Court ruling № 124236399, 06.01.2025, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відкриття провадження у справі

06 січня 2025 року Справа №200/9046/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення викладеного у листі №0500-0220-8/96595 від 01.10.2024 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення викладеного у листі №0500-0220-8/96595 від 01.10.2024 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 31 грудня 2024 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску, приведену у відповідність позовну заяву шляхом зазначення в позовних вимогах року, з якого саме було припинено нарахування та виплата страхових виплат та відповідно з якого необхідно поновити нарахування та виплату, або ж надати докази стосовно припинення нарахування цих виплат у 2022 році.

Позивачем недоліки були усунуті, шляхом надання на адресу суду: заяви з уточненням позовних вимог та клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

У своєму клопотанні про поновлення строку звернення позивач зазначив: - «…позивач у зв`язку з проведенням антитерористичної операції у серпні 2017 року змушений був покинути місце свого проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та переміститись до м. Маріуполь Донецької області. Позивач зазначає, що на виконання вимог Закону №1706 та в порядку реалізації постанови КМУ від 01.10.2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та отримав довідку про взяття на облік внутрішньої переміщеної особи (копія довідки додана до позовної заяви). Позивач зазначає, що з 2007 року по 2016 рік включено (точної дати не має можливості встановити) отримував щомісячні страхові виплати на картковий рахунок. Страхові виплати отримував разом з пенсійними виплатами, однак йому з 2016 року припинено виплату страхових виплат. Встановити точну дату останньої страхової виплати не має можливості у зв`язку з тим, що на тимчасово окупованій території не міг повноцінно користуватися карткою і перевірити щомісячні надходження. Смс інформування у позивача було відсутнє. Перебуваючи в м. Маріуполь Донецької області, з серпня 2017 року, у позивача загострилася хронічна хвороба легень (має наявне профзахворювання та відсоток втрати працездатності), яка потребувала термінового лікування та оперативного втручання, але вартісний винайм житла в оренду в м. Маріуполь унеможливлював позивачу повноцінно проходити лікування та використовувати кошти від пенсійних виплат на лікування. Маюче скрутне матеріальне становище, відсутність власного житла на підконтрольній Україні території, Позивач був вимушений повернутися на тимчасово окуповану територію у власну оселю в м. Донецьку. У зв`язку з тим, що стан здоров`я позивача був незадовільний та час його перебування у м. Маріуполь був вкрай нетривалий, - він не міг вирішити питання щодо поновлення страхових виплат. Можливості звернутися на тимчасово окупованій території за правничою допомогою не мав, доступу до електронних послуг кабінету пенсійного фонду України також не мав, був відсутній мобільний зв`язок та можливість користуватися електронними послугами. Антитерористична операція з 2014 року, повномасштабне вторгнення російської федерації до України з 24 лютого 2022 року, окупація територій Донецької області, вік позивача, перебування останнього на тимчасово окупованій території, неможливість збирання доказів та документів на тимчасово окупованій території, матеріальний стан та стан його здоров`я стали непереборною силою та не дали можливість покинути тимчасово окуповану територію для вирішення питання поновлення страхових виплат. У зв`язку з тим, що триває повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України, були відсутні можливості у позивача повідомити Відповідача про себе та ідентифікувати себе для отримання регресних виплат. Та тільки у вересні 2024 року, у Позивача з`явилася можливість звернутися до Відповідача із заявою, а саме 10 вересня 2024 року Позивач, через особистий електронний кабінет, звернувся із заявою щодо поновлення страхових виплат (скрін сторінки з електронного кабінету додані до адмінпозову). Не поновлення страхових виплат, відповідно до поданої 10.09.2024 року заяви, 2016 року, - є незаконними та такими, що порушують права. […]. Однак частиною 7 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці». Позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що попередньо призначені йому суми страхових виплат, починаючи з 2016 року, не отримані ним, а ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначених сум страхових виплат за минулий час, отже такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.».

Суд розглянувши вищенаведене клопотання зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі Кодексу) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що Кодекс є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.

Суд звертає увагу на те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ, як і у інших справах, що пов`язані з реалізацією громадянами їх конституційних прав, у тому числі на належний рівень пенсійного та соціального забезпечення, слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом чи іншими законами строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (зокрема відновлення нарахування та виплати щомісячних страхових виплат у визначеному законодавством порядку).

В порядку частини другої статті 6 Кодексу суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 30 Закону №1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону №1105-XIV страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюються за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Частиною 7 статті 41 Закону №1105-XIV визначено, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно страхових виплат за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховані виплати з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала страхові виплати з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки позивач не отримував від Фонду жодного рішення про припинення страхових виплат, з якого б було можливим встановити підстави такого припинення та відповідно до матеріалів справи, у суду немає можливості наразі встановити час припинення, та підстави припинення нарахування, та виплати позивачу цих страхових виплат.

Враховуючи, що суд на стадії відкриття провадження у даній справі не має об`єктивної можливості встановити, чи є вина відповідача у не нарахуванні чи у невиплаті позивачу сум страхових виплат, суд не має правових підстав для відмови в судовому захисті прав позивача та вважає за необхідне відкрити провадження у справі.

Питання строку звернення до суду вирішити під час судового провадження та з`ясування всіх обставин у справі після надходження до суду відповідних доказів у цій справі, їх дослідження судом.

Також позивачем у його уточнених позовних вимогах було зазначено клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме особову справу позивача по призначенню та виплаті щомісячних страхових виплат.

Суд розглянувши зазначене клопотання позивача щодо витребування доказів, зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, реалізуючи надані суду ст.ст. 9, 90 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження, суд вважає за необхідне за відсутності достатньої доказової бази витребовувати у сторін по справі, а також інших осіб, докази, які на його думку сприяють повному та всебічному з`ясуванню обставин та підстав виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 3-9 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Для забезпечення повного та всебічного встановлення обставин справи суд дійшов до висновку, що за клопотанням позивача та за власної ініціативи витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області наступні докази: копію страхової справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; відомості/рішення про підстави припинення щомісячних страхових виплат позивачу у 2016 році, а також документи, що слугували підставою для прийняття такого рішення.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно правил ст. 19 Кодексу (предметна юрисдикція) та ст. 25-27 Кодексу (територіальна юрисдикція), справа підлягає розгляду Донецьким окружним адміністративним судом.

Позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 Кодексу. Відсутні підстави, визначені статтями 169-170 Кодексу, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі. Тому позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.

Частиною першою статті 12 Кодексу визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно приписів статті 12 та глави 10 Кодексу, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 257 Кодексу, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно положень ст. 258 Кодексу, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 72, 160, 161, 171, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відкрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення викладеного у листі №0500-0220-8/96595 від 01.10.2024 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Витребувати у відповідача наступні докази: копію страхової справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; відомості/рішення про підстави припинення щомісячних страхових виплат позивачу у 2016 році, а також документи, що слугували підставою для прийняття такого рішення.

Питання строку звернення до суду вирішити під час судового провадження та з`ясування всіх обставин у справі після надходження до суду відповідних доказів у цій справі, їх дослідження судом.

Справа буде розглядатись одноособово суддею Голошивцем І.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Встановити відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому, а також витребувані докази.

Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частини 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, а відповідач - заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. До відповіді на відзив та заперечень застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Суддя І.О. Голошивець