Sentence № 123799948, 16.12.2024, Druzhkivka City Court of Donetsk Oblast

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

номер справи 229/6266/24

номер провадження 1-кп/229/1642/2024

16 грудня 2024 року

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 28.08.2024 року за № 22024050000002713, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Донецьк,громадянина України,одруженого, має наутриманні неповнолітнюдитину, не судимого, освіта вища,не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, ч.2 ст. 111 КК України, ч. 7 ст. 111-1 КК України,

установив:

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 р. схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 р. зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, III та XIII Основного Закону України - Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005 р., № 6-рп/2008 від 16.04.2008 р. зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних

особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

У березні - квітні 2014 року в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, 07.04.2014 р. у м. Донецьку видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 р. так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому, протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності

«ДНР».

За таких обставин 11.05.2014 р. в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено незаконний «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 р. проголошено про суверенітет «ДНР» на території Донецької області.

Надалі представниками самопроголошеної «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські («органи державної влади ДНР») та силові органи.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018 р., Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254- VIII від 17.03.2015 р. та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680- VII від 16.09.2014 р. визнані тимчасово окупованими територіями.

Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про особливості державної

політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018 р., є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації.

ОСОБА_7 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України (далі за текстом - ЗСУ), інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно погодився прийняти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) - РФ.

У невстановлений судовим слідством час, але не пізніше 10.10.2015 р., громадянин України ОСОБА_7 , діючи в період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи на території місця дислокації «батальйону «Восток» ДНР» за адресою: АДРЕСА_2 (будівля колишнього ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за контрактом вступив до вказаного незаконного збройного формування на посаду радіотелефоніста, отримав позивний « ОСОБА_8 », був забезпечений військовою формою одягу, особистою вогнепальною зброєю АК-74, бойовими припасами до неї та засобами індивідуального захисту. Крім того, під час несення служби ОСОБА_7 отримував грошове забезпечення.

Перебуваючи у складі вищезазначеного підрозділу, ОСОБА_7 в період з 10.10.2015 р. до червня 2016 року (точні дату та час в ході судового слідства не встановлено) проходив військову службу поблизу Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені ОСОБА_9 , де приймав безпосередню участь у бойових діях проти підрозділів ЗСУ та інших військових формувань України, задіяних у проведенні антитерористичної операції.

Після реорганізації «батальйону «Восток» ДНР», ОСОБА_7 продовжив проходження військової служби у складі ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі за текстом НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 ), де останнього призначено на посаду заступника командира взводу управління - командира відділення зв`язку та присвоєно звання старший сержант.

У складі вищезазначеного підрозділу, ОСОБА_7 , в період з червня 2016 року до лютого 2022 року (точні дату та час в ході судового слідства не встановлено) проходив військову службу в АДРЕСА_3 , де останній був залучений

до чергувань на так званих «блок-постах» з використанням виданої вогнепальної зброї, а також здійснював функції спостерігача для коригування вогню та стеження за переміщеннями підрозділів ЗСУ на позиціях під час бойових дій.

Крім того, 21.02.2022 р. керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.

В цей же день, президент Російської Федерації скликав позачергове засідання ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.

Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», а одним із основних аргументів для прийняття такого рішення членами Ради безпеки РФ було проживання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей громадян Російської Федерації, у кількості понад 800 тисяч осіб, а також понад 1,2 мільйонів осіб, котрі подали документи на громадянство РФ.

Цього ж дня, президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.

У подальшому, президент Російської Федерації, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 р., принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 р. та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 р. № 36/103, від 16.12.1970 р. № 2734 (XXV) від 21.12.1965 р. № 2131 (XX), від 14.12.1974 р. № 3314 (XXIX), віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.

Надалі, 24.02.2022 р. президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції. Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.

З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р., який діє до теперішнього часу.

Усвідомлюючи вищенаведені обставини, після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, наприкінці лютого 2022 року (більш точний час судовим слідством не встановлений), громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Донецьку Донецької області, за власною ініціативою, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, з метою зміни меж території та державного кордону України у спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, переслідуючи мету сприяння збройній агресії РФ проти України, 07.03.2022 р. перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та продовжив проходження

військової служби у складі НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 «ДНР» на посаді заступника командира взводу управління - командира відділення зв`язку НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 «ДНР».

У січні 2023 року (точний час та дату в ході судового слідства не встановлено) після входження НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 «ДНР» до складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 передислоковано до штабу зазначеного підрозділу, розташованого у АДРЕСА_4 .

ОСОБА_7 під час служби на посаді стрільця окремого штурмового загону 2 взводу 9-ої Гвардійської бригади РФ в період з 31.03.2023 р. до середини серпня 2024 року проходив військову службу в АДРЕСА_5 .

Під час несення військової служби ОСОБА_7 проходив навчання з вогневої, тактичної, інженерної та медичної підготовки, з метою здобування навиків володіння бойовою зброєю, першочерговими навичками ведення бойових та штурмових дій в складі підрозділу. Крім того, останній займався інженерно-фортифікаційним обладнанням позицій на різних ділянках фронту

розміщених на території поблизу вищезазначених населених пунктів, а також приймав участь у бойових діях проти підрозділів ЗСУ та інших військових формувань України.

10.08.2024 р. ОСОБА_7 у складі групи військовослужбовців вищезазначеного підрозділу потрапив під обстріл з боку військовослужбовців ЗСУ поблизу с. Бетманове Покровського району Донецької області та був взятий у полон, а його злочинну діяльність було припинено.

Крім того, починаючи з 15.03.2022 р. ОСОБА_7 за власною ініціативою був зарахований до незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території: НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 «ДНР» (в подальшому через реформування структури Збройних Сил РФ - збройне формування держави-агресора - 9 Гвардійська бригади РФ), чим почав приймати добровільну участь в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території з метою ведення бойових дій проти ЗСУ та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. В подальшому, ОСОБА_7 призначено на посаду заступника

командира взводу управління - командира відділення зв`язку НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 «ДНР».

У січні 2023 року (точний час та дату в ході судового слідства не встановлено) після входження НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 «ДНР» до складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 передислоковано до штабу зазначеного підрозділу, розташованого у АДРЕСА_4 .

ОСОБА_7 під час служби на посаді стрільця окремого штурмового загону 2 взводу 9-ої Гвардійської бригади РФ в період з 31.03.2023 р. до середини серпня 2024 року проходив військову службу в АДРЕСА_5 , чим продовжив добровільну участь в збройних формуваннях держави-агресора.

Під час несення військової служби ОСОБА_7 проходив навчання з вогневої, тактичної, інженерної та медичної підготовки, з метою здобування навиків володіння бойовою зброєю, першочерговими навичками ведення бойових та штурмових дій в складі підрозділу. Крім того, останній займався інженерно-фортифікаційним обладнанням позицій на різних ділянках фронту

розміщених на території поблизу вищезазначених населених пунктів, а також приймав участь у бойових діях проти підрозділів ЗСУ та інших військових формувань України.

10.08.2024 р. ОСОБА_7 у складі групи військовослужбовців вищезазначеного підрозділу потрапив під обстріл з боку військовослужбовців ЗСУ поблизу с. Бетманове Покровського району Донецької області та був взятий у полон, а його злочинну діяльність було припинено.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111 ч. ч.1,2, ст. 111-1 ч. 7 КК України визнав в повному обсязі.

Суду пояснив,що він наприкінцілютого 2022року ум.Донецьку Донецькоїобласті,за власноюініціативою,в періодзбройного конфлікту,в умовахвоєнного стану,проходив військовуслужби ускладі НОМЕР_1 ОМСБр,в/ч НОМЕР_2 «ДНР» напосаді заступникакомандира взводууправління -командира відділеннязв`язку НОМЕР_1 ОМСБр,в/ч НОМЕР_2 «ДНР».У січні2023року йогобуло передислокованодо Куйбишевськогорайону м.Донецька.В періодз 31.03.2023р.до серединисерпня 2024року вінпроходив військовуслужбу в АДРЕСА_5 .Під часнесення військовоїслужби проходивнавчання звогневої,тактичної,інженерної тамедичної підготовки,з метоюздобування навиківволодіння бойовоюзброєю,першочерговими навичкамиведення бойовихта штурмовихдій вскладі підрозділу.Крім того,займався інженерно-фортифікаційнимобладнанням позиційна різнихділянках фронтурозміщених натериторії поблизувищезазначених населенихпунктів,а такожприймав участьу бойовихдіях протипідрозділів ЗСУта іншихвійськових формуваньУкраїни.10.08.2024р.потрапив підобстріл збоку військовослужбовцівЗСУ поблизус.Бетманове Покровськогорайону Донецькоїобласті табув взятийу полон.

Вина обвинуваченого доведена матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинувачення.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.08.2024 р., за участю ОСОБА_7 , відповідно до якого, останній зазначив обставини проходження служби у складі «батальйону «

ІНФОРМАЦІЯ_5 », НОМЕР_1 ОМСБр, в/ч НОМЕР_2 , 9-та Гвардійська бригада РФ в період з 10.10.2015 р. до 10.08.2024 р. Показав на роздрукованій мапі «Google Мар» місця, де він вступив та проходив службу у вищезазначеному підрозділі. Зазначені ОСОБА_7 на роздрукованій мапі «Google Мар» місця дислокації було позначено власноручно останнім на графічних зображеннях вигляду зверху міст Донецької області (Додаток № 1 до протоколу проведення слідчого експерименту від 29.08.2024). Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_7 в повному обсязі підтвердив відомості, надані ним під час допиту від 29.08.2024 р. (а.к.п.74-83).

Протоколом огляду від 05.09.2024 р., відповідно до якого, у мережі Інтернет виявлено сайт під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 (батальон), ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 , на якому мітиться публікація наступного змісті (на російській мові): « ІНФОРМАЦІЯ_8 (сокр. 114 омсбр, в/ч НОМЕР_2 ) - тактическое формирование Сухопутных войск Российской Федерации, ранее 11-й отдельный гвардейский мотострелковый Енакиевско-Дунайский полк Народной мшиции подконтрольной России Донецкой Народной Республики. Историческим предшественником являетея Бригада (первоначально, батальон) « ІНФОРМАЦІЯ_5 » - вооруженное формирование Донецкой Народной Республики, участвовавшее в войне на востоке Украины. Бывший командир бригадні «Восток» ОСОБА_10 , бывший

командир спецподразделения «Альфа» Управления СБУ Донецкой области. По словам самого Ходаковского, батальон был сформирован в начале моя 2014 года из активистов общественного движения «Патриотические силы Донбасса», которое он создал и возглавил в начале марта 2014 года. Согласно интервью председателя президиума Верховного совета ДНР ОСОБА_11 газете The Washington Post, батальон был сформирован из местных сепаратистов и не имеет никакого отношения к одноименному чеченському подразделению. По сообщениям украинских СМИ, батальон был укомплектован бувшими сотрудниками украинских спецслужб (Альфа, Беркут), а также российскими добровольцами. 9 мая 2014 года в Донецке появились вооруженные люди, которые перемещались на двух синих грузовиках «КамАЗ» с красной надписью «Батальон Восток». 20 мая сообщолось, что по Донецку перемещалея кортеж техники с надписями по-русски «Батальон Восток» из автобуса ПАЗ и БТРа. До 9 июля совместно с батальоном «Оплот» контролировал Донецк, Снежное и Шахтерск, до 9 августа - Саур-Могилу. 9 июля Ходаковский вступил в конфликт со Стрелковым и с частью батальона занял здание треста «Макеевуголь» в Макеевке, другая часть батальона перешла в подчинение к Стрелкову. С 2022 года - в составе Вооруженных сил Российской Федерации. По итогам боев за Авдеевку 114-й отдельной мотострелковой бригаде обьявлена благодарность от Верховного главнокомандующего Вооруженными силами в поздравительной телеграмме генерал-полковнику ОСОБА_12 от 17 февраля 2024 года». Виявлено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 , на якому мітиться публікація наступного змісті (на російській мові): «9-я гвардейская артиллерийская Келецко-Берлинская орденов Кутузова, ОСОБА_13 , Александра Невского и Красной Звезды бригада (сокр. 9 абр, в/ч НОМЕР_3 ) - тактическое соединение Сухопутных войк Вооруженных сил Российской Федерации (с 1992 года). В годы Великой, Отечественной войны - тактическое соединение Рабоче-крестьянской Красной армии. С. 1946 года формирование Советской армии. Формирование входит в состав 6-й общевойсковой армии Засадного воєнного округа. Пункт постоянной дислокации - г. Луга Ленинградской области. Бригада принимает участи во вторжении России на Украину» (а.к.п.84-91).

Проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні ним інкримінованих кримінальних правопорушень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисне вчинення громадянином України на шкодусуверенітетові,територіальній цілісностіта недоторканності,обороноздатності,державній безпеціУкраїни,що полягалов перехідна бікворога вперіод вперіод збройногоконфлікту;за ч.2ст.111КК України,як державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану, тобто вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану; за ч. 7 ст 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільна участь громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та в збройних формуваннях держави-агресора.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Слід зауважити, що обвинувачений ОСОБА_7 не розкаявся у вчинених злочинів, саме по собі визнання останнім своєї провини під час розгляду справи не вказує, що його зізнання стало результатом тривалого роздуму й затятої внутрішньої боротьби та свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку.

Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність. Визнання своєї вини лише під час розгляду справи, свідчить про відсутність у нього щирого жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття.

Більше того, факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Однак, у матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки обвиунваченим, те, що він намагався виправити наслідки вчиненого та виявляв готовність нести покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Суд враховуючиобставини справи,ступінь тяжкостівчинених злочинів,спосіб вчиненнязлочинів,відсутність обставин,що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, приймаючи до уваги його відношення до вчинених злочинів, вважає за необхідне обрати обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкцій ч. ч. 1, 2 ст. 111 КК України у вигляді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, ч.7 ст. 111-1 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленнямправа обійматипосади,пов`язані звиконанням організаційно-розпорядчихта адміністративно-господарськихфункцій ворганах влади,установах,підприємствах таорганізаціях незалежновід формивласності,яке буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, оскільки саме це покарання найбільше відповідатиме меті його призначення, відповідно до ст. 50 КК України.

При застосуванні ст. 70 ч. 1 КК України при визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за сукупністю злочинів, суд, з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, вважає необхідним застосувати спосіб поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно дост. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст.368,370,371,374 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень і призначити покарання за:

-ч.1ст.111КК України у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;

- ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;

-ч.7ст.111-1КК Україниу виді 14(чотирнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п`ятнадцять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п`ятнадцять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3