Decision № 124200549, 02.01.2025, Kyiv District Administrative Court

Approval Date
02.01.2025
Case No.
320/28146/23
Document №
124200549
Form of court proceedings
Administrative
State Coat of Arms of Ukraine Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2025 року № 320/28146/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області якому просить суд:

- визнати дії ГУ ПФУ у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років неправомірними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії N101650004951 від 02.08.2023;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років, починаючи з 10 червня 2023 року, а саме з часу досягнення пенсійного віку - 55 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині не призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосив, що ним подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначає, що така відмова є протиправною, та незаконною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідачі проти позову заперечували та пояснили, що неможливо для призначення пенсії застосувати довідку №47 від 19.06.2023, яка складена на підставі акту депутата, про період проживання ОСОБА_1 без реєстрації з 26.04.1986 по 05.05.1992 в населеному пункті с. Мала Вільшанка (віднесений до 4 зони посиленого радіологічного контролю, згідно постанови КМУ № 106 від 23.07.1991), що не відповідає обов`язковій умові для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796, а саме постійно проживати чи постійно працювати у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні не менше 4 років. 3гідно з Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання позивачка зареєстрована з 05.05.1992. На момент звернення до Управління для призначення пенсії заявниця додаткових документів, які б підтверджували постійне фактичне місце проживання або факт роботи у зоні посиленого радіологічного контролю, як вимагає законодавство не надала. Отже не підтверджено постійне проживання особи не менше 4 років у зоні посиленого радіологічного контролю станом 01.01.1993, що є однією із обов`язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1987 р. (категорія 4).

На час подання заяви від 20.06.2023 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 55 річного віку.

Після реєстрації заяви позивача та скасування копії документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду якої прийнято рішення від 02.08.2023 №101650004951 про відмову у призначенні пенсії.

У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 33 роки 11 місяців 29 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви стаж зараховано на підставі трудової книжки та даних СПОВ. Встановлено неможливість при прийнятті рішення про призначення пенсії застосувати довідку №47 від 19.06.2023, яка складена на підставі акту депутата, про період проживання ОСОБА_1 без реєстрації з 26.04.1986 по 05.05.1992 в населеному пункті с. Мала Вільшанка (віднесений до 4 зони посиленого радіологічного контролю, згідно постанови КМУ № 106 від 23.07.1991).

Відтак відповідач дійшов висновку про те, що право на призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутнє.

Надаючи правову оцінку відповідним правовідносинам суд зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Відповідно до частини 1 статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".

У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи частини 2 статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №796-ХІІ).

Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 15 Закону України №1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1058-ІV).

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 55 Закону України №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Так визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, з числа осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років передбачено право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, якщо вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Таким чином, в даному випадку необхідними умовами виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, як для осіб, які постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю, є наявність двох підтверджених обставин, а саме факту проживання у зоні посиленого радіоактивного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993 для можливості виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки та проживання на такій території ще протягом 9 років для додаткового зменшення пенсійного віку ще на 3 роки.

Саме відповідно до вказаних правових норм було зумовлено звернення позивача від 20.06.2023 у віці 55 років до відповідача щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII.

Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.08.2023 №101650004951 відмовлено у призначенні пенсії.

Фактично відповідач заперечує факт постійного постійно проживання чи праці у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.

Водночас позивач наголошує, що має право на зниження пенсійного віку, з огляду на те, що постійно проживав і працював у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи, спірним у даній справи є питання встановлення або спростування факту проживання чи праці позивачем у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 проживає та зареєстрована: АДРЕСА_1 , з 05.05.1992 року.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1987 р. (категорія 4).

01.06.1989 ОСОБА_1 прийнята в члени Колективного сільськогосподарського підприємства «Маловільшанське» та на роботу дояркою.

Звільнена із зазначеної роботи 01.10.1992 року.

Відповідно до довідки від 19.06.2023 №47, виданої старостою сіл Мала Вільшанка та Степок Обухівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 на час аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 по 05.05.1992 проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 .

В свою чергу, вказана довідка є чинною, ніким не скасована, тому у суду відсутні підстави для сумнівів у достовірності викладених у ній даних. Протилежного відповідачем не доведено.

Одночасно суд зазначає, що в розумінні вимог пункту 4.2 цього ж Порядку № 22-1 відповідач не наділений жодними повноваженнями щодо визнання незаконними поданих документів та їх скасування.

Зазначена інформації також опосередковано підтверджується даними трудової книжки відповідно до яких позивачка постійно працювала в Маловільшанському КСП з 01.06.1989 року по 01.10.1992 року.

При цьому, будь-яких обґрунтованих аргументів, що відповідні відомості мають недостовірний характер відповідач не навів.

Село Мала Вільшанка Обухівського району Київської області відносилося до IV (четвертої) зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи".

Також суд зауважує, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому суд звертає увагу на те, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку відповідних даних та витребування доказів, не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Доказів на підтвердження реалізації наданого наведеною правовою нормою права Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суду не надало.

Суд вважає, що відповідачем не спростовано суду відомостей про проживання позивача у спірний періоди у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

За таких обставин суд вважає, що дані довідки та трудової книжки позивача не спростовані відповідачем.

Крім того, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2019 р. у справі № 572/47/17, від 15 січня 2021 р. у справі № 520/7846/17.

Суд звертає увагу, що належність позивача до кола осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи ніким не оспорювалась, посвідчення є чинним, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому законом порядку, а тому його наявність вказує на те, що позивач є дійсно потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України у рішенні №8-рп/2005 від 11.10.2005 у справі №1-21/2005 визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося звуження прав, зокрема, звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов`язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

З огляду на викладене, зокрема, зміст та обсяг досягнутих та наданих соціальних гарантій не може бути позбавлено шляхом неможливості доведення правомірності наявного у позивача права на користування соціальною пільгою.

Суд звертає увагу, що обставин видачі та наявності у позивача посвідчення як потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 4) відповідачем не оспорюється та визнається.

Оскільки на час звернення до відповідача, належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії ніким не оспорювалась, а тому посвідчення є чинним і воно вказує на те, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Суд зазначає, що 26.11.1993 позивачу видано посвідчення громадянина (громадянки), яка постійно проживає чи проживала у зоні гарантованого добровільного відселення у 1987 р. категорія 4 .

Статус позивача було визначено відповідно до Закону Української соціалістичної республіки "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХП, перша редакція від 28.02.1991 року, Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХП, в редакції від 19.12.1991 року.

Посвідчення видано відповідно до "Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затвердженого постановою КМ УРСР від 18.06.1991 р. №44. Даний Порядок в частині умов видачі посвідчень потерпілим від наслідків ЧАЕС, категорії 3, без умови проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше 3-х років, діяв до 20.01.1997 року часу прийняття КМУ Постанови №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На час перегляду справи, діючим законодавством, що регулює Порядок видачі посвідчень потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС та законодавством прийнятим після видачі позивачу відповідного посвідчення, посвідчення громадянина (громадянки), яка постійно проживає чи проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не скасовувалось, недійсним не визнавалось та заміні не підлягало.

Враховуючи викладене, судом на підставі доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи встановлено, що позивач постійно проживав та працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії по 01 січня 1993 року, що свідчить на користь висновку, що початкова величина зниження пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка становить 2 роки, підлягає застосуванню до позивача.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 5 років, оскільки він прожив у зоні посиленого радіоекологічного контролю повних 9 років, з урахуванням початкової величини.

Таким чином, звернувшись у віці 55 років до відповідача щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та маючи право на зниження пенсійного віку та страхового стажу на 5 років (з урахуванням початкової величини), суд дійшов висновку, що цих обставин було достатньо для прийняття органом Пенсійного фонду позитивного рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Подані позивачем документи в сукупності не викликають сумнівів щодо її проживання та праці в зоні посиленого радіоекологічного контролю та наявності у позивача статусу особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи.

Інших підстав неможливості призначення позивачу пенсії за віком відповідачем не наведено, а тому відмова у призначенні позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення та соціальний захист, а отже є протиправною.

Такі дій мають наслідком визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.08.2023 №101650004951 про відмову позивачу у призначенні пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245). У цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд ураховує його при розгляді даної справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач із заявою про призначення пенсії та необхідними документами звернулася до відповідача 20.06.2023, то пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ повинна бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

У той же час, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оскільки рішення, яким було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а тому, враховуючи оцінку спірним правовідносинам, яка викладене вище, саме останнє має розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з огляду на наступне.

Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення пенсії на пільгових умовах, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність обставин, передбачених ст.9 КАСУ, тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як орган, що призначає пенсію, призначити пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", з 11.06.2023.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування основної частини позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 2174,20 грн згідно з квитанцією від 09.08.2023 року № 9314-2356-4232-2433, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) у призначенні та виплаті пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років неправомірними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.08.2023 №101650004951.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 55 років.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.01.2025.

Суддя Панченко Н.Д.

Часті запитання

Який тип судового документу № 124200549 ?

Документ № 124200549 це Decision

Яка дата ухвалення судового документу № 124200549 ?

Дата ухвалення - 02.01.2025

Яка форма судочинства по судовому документу № 124200549 ?

Форма судочинства - Administrative

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 124200549 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Information about the court decision No. 124200549, Kyiv District Administrative Court

The court decision No. 124200549, Kyiv District Administrative Court was adopted on 02.01.2025. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.

The court decision No. 124200549 refers to case No. 320/28146/23

This decision relates to case No. 320/28146/23. Companies, which are mentioned in the text of this judgment:


Our platform enables searching by various criteria, such as region or court name. In addition, detailed customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for data. That allows you to efficiently save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 124200548
Next document : 124200551