Court ruling № 124243841, 03.01.2025, Shevchenkivskyi District Court of Lviv City

Справа № 466/12967/24

Провадження № 1-кп/466/915/24

У Х В А Л А

03 січня 2025 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря с/з ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження №12024140000000749, відомості про яке 19.07.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час утримується в ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19»,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263, п.п. 8, 14 ч.2 ст.115 КК України, -

за участю: прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и л а:

в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова знаходиться кримінальне провадження №12024140000000749, відомості про яке 19.07.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 263, п.п. 8,14 ч.2 ст. 115 КК України.

26.07.2024 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто до 22.09.2024 включно.

13.11.2024 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто до 12.01.2025 включно.

03.01.2025 прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, враховуючи, що строк тримання обвинувачених під вартою завершується 12.01.2025 року включно.

Клопотання вручено обвинуваченому та захиснику.

В обгрунтування клопотання зазначає, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 завершується 12.01.2025 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені у вищезгаданих ухвалах слідчого судді про застосування та продовження обвинучаченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. Докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_5 в тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку; вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; ОСОБА_5 не працює та не має постійного джерела доходу, що свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків. Крім цього ОСОБА_5 є зареєстрованим та проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у останнього відсутнє постійне місце проживання у м. Львові, де вчинено злочин та здійснюється судовий розгляд, що свідчить про можливість останнього ухилятися від органу досудового розслідування та суду; у разі визнання винуватим ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі; ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині у зв`язку із виконанням цією особою громадського обов`язку, з мотивів національної нетерпимості. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, умисного особливо тяжкого злочину, а саме кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 263, п.п. 8,14 ч.2 ст. 115 КК України, санкція статті яких передбачає, в тому числі, позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі та від трьох до семи років відповідно, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілої, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінальних правопорушень, є підстави вважати що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали. Зокрема: 1) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого ОСОБА_5 до втечі. 2) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, що підтверджується насильницьким характером злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 . Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього. Вказане підтверджується і тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у зберіганні, придбанні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, у зв`язку із виконанням цією особою громадського обов`язку, з мотивів національної нетерпимості, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 8, 14 ч.2 ст.115 КК України. 3) неможливість запобігання ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. 4) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Прокурор вказує, що згідно ст.183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_5 , прокурор зазначає про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі. Також наголошує, що при виконанні судом вимог ч.3 ст.183 КПК України щодо визначення розміру застави, слід врахувати те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру, тому просить не визначати розмір застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи, наведені у його письмовому клопотанні. Просив суд клопотання задоволити.

Представник потерпілої захисник - адвокат ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_7 , просили суд клопотання задоволити.

Захисник ОСОБА_9 клопотання заперечив, просив суд обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід не пов`язаний із тримання під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт з носінням електронного браслету, оскільки ризики наведені прокурором є чисто формальними, обвинувачений має місце проживання, особою молодого віку та раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.

Ознайомившись з поданими клопотаннями, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявлених клопотань, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).

Обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченого під вартою без визначення розміру застави неодноразово продовжувався у встановленому порядку та завершується 12.01.2025 р.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що: такий обвинувачується у вчиненні, в тому числі, умисного особливо тяжкого злочину передбаченого п.п. 8,14 ч.2 ст. 115 КК України, санкція статті якого передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, із застосуванням фізичного насильства до особи, яка потерпіла від злочину.

За злочини, у вчиненні яких вчинені ОСОБА_5 передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Суд вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому судом в разі доведення його винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого злочину, продовження злочинної діяльності. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного злочину із застосуванням насильства до потерпілої, що може вказувати на схильність обвинуваченого до вчинення злочинів із застосуванням насильства. Такі ризики існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.

Суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_5 обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, у зв`язку із виконанням цією особою громадського обов`язку, з мотивів національної нетерпимості.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.

Суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Суд вважає доцільним продовження обвинуваченому ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , документи, що його характеризують, відомості про стан здоров`я, приймаючи до уваги, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого, а також на стадії судового розгляду, яке є на стадії початку дослідження доказів сторони обвинувачення, існують на даний час і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачуються в тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачена кримінальна відповідальність лише у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 можє переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу, тому суд дійшов висновку, що йому слід продовжити строк тримання під вартою. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9 про його належну поведінку та не ухиляння від суду, суд оцінює критично. Ухилення від суду відбувається не тільки шляхом виїзду за межі міста Львова, а будь яке унеможливлення виконувати обов`язки, як то переховування в Україні.

Водночас, відповідно по п.36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Разом із тим, згідно із п. 51 вказаного вище рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

Окрім цього, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим не суперечить вимогам ст.5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів у відношенні до обвинуваченого чи зменшення ризиків заявлених прокурором на даний не встановлено.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд вправі при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення насильницького характеру, суд вважає за недоцільне визначати обвинуваченому заставу.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що заявлене клопотання прокурора є підставним і таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 2, 7, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строку тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, з 04 січня 2025 року і до 04 березня 2025 року включно.

Для виконання копію ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем утримання обвинуваченого ОСОБА_5 .

Копії ухвали вручити обвинуваченому, захиснику.

Копію ухвали вручити прокурору Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 - для контролю.

На ухвалу суду протягом п`яти діб з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3