469/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 19.09.2024 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились в обмеженні максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , при її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року по справі № 420/2572/24, з 01.02.2020 року сумою 25276,60 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 30092,73 грн., з 01.02.2021 року сумою 25276,60 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 32509,53 грн., з 01.02.2022 року сумою 25276,60 грн, при нарахуванні пенсії в розмірі 35532,78 грн., з 01.03.2022 року сумою 28899,29 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 35532,78 грн., з 01.03.2023 року сумою 32462,89 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 37471,38 грн., з 01.03.2024 року сумою 32462,89 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 39453,58 грн. та з 01.07.2024 року сумою 32462,89 грн, при нарахуванні пенсії в розмірі 39453,58 грн.;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 , нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03,2024 року по справі № 420/2572/24, пенсії з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року та з 01.07.2024 року без обмеження її максимального розміру;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились в анулюванні виплати ОСОБА_1 з 01.02.2022 року щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», при проведенні перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року по справі № 420/2572/24;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", починаючи з 01.02.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію, призначену згідно із вимогами Закону № 2262-ХІІ. Зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року по справі № 420/2572/24, 05.06.2024 року відповідачем було проведено перерахунок пенсії Позивача з 01.02.2020 року, з 01.02.2021 року та з 01.02.2022 року. Вважає, що відповідач протиправно обмежив виплату йому пенсії, а саме: з 01.02.2020 року сумою 25276,60 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 30092,73 грн., з 01.02.2021 року сумою 25276,60 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 32509,53 грн., з 01.02.2022 року сумою 25276,60 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 35532,78 грн., 01.02.2022 року; з 01.03.2022 року сумою 28899,29 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 35532,78 грн., з 01.03.2023 року сумою 32462,89 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 37471,38 грн., з 01.03.2024 року сумою 32462,89 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 39453,58 грн. та з 01.07.2024 року сумою 32462,89 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 39453,58 грн. Вважає вказані дії протиправними, оскільки з 12.04.2023 року, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022, приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-УІ зі змінами втратили чинність та не можуть застосовуватися Відповідачем. Окрім того, під час вказаного перерахунку, на думку позивача, відповідачем було протиправно анулював виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень до пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 23.09.2024 строк для подання відзиву на позовну заяву, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа відповідачу в його електронний кабінет. Згідно довідки, ухвалу суду від 23.09.2024 Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області було доставлено до електронного кабінету 23.09.2024.
Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк до суду не надходив.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії перерахунків пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 до прийняття рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі №420/2572/24 та після його виконання, а також зупинено провадження по справі.
30.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано витребувані ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 документи.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 поновлено провадження у справі.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідив докази у справі
ВСТАНОВИВ:
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України № 2262-XII від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (надалі - Закон №2262-XII).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року по адміністративній справі № 420/2572/24 зокрема визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО97298 від 24.11.2023 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року та на 01.01.2022 року для перерахунку пенсії з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року і 01.02.2022 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року і 01.02.2022 року на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО97298 від 24.11.2023 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року та на 01.01.2022 року із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи перерахунків пенсії позивача від 05 червня 2024 року пенсія останньому була нарахована у наступних розмірах:
з 01.02.2020 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 9250,00 грн, оклад за військове звання 1680,00 грн, надбавка за вислугу років 45% 4918,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 10301,53 грн, премія 35% 3237,50 грн., всього 29387,53 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 23510,02 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 30092,73 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 25276,6 грн.
з 01.02.2021 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 9990,00 грн, оклад за військове звання 1820,00 грн, надбавка за вислугу років 45% 5314,50 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 11130,93 грн, премія 35% 3496,50 грн., всього 31751,93 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 25401,54 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 32509,53 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 25276,6 грн.
з 01.02.2022 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 10920,00 грн, оклад за військове звання 1990,00 грн, надбавка за вислугу років 45% 5809,50 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 12167,68 грн, премія 35% 3822,00 грн., всього 34709,18 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 27767,34 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 35532,78 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 25276,6 грн.
з 01.03.2022 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 10920,00 грн, оклад за військове звання 1990,00 грн, надбавка за вислугу років 45% 5809,50 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 12167,68 грн, премія 35% 3822,00 грн., всього 34709,18 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 27767,34 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 35532,78 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 28899,29 грн.
з 01.03.2023 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 10920,00 грн, оклад за військове звання 1990,00 грн, надбавка за вислугу років 45% 5809,50 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 12167,68 грн, премія 35% 3822,00 грн., всього 34709,18 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 27767,34 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 37471,38 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 32462,89 грн.
з 01.03.2024 року із сум грошового забезпечення посадовий: оклад 10920,00 грн, оклад за військове звання 1990,00 грн, надбавка за вислугу років 45% 5809,50 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 12167,68 грн, премія 35% 3822,00 грн., всього 34709,18 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 27767,34 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 39453,58 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 32462,89 грн.
з 01.03.2024 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 10920,00 грн, оклад за військове звання 1990,00 грн, надбавка за вислугу років 45% 5809,50 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 12167,68 грн, премія 35% 3822,00 грн., всього 34709,18 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 27767,34 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 39453,58 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 32462,89 грн.
з 01.07.2024 року із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 10920,00 грн, оклад за військове звання 1990,00 грн, надбавка за вислугу років 45% 5809,50 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 12167,68 грн, премія 35% 3822,00 грн., всього 34709,18 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 27767,34 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 39453,58 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 32462,89 грн.
З наявних в матеріалах справи розрахунків пенсії позивача від 05 червня 2024 року вбачається, що доплата у розмірі 2000,00 гривень до пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» позивачу не нараховувалась та не виплачується.
Як свідчить перерахунок пенсії позивача станом на 01 березня 2022 року здійснений до виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року по адміністративній справі № 420/2572/24 пенсія позивачу була розрахована із сум грошового забезпечення: посадовий оклад 7750,00 грн, оклад за військове звання 1410,00 грн, надбавка за вислугу років 45% 4122,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 65% 8633,30 грн, премія 35% 2712,50 грн., всього 24627,80 грн. Основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі 19702,24 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції з 01.01.2017) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з тим, частину 7 статті 43 Закону № 2262-XII рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано неконституційним.
Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
В резолютивній частині рішення Конституційний суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, а саме:
- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-рп/2016 від 20.12.2016, а тому її положення застосуванню не підлягають.
12 жовтня 2022 року прийнято рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).
Відповідно до вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Верховній Раді України привести нормативне регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Зазначений шестимісячний строк сплив - 12.04.2023 року.
Як вбачається з мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України під час визнання неконституційними приписів статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи виходив з того, що приписи статті 2 Закону № 3668, що поширюють свою дію на Закон № 2262, не відповідають приписам статей 1, 3, 8, частин першої, другої, п`ятої статті 17, частини першої статті 46, частини першої статті 65 Конституції України в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У той же час, Конституційний Суд України врахував, що в Україні у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан (Указ Президента України „Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами).
З огляду на викладене Конституційний Суд України вважає, що потрібно відтермінувати втрату чинності приписами статті 2 Закону № 3668, які суперечать Конституції України.
Отже з аналізу вказаного рішення Конституційного Суду України фактично пов`язано з необхідністю забезпечення належного пенсійного забезпечення осіб, які збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 9901/452/21 сформулювала наступний правовий висновок:
« 6.6. Тобто згідно з положеннями статті 9 КАС, дотримуючись принципу змагальності, суд, розглядаючи адміністративний позов, не обмежений ним, а зобов`язаний з`ясувати всі обставини справи, вживши для цього визначені законом необхідні заходи, зокрема щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
6.7. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. Інакше кажучи, КАС безпосередньо уповноважує адміністративний суд на активну участь у доказуванні в адміністративній справі, наділяє його повноваженнями на збирання доказів, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.»
Суд зауважує, що відповідно до статті 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Висока Договірна Сторона під час війни може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, і у випадку використання цього права має інформувати Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи.
Таке повідомлення здійснюється шляхом написання листа і прикріплення копій правових документів, згідно з якими будуть запроваджуватися надзвичайні заходи.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів осіб, передбачені ст. 8 Закону України від 12.05.2015 № 389 «Про правовий режим воєнного стану».
Як вбачається з даних офіційного сайту Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 15 Конвенції, Раду Європи було поінформовано про запровадження в Україні воєнного стану, норми законодавства, які діють під час цього режиму, заходи, які можуть бути застосовані уповноваженими органами під час дії режиму воєнного стану, а також наведено перелік статей Конвенції та Додатків до неї, від яких, у зв`язку із можливим застосуванням вищевказаних заходів, допускається відповідний відступ, а саме: ст.ст. 3, 8(3), 9, 12, 13, 17, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27 Пакту, а також ст.ст. 4 (3), 8, 9, 10, 11, 13, 14, 16 Конвенції, ст.ст. 1, 2, 3 Додаткового протоколу до Конвенції, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції.
З огляду на вимогу щодо повідомлення про такі заходи без затримки, вищезазначена інформація про запровадження воєнного стану та відповідний відступ була підготовлена та направлена Раді Європи у найкоротший термін одразу після запровадження режиму воєнного стану. На сайті Ради Європи вона була розміщена 01.03.2022. (https://www.kmu.gov.ua/news/shchodo-vidstupu-vid-zoboviazan-za-konventsiieiu-pro-zakhyst-prav-liudyny-i-osnovopolozhnykh-svobod).
Таким чином, в умовах режиму воєнного стану України може відступати від статей 1 «Захист власності» Додаткового протоколу до Конвенції, в тому числі від виправданого очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу та відповідної практики Європейського суду з прав людини, яка стосується правовідносин мирного часу та не враховує соціальну та економічну ситуації в країні під час воєнного стану.
Відповідно до частини 2 статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
У той же час, частиною 1 та 3 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За вказаних обставин, діючою Конституцією України в умовах воєнного стану передбачена можливість обмеження прав громадян на соціальний захист, в тому числі у разі колапсу пенсійної системи можливі виплати пенсії на рівні нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Схожі норми містяться в ратифікованій Україною Європейській соціальній хартії, стаття 23 якої зокрема передбачає, що з надання особам похилого вiку можливостi якомога довше залишатися повноцiнними членами суспiльства, шляхом: a) забезпечення достатнiх ресурсiв, якi дозволяли б їм жити на задовiльному рiвнi i брати активну участь у суспiльному, соцiальному i культурному життi.
У той же час, стаття F частини V вказаного міжнародного договору визначає, що пiд час вiйни або iншого надзвичайного стану в державi, який загрожує життю нацiї, будь-яка Сторона може вжити заходiв, якi вiдступають від її зобов`язань за цiєю Хартiєю, виключно в тих межах, якi зумовленi гостротою становища, якщо такi заходи не суперечать її iншим зобов`язанням за мiжнародним правом.
Наразі військова агресія російської федерації проти України триває, що безпосередньо впливає на загальну економічну ситуацію в країні та наповнюваність державного бюджету та пенсійного фонду.
До даного часу Верховною Радою України не було приведено відповідне нормативне регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня для осіб, що отримують пенсію згідно Закону № 2262.
На переконання суду, вказана бездіяльність з боку Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України має об`єктивний характер, оскільки в умовах воєнного стану відшукати необхідні фінансові ресурси для приведення нормативного регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням не виявляється за можливе.
Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України зокрема ґрунтується на таких принципах:
принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;
принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
У Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв`язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов`язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав i свобод людини та гідних умов її життя.
Відповідно до частини 1 статті 27 Бюджетного кодексу України до законопроекту, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету, суб`єкт права законодавчої ініціативи зобов`язаний додати фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки). Якщо такі зміни показників бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету, до законопроекту подаються пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що принцип збалансованості бюджету має визначальне значення для належного функціонування всією бюджетної системи, оскільки в іншому випадку держава може втратити можливість належного забезпечення виконання завдань і функцій, які здійснюються всіма органами державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України та інших органів, що забезпечують соціальне забезпечення за рахунок коштів державного бюджету.
Як свідчать показники Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" витрати на Міністерство оборони України на момент його прийняття складали 133 488 435,0 тис. грн., що відповідало 8,9 % від загальної суми видатків державного бюджету, а в редакції станом на 31.03.2023 року, тобто після початку повномасштабного вторгнення видатки були збільшені до 989 532 330,2 тис. грн. та складали вже 32,58 % від загальної суми видатків державного бюджету. При цьому, різниця між сумою запланованих доходів та видатків на момент прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" складала лише 175 546 122,2 тис. грн., а в редакції станом на 31.03.2023 вона склала вже 1 483 983 194,3 тис. грн. Суд зауважує, що вказана різниця майже повністю покривалась за рахунок зовнішніх запозичень, а саме за рахунок кредитів та грантів міжнародних партнерів України.
У той же час, витрати на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на момент його прийняття складали 271 859 420,9 тис. грн., а в редакції станом на 31.03.2023 вона склали 273 667 116,3 тис. грн., тобто не зазнавали суттєвих змін.
Судом враховано, що згідно пункту 16 Меморандуму про економічну та фінансову політику від 08.12.2022, що є додатком до листа про наміри від 08.12.2022 на ім`я директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду (міститься у відкритому доступі за посиланням https://mof.gov.ua/storage/files/Loi_PMB(1).pdf) вказано, що стосується бюджетних видатків, виклики, з якими ми стикаємося через війну, примушують нас приймати важкі політичні рішення. По-перше, необхідність концентрувати видатки на обороні та безпеці вимагає ще більших зусиль з підвищення ефективності видатків і стримування фіскальних ризиків. Водночас зростають потреби фінансування нових категорій витрат, пов`язаних з війною, у тому числі надання соціальної допомоги тимчасово переміщеним особам та ветеранам війни, а також відбудови та подолання наслідків російської агресії. З огляду на обмеження, які постають перед нами, ухвалено непросте політичне рішення зменшити видатки на оплату праці працівників бюджетного сектору на 27 відсотків у номінальному виразі порівняно з 2022 роком як шляхом зменшення заробітної плати окремим категоріям працівників, так і через обмеження загальної чисельності працівників. Крім того, ми ввели обмеження на збільшення соціальних виплат, дозволивши лише індексацію пенсії за правилами.
Отже, з метою отримання фінансової допомоги з боку Міжнародного валютного фонду держава Україна була змушена обмежити збільшення соціальних виплат, в тому числі збільшення розміру пенсій.
Суд також звертає увагу, що 21.09.2024 набув чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік» щодо фінансового забезпечення сектору безпеки і оборони» яким видатки на потреби Міністерство оборони України збільшено на 373 662 933,2 грн.
Як свідчить додаток № 1 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" загальна сума запланованих доходів державного бюджету складає 1 911 460 976,8 грн. Відповідно до додатку № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" загальна сума видатків державного бюджету становить 3 736 618 570,2 тис. грн., з них на Міністерство оборони України - 1 528 988 658,0 тис. грн, що складає 40,92 % від загальної суми видатків державного бюджету. При цьому, сума запланованих доходів державного бюджету в повній мірі покриває видатки на Міністерство оборони України, у той час як інші видатки на суму 1 825 157 593,4 тис. грн. не покриваються за рахунок запланованих доходів державного бюджету. Як свідчить додаток № 2 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" вказана різниця покривається виключно за рахунок фінансування за борговими операціями, а саме за рахунок запозичень.
Так само, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" загальна сума запланованих доходів державного бюджету складає 2 327 141 677,9 тис. грн. Відповідно до додатку № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" загальна сума видатків державного бюджету становить 3 929 061 884,7 тис. грн., з них на Міністерство оборони України - 1 568 835 843,8 тис. грн, що складає 39,93 % від загальної суми видатків державного бюджету. При цьому, сума запланованих доходів державного бюджету в повній мірі покриває видатки на Міністерство оборони України, у той час як інші видатки на суму 1 601 920 206,8 тис. грн. не покриваються за рахунок запланованих доходів державного бюджету. Як свідчить додаток № 2 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" вказана різниця також покривається виключно за рахунок запозичень.
У той же час, витрати на Міністерство оборони України Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складали 8,41 % від загальної суми видатків державного бюджету, а різниця між сумою запланованих доходів та видатків складала лише 237 615 925,9 тис. грн.
Верховним Судом у постанові від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22 зазначено, що в умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак, прийняті органами державної влади рішення, направлені для досягнення вказаних цілей, повинні піддаватись судовому контролю з особливою увагою. Водночас, за межами воєнного стану, при досягненні інших суспільних цілей, розсуд держави є істотно вужчим.
Також колегія суддів зазначає, що підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України, оскільки відповідно до частини першої статті 17 Конституції України захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
При цьому обмеження прав людини і громадянина під час війни може бути цілеспрямованим і масовими, однак очевидним є те, що в умовах воєнного стану підстави для його виправдання є іншими ніж у мирний час. Питання оцінки таких обмежень обумовлюються, серед іншого, тим, що у військовий час органи державної влади з метою здійснення оборони держави можуть надавати перевагу аргументам, які обумовлюють посилення обороноздатності (потреби оборони), а не тим, які націлені на індивідуальні права.
Вказані обставини у своїй сукупності вказують на складну фінансову ситуацію в країні, а всі наявні в державі ресурси направляються в першу чергу на фінансування відбиття військової агресії російської федерації проти України. При цьому, у разі зупинення фінансування бюджету за рахунок зовнішніх запозичень держава може втратити здатність гарантувати право на соціальне забезпечення для всіх категорій пенсіонерів та інших соціально незахищених верств населення.
Конституційний Суд України у рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 вказав, що держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Велика палата Конституційного Суду України у рішенні від 04.06.2019 № 2-р/2019 визначила, що Конституційний Суд України виходить із того, що передбачені законами України соціально-економічні права не є абсолютними, механізм їх реалізації може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів особи і суспільства.
Аналогічні юридичні позиції Конституційний Суд України виклав у рішеннях від 17 березня 2005 року № 1-рп/2005, від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012.
Судом також враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі ,,Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Ці положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12.10.2004 у справі ,,Кйартан Асмудсон проти Ісландії), а межі свободи розсуду держави, зокрема, будуть широкими тоді, коли, наприклад, закони буде ухвалено у контексті зміни політичного та економічного режиму (Valkov and Others v. Bulgaria, п 91); ухвалення державної політики щодо захисту державного бюджету (N.K.M. v. Hungary, п. 49 і п. 61); перерозподілу коштів (Savickas and Others v. Lithuania (ухв.); або в контексті заходів жорсткої економії, спричинених серйозною економічною кризою (Koufaki and Adedy v. Greece (ухв.), п. 37 та п. 39; та Da Conceigao Mateus and Santos Januario v. Portugal (ухв.), п. 22; Da Silva Carvalho Rico v. Portugal (ухв.), п. 37).
Абзацом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Статтею 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється зокрема за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія особам, які мають право на пенсію згідно Закону № 2262-ХІІ виплачується за рахунок солідарної системи, а не за рахунок накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.
Частина 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Вказані положення статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є чинними та неконституційними не визнавались.
Відповідно до пункту 2 Розділу II Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Отже законодавець чітко визначив порядок дій щодо виплати пенсій, які перевищують максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, а саме що така пенсія виплачується без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наразі вказаний пункт 2 Розділу II Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI неконституційним не визнавався, а тому навіть після 12.04.2023 відповідач за приписами вказаного пункту має право здійснювати виплату пенсії без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Як свідчать дані розміщені на офіційному сайті Пенсійного фонду України показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії станом на вересень 2024 року складає 18 020,86 грн. (https://www.pfu.gov.ua/2165179-pokaznyk-serednoyi-zarobitnoyi-platy-za-2024-rik/).
Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є основним джерелом формування коштів Пенсійного фонду України та саме за рахунок нього виплачуються пенсії всім категоріям пенсіонерів.
Судом також враховано, що на момент розгляду вказаної справи відсутній затверджений бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, що вказує на складну ситуацію в солідарній системі пенсійного страхування внаслідок негативного впливу повномасштабного вторгнення на кількість працюючих та загальну економічну ситуацію в країні.
Загалом виходячи з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії станом на вересень 2024 року у розмірі 18020,86 грн. середня сума ЄСВ у 22% складає 3964,59 грн.
Суд зауважує, що станом на 01 лютого 2020 року максимальний розмір пенсії складав 16380,00 грн., а позивачу було нараховано пенсію до виплати у розмірі 25276,60 грн., тобто без обмеження максимальним розміром.
Станом на 01 лютого 2021 року максимальний розмір пенсії складав 17690,00 грн., а позивачу було нараховано пенсію до виплати у розмірі 25276,60 грн., тобто без обмеження максимальним розміром.
Станом на 01 лютого 2022 року максимальний розмір пенсії складав 19340,00 грн., а позивачу було нараховано пенсію до виплати у розмірі 25276,60 грн., тобто без обмеження максимальним розміром.
Станом на 01 березня 2022 року максимальний розмір пенсії складав 19340,00 грн., а позивачу було нараховано пенсію до виплати у розмірі 28899,29 грн., тобто без обмеження максимальним розміром.
Станом на 01 березня 2023 року максимальний розмір пенсії складав 20930,00 грн., а позивачу було нараховано пенсію до виплати у розмірі 32462,89 грн., тобто без обмеження максимальним розміром.
Станом на 01 березня 2024 року максимальний розмір пенсії складав 23610,00 грн., а позивачу було нараховано пенсію до виплати у розмірі 32462,89 грн., тобто без обмеження максимальним розміром.
Станом на 01 березня 2024 року максимальний розмір пенсії складав 23610,00 грн., а позивачу було нараховано пенсію до виплати у розмірі 32462,89 грн., тобто без обмеження максимальним розміром.
Судом також враховано, що згідно наявних в матеріалах справи розрахунків пенсія позивачу була перерахована з 01 вересня 2007 року, тобто він не приймав участі у захисті суверенітету, територіальної цілісності та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Наразі держава продовжує виконувати свої зобов`язання з виплати пенсії позивачу у розмірі 32462,89 грн., що є більшим ніж максимальний розмір пенсії для інших категорій пенсіонерів станом на 2024 рік в розмірі 23610 грн. та середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії станом на вересень 2024 року в розмірі 18 020,86 грн.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не було вчинено протиправних дій під час визначення розміру пенсії ОСОБА_1 , при її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року по справі № 420/2572/24, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились в анулюванні виплати ОСОБА_1 з 01.02.2022 року щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», при проведенні перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року по справі № 420/2572/24 суд зазначає наступне.
14 липня 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі за текстом Постанова № 713).
Пунктом 1 вказаної постанови визначено - установити з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 р. (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 20222146-IX Про внесення змін до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб щодо пенсій в разі втрати годувальника), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Верховний Суд в постанові від 08 листопада 2022 року по справі № 420/2473/22 зазначив, що у справі, яка розглядається суди встановили, що перерахунок пенсії позивача 06.01.2022 був зумовлений набранням законної сили рішенням у справі № 420/18380/21, яким, зокрема, було зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1, з 01.12.2019 на підставі довідки про грошове забезпечення від 26.05.2021 № 33/36-331, яка видана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області», яка була сформована у зв`язку із набранням законної сили рішенням у справі № 826/12704/18 про визнання протиправним та скасування пункту 3 постанови № 103.
Разом з цим, Верховний Суд наголошує на тому, що законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.
До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України.
В подальшому у вказаній постанові Верховний Суд зауважує, що відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії. Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акту Уряду з 01.07.2021 р. колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018р. було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн. виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018 р.
Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акту компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018 р., не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Як свідчать наявні в матеріалах справи перерахунки пенсії ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2022 року розмір його пенсії було збільшено із зміною усіх складових грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року, тобто правові висновки викладені у постанові від 08 листопада 2022 року по справі № 420/2473/22 до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки останні були сформовані щодо ситуації збільшення розміру пенсії виключно за рахунок додаткових складових грошового забезпечення (премії, надбавки за роботу з таємними документами та інших надбавок та доплат).
За вказаних фактичних обставин, суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії позивача станом на 01 лютого 2022 року, який було здійснено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року по справі № 420/2572/24 є переглядом (перерахунком) пенсії після 1 березня 2018 р. в розумінні абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713.
З перерахунку пенсії позивача станом на 01 лютого 2022 року вбачається, що основний розмір пенсії було збільшено з 19702,24 грн. до 27767,34 грн., тобто розмір пенсії було збільшено більше ніж на 2000,00 грн., що відповідно до положень абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 є підставою для зупинення виплати вказаної доплати.
Загалом, на переконання суду застосування правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2022 року по справі № 420/2473/22 до спірних правовідносин за таких фактичних обставин буде протирічити цілі прийняття постанови № 713, яка була прийнята з метою збільшення мінімальних пенсійних виплат для військовослужбовців, які на момент її прийняття зокрема складали близько 2000,00-2700,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було правомірно виключено щомісячну доплату у розмірі 2000,00 гривень, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» при проведенні перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року по справі № 420/2572/24, оскільки такі дії засновані на положеннях діючого законодавства, а тому адміністративний позов позивача в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Роман КАРАВАН
.
The court decision No. 124339784, Odesa District Administrative Court was adopted on 07.01.2025. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary information conveniently.
This decision relates to case No. 420/29469/24. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: