Court ruling № 124194032, 25.12.2024, Osnovianskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Chervonozavodskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 646/14278/24

Провадження № 2/646/4946/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.12.2024 м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Серпутько Д.Є. розглянувши матеріали позовної заяви, поданої представником комунального підприємства «Сучасне місто» Балла Наталією Олександрівною до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 121935,48 грн за користування окремим елементом благоустрою - частиною покриття вулиці (тротуару) площею 35.52 кв.м,

ВСТАНОВИВ:

До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява, подана представником комунального підприємства «Сучасне місто» Балла Н.О. до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 121935,48 грн за користування окремим елементом благоустрою.

Зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Червонозаводським районним судом м. Харкова та підлягає направленню за належною територіальною підсудністю, з наступних підстав.

Позивач, керуючись нормами статті 30 Цивільного процесуального кодексу України, звернувся до суду із позовною заявою, в якій зазначив передмет позову - про визначення порядку користування земельною ділянкою, вважаючи, що спірний об`єкт благоустрою є об`єктом нерухомого майна, що розташований в Основ`янському районі м. Харкова та на який поширюється виключна територіальна підсудність Червонозаводського районного суду м.Харкова. Однак, суд звертає увагу, що вказане визначення предмету позову позивачем у назві позову не відповідає його фактичній прохальній частині, а саме: стягнути з відповідача - фізичної особи безпідставно збережені ним кошти у сумі 121935,48 грн за користування окремим елементом благоустрою - частиною покриття вулиці (тротуару) площею 35.52 кв.м, а не відповідною сформованою земельною ділянкою.

Питання про територіальну підсудність даного позову суд вирішує, враховуючи правила про підсудність, визначені в статті 27 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова, сформованої 24.12.2024 року, відповідач по справі - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена поштова адреса знаходиться у Новобаварському районі м. Харкова та за територіальною підсудністю відноситься до Жовтневого районного суду м. Харкова.

Винятки із вказаного вище правила становлять: альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач посилається на абз. 14 п. 1 Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально - культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 № 688/17 та надає визначення окремого елементу благоустрою як частини покриття площ (майданів), вулиць, доріг, проїздів тощо.

Судом встановлено, що Положення протимчасове користуванняокремими елементамиблагоустрою комунальноївласності длярозміщення малихархітектурних формта тимчасовихспоруд торговельного,побутового,соціально-культурногота іншогопризначення натериторії містаХаркова,затверджене рішенням 13 сесія Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 688/17 (зі змінами), розроблено відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про благоустрій населених пунктів», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності».

Відповідно до п. 1.5. цього Положення окремий елемент благоустрою для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності це частина покриття площ (майданів), вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до чинних норм і стандартів та інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами, що знаходиться на балансі виконавця (КП «Сучасне місто») та може бути передана у тимчасове користування для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності.

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 № 504/11(зі змінами) встановлені Правила благоустрою території міста Харкова. Відповідно до розділу 2 вказаних Правил до елементів благоустрою віднесено:

1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;

4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;

6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;

7) комплекси та об`єкти монументального мистецтва;

8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;

9) малі архітектурні форми;

10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Аналогічне визначення елементів благоустрою міститься в статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

В свою чергу, згідно з ДБН Б.2.2-5:2011. Благоустрій територій. Розділ 9. Вимоги до проектування елементів благоустрою. Пункт 1. Покриття - для благоустрою використовуються такі види покриття:

тверді (капітальні) монолітні або збірні, що виконуються з асфальтобетону, цементобетону, природного або штучного каменю тощо;

«м`які» (некапітальні) такі, що виконуються з природних або штучних сипучих матеріалів (пісок, щебінь, гранітні висівки, керамзит, гумова крихта тощо), що знаходяться у природному стані або у сухих сумішах, ущільнених або укріплених в`яжучим;

газонні такі, що виконуються за спеціальними технологіями підготовки та посадки трав`яного покрову;

комбіновані сполучення покриттів, вказаних вище (наприклад, плитка, утоплена в газон тощо).

Поряд з цим, відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини-це суспільнівідносини щодоволодіння,користування ірозпорядження землею. Суб`єктамиземельних відносинє громадяни,юридичні особи,органи місцевогосамоврядування таоргани державноївлади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Стаття 79 Земельного кодексу України закріплює, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власностіна земельнуділянку поширюєтьсяв їїмежах наповерхневий (ґрунтовий)шар,а такожна водніоб`єкти,ліси ібагаторічні насадження,які наній знаходяться,якщо іншене встановленозаконом тане порушуєправ іншихосіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Стаття 182 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Чинна редакція частини 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 № 1952-IV дає більш розширене поняття нерухомого майна - це земельні ділянки, а також об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Крім того, частина 4 вказаної статті Закону розмежовує та відокремлює інші об`єкти речових прав, які не підлягають державній реєстрації в ДРРП як об`єкти нерухомого майна, а саме: корисні копалини, рослини, малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, окремо споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Відповідно до п. 2.4. Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням 13 сесія Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 688/17 (зі змінами), з метою встановлення можливості надання права тимчасового користування окремим елементом благоустрою для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності та недопущення порушень прав та законних інтересів третіх осіб, виконавець звертається до відповідних уповноважених органів, установ і організацій. Якщо окремий елемент благоустрою знаходиться в межах земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в користуванні, оформлення замовником права тимчасового користування таким елементом благоустрою можливе за наявності отриманого погодження землекористувача, визнання останнім відсутності в нього права власності/користування таким елементом благоустрою, а також за відсутності будь-яких вимог на такий елемент на строк дії договору.

Також суд зауважує, що відповідно до ст.ст. 39, 80, 83, 90, 122 Земельного кодексу України належним розпорядником усіх земель, крім земельних ділянок приватної та державної власності, розташованих в межах м. Харкова, є Харківська міська територіальна громада, яка реалізує це право безпосередньо або через орган місцевого самоврядування - Харківську міську раду Харківської області, а не через інші суб`єкти, зокрема, суб`єкти господарювання - комунальні підприємства.

Враховуючи зазначеневище,суд дійшоввисновку,що відповіднодо нормчинного законодавстваУкраїни земельніділянки неє об`єктамиблагоустрою,а об`єктблагоустрою,у своючергу,не єтотожнім (рівнозначним)визначенню поняття-об`єктнерухомого майна,що міститьсяу вказанихзаконодавчих актах,тому частинапокриття вулиці(тротуару)площею 35.52кв.м не є сформованою земельною ділянкою, та відповідно - об`єктом нерухомого майна, речові права на який підлягають обов`язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону.

У зв`язку з викладеним, положення статті 30 Цивільного процесуального кодексу України щодо виключної підсудності позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, і які пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, не підлягають застосованню до спірних правовідносин для визначення виключної територіальної підсудності у вказаній судовій справі.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до ч. 9 ст.187 Цивільного процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст.32 Цивільного процесуального кодексу України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин убачається, що дана справа не підсудна Червонозаводському районному суду м. Харкова, у зв`язку з чим її необхідно надіслати за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Харкова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 32, 187, 258, 260, 261, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справуза позовноюзаявою,поданою представником комунального підприємства «Сучасне місто» Балла Наталією Олександрівною до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 121935,48 грн за користування окремим елементом благоустрою - частиною покриття вулиці (тротуару) площею 35.52 кв.м передати за підсудністю на розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Д.Є. Серпутько