Decision № 123740329, 12.12.2024, Liubeshiv District Court of Volyn Oblast

Справа № 162/886/24

Провадження № 2/162/264/2024

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 грудня 2024 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого суддіЦибень О.В.,

за участю секретаря судових засідань Будько І.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

Від представника позивача 08.10.2024 року суду надійшов вказаний позов.

Позов обґрунтовано тим, що 09.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір №2109938118548 про надання позичальнику кредиту на суму 3600 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2109938118548.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за кредитними договорами до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору №10-01/2023 від 10.03.2023 року, в тому числі за договором №2109938118548.

Станом на 30.11.2021 року (дата, що передувала відступленню права вимоги від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал») загальна заборгованість за Договором №2109938118548 від 09.04.2021 року становила 61690,68 гривень, з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3600 гривень, заборгованість за процентами 58090,68 гривень.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 28512 гривень, з яких сума заборгованості за кредитом 3600 гривень, сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом 24912 гривень.

Відповідно до умов Договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до відповідача щодо сплати процентів за користування кредитними коштами не в повному обсязі. Зазначене не протирічить нормам діючого законодавства та відповідає змісту ст. 514 ЦК України. ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом лише в частині нарахованих процентів за період по 30.11.2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог, що укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», витяг з якого долучено до позовної заяви, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача по Кредитному договору №2109938118548 від 09.04.2021 в сумі 64131,48 гривень, яка складається з: 3600 гривень - сума заборгованості за кредитом; 24912 гривень - сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30.11.2021 року, право вимоги за якими перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал»; 35619,48 гривень - сума заборгованості за нарахованими процентами відповідно до умов Договору за користування кредитом за період з 01.12.2021 року до 08.04.2022 року. ТОВ «Коллект Центр» після набуття права вимоги за Договором, нарахування процентів не здійснював.

На підставі викладеного, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором №2109938118548 від 09.04.2021 року у розмірі 37071,72 гривню, витрати по сплаті судового збору та понесені витратити на правову допомогу.

Ухвалою судді від 10.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просить розглянути справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Любешівського районного суду Волинської області, що відповідає вимогам ч.10 ст.187 ЦПК України.

Заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходили.

Відповідно до п.1 ч. 3ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 09.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2109938118548, «Стандартний+».

Згідно з умовами пункту 1.1.-1.3. договору товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на визначену і погоджену сторонами в заяві-анкеті кредит в розмірі 3600 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Кредит надається на строк, зазначений в заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту.

За умовами пункту 1.10 договорів позичальник сплачує товариству комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 352,8 гривень.

Відповідно до пункту 4.3 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має юридичну силу як і власноручний підпис.

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «J1» 09.04.2021 року.

Отже, ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, який є предметом позову та не заперечував факт його підписання.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3600 гривень, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 13.08.2024 року та витребуваними судом в АТ КБ «ПриватБанк» документами.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2109938118548 від 09.04.2021 року, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем. Вказане також підтверджується актом приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором Факторингу №1-12 від 01.12.2021 року.

Відповідно до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», у тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2109938118548 від 09.04.2021 року, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем, що стверджується також Реєстром боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року .

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, чим порушив умови Договору, у зв`язку з чим, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2109938118548 від 09.04.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 64131,48 гривень.

Здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та не спростований.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року(далі Закон) електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Верховний Суд України в своїй постанові у справі № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 дотепер неналежно виконує свої обов`язки з повернення отриманого ним кредиту ні перед первісним кредитором, ні перед новим, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням його зобов`язань у розумінні норм ЦК України, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 3028 гривень судового збору.

Пунктом 1ч.3ст.133ЦПК Українипередбачено,що довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивач на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додав відповідні докази: копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року; заявку на надання юридичної допомоги № 568 від 05.07 2024 року; витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024 року. Згідно з вказаним витягом з акту адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» позивачу ТОВ «Коллект Центр» була надана професійна правнича допомога у вигляді усної консультації з вивченням документів (2 год) - вартістю 4 000 гривень, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 год) - 9 000 гривень.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим.

При розгляді питання щодо розміру витрат на правову допомогу які підлягають стягненню в даній справі, суд враховує, що було подано позовну заяву в якій окремим пунктом зазначено про проведення розгляду у відсутність представника позивача.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У Постанові ВС від 31.08.2023 № 824/20/23 (61-6611ав23) вказано, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правову допомогу суд повинен ураховувати складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і витрачений адвокатом час на їх надання, а не лише дані, наведені в акті приймання-передачі наданих адвокатом послуг. Про це зазначила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 7 вересня 2023 року по справі№202/8301/21.

Враховуючи складність справи, яка не є складною, надані адвокатським об`єднанням послуги у типовій для позивача справі, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, значення справи для позивача та відповідача, враховуючи дії сторін у справі, тривалість розгляду справи, вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову не відповідає принципам справедливості та верховенства права, та вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 9 000 гривень, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №2109938118548 від 09.04.2021 року у розмірі 37071 (тридцять сім тисяч сімдесят одна) гривня 72 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 9000 (дев`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Любешівським районним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство зобмеженою відповідальністю«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» ( адреса: вул. Мечнікова, 3, оф.306, м. Київ; код ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ