Decision № 123768232, 04.12.2024, Sosnivskyi District Court of Cherkasy City

Провадження № 2/712/636/24

Справа № 712/12000/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі ГЛУЩЕНКО І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса:м.Київ,вул.Симона Петлюри30) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на те, що 12 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 408864760.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Відповідно до Реєстру боржників № 138 від 15.06.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 408864760.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 року до Договору факторингу від 20 жовтня 2022 року, ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 86 814 грн. 81 коп., з яких: 21 999 грн. 60 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 64 815 грн. 21 коп. заборгованість за відсотками.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Крім того, 22 січня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 3543637.

26 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 26082021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1.2 Договору, перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2.

Відповідно до Реєстру боржників від 26.08.2021 року до Договору факторингу № 26082021, ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 49 200 грн., з яких: 15 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 34 200 грн. заборгованість за відсотками.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Тому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором № 408864760 в розмірі 86814 грн. 81 коп., за кредитним договором № 3543637 в розмірі 49 200 грн., що разом складає 136014 грн. 81 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою від 16 листопада 2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01.05.2024 року представником позивача подано додаткові пояснення по справі.

28.08.2024 року представником відповідача подано письмові пояснення.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача адвокат Колотило Л.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволені відмовити.

Заслухавши думку адвоката, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, 12 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 408864760.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Відповідно до Реєстру боржників № 138 від 15.06.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 408864760.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 року до Договору факторингу від 20 жовтня 2022 року, ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 86 814 грн. 81 коп., з яких: 21 999 грн. 60 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 64 815 грн. 21 коп. заборгованість за відсотками.

Позивач у позові зазначає, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. При цьому, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбаченостаттею 11 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина першастатті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина першастатті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина першастатті 514 ЦК Українирегулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно достатті 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Разом з тим положення частини першоїстатті 203 ЦК Українипрямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу.

В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті512, статті514 ЦК Україниу цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третястатті 656 ЦК України); (б) дарування (частина другастатті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третястатті 512 ЦК України).

При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Згідно з частиною третьою статті12, частиною першою статті81 ЦК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

Судом встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 408864760 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_2 виникли 12 березня 2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.

Право вимоги до ОСОБА_2 вказано лише у Витязі з Реєстру прав вимоги №2 до Договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року, яке не існувало на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_2 на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 12 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено договір з відповідачем ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надав доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №408864760, оскільки кредитний договір був укладений 12 березня 2021 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_2 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 408864760 від 12 березня 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відсутні. Тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по кредитному договору № 3543637 від 22 січня 2021 року, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 22 січня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 3543637.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 10 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

26 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 26082021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1.2 Договору, перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2.

Відповідно до Реєстру боржників від 26.08.2021 року до Договору факторингу № 26082021, ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 49 200 грн., з яких: 15 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 34 200 грн. заборгованість за відсотками.

Позивач у позові зазначає, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст.12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст.639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст.638ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12Закону України«Про електроннукомерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 22 січня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 3543637 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору, сума кредиту складає 15 000 грн.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627ЦК України визначає, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 26082021 від 26.08.2021 року право вимоги до відповідача за договором становить 49 200 грн., з яких 15000 грн. сума кредиту та 34 200 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Згідно із ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, встановлено, що під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання підчас здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження). Згідно із пунктом 2.14 цієї Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувана - «Дата надходження в банк стягувана», засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, а на документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня». Отже, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями вищевказаної Інструкції, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Проте, в долучених до матеріалів справи в обґрунтування позову доказів відсутнє відповідне платіжне доручення чи його належним чином завірена копія на підтвердження тих обставин, що первісний кредитор перерахувало відповідачу на платіжну картку кредитні кошти згідно договору № 3543637 від 22.01.2021. Тобто, посилання позивача на надання відповідачу кредитних коштів є безпідставними та не підтверджено належними доказами.

Крім того,посилання позивачана пролонгаціюстроку кредитус недоведеним,виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.1 договору № 3543637 від 22.01.2021 року, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році.

За положеннями пункту 4.2.2 договору, пропозиція (оферта) споживача ш продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату плат процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Якщо споживач здійснюючи вказаний платіж не ба продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про товариство в один із способів, наведених у цьому договорі.

Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору № 3543637 22.01.2021 року матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами догові мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім, пропозиції (оферти) позичальника про це.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, позичальник у період з дати укладення договору від 22.01.2021 року по 22.02.2021 року не здійснив оплату суми нарахованих процентів.

Посилання позивача на умови пункту 4.3 щодо автопролонгації строку кредиту і згоди відповідача, у випадку наявності у позичальника на дату закінчення строку кредиту заборгованості, є безпідставним.

Частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться користь споживача.

Відповідач заперечує погодження між сторонами умов щодо продовження (пролонгації) строку кредиту понад 30 днів.

Виходячи з наведеного, встановивши погодження між сторонами умов (пункту 4.2. про продовження строку користування кредитом через ініціативу позичальника (здійснення платежу на користь товариства), яку має право погодити позикодавець: приймаючи до уваги нечіткість умов пункту 4.3 про автопролонгацію строку кредитування без згоди позичальника з урахуванням погоджених умов у вказаному пункті 4.2.2; враховуючи заперечення відповідачем таких умов про автопролонгацію строку кредитування та положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту продовження строку кредитування понад тридцять днів, який було визначено у пункті 1.4 кредитного договору № 3543637 від 22.01.2021 року.

Аналогічний висновок міститься в постанові Черкаського апеляційного суду від 14.02.2024 по справі № 694/1885/23.

У зв`язку з цим, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів і користування кредитом за межами строку кредитування у період з 22.02.2021 по 22.05.2021 включно на суму 25650 грн. відсутні.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи не містяться докази набуття ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргу» права вимоги до ОСОБА_2 . Надана позивачем копія договору факторингу №26082021 від 26.08.2021 є неповною та не містить всіх розділів даного договору (лише «Визначення термінів», «Предмет договору «Передача документації», «Місцезнаходження та реквізити сторін»). Витяг з реєстр, боржників до договорів факторингу №26082021 від 26.08.2021 не містить підпис; сторін фактору та клієнта, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги відповідача як боржника. Безпосередньо реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу, з якого б вбачалося право вимоги за спірним кредитним договором, позивачем також надано, як і доказів здійснення оплати за набуті права вимоги. Таким чином, позивачем не доведено належним чином перехід права вимоги до ОСОБА_2 від первісного кредитора до нового ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором № 26082021 від 26.08.2021 року.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно зст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ :

Повний текстсудового рішенняскладено 13 грудня 2024 року.