Decision № 123766776, 06.12.2024, Kyivskyi District Court of Poltava City

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3523/24

Провадження №552/3523/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

06.12.2024 Київський районний суд м.Полтави в складі :

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Виконавчий комітет Київської районної у м.Полтаві ради як орган опіки та піклування,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей.

В позовній заяві посилалася на те, що вони з відповідачем є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають з матір`ю, повністю перебувають на її утриманні. За місцем проживання матері для дітей створено належні умови проживання та виховання, позивач належним чином піклується про синів. Тому найкращим місцем проживання для дітей буде саме проживання з матір`ю. Батько від участі у вихованні та утримання дітей самоусунувся та допомоги не надає.

Тому позивач просила суд визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до повноліття дітей.

Судові витрати просила покласти на відповідача.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 06 червня 2024 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у загальному позовному провадженні.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 06 червня 2024 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у Державної фіскальної служби України відомості про доходи ОСОБА_2 .

Також з Державного реєстру речових правна нерухоме майно витребувано інформацію щодо наявності нерухомого майна ОСОБА_2 .

Цією ж ухвалою зобов`язано Виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради як орган опіки та піклування надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору та наявності або відсутності підстав для визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 (а.с. 16).

Ухвалою суду від 08 серпня 2024 року витребувано у Головного управління ДПС у Полтавській області докази, а саме: відомості про доходи ОСОБА_2 за період з 01.01.2023 по даний час (а.с. 43).

Інші заяви та клопотання учасники справи суду не подавали.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити. При цьому посилалась на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки не повідомив.

Третя особа виконавчий комітет Київської районної у м.Полтаві ради в судове засідання свого представника не направив, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника. Для врахування при розгляді справи по суті надав суду висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09 березня 2017 року Київським районним у м.Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, а також свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 05 березня 2020 року Київським районним у м.Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с.6, 7).

В даний час сторони проживають окремо.

При цьому діти проживають з матір`ю. Батько проживає окремо.

Як пояснила суду позивач, в її присутності відповідач повідомляв про намір забрати у неї дітей.

На даний час місце проживання відповідача невідоме.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради як органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради від 23 липня 2024 року №230, виконавчий комітет Київської районної у м.Полтаві ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 34-36).

Оскільки судом встановлено, що визначення місця проживання дітей з матір`ю відповідає їх інтересам, на підставі викладеного суд вважає за необхідне визначити місце їх проживання з матір`ю.

Відповідно до ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визначення місця проживання дітей з матір`ю підлягають до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Відповідач дану обставину не спростував.

Таким чином судом встановлено, що між батьками виник спір щодо участі батька в утриманні дітей.

Оскільки діти проживають з позивачем та перебувають на її утриманні, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей.

За вимогами ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При ухваленні даного рішення та визначенні розміру аліментів судом враховано обставини, передбачені ст.182 СК України.

Крім того, при вирішенні питання про розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, суд бере до уваги, що прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на час розгляду справи становить 2563 грн., від 6 до 18 років - 3196 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей: малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу).

Саме такий розмір аліментів має забезпечити право малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Оскільки судом не встановлено достатності заробітку (доходу) відповідача, суд приходить до висновку, що мінімальний розмір аліментів, який судом стягується з відповідача, необхідно визначити у розмірі 50% прожиткового мінімуму, а не прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача 30 травня 2024 року.

Тому стягнення аліментів необхідно розпочати з 30 травня 2024 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Тому дане рішення необхідно допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за позовними вимогами про стягнення аліментів.

Також з відповідача на користь позивача необхідно 1211,20 грн. на відшкодування судових витрат за позовними вимогами про визначення місця проживання дітей.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір`ю та стягнення аліментів задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку до повноліття дітей, починаючи з 30 травня 2024 року.

В межах суми платежу за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) на відшкодування судових витрат, понесених нею при зверненні з позовом до суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,

третя особа - Виконавчий комітет Київської районної у м.Полтаві ради, місцезнаходження: м.Полтава, вул.Решетилівська, 1/2, ідентифікаційний код 05384703.

Повний текст рішення виготовлений 11 грудня 2024 року.

Головуючий О.А.Самсонова