Court ruling № 123872575, 18.12.2024, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

18.12.2024Справа № 910/12584/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №910/12584/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ПрАТ «СК «Уніка» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 6 700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «СК «Уніка» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» №191001/4100/0000208 від 07.11.2023 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 ЦК України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №217748462, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 6 700,00 грн покладається на відповідача.

У змісті позовної заяви ПрАТ «СК «Уніка» викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн, а також очікує понести витрати у розмірі 14 250,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12584/24, вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

28.10.2024 через систему «Електронний суд» від ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія.» надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що позивач до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не звертався, а отже станом на дату подання позову відповідачем не було порушено жодних прав ПрАТ «Страхова компанія «Уніка».

Крім того, відповідач вказує на те, що реалізація позивачем права на звернення до адвокатського бюро щодо правової допомоги не повинна відбуватись за рахунок відповідача, враховуючи, що останнім не порушено жодних прав позивача, які стали підставою для звернення до суду.

До відзиву відповідачем подано копію платіжної інструкції № 9624 від 21.10.2024, з якої вбачається, що 21.10.2024 відповідачем перераховано позивачу 6 700, 00 грн страхового відшкодування згідно акту № 1371-24 від 21.10.2024, потерпілий Салютаріс ФК ТОВ.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Тобто, суд, закриваючи провадження у справі не здійснює судовий розгляд позовних вимог по суті спору та не встановлює обставини справи з наданням ним юридичної оцінки, що, відповідно, виключає встановлення фактів відносно будь-якої з позовних вимог, що могло потягти за собою висновки щодо наявності підстав визнати обґрунтованими або необґрунтованими позовні вимоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, подана платіжна інструкція № 9624 від 21.10.2024 свідчить, що відповідач повністю перерахував страхове відшкодування після звернення позивача з позовом до суду.

Надані докази свідчать про відсутність предмету спору у справі №910/12584/24, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Водночас п. 35.1. ст. 35 наведеного вище закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний (1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, приписи статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є чіткими, однозначними та передбачають умовою для отримання страхового відшкодування подання потерпілим чи іншою особою саме страховику (а не суду) та саме заяви про страхове відшкодування (а не позовної заяви), до якої законодавцем встановлено чіткі вимоги (відмінні від вимог до позовної заяви).

Отже, за відсутності звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, останнього фактично позбавлено права виконати грошове зобов`язання в добровільному порядку, у випадку чого взагалі відпала б необхідність звернення до суду з даним позовом.

Пред`явлення позовну до суду зумовлено виключно волевиявленням самого позивача, обравши такий спосіб захисту свого права спираючись на сталу судову практику Верховного Суду, водночас алгоритм встановлений Законом в частини обов`язковості подання відповідної заяви про виплату страхового відшкодування та її розгляд страховиком за полісом-договором не можна вважати досудовим врегулюванням спору.

Зобов`язання із заподіяння шкоди (інколи їх називають зобов`язаннями із правопорушення або деліктними зобов`язаннями) - найпоширеніший вид недоговірних зобов`язань. Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України вони виникають внаслідок неправомірного порушення особистих немайнових, а також майнових прав фізичної або юридичної особи та спрямовані на забезпечення найбільшповного поновлення порушених прав за рахунок заподіювана шкоди або інших осіб, на яких законом покладено обов`язок відшкодування шкоди.

Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі протиправного завдання шкоди будь-кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим. Варто зазначити, що деліктна відповідальність за завдану шкоду має на меті не тільки поновити майновий стан потерпілого, а й покарати правопорушника.

Відшкодування шкоди відбувається, зокрема, на підставі імперативних цивільно-правових норм, дію яких неможливо змінити за згодою сторін (тоді як умови договірної відповідальності можуть установлюватись договором);

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Інший підхід нівелював би значення, цілі і мету Закону та порядок ним встановлений.

Надання особою, яка має право отримання страхового відшкодування (потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування) страховику заяви на отримання (виплати) на підставі Закону і страхових полісів не є ані досудовим вирішенням спору, ані претензією ані вимогою до заподіювача шкоди, а є інформуванням страховика про зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та про відомості щодо особи і порядку прийняття відшкодування (на рахунок потерпілої особи, іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, чи на рахунок третіх осіб як-то банк, автосервіс тощо).

За іншого підходу страховик позбавляється можливості виконати приписи закону здійснити страхове відшкодування в установленому порядку та уникнути необхідності сплати судового збору за подання позову до суду.

Судом встановлено, що з урахуванням приписів статті 36 наведеного вище закону, звернення позивача з даним позовом до суду є передчасним, адже матеріали справи не містять доказів настання обставин, з якими законодавство України, що регулює спірні правовідносини, надає можливість для висновку про існування порушених прав позивача, а відповідачем не було порушено (прострочено) виконання своїх зобов`язань з оплати страхового відшкодування.

Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже фактично спір у справі № 910/12584/24 не існував і ініційований позивачем за хибного уявлення про виконання вимог Закону

Витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу залишає за позивачема.

Керуючись ст.ст. 129,130, 231, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №910/12584/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 6 700,00 грн закрити.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Ухвала набрала законної сили 18.12.2024 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.12.2024.

Суддя Ігор Курдельчук