Decision № 124338607, 10.01.2025, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2025Справа № 910/13258/24За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний Парк Благодатний"

про стягнення 37651,78 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний Парк Благодатний" (далі - відповідач) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) 32640,90 грн 3% річних та 5010,88 грн інфляційних втрат, які нараховані позивачем за порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за договором №0851-03015 від 16.05.2019, яке стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14267/23. Позивач зауважив, що період нарахування фінансових санкцій є з 11.07.2023 по 21.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 відкрито провадження у справі №910/13258/24, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідачу було доставлено до його електронного кабінету - 05.11.2024, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке в процесі реорганізації перетворено у Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний Парк Благодатний", (далі - користувач/відповідач) було укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0851-03015 (далі - договір).

Судом встановлено, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача 3 559 561,73 грн основного боргу, 8151,60 грн пені, інфляційні втрати у сумі 350632,64 грн, 3% річних у сумі 86 295,04 грн та 16956, 73 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14267/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024, позов задоволено частково, закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 800000 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний Парк Благодатний" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" основну суму заборгованості у розмірі 1259561 грн 73 коп., 3 % річних у розмірі 86295 грн 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 350632 грн 64 коп.

Як зазначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить із фактів встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/14267/23, яке набрало законної сили і є чинним.

Так, у рішенні №910/14267/23 від 29.11.2023 судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору належним чином виконано забов`язання, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, та надано послуги відповідачу протягом березня 2022 - червня 2023, проте, відповідач свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконав, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 3559561,73 грн. Також в процесі розгляду справи, відповідачем було частково оплачено суму основного боргу у розмірі 1500000 грн, про що постановлена відповідна ухвала від 08.11.2023 про закриття провадження у цій частині позовних вимог. В подальшому, після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, відповідачем в порядку ст. 207 ГПК подано заяву про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій про часткову оплату боргу на загальну суму 800000 грн.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Позивач зазначає, що в межах позовних вимог у справі №910/14267/23 ним було нараховано за періоди прострочення (за березень 2022 по грудень 2022, січень 2023 по червень 2023) 3 % річних у розмірі 86295 грн 04 коп. та інфляційні втрати у розмірі 350632 грн 64 коп. за періоди прострочення з 01.03.2022 по 10.07.2023.

У зв`язку із чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 32640,90 грн, а також 5010,88 грн інфляційних втрат нараховані за період з 11.07.2023 по 21.12.2023 з урахуванням здійснених відповідачем оплат боргу у цей період.

Відповідачем не надано суду своїх заперечень щодо заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, доданий позивачем до позову, судом перевірено і визнано обґрунтованим, а їх розмір є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку відповідача.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 231, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний Парк Благодатний" (04070, м. Київ, вул. Паркова дорога, 16-А, нежитлове приміщ. 28; ідентифікаційний код 41290100) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) 32640 (тридцять дві тисячі шістсот сорок) грн 90 коп. 3% річних, 5010 (п`ять тисяч десять) грн 88 коп. інфляційних втрат, а також 2422 (дві тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.