Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 січня 2025 року Чернігів Справа № 620/14170/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Падій В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:
-скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, оформлене протоколом від 16.10.2024 №36;
-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням оцінки та висновків суду.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.Ухвалою суду від 30.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 620/14170/24 відмовлено.Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В. В. від 06.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що позивач для отримання відстрочки від призову на військову службу мав надати комісії два документи: 1) свідоцтво про народження дитини та 2) один з 5-ти можливих документів, передбачених Додатком 5 до Порядку № 560, проте позивач надав лише свідоцтво про народження дитини. ОСОБА_1 не підтвердив чи не спростував наявність додаткових витрат, шляхом надання договору про визначення місця проживання дитини та його участь у
вихованні дитини, чи будь-яким іншим документом, що передбачений у Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій вказує, що перелічені заперечення проти позову не стосуються предмету спору у справі №620/14170/24. Крім того вказує, що укладення договору між подружжям про розмір аліментів/утримання та визначення місця проживання дитини це право, а не обов`язок подружжя, а тому твердження Відповідача про те, що перебування доньки ОСОБА_2 на утриманні Позивача може бути/повинно бути підтверджене договором про розмір аліментів та визначення місця проживання не має правового підґрунтя, направлене на введення суду в оману та виправдання неправомірних дій щодо безпідставної відмови в наданні відстрочки ОСОБА_1 .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
14.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.10.2024, оформленого протоколом №39 позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що відсутній договір між батьками про те, з ким буде проживати дитина та участь другого з батьків у її вихованні (стосовно доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ), визначений у додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024 строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває і по даний час.
Законом України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до пунктів 9 та 11 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктами 58 та 58-1 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви, за встановленою формою, з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Згідно додатку 5 до Порядку №560 Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлено, що категорія осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці подають документи, що підтверджують право на відстрочку: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
З матеріалів справи слідує, що 14.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період додано копії наступних документів: копія паспорту та картки платника податків; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серія НОМЕР_1 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 , серія НОМЕР_2 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 серія НОМЕР_3 ; копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 ; копія рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.12.2018; довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 08.10.2024 №19.21-16/105929, довідка про реєстрацію місця проживання №9757 від 23.06.2020.
Отже, суд констатує, що позивач є батьком 3 (трьох) дітей, які не досягли 18 років, запис щодо чого наявний в свідоцтвах про народження усіх трьох дітей.
Рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.10.2024, оформленого протоколом №39 позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що відсутній договір між батьками про те, з ким буде проживати дитина та участь другого з батьків у її вихованні (стосовно доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ), визначений у додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Відповідачем 17.10.2024 направлено позивачу повідомлення №6/2944, в якому повідомляється, що за результатами розгляду заяви позивача та підтвердних документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, Комісія ухвалила рішення, яке оформлене протоколом від 16.10.2024 №39 про відмову у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що відсутній договір між батьками про те, з ким буде проживати дитина та участь другого з батьків у її вихованні (стосовно доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ), визначений у додатку 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Отже причиною прийняття відповідачем вказаного рішення зазначено відсутність документів підтверджуючих факт проживання дитини з позивачем, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні позивача, які передбачені в додатку 5 до Порядку №560.
Відсутність таких документів стосується неповнолітньої доньки позивача ОСОБА_5 , з якою позивач не проживає разом, оскільки шлюб між позивачем та матір`ю вказаної дитини розірваний згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.12.2018 та ця дитина проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 .
Зважаючи на встановлені судом обставини справи суд не погоджується з, прийнятим Комісією, рішенням з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами 1-3 статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 185 Сімейного кодексу України встановлено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що батьки в силу закону зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того чи проживають вони разом з ними чи не проживають разом.
З матеріалів справи слідує що на утримання доньки позивачем сплачуються аліменти, відповідно до рішення суду, при цьому, своєчасність сплати аліментів та відсутність заборгованості по їх сплаті підтверджується довідкою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 08.10.2024 №19.21-16/105929, яка надавалася відповідачу.
Що стосується додаткових витрат на дитину, на що звертає увагу відповідач, суд зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивачем вони не здійснюються, оскільки згідно статті 185 Сімейного кодексу України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Проте такого рішення суду матеріали справи не місять, а отже і спір між позивачем та його колишньою дружиною щодо додаткових витрат на їх спільну доньку відсутній.
Суд зауважує, що з рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.12.2018 у справі №750/12380/18 слідує, що донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_6 , оскільки з позивача стягнуто аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_2 .
Отже відсутність договору між батьками про те, з ким буде проживати дитина та участь другого з батьків у її вихованні (стосовно доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ), про що вказано у оскаржуваному рішенні відповідача, не дає підстави для висновку, що неповнолітня донька ОСОБА_5 , з якою позивач не проживає разом, не знаходиться на його утриманні.
У свою чергу відповідач не надав суду доказів того, що неповнолітня донька ОСОБА_5 позивача не знаходиться на утриманні останнього.
При цьому суд зауважує, що Комісія не використала своїх повноважень, визначених Порядком №560, щодо здійснення запитів до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку.
Суд також звертає увагу на те, що пункт 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не передбачає для підтвердження перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років надання письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні.
Таким чином відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував заяви позивача про те, що неповнолітня донька позивача знаходиться на його утриманні, та не довів правомірності оскаржуваного рішення про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З аналізу вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII надано належні та в повному обсязі документи, відповідно до вимог Додатку 5 Порядку № 560, проте комісія не надала належної оцінки наданим позивачем документам.
Отже суд дійшов висновку, що відповідач заяву позивача належним чином не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII за доданими документами.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте комісією та оформлене протоколом від 16.10.2024 за №39 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
При цьому суд враховує той факт, що позивач допустився технічної помилки в адміністративному позові стосовно номеру рішення комісії, зазначивши його як №36, проте матеріали справи містять рішення комісії, що стосується позивача від 16.10.2024 під №39.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи із обставин цієї справи, суд погоджується та вважає обґрунтованою позицію позивача в необхідності зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву останнього про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та надані матеріали до позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Оскільки позов задоволений повністю, тому згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу, оформлене протоколом від 16.10.2024 №39.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням оцінки та висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Суддя В.В. Падій
The court decision No. 124260741, Chernihiv District Administrative Court was adopted on 06.01.2025. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find important data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful data easily.
This decision relates to case No. 620/14170/24. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: